Рішення № 140510007, 29.09.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/865/26

Провадження № 2/210/1195/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 вересня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Скотар Р.Є., за участі секретаря судового засідання Колос Д.В. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві,-

ВСТАНОВИВ:

До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу 12 лютого 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві.

Описова частина

Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 працював у шкідливих умовах праці у період з 19.12.1983 року по 01.08.1995 рік підземним машиністом електровозу у шахті «Саксагань» ВО «Кривбасруда».

10 листопада 1990 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, про що складено Акт про нещасний випадок на виробництві №11 від 20.12.1990 р.

Згідно п.11 Акту №11 від 20.12.1990 р. обставини нещасного випадку наступні: по наряду в.о. гірничого майстра дільниці ВШТ Єременко В.І., виданого на 2 зміну 10.11.90 р., машиніст електровозу дільниці ВШТ ОСОБА_1 повинен був зробити вивезення гірничої маси з дільниці №17 із орта-заїзду 225 осі горизонту 800 м. Згідно проекту руху головного складу (вагонів) по гор. 800 м ш. «Саксагань» - машиніст електровоза ОСОБА_1 скерував склад вагонів з електровозом 14 KP до голови під завантаження - виконуючи розгін складу, тим самим збільшив швидкість на закругленні від 222 осі по штреку в бока до 225 осі, після чого електровоз зійшов передньою парою коліс з рельсів і ударився кабіною по металокріпленню, в результаті чого відбулася деформація 3-х пар металокріплення і кабіни електровозу, а деформованою кабіною вдарило по спині машиніста електровозу ОСОБА_1 .

Внаслідок нещасного випадку на виробництві йому був встановлений діагноз: ушиб поперекового відділу хребта, перелом правого відростка хребта 7.

Згідно витягу із акту огляду у ЛТЕК №00008709 від 14.01.2003 р. йому було встановлено 10% втрати професійної працездатності первинно.

Довідкою МСЕК серії ДНА-02 №013459 від 31.01.2007 року мені було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно.

Довідкою МСЕК серії ДНА-02 №025636 від 21.01.2009 року мені було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно.

Довідкою МСЕК серії 10ААА №001943 від 15.12.2010 року мені було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно.

Довідкою МСЕК серії 12ААА №003602 від 17.12.2014 року мені було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно.

Довідкою МСЕК серії 12ААА №060531 від 20.01.2021 року мені було встановлено 10% втрати професійної працездатності безстроково.

В результаті травми у нього стійка біль в попереково-крижовому відділі хребта, а також біль в шийному відділі хребта, яка посилюється після фізичного, іноді головний біль, у зв`язку з чим, він не можу нормально ходити по вулиці, їздити за кермом автомобіля поратися по господарству, гратися з внуками та вимушений постійно лікуватися та приймати ліки, тому змінився мій образ і якість життя, розумію, що його стан здоров`я не поліпшується, а навпаки з кожним днем тільки - згіршується.

Вказані негативні явища у його житті викликають у нього переживання, страждання, стрес, депресію, що в результаті спричиняє йому моральні страждання.

Зазначає, що факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Вказує, що на час встановлення йому втрати професійної працездатності обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладався саме на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, правонаступником прав та обов`язків якого на даний час є Пенсійний фонд України.

Виходячи із глибини, характеру, тривалості душевних страждань і нервових переживань, вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 328 586,00 грн., що дорівнює 38 розмірам мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2026 р., буде еквівалентним завданим йому моральним стражданням, і достатнім для їх відшкодування, а також буде відповідати принципам розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене просив суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану нещасним випадком на виробництві, у розмірі 328 586,00 грн. без утримання податків та зборів.

Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав.

Зазначає. що відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Звертає увагу суду, що в жодних довідках МСЕК Позивачу не встановлено группу інвалідності.

Актом № 11 винним є підприємство. За таких обставин, саме підприємство мало створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Зазначає, ща належним відповідачем по справі є саме підприємство.

Отже, з наведеного вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не вчинено жодних дії, внаслідок яких позивач зазнав моральних страждань.

Зазначає, що з 01.01.2023 територіальні органи Пенсійного фонду України не є суб`єктами, за рахунок коштів якого здійснювалося відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань.

Вказує, що зі змісту позову, позивач в обґрунтування відшкодування моральної шкоду посилається на те, що він зазнав страждання та переживання, однак, на підтвердження того, що такої моральної шкоди у наведеній сумі позивач зазначив саме внаслідок протиправних дій, бездіяльності та рішень територіального органу Пенсійного фонду, позивачем жодних доказів не надано.

Враховуючи викладене просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи Головного управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області у судове засідання будучи належним чином повідомлений не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Клопотань про виклик у судове засідання сторін не надходило. Підстав для призначення судового засідання з ініціативи суду не вбачається. Враховуючи викладене, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами, що кореспондується з положеннями частини 5 статті 279 ЦПК України.

Рух по справі

Ухвалою судді від 13 лютого 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.24).

На виконання вимог статей 178, 191, 278 ЦПК України Відповідачем 19 червня 2026 року подано відзив на позов, який було уточнено 26 червня 2026 року, та надано докази його направлення стороні Позивача.

Ухвалою судді від 22 червня 2026 року залучено до участі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (а.с. 42-43).

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи Головного управління Казначейської служби України у Дніпропетровській області про участь у судовому засіданні у режимі в режимі відео конференції (а.с.117-118).

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.12.1983 по 01.08.1995 рік працював підземним машиністом електровозу 4 розряду, 31.07.1999 року звільнився з підприємства у зв`язку з переведенням (а.с.17-19).

У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, Позивачем отримані хронічні професійні захворювання.

Згідно акту № ІІ від 20.12.1990 року про нещасний випадок на підприємстві шахта «Саксагань» ВО «Кривбасруда» по наряду в.о. гірничого майстра дільниці ВШТ Єременко В.І., виданого на 2 зміну 10.11.1990 року, машиніст електровозу дільниці ВШТ ОСОБА_1 повинен був виконати вивезення гірничої маси з дільниці №17 із орта-заїзду 225 осі горизонту 800 м. Згідно проекту руху головного складу по гор. 800 м ш. «Саксагань» - машиніст електровоза ОСОБА_1 скерував склад з електровозом 14 KP до голови під завантаження - виконуючи розгін складу, тим самим перевищив швидкість на закругленні від 222 осі по штреку в бока до 225 осі, внаслідок чого електровоз зійшов передньою парою коліс з рельсів і ударив кабіною по металокріпленню, в результаті чого відбулася деформація 3-х пар металокріплення і кабіни електровозу, а деформованою кабіною вдарило по спині машиніста електровозу ОСОБА_1 .

Причиною вказаного нащасного випадку згідно акту №ІІ від 20.12.1990 року порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортного засобу.

Діагноз по листу непрацездатності або довідки лікувальної установи: забій поперекового відділу хребта, перелом правого відростку хребта 7.

Звільнений від роботи з 03.12.1990 року по 25.12.1990 року. Тривалість тимчасової непрацездатності 16 днів. (а.с.15-16)

Відповідно до виписки з історії захворювання №4830 від 04.11.2002 року ОСОБА_1 встановлено основний діагноз: наслідки виробничої травми в 1990 році, у вигляді перелому поперекового відростку Л4 хребта зліва и не різко вираженого больового синдрому в поперековому відділі хребта, на фоні остеохондрозу поперекового відділу хребта. КФП 0-1 ст. (а.с.20)

Відповідно до витягу із акту огляду у ЛТЕК №00008709 від 14.01.2003 р. ОСОБА_1 встановлено 10% втрати професійної працездатності первинно у зв`язку з трудовим каліцтвом, інвалідність не визначено (а.с.9).

Згідно довідки МСЕК серії ДНА-02 №013459 від 31.01.2007 року ОСОБА_1 було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно, у зв`язку з трудовим каліцтвом від 10.11.1990 року (а.с.10).

Довідкою МСЕК серії ДНА-02 №025636 від 21.01.2009 року ОСОБА_1 встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно, у зв`язку з трудовим каліцтвом, нещасний випадок від 10.11.1990 року, групу інвалідності не визначено (а.с.11).

Згідно довідки МСЕК серії 10ААА №001943 від 15.12.2010 року мені було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно, група інвалідності не визначена (а.с.12).

Довідкою МСЕК серії 12ААА №003602 від 17.12.2014 року ОСОБА_1 було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно, інвалідність не встановлена (а.с.13).

Довідкою МСЕК серії 12ААА №060531 від 20.01.2021 року ОСОБА_1 було встановлено 10% втрати професійної працездатності безстроково, група інвалідності не встановлена (а.с.14).

Відповідно до виписного епікризу з історії хвороби №2813 від 16.12.2013 року із медичної картки стаціонарного хворого КЗ «Криворізька міська лікарня №1» ДОР» вбачається діагноз основний: наслідки виробничої травми (10.11.1990 року) у вигляді посттравматичного остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта і шийного відділу хребта. Нестабільність L5. Протузія дисків L3 - L5. Виражений больовий синдром. Статико-динамічні порушення хребта 1 ст. (а.с.21).

З виписки № 3112 від 10.12.2014 року із медичної картки стаціонарного хворого КЗ «Криворізька міська лікарня №1» ДОР» вбачається діагноз основний: наслідки виробничої травми (10.11.1990 року) у вигляді посттравматичного остеохондрозу поперекового відділу хребта. Нестабільність L5 - S1. Стійкий больовий синдром. Статико-динамічні порушення 2 ст. (а.с.22).

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

На суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.

Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частин 3-4 статті 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок роботи у шкідливих умовах, під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я через виникнення у нього професійних захворювань, спричинених негативними виробничими факторами, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року по справі №1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15.06.2020 року у справі №212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності первинно і безстроково у розмірі 10%, позивачу заподіяно моральну шкоду.

Щодо доводів відповідача про його неналежність як відповідача у данній справі суд зазначає наступне.

Посилання представника відповідача на те, що Пенсійний фонд України є неналежним відповідачем по справі, оскільки не перебував та не перебуває із позивачем у трудових відносинах та фонд не вчиняв жодних дій, які б призвели до погіршення стану здоров`я позивача, суд до уваги не бере виходячи з наступного.

Криворізький гірничорудний трест «Кривбасруда» був створений після визволення міста від окупації в лютому 1944 році для відбудови підприємств гірничорудної промисловості Кривбасу, який підпорядковувався Наркомату гірничодобувної промисловості УРСР та з 1951 року трест «Кривбасруда» був розділений на два трести «Дзержинськруда» та «Ленінруда».

Криворізький трест «Дзержинськруда» з 1951 року підпорядковувся Міністерству металургійної промисловості СРСР та у 1973 році реорганізований в промислове об`єднання видобутку руд підземним способом «Кривбасруда».

Наказом ВО по видобутку руди підземним способом «Кривбасруда» від 20.09.1989 року за №349 створено у складі об`єднання структурні одиниці: «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», ім. Леніна, ім. Орджонікідзе, «Гвардійська», «Октябрська», «Родіна», «Саксагань», «Гігант», ім. Валявка.

Наказом Міністерства промислової політики України №148 від 27.07.1995 року створено державне підприємство шахта «Саксагань» шляхом виділення структурного підрозділу шахти «Саксагань» із державного виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» в самостійну юридичну особу.

Наказом ДВО «Кривбасруда» №91 від 04.09.1995 року була створена комісія по передачі майна від ДВО «Кривбасруда» ДП «Шахта Саксагань», підготовлені розподільчі баланси станом на 01.07.1995 року та здійснено прийом-передачу майна згідно Акту від 18.08.1995 року.

Таким чином, ДП шахта «Саксагань» стало самостійною юридичною особою та до нього перейшли за розподільчим балансом у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого ДВО «Кривбасруда», а саме структурного підрозділу шахти «Саксагань».

Згідно Наказу Мінпромполітики України №04 від 20.01.1997 року ДП «Шахта Саксагань» було ліквідовано та призначено ліквідаційну комісію.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів і членів трудового колективу передано до ДП «Кривбасреструктуризація», яке згідно з наказом Мінпромполітики України від 28.01.2005 року №38 також було ліквідовано та майно ДП «Кривбасреструктуризація» на підставі передавального акту передано на баланс ДП «Кривбасшахтозакриття» (в тому числі майно шахти «Саксагань»). ДП «Кривбасреструктуризація» також ліквідоване без правонаступників.

Разом з тим, згідно тексту рішення у цивільній справі №2-1067/10/0408 від 31.05.2010 року, яке є у вільному доступі на сайті Єдиного реєстру судових рішень, після ліквідації ДП шахта «Саксагань» були капіталізовані кошти у сумі 1732029 грн. 00 коп. для відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві, які згідно акту прийому-передачі від 03.07.2001 року були передані управлінню Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області.

Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України вищевказані обставини доказуванню не підлягають.

Разом з тим, з 01.01.2023 року набрав чинності Закон України №2620-ІХ від 21.09.2022 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено у новій редакції.

Пунктом 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України №2620, що діє з 01.01.2023 року) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1-14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23.09.1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14.10.1992 року №2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності 14.01.2003 року, відтак застосуванню підлягає законодавство чинне станом на цю дату.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності дост. 4 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року №2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (тут і далі в редакції станом на дату встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності), страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Частинами 2, 3 ст. 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.

Положеннями п.п. б п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив огляди для визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках 14.01.2003 року, 31.01.2007 року, 21.01.2009 року, 15.12.2010 року, 01.01.2017 року, 20.01.2021 року, під час проведення яких була встановлена стійка втрати професійної працездатності.

Враховуючи, що підприємство на якому стався нещасний випадок на данний час ліквідовано, правонаступник у вказаного підприємства відсутній, а тому в даному випадку належним відповідачем є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди Позивачу.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

З письмових матеріалів справи встановлено, що позивач переносить моральні страждання, оскільки вимушений перебувати на постійних курсах лікування, що призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які Позивач мав до моменту отримання професійного захворювання та втрати професійної працездатності.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно чого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Так, обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує, тривалість праці на підприємстві де стався нещасний випадок, в умовах шкідливих факторів, яка складає 18 років, характер та обсяг його душевних та фізичних страждань, тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані втратою професійної працездатності, зокрема 10 % втрати працездатності, тобто невідворотність та сталість наслідків від професійного захворювання протягом тривалого часу, у зв`язку із чим вважає за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в сумі 35 000,00 гривень.

Щодо судових витрат

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 23, 268 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Законом України «Про охорону праці», ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, адреса: 04001, Дніпропетровська область, м, Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 35 000,00 (тридцять п`ять тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, адреса: 04001, Дніпропетровська область, м, Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний тест рішення складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );

- відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, адреса: 04001, Дніпропетровська область, м, Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26).

Суддя: Р. Є. Скотар