Ухвала суду № 140509264, 09.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 523/19117/26

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

09 жовтня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними та скасування постанов, закриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2026 року до Пересипського районного суду міста Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до державного виконавця Пересипського відділу ДВС у м.Одесі Одеського МУ МЮУ про визнання протиправними та скасування постанов, закриття виконавчого провадження, у якому позивачем заявлені наступні позовні вимоги:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Пересипського ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Горінської Мар`яни Олександрівни від 25.08.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81821549.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 25.08.2026 про стягнення з боржника ОСОБА_2 витрат виконавчого провадження у розмірі 1700,00 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 25.08.2026 про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 1700,00 грн.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 25.08.2026 про арешт коштів боржника ОСОБА_2 на суму 19 069,00 грн та зобов`язати державного виконавця невідкладно зняти арешт з грошових коштів (рахунків, електронних гаманців) боржника і повідомити про це банківські та фінансові установи, яким надсилалась постанова про арешт коштів.

5. Закрити виконавче провадження № 81821549, відкрите на підставі постанови № 429 від 12.07.2025, у зв`язку з пропуском строку давності, встановленого ст. 303 КУпАП.

Ухвалою Персипського районного суду м.Одеси від 31.08.2026, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 на дії державного виконавця Пересипського відділу ДВС ОМУ Міністерства юстиції України Горінської Мар`яни Олександрівни передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

22.09.2026 дана справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2026, для розгляду даної справи №523/19117/26 визначено суддю Хлімоненкову М.В.

Ухвалою суду від 30.09.2026 позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху.

08.10.2026 від позивача, за підписом його представника, до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить суд зупинити дію постанови Пересипського ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ від 25.08.2026 р. про арешт коштів боржника ОСОБА_2 за виконавчим провадження № 81821549 до набрання законної сили рішенням суду у справі №523/19117/26; зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 81821549 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 523/19117/26.

В обґрунтування заяви вказує, що постановою державного виконавця від 25.08.2026 на грошові кошти боржника ОСОБА_2 накладено арешт на суму 19069,00 грн. Рахунки залишаються заблокованими. Протягом розгляду справи з них у будь-який момент можуть бути списані кошти на виконання постанов, які є предметом цього оскарження, що завдасть позивачу шкоди, запобігти якій і покликане забезпечення позову. Позивач уже нині позбавлений доступу до власних коштів, необхідних для задоволення власних потреб.

Дослідивши доводи заявника суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками вжитих заходів забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Однак, наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов органу ДВС.

Суд зазначає, що сама лише незгода заявника із певними діями та/або рішеннями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій/рішень протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків, у вигляді списання коштів на виконання постанов, які є предметом цього оскарження не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову у той спосіб, про який просить позивач.

Суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив осіб, яких воно стосується. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Окрім того, суд вбачає неспівмірність негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії постанови, тобто тимчасового припинення арешту коштів, із тими негативними наслідками, які можуть настати у зв`язку із невжиттям таких заходів.

До таких висновків суд дійшов враховуючи те, що оскаржуваною постановою накладено арешт на кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 19069 гривня. Інших заходів такою постановою не передбачено.

В той же час, забезпечення позову у спосіб, який просить позивач, на переконання суду, призведе до фактичного зняття арешту, а отже, фактично до вирішенням справи по суті, що є протиправним, суперечить суті та меті процесуального інституту забезпечення позову.

Також суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 в частині зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №81821549, адже такий захід забезпечення не непедбачений ч.1 ст.151 КАС України. При цьму суд зауважує, що зупинення вчинення виконавчих дій не є тотожним, передбаченому п.2 ч.1 ст.151 КАС України, такому заходу забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії.

Октім того, суд зветає увагу на те, що захід забезпечення позову, який просить вжити заявник, має бути достатньо контретизованим, та бути адекватним, тобто відповідати заявленим позовним вимогам. При цьому заявник не вказує які конкретні дії в межах забезпечення позову суд має заборонити вчиняти органу ДВС, на якого відповідно до закону покладено обов`язок з примусового виконання виконавчих документів, та який окрім стягнення коштів відповідно до закону може вчиняти й інші виконавчі дії.

Саме по собі відкриття виконавчого провадження, яке на думку позивача відбулось без законних підстав, та прийняття спірних постанов, без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення заяви, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.

Заявником не доведено, що у разі задоволення його позову, в майбутньому виконання рішення суду може ускладнитись чи стати неможливим внаслідок невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить заявник. Відтак, зазначені доводи не може бути визнано судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах.

Судом не встановлено будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Тому у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.150,154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними та скасування постанов, закриття виконавчого провадження відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА