Ухвала суду № 140511044, 12.10.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/6273/25

12 жовтня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої Подлісної І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління МЮ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток у загальній кількості 61 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 30 діб сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік кількості 30 діб, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 500/6273/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та ухвалено повернути апеляційну скаргу скаржнику Військовій частині НОМЕР_1 .

04.09.2026 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) подати до Тернопільського окружного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня набрання законної сили ухвалою суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №500/6273/25 з документальним підтвердженням проведеного на виконання судового рішення розрахунку та здійснених виплат.

Ухвалою суду від 17.09.2026 прийнято до розгляду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати суду у строк до 27.09.2026 письмові пояснення щодо поданої заяви стосовно виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у цій справі та їх документальне підтвердження (разом із доказом направлення їх копій заявнику). Розгляд заяви здійснюватиметься в порядку письмового провадження.

Представником Військової частини НОМЕР_1 25.09.2026 було надіслано додаткові пояснення на заяву про встановлення судового контролю, де просив в задоволенні заяви відмовити.

Повний текст судового рішення складено після виходу головуючої судді у справі з основної щорічної відпустки, в порядку черговості.

Вирішуючи питання встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, суд зазначає таке.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток у загальній кількості 61 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 30 діб сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік кількості 30 діб, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 500/6273/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та ухвалено повернути апеляційну скаргу скаржнику Військовій частині НОМЕР_1 . Рішення суду набрало законної сили 27.02.2026.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17 та від 12.07.2022 у справі № 754/12702/14-а.

Пунктом 4-1 частини шостої статті 246 КАС України установлено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

Частиною другою статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Статтею 382 КАС України встановлено спосіб здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Зокрема, відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18 та від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19.

При цьому аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення), зокрема у випадку, якщо:

рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;

існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;

існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктовладних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:

загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,

або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 13.12.2012 № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у формі зобов`язання боржника подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення (загальновідомо, що «рішення суду не має значення, якщо воно не виконується»), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому.

Стверджуючи про те, що рішення суду першої інстанції не виконано належним чином, представник позивача зазначає, що відповідно до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, було відкрито виконавчі провадження АСВП № 80878086, № 80877685.

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження № 80878086, № 80877685 завершені.

Повідомивши державного виконавця про здійснення розрахунку на суму 210 378 грн, Військова частина НОМЕР_1 самого розрахунку державному виконавцю не надала.

Такий розрахунок відсутній і в матеріалах виконавчого провадження ВП №80878086.

Таким чином, із самого лише листа Військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2026 №169/3538 неможливо встановити, яким чином Боржником отримано суму 210 378 грн, які складові місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 були взяті для її визначення, який розмір додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, був включений до відповідного розрахунку, який одноденний розмір грошового забезпечення був застосований, які суми раніше виплаченої компенсації були враховані та яким чином проведено окремий розрахунок щодо 61 дня невикористаних відпусток і 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік.

Отже, зазначення Військовою частиною НОМЕР_1 у листі від 11.05.2026 №169/3538 кінцевої суми 210 378 грн саме по собі не дає можливості встановити, чи відповідав проведений Боржником розрахунок способу виконання рішення, визначеному його резолютивною частиною.

Водночас у листі від 11.05.2026 №169/3538 Військова частина НОМЕР_1 повідомила державного виконавця, що з метою виконання судового рішення начальнику забезпечувального фінансового органу направлено розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення на травень 2026 року.

У зазначеному розрахунку потреби в коштах за ОСОБА_1 відображено суму 210 378 грн.

Однак цей документ за своїм змістом є саме розрахунком потреби у бюджетних коштах, а не розрахунком належної ОСОБА_1 грошової компенсації на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №500/6273/25.

У ньому також відсутні вихідні показники та математичний розрахунок, які дозволяли б перевірити, яким саме чином Військова частина НОМЕР_1 отримала суму 210 378 грн та чи було при її визначенні в повному обсязі виконано резолютивну частину рішення суду.

Більше того, самим листом від 11.05.2026 №169/3538 Військова частина НОМЕР_1 прямо визнала факт невиконання рішення суду, зазначивши, що внаслідок відсутності бюджетних асигнувань судове рішення в частині виплати заборгованості залишається невиконаним.

Таким чином, станом на 11.05.2026 Військова частина НОМЕР_1 повідомила державного виконавця про проведення певного розрахунку на суму 210 378 грн, але самого розрахунку, який дозволяв би перевірити правильність цієї суми та її відповідність резолютивній частині рішення суду, не надала, а одночасно прямо підтвердила, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №500/6273/25 фактично не виконане.

У подальшому ситуація щодо належного виконання судового рішення стала ще більш невизначеною.

Військовою частиною НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях у межах виконавчих проваджень ВП №80878086 та ВП №80877685 направлено повідомлення, відповідно до якого Боржник зазначив, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №500/6273/25 ним нібито проведено повну виплату заборгованості грошового забезпечення ОСОБА_1 у сумі 93 543,29 грн, та просив державного виконавця врахувати надану інформацію для прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження.

На підтвердження проведення зазначеної виплати Військовою частиною НОМЕР_1 надано платіжну інструкцію №2264 від 13.08.2026.

Відповідно до платіжної інструкції №2264 від 13.08.2026 на користь ОСОБА_1 перераховано 93 543,29 грн, а у призначенні платежу зазначено, що відповідна виплата здійснюється на виконання рішення суду у справі №500/6273/25 від 14.01.2026.

Разом із тим Військова частина НОМЕР_1 знову не надала державному виконавцю розрахунку суми 93 543,29 грн. Відсутній такий розрахунок і в матеріалах виконавчого провадження.

Отже, станом на момент звернення до суду наявна ситуація, за якої Військова частина НОМЕР_1 у листі від 11.05.2026 №169/3538 повідомила про здійснення нею розрахунку на суму 210 378 грн, самого розрахунку не надала, а у серпні 2026 року здійснила виплату у розмірі лише 93 543,29 грн, після чого повідомила державного виконавця про нібито повне виконання рішення суду, також не надавши жодного розрахунку, який би пояснював порядок визначення саме цієї суми.

Різниця між сумою, про здійснення розрахунку якої Військова частина НОМЕР_1 повідомила державного виконавця 11.05.2026, та фактично перерахованою сумою становить 116 834,71 грн.

При цьому з наявних матеріалів неможливо встановити ані причини такої різниці, ані те, яким чином Боржник перейшов від повідомленої ним суми розрахунку 210 378 грн до фактичної виплати 93 543,29 грн.

Жодних відомостей про повторний перерахунок, зміну вихідних показників, зміну розміру місячного грошового забезпечення, розміру додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, сум раніше виплаченої компенсації або про інші обставини, які могли б пояснити відповідну різницю, Військовою частиною НОМЕР_1 державному виконавцю не надано.

Особливе значення ця обставина має з огляду на фактичний розмір грошового забезпечення, який отримував ОСОБА_1 перед звільненням із військової служби.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2025 №115, сержанта ОСОБА_1 10.04.2025 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Згідно з наданою Військовою частиною НОМЕР_1 довідкою про нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 09.2024 05.2025, його щомісячне грошове забезпечення за останньою займаною штатною посадою складалося, зокрема, з окладу за військовим званням у розмірі 740 грн, посадового окладу у розмірі 3 000 грн, надбавки за вислугу років у розмірі 935 грн, надбавки за особливості проходження служби у розмірі 3 038,75 грн та премії у розмірі 15 150 грн.

Отже, розмір відповідного грошового забезпечення становив 18 188,75 грн на місяць.

Одночасно з цим із тієї ж довідки вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із розрахунку 100 000 грн на місяць.

Так, у грудні 2024 року ОСОБА_1 нараховано 100 000 грн додаткової винагороди, у січні 2025 року 100 000 грн, у лютому 2025 року 100 000 грн, у березні 2025 року 100 000 грн, у квітні 2025 року 100 000 грн.

За листопад 2024 року зазначена винагорода нарахована пропорційно фактичному періоду відповідної участі у сумі 61 290,32 грн.

Відображена у довідці виплата у розмірі 30 000 грн стосувалася лише десяти днів квітня 2025 року, коли ОСОБА_1 уже завершував проходження військової служби та здавав справи і посаду у зв`язку зі звільненням, а тому не свідчить про те, що встановлений для нього місячний розмір відповідної додаткової винагороди становив 30 000 грн.

Навпаки, довідка Військової частини НОМЕР_1 прямо підтверджує, що у повних місяцях, які безпосередньо передували звільненню, додаткова винагорода ОСОБА_1 виплачувалася саме із розрахунку 100 000 грн на місяць.

Саме ця обставина є особливо важливою, оскільки рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №500/6273/25 встановлено, що додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, входить до складу грошового забезпечення Позивача як розрахункової величини, з якої обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпусток.

Суд також послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, відповідно до якої при обчисленні відповідних виплат відповідач зобов`язаний врахувати суму винагороди, яку військовослужбовець отримував перед звільненням.

Отже, виходячи з наявної довідки, місячний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , який має значення для виконання рішення суду, становить 118 188,75 грн, а саме 18 188,75 грн щомісячного грошового забезпечення та 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Саме цю норму застосував і Тернопільський окружний адміністративний суд при вирішенні справи.

Відтак одноденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 виходячи із зазначених показників становить: 118 188,75 грн : 30 = 3 939,625 грн.

При цьому рішенням суду охоплено загалом 91 день невикористаних відпусток, а саме 61 день невикористаних оплачуваних відпусток, щодо яких зобов`язано провести перерахунок із урахуванням додаткової винагороди, та 30 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік, компенсацію за які зобов`язано нарахувати та виплатити.

Таким чином, розрахункова величина грошової компенсації за 91 календарний день до врахування раніше виплачених сум та передбачених законодавством утримань становить: 3 939,625 грн 91 день = 358 505,88 грн.

Позивач усвідомлює, що зазначена сума 358 505,88 грн не є автоматично розміром остаточної заборгованості Військової частини НОМЕР_1 , оскільки резолютивною частиною рішення суду передбачено необхідність урахування раніше виплачених сум.

Водночас наведений розрахунок наочно свідчить про необхідність отримання від Військової частини НОМЕР_1 повного та документально підтвердженого розрахунку, оскільки без нього неможливо встановити, чи дійсно фактично перерахована Позивачу сума 93 543,29 грн відповідає змісту та способу виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2026.

Виконання судового рішення не може зводитися до самого факту перерахування Боржником певної грошової суми.

Належним виконанням рішення суду є вчинення суб`єктом владних повноважень саме тих дій, у тому обсязі та у той спосіб, які визначені резолютивною частиною судового рішення.

У даному випадку перевірити таке виконання неможливо, оскільки Військова частина НОМЕР_1 жодного разу не надала ані Позивачу, ані державному виконавцю розрахунку, з якого можливо було б установити складові та порядок визначення суми, фактично виплаченої на виконання рішення суду.

При цьому наявні документи містять очевидну неузгодженість: 11.05.2026 Військова частина НОМЕР_1 листом №169/3538 повідомила про здійснення розрахунку на суму 210 378 грн, але самого розрахунку не надала; у серпні 2026 року фактично перерахувала 93 543,29 грн та заявила про повне виконання рішення суду, знову не надавши розрахунку цієї суми.

За таких обставин твердження Військової частини НОМЕР_1 про повне виконання рішення суду є щонайменше передчасним та не підтверджене документами, які дозволяли б суду, Позивачу та державному виконавцю перевірити відповідність проведених нарахувань резолютивній частині рішення.

Підсумовуючи викладене та враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази належного та повного виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2026, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням вказаного судового рішення та в порядку частин другої-третьої статті 382-1 КАС України зобов`язати відповідача (боржника) Військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання цього судового рішення.

При цьому боржнику слід врахувати вимоги до звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення, які визначені у частині другій статті 382-2 КАС України.

Відповідно до цієї норми звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

За вимогами частини третьої статті 382-2 КАС України до звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Керуючись статтями 248, 256, 382, 382-1 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати відповідача (боржника) Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) у строк три місяці з моменту отримання даної ухвали, подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року по справі №500/6273/25, разом з доказами надіслання копії звіту позивачу.

Зобов`язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) у разі невиконання рішення суду у цій справі або неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, надати суду відомості про керівника (особу, відповідальну за виконання рішення суду): прізвище, ім`я, по батькові, посада, реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.

Звернути увагу відповідача, що суд згідно з положеннями статті 382-3 КАС України:

відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення; якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу;

у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення;

у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 12 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.