Рішення № 140511192, 12.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 жовтня 2026 року № 520/10378/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лапіної Ю.В.,

представника позивача - Іванченко Е. І.,

представника відповідача - Логвінова О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0025973-2405 2030 від 03.03.2023, № 0025971-2405-2030 від 03.03.2023, № 0025972-2405-2030 від 03.03.2023, № 0025970-2405-2030 від 03.03.2023, №0025974-2405-2030 від 03.03.2023, № 0025975-2405-2030 від 03.03.2023, №2182707-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.06.2024, № 2182708-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.06.2024, №2182711-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.06.2024, №2182706-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.06.2024, №2182709-2405-2030UA63120270000028556 від 18.06.2024.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що при визначенні податкових зобов`язань за 2021 2022 роки відповідач неправомірно застосував ставку 1 % замість 0,1 %, оскільки належні йому об`єкти за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 9, мають функціональне призначення «цех» та «складські приміщення» і належать до будівель промисловості та складів за ДК 018-2000. Щодо 2022 року позивач також посилається на розташування об`єктів на території м. Харкова, віднесеній з 24.02.2022 до територій бойових дій, у зв`язку з чим вважає податок з 01.03.2022 таким, що не підлягає нарахуванню та сплаті. Відтак, складені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення вважає протиправними та просить суд їх скасувати.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року зазначена позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку.

На виконання ухвали суду представником позивача подано клопотання про усунення недоліків та заява про поновлення процесуального строку.

Ухвалою суду від 21.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 03.08.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовом у даній справі. У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено.

Головним управлінням ДПС у Харківській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення за 2021 2022 роки сформовані автоматично на підставі даних Державного реєстру речових прав та з урахуванням рішення Харківської міської ради № 542/17. Відповідач вказує, що цим рішенням для будівель промисловості та складів встановлено ставку 0,2 %, а для інших будівель 0,1 %, тоді як позивач не надав уточнюючих документів, які б підтверджували іншу класифікацію належних йому об`єктів, у зв`язку з чим податкові зобов`язання визначено на підставі наявних у Державному реєстрі відомостей. Водночас відповідач також зазначає, що ППР № 0025973-2405-2030 від 03.03.2023 на суму 14 790 грн є відкликаним, а тому не порушує прав позивача та просить закрити провадження в цій частині. Відповідач також зазначає, що податкові зобов`язання за 2022 рік визначено за п`ятьма об`єктами нерухомості виходячи з їх загальної площі, ставки 65 грн за 1 кв. м та періоду оподаткування у два місяці, у зв`язку з чим нараховано суми від 1 365 грн до 12 189,67 грн.

Ухвалою суду від 12.10.2026 провадження в частині позовних вимог, щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0025973-2405 2030 від 03.03.2023 закрито.

У судове засідання сторони прибули. Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Протокольною ухвалою від 29.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін встановив таке.

ОСОБА_1 є власником об`єктів нежитлової нерухомості, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема будівель літ. «АБ-1» площею 346,5 кв. м, «АБ1-1» площею 1125,2 кв. м, «ОА-2» площею 206,6 кв. м, «ОБ-1» площею 138,9 кв. м та «О-1» площею 126,2 кв. м. Право власності на зазначені об`єкти зареєстровано у 2019 році.

На підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно контролюючим органом у автоматичному режимі визначено позивачу податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно за 2021 2022 роки та прийнято податкові повідомлення-рішення: за 2021 рік № 0025970, № 0025971, № 0025972, № 0025973, № 0025974, № 0025975 від 03.03.2023, за 2022 рік № 2182707, № 2182708, № 2182711, № 2182706, № 2182709 від 18.06.2024.

У листі ГУ ДПС у Харківській області від 07.01.2026, наданому за результатами звернення позивача про проведення звірки, частину податкових повідомлень-рішень визнано скасованими/відкликаними, тоді як зазначені в позові податкові повідомлення-рішення за 2021 2022 роки залишено чинними, за винятком ППР № 0025973-2405-2030 від 03.03.2023 на суму 14 790,00 грн, яке відповідач визнав відкликаним.

Позивач, оскаржуючи чинні податкові повідомлення-рішення, посилається на неправильне застосування ставки податку. На його думку, належні йому будівлі за своїм функціональним призначенням є будівлями промисловості та складами, у зв`язку з чим податок мав обчислюватися за ставкою 0,1 %, а не 1 %. Крім того, щодо податкових зобов`язань за 2022 рік позивач зазначає про необхідність застосування положень підпунктів 69.14 та 69.22 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у зв`язку з розташуванням об`єктів у м. Харкові, віднесеному до територій бойових дій.

Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України (далі ПК України) до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п. п. 266.7.5. п. 266.7. ст. 266 ПК України, платники податку юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

У порядку підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до рішення 11 Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 р. № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" встановлено на території міста Харкова на 2017 рік, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із п. 5 Додатку до рішення 11 Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 р. № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торгівельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) (виключений); 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотка; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 р. № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (в подальшому ДК 018-2000), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Визначення належності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості, згідно з ДК 018-2000.

Розділом 2 «Класифікація будівель та споруд» ДК 018-2000 визначено клас 125 «Будівлі промислові та склади», до групи «Будівлі промисловості та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості» (код 125) належать: криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та ін. за їх функціональним призначенням.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належать наступні об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля літ. "АБ-1", загальною площею 346,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: цех, право власності зареєстровано 31.10.2019 р.; нежитлова будівля літ. "АБ1-1", загальною площею 1125,2 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: цех, право власності зареєстровано 31.10.2019 р.; нежитлова будівля літ."ОА-2", площею 206,6 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: складські приміщення, право власності зареєстровано 14.05.2019 р.; нежитлова будівля літ. "ОБ-1", загальною площею 138,9 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: складські приміщення, право власності зареєстровано 31.10.2019 р.; нежитлові будівлі: літ."О-1", загальною площею 126,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: складські приміщення, право власності зареєстровано 21.07.2010 р., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, експлікаціями громадського будинку, технічними паспортами громадського будинку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно із розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, по вищевказаних об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , контролюючим органом застосовано ставку податку у розмірі 1 % за нежитлові приміщення, проте, без конкретизації приналежності цих приміщень.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України встановлено, що ставка податку на нерухоме майно має бути визначена за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також, з урахуванням додатково поданих документів, зокрема технічного паспорту, експлікацією якого визначено функціональне призначення приміщень.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що функціональне призначення, приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 є: цех та складські приміщення, тобто, відповідно до ДК 018-2000 вказані приміщення віднесені до групи «Будівлі промисловості та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості» та повинні оподатковуватися за ставкою 0,1 % як інші будівлі.

Так, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0025971-2405-2030 від 03.03.2023 за нежитлову будівлю загальною площею 1125,20 м кв. на суму 67512 грн; № 0025972-2405-2030 від 03.03.2023 за нежитлову будівлю загальною площею 346,50 м кв. на суму 20790 грн; № 0025970-2405-2030 від 03.03.2023 за нежитлову будівлю загальною площею 206,60 м кв. на суму 12396 грн; № 0025974-2405-2030 від 03.03.2023 за нежитлову будівлю загальною площею 126 м кв. на суму 7560 грн; № 0025975-2405-2030 від 03.03.2023 за нежитлову будівлю загальною площею 138,90 м кв. на суму 8334 грн виходячи з ставки податку - 1%.

При цьому, розмір податкових зобов`язань виходячи зі ставки податку - 0,1% мав розраховуватись наступним чином.

На 1 січня 2021 року мінімальна заробітна плата становила 6000,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2021 році, становила 6,00 грн (0,1 % х 6000,00 грн) за 1 кв.м.

Відтак, розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для позивача за 2021 рік за нежитлову будівлю загальною площею 1125,20 м кв. з урахуванням періоду оподаткування 12 місяців складає 6751,2 грн (1125,20 м кв х 6,00); за нежитлову будівлю загальною площею 346,50 м кв. з урахуванням періоду оподаткування 12 місяців складає 2079 грн (346,50 м кв х 6,00); за нежитлову будівлю загальною площею 206,60 м кв. з урахуванням періоду оподаткування 12 місяців складає 1239,60 грн (206,60 м кв х 6,00); за нежитлову будівлю загальною площею 126 м кв. з урахуванням періоду оподаткування 12 місяців складає 756 грн (126 м кв х6,00); за нежитлову будівлю загальною площею 138,90 м кв. з урахуванням періоду оподаткування 12 місяців складає 833,4 грн (138,90 м кв х 6,00).

Таким чином, суд вважає, що контролюючим органом до позивача помилково застосована відсоткова ставка з податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у розмірі 1 % та завищено розмір податкових зобов`язань ОСОБА_1 за податковими повідомленнями-рішеннями від 03.03.2023: № 0025971-2405-2030 за нежитлову будівлю загальною площею 1125,20 кв. м на суму 67512,00 грн, якою податкове зобов`язання завищено на 60760,80 грн; № 0025972-2405-2030 за нежитлову будівлю загальною площею 346,50 кв. м на суму 20790,00 грн, якою податкове зобов`язання завищено на 18711,00 грн; № 0025970-2405-2030 за нежитлову будівлю загальною площею 206,60 кв. м на суму 12396,00 грн, якою податкове зобов`язання завищено на 11156,40 грн; № 0025974-2405-2030 за нежитлову будівлю загальною площею 126,00 кв. м на суму 7560,00 грн, якою податкове зобов`язання завищено на 6804,00 грн; № 0025975-2405-2030 за нежитлову будівлю загальною площею 138,90 кв. м на суму 8334,00 грн, якою податкове зобов`язання завищено на 7500,60 грн.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постановах від 10 серпня 2023 року у справі №160/1998/19, від 29 липня 2021 року у справі №1340/5541/18, від 03 вересня 2019 року у справі №806/2049/18, що суми грошових зобов`язань, штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об`єкту оподаткування та його вартісного вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно чи суму штрафних (фінансових) санкцій, що застосовані правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав, інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

Такий висновок також підтримано у постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 500/159/24, та в постанові від 20.03.2025 у справі № 380/29209/23, що свідчить про усталеність правової позиції з даного питання.

Тому, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області в частині надміру нарахованого податкового зобов`язання зі сплати податку за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік від 03.03.2023 № 0025971-2405-2030 на 60760,80 грн; № 0025972-2405-2030 на 18711,00 грн; № 0025970-2405-2030 на 11156,40 грн; № 0025974-2405-2030 на 6804,00 грн; та № 0025975-2405-2030 на 7500,60 грн.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за податковий період 2022 року, суд зазначає таке.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року з подальшим продовженням його терміну відповідними Указами. Воєнний стан діє і станом на цей час.

За приписами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 15 березня 2022 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства в період дії воєнного стану», яким п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.22 такого змісту:

«Тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:

Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Зазначений закон набув чинності 5 квітня 2022 року.

Отже, відповідно до внесених до ПК України з 5 квітня 2022 року змін у періоди з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, за об`єкти нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не підлягав нарахуванню та сплаті.

Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» внесено зміни до пп.69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з якими вказаний підпункт викладено в такій редакції:

Тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:

1) за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:

за 2021 та 2022 роки - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб;

за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.

Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Суд зазначає, що редакція підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 06 травня 2023 року) передбачала, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не нараховується та не сплачується, у тому числі їх частки, за об`єкти, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії за період 2021 та 2022 роки за об`єкти житлової нерухомості та за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року за об`єкти нежитлової нерухомості. Тоді як редакція підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції чинній з 06 травня 2023 року) передбачає звільнення від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій за цей же період.

Як установлено судом з матеріалів справи, об`єкти нежитлової нерухомості, щодо яких позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення розташовані за адресою м. Харків, вулиця Матросова, будинок 9.

Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 №75 Харківська міська територіальна громада Харківської області була включена до цього Переліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, в Розділі 1 «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» якого визначено, що Харківська міська територіальна громада (код UA63120270000028556) територія можливих бойових дій з 19 вересня 2022 року.

Таким чином, суд зазначає, що з моменту набуття чинності Законом № 2142-ІХ, позивачу, відповідно до діючого законодавства, не повинен був нараховуватись податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке знаходиться на території Харківської міської громади Харківської області.

Натомість ГУ ДПС у Харківській області вважає, що змінами, внесеними до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України скасовано пільги зі сплати податку щодо територій, які віднесені до можливих бойових дій, а тому відсутні підстави для звільнення позивача від відповідальності.

Суд вважає такі твердження відповідача помилковими та, виходячи із положень загально правового принципу дії норми права у часі, зазначає, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11 квітня 2023 року №3050-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року, має застосовуватись до правовідносин, що виникли після 06 травня 2023 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2025 р. по справі № 200/673/25.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд вважає, що положення ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачу податкового зобов`язання за період березень-грудень 2022 року не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України.

З урахуванням правил дії закону в часі, з огляду на дату набуття чинності Законом № 3050-IX від 11.04.2023, яким змінено редакцію підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (06.05.2023), який до цієї дати на час введення воєнного стану передбачав звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у випадку розташування такого майна на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, колегія суддів вважає, що за період березень-грудень 2022 року у позивача був відсутній обов`язок зі сплати податку.

Таким чином, застосування відповідачем Закону № 3050-ІХ до правовідносин, які виникли у березні-грудні 2022 року, не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.

Отже податковим органом протиправно нараховано податкові зобов`язання за період з 01.03.2022 до 31.12.2022.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 02.02.2026 у справі №520/33509/24.

Так, за наступними податковими повідомленнями-рішеннями від 18.06.2024 за податковий період 2022 року (за всі 12 місяців) контролюючим органом визначено розмір податку позивача: № 2182707-2405-2030-UA63120270000028556 за нежитлову будівлю загальною площею 126 м кв. на суму 1363 грн; № 2182708-2405-2030-UA63120270000028556 за нежитлову будівлю загальною площею 1125,20 м кв. на суму 12189,67 грн; №2182711-2405-2030-UA63120270000028556 за нежитлову будівлю загальною площею 138,90 м кв. на суму 1504,75 грн; №2182706-2405-2030-UA63120270000028556 за нежитлову будівлю загальною площею 206,60 м кв. на суму 2238,17 грн; №2182709-2405-2030UA63120270000028556 за нежитлову будівлю загальною площею 346,50 м кв. на суму 3753,75 грн;

При цьому, розмір податкових зобов`язань виходячи зі ставки податку - 0,1% за два місяці (січень-лютий 2022 року) мав розраховуватись наступним чином.

На 1 січня 2022 року мінімальна заробітна плата становила 6500,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2022 році, становила 6,50 грн (0,1 % х 6500,00 грн) за 1 кв.м..

Відтак, сума податку за 2022 рік мала бути розрахована за нежитлову будівлю загальною площею 126 м кв. у розмірі - 136,50 грн (126 м кв. х 6,50 грн / 12 х 2); за нежитлову будівлю загальною площею 1125,20 м кв. у розмірі - 1218,75 грн (1125,20 м кв. х 6,50 грн / 12 х 2); за нежитлову будівлю загальною площею 138,90 м кв. у розмірі - 150,48 грн (138,90 м кв. х 6,50 грн / 12 х 2); за нежитлову будівлю загальною площею 206,60 м кв. у розмірі - 223,82 грн (206,60 м кв. х 6,50 грн / 12 х 2); за нежитлову будівлю загальною площею 346,50 м кв. у розмірі - 375,38 грн (346,50 м кв. х 6,50 грн / 12 х 2).

Таким чином, контролюючим органом за податковими повідомленнями-рішеннями від 18.06.2024, а саме: № 2182707-2405-2030-UA63120270000028556 за нежитлову будівлю загальною площею 126,00 кв. м на суму 1363,00 грн, податкове зобов`язання завищено на 1226,50 грн; № 2182708-2405-2030-UA63120270000028556 за нежитлову будівлю загальною площею 1125,20 кв. м на суму 12189,67 грн, податкове зобов`язання завищено на 10970,92 грн; № 2182711-2405-2030-UA63120270000028556 за нежитлову будівлю загальною площею 138,90 кв. м на суму 1504,75 грн, податкове зобов`язання завищено на 1354,27 грн; № 2182706-2405-2030-UA63120270000028556 за нежитлову будівлю загальною площею 206,60 кв. м на суму 2238,17 грн, податкове зобов`язання завищено на 2014,35 грн; № 2182709-2405-2030-UA63120270000028556 за нежитлову будівлю загальною площею 346,50 кв. м на суму 3753,75 грн, податкове зобов`язання завищено на 3378,37 грн.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області в частині надміру нарахованого податкового зобов`язання зі сплати податку за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік від 18.06.2024 № 2182707-2405-2030-UA63120270000028556 на 1226,50 грн; № 2182708-2405-2030-UA63120270000028556 на 10970,92 грн; № 2182711-2405-2030-UA63120270000028556 на 1354,27 грн; № 2182706-2405-2030-UA63120270000028556 на 2014,35 грн; та № 2182709-2405-2030-UA63120270000028556 на 3378,37 грн..

Відповідний висновок суду узгоджується з правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду викладений у постанові від 15.07.2021 у справі №520/5/21 та від 17.09.2026 у справі №520/3449/26.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку передбаченому статтею 139 КАС України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057 ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області в частині нарахованого податкового зобов`язання зі сплати податку за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік від 03.03.2023 № 0025971-2405-2030 на суму 60760,80 грн; № 0025972-2405-2030 на суму 18711,00 грн; № 0025970-2405-2030 на суму 11156,40 грн; № 0025974-2405-2030 на суму 6804,00 грн; та № 0025975-2405-2030 на суму 7500,60 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області в частині нарахованого податкового зобов`язання зі сплати податку за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік від 18.06.2024 № 2182707-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 1226,50 грн; № 2182708-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 10970,92 грн; № 2182711-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 1354,27 грн; № 2182706-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 2014,35 грн; та № 2182709-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 3378,37 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057 ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 989,38 грн (дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 38 коп).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.