Рішення № 14050931, 24.06.2009, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-1594\09р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2009 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Троян Н.М.

при секретарі - Бондаренко С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ДВНЗ «Українська академія бізнесу та підприємництва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року позивач - ДВНЗ «Українська академія бізнесу та підприємництва» звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачки -ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг (з врахування пені, 25 % штрафу від суми несплаченого платежу згідно договору, суми інфляційних втрат та 3 % річних), посилаючись на те, що 09 лютого 2009 року між ним з однієї сторони та відповідачем з іншої сторони було укладено письмовий договір про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації в Українській академії бізнесу та підприємництва за № 8776. Під час перевірки стану виконання замовниками умов договорів щодо сплати за навчання виявилось, що борг відповідачки згідно договору становить 2772, 00 грн. У звязку з викладеним у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 2772, 00 грн., пеню в розмірі 469, 85 грн., 25 % штрафу від суми несплаченого платежу згідно договору в розмірі 693, 00 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 300, 56 грн. та 3 % річних в розмірі 59, 63 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги і просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачка в судовому засіданні 22.04.2009 року проти позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність, а тому просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає встановленими наступні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено письмовий договір про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації в Українській академії бізнесу та підприємництва за № 8776 оскільки відповідача було зараховано на пятий курс Української академії бізнесу та підприємництва заочної форми навчання за напрямом 0501 «Економіка і підприємництво», освітньо-кваліфікаційний рівень «Спеціаліст», спеціальність «Фінанси» на підставі наказу № 21/1-С від 06.02.2008р. про зарахування студентів до УАБП.

Перевіркою позивача стану виконання замовниками умов договорів щодо сплати за навчання виявилось, що борг відповідача (замовника згідно договору) становить 2772, 00 грн., тобто порушено умови договору (виникла суперечка) про що в телефонному режимі було повідомлено відповідача і запропоновано оплатити заборгованість в добровільному порядку та одночасно розяснено, що у разі відмови від добровільної оплати, заборгованість із врахуванням пені, 25 % штрафу від суми несплаченого платежу згідно договору, суми інфляційних втрат та 3 % річних буде витребувана в судовому порядку.

Судом встановлено, що згідно пункту 2.3.1. договору, замовник зобовязався своєчасно вносити плату за навчання студента на банківський рахунок виконавця в розмірах та у строки, встановлені договором. Відповідно до пункту 3.3. договору плата за навчання вноситься замовником щомісячно до 25 числа за наступний місяць. Частина 1 ст. 530 ЦК України передбачає, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 5.1. та 5.2. договору передбачено, що усі суперечки, які можуть виникнути при виконанні цього договору, сторони вирішують шляхом переговорів, а якщо сторони не дійдуть згоди при розвязанні спірних питань, справа вирішується в судовому порядку за зверненням зацікавленої сторони відповідно до чинного законодавства.

У пункті 4.2. договору зазначено, що, за порушення строків оплати за навчання, передбачених п. 3.3 договору, замовник сплачує на користь виконавця штраф у розмірі 25 % від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Також, частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у звязку з чим суд вважає, що вимога, щодо задоволення стягнення 3 % річних не підлягає задоволенню, оскільки договором про навчання передбачено 25 % штрафу від суми несплаченого платежу.

Відповідачка в запереченні проти позову підтвердила, що кошти на оплату навчання не перераховувала, так як з березня 2008 року не відвідувала навчальний заклад і не виконувала навчальний план у звязку з сімейними обставинами.

У запереченні відповідачка посилається і на те, що в розділі 6 «Строк дії договору та умови його припинення» в п. 6.1. вказано на те, що «... Дія договору припиняється у разі систематичного порушення чи невиконання умов Договору однією зі Сторін...» і так як вона систематично порушувала розділ 2 «Права та обовязки сторін» договору п. 2.2.1. «Обовязки Студента» де передбачено, що студент «... Зобовязаний виконувати вимоги чинного законодавства та Статуту УАБП з організації надання освітніх порлуг. Відвідувати заняття, своєчасно виконувати передбачені навчальними планами завдання, у встановлені строки складати кредити, ліквідувати академічну заборгованість за власний рахунок....», та п. 2.2.3. де передбачено, що студент зобовязаний «... Додержуватись вимог даного Договору та нормативно-правових актів УАБП, які регламентують відносини Студента з УАБП....», а також; розділ З «Строки навчання, вартість та порядок розрахунків» п. 3.3. де передбачено, що «... Плата за навчання вноситься Замовником щомісячно до 25 числа за наступний місяць...», тому позивач зобовязаний був відрахувати відповідача і припинити нарахування боргу про плату за навчання.

Позивач в позовній заяві зазначив, що згідно п. 8.3. договору, договір набирає законної сили з моменту його підписання Сторонами і діє протягом всього строку навчання Студента, та п. 8.4. договору передбачено, що усі зміни і доповнення до цього Договору дійсні, коли вони оформлені у письмовому вигляді та підписані обома Сторонами.

З таким твердженням позивача, суд не може погодитись, оскільки вважає, що суму основного боргу необхідно рахувати з 01.09.2008 року, тобто з початку навчального року по дату винесення наказу про відрахування відповідачки з УАБП, тобто по 02.12.2008 року, так як зі сторони ОСОБА_1 будь-яких заяв про дострокове розірвання договору не поступало. Згідно п.3.3 договору про надання освітніх послуг «Плата за навчання вноситься замовником щомісяця до 25 числа за наступний місяць в сумі 396 грн.».

Що стосується питання невідвідування навчального закладу і не виконання навчального плану відповідачем у звязку з сімейними обставинами такі заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач не предявив жодних письмових підтверджень щодо поважних причин пропуску занять. Законом України «Про вищу освіту» передбачено, що особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобовязані: додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану. Також дані обовязки прописані в розділі другому пункті 2.2. «Обовязки студента» договору.

Згідно ч. 2 ст. 903 ЦК України - якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобовязаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто тут наявна вина відповідач, так як він пропустив заняття без поважних причин.

Що стосується твердження відповідачки щодо обовязку позивача по відрахуванню відповідача з академії, то судом вони до уваги не приймаються, оскільки пунктом 2.4.1. договору передбачено, що виконавець має право «... За порушення умов Договору достроково припинити його дію і відрахувати Студента з академії, крім випадків, визначених Законом України «Про вищу освіту», тобто виконавець (позивач) вправі, а не зобовязаний достроково припинити дію договору і відрахувати студента, тому виникнення заборгованості по оплаті навчання Студента чи невиконання ним навчального плану не є обовязком виконавця (позивача) чи обовязковою підставою по відрахуванню його з Академії, а є лише правом та виконавець (позивач) сам вирішує, використовувати йому це право чи ні. Однак пунктом 6.1. договору передбачено, що дія договору припиняється у разі систематичного порушення чи невиконання умов договору однією зі сторін, тобто після несплати відповідачем за навчання протягом трьох місяців підряд дія договору і відповідно нарахування заборгованості автоматично припиняються.

Таким чином, суд аналізуючи зібрані матеріали справи у їх сукупності та співставленні приходе до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст. 530, ст. ст. 549-552, ст. 611, ст. 625, ст. 901, ст. 903 ЦК України, ст. ст. 11, 60, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути на користь ДВНЗ «Українська академія бізнесу та підприємництва» (юридична адреса? 03680, м. Київ, вул. Малинська, 4, розрахунковий рахунок 26004300001154 в ВАТ «Златобанк», МФО 380612, код ЄДРПОУ 33238967) з ОСОБА_1, прож: АДРЕСА_1, суму основного боргу за договором про надання освітніх послуг з 01.09.2008 року по 01.12.2008 року в розмірі 1188 грн., мито в розмірі 135 грн. 30 коп., 25 % штраф від суми несплаченого платежу в розмірі 297 грн., суму індексу інфляції за час прострочення в розмірі 197 грн. 22 коп., та судові витрати в розмірі 81 грн., а всього стягнути 1898 грн. 52 коп.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.