Рішення № 140508434, 12.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року № 640/29849/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Дубекспо» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Дубекспо» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 05.08.2020 №0760580401 на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040 грн.;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та зазначає, що контролюючий орган безпідставно застосував до нього штрафні санкції за неподання звіту про суми податкових пільг. На думку позивача, сам по собі факт здійснення ним господарської діяльності або відображення певних операцій у податковій звітності не свідчить про користування податковими пільгами у розумінні ст. 30 Податкового кодексу України та Порядку №1233. Позивач наголошує, що звіт про суми податкових пільг не є податковою декларацією у розумінні п. 46.1 ст. 46 ПК України, а строки та порядок його подання були визначені не безпосередньо Податковим кодексом України, а підзаконним нормативним актом постановою Кабінету Міністрів України №1233. Також позивач зазначає, що контролюючий орган в акті перевірки не встановив, якою саме податковою пільгою користувалося ПП «Дубекспо», не навів відповідного коду пільги за Довідником податкових пільг, не визначив суму фактично отриманої пільги, не обґрунтував наявність у позивача обов`язку подавати відповідний звіт. Щодо моральної шкоди позивач посилається на протиправність поведінки контролюючого органу, необхідність витрачати додатковий час і зусилля на захист своїх прав, негативні переживання у зв`язку з винесенням податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №640/29849/20 прийнято до провадження судді Діски А.Б.

Відповідач проти задоволення позову заперечує. ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що під час камеральної перевірки встановлено факт неподання ПП «Дубекспо» звіту про суми податкових пільг за 9 місяців 2019 року та за 2019 рік, чим порушено вимоги пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України та Порядку №1233. На думку відповідача, позивач як суб`єкт господарювання, який користується податковими пільгами, був зобов`язаний складати та подавати до контролюючого органу звіт про суми податкових пільг протягом 40 календарних днів після закінчення відповідного звітного періоду. Відповідач вважає, що неподання такого звіту є підставою для застосування штрафної санкції відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним. Щодо моральної шкоди відповідач зазначає, що позивачем не доведено факту її заподіяння, розміру такої шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями контролюючого органу і заявленими немайновими втратами.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку Приватного підприємства «Дубекспо» з питань своєчасності подання/неподання звіту про суми податкових пільг за 9 місяців 2019 року та за 2019 рік.

За результатами перевірки складено акт від 14.05.2020 №947/26-15-04-01-21/01-36203336, у якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України у зв`язку з неподанням звіту про суми податкових пільг за 9 місяців 2019 року та 2019 рік.

Зокрема, відповідач зазначив, що граничний строк подання звіту за 9 місяців 2019 року припадав на 11.11.2019, а за 2019 рік - на 10.02.2020.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 05.08.2020 №0760580401, яким до ПП «Дубекспо» застосовано штрафні санкції у розмірі 2040,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ПК України, платник податків має право, зокрема, користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).

Згідно з п. 30.6 ст. 30 ПК України, суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 №1233 (далі - Порядок №1233), суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком.

Пунктом 3 Порядку №1233 передбачено, що звіт подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Згідно з п. 8 Порядку №1233, податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.08.2020 №0760580401 стали висновки контролюючого органу про неподання ПП «Дубекспо» звіту про суми податкових пільг за 9 місяців 2019 року та за 2019 рік.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті.

Згідно з п. 30.2 ст. 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пунктом 30.6 ст. 30 ПК України передбачено, що суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом платником податків. Облік зазначених коштів ведеться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок на момент виникнення спірних правовідносин був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1233, якою затверджено Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг.

Відповідно до п. 2 Порядку №1233 суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг.

Пунктом 3 Порядку №1233 передбачено, що звіт подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Отже, обов`язок подання звіту про суми податкових пільг виникає не у кожного платника податків автоматично, а лише у того суб`єкта господарювання, який фактично користується податковими пільгами, тобто не сплачує до бюджету певні суми податків або зборів саме у зв`язку з отриманням податкової пільги.

При цьому сам по собі факт перебування платника на обліку, здійснення господарської діяльності, подання податкової декларації з ПДВ, наявність експортних операцій або відображення певних показників у податковій звітності не є достатнім для висновку про обов`язок подання звіту про суми податкових пільг.

Суд звертає увагу, що для встановлення факту порушення контролюючий орган мав встановити не лише факт неподання звіту, а й користування платником податків конкретною податковою пільгою у відповідному звітному періоді.

З цією метою в акті перевірки контролюючий орган мав визначити, зокрема: якою саме податковою пільгою користувався позивач, за яким кодом Довідника податкових пільг така пільга обліковується, за якими саме операціями вона виникла, яку суму податків або зборів позивач не сплатив до бюджету у зв`язку з отриманням пільги, та чому саме у позивача виник обов`язок подати звіт за відповідний період.

Однак із наданих матеріалів вбачається, що акт перевірки містить лише загальний висновок про неподання ПП «Дубекспо» звіту про суми податкових пільг за 9 місяців 2019 року та за 2019 рік, без належного встановлення факту користування позивачем конкретними податковими пільгами.

Контролюючий орган не навів у акті перевірки конкретного виду пільги, не зазначив її коду, не обґрунтував суму пільги, не встановив, за рахунок яких саме операцій позивач не сплатив до бюджету податок чи збір, а також не довів, що такі операції підпадають під правове регулювання Порядку №1233.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач фактично ототожнив неподання звіту з наявністю обов`язку його подати, хоча відповідно до п. 3 Порядку №1233 у разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Тому саме контролюючий орган мав довести, що ПП «Дубекспо» у спірних періодах користувалося податковими пільгами, а отже мало обов`язок подати відповідний звіт.

Натомість таких доказів відповідачем суду не надано.

Суд також враховує, що відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України відповідальність застосовується за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій, розрахунків, а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено Податковим кодексом України.

Отже, для правомірного застосування штрафної санкції за цією нормою контролюючий орган повинен довести наявність у платника саме передбаченого законом обов`язку подати відповідну звітність.

У цій справі відповідач такого обов`язку належними та допустимими доказами не підтвердив.

Посилання відповідача на положення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України суд відхиляє як необгрунтоване, оскільки ця норма визначає строки подання податкових декларацій залежно від звітного періоду, однак сама по собі не створює обов`язку подавати звіт про суми податкових пільг за відсутності факту користування такими пільгами.

Аналогічно, посилання на Порядок №1233 не може бути достатнім обґрунтуванням правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки сам цей Порядок прямо передбачає, що у разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Таким чином, обов`язок подання звіту про суми податкових пільг є похідним від факту користування пільгою. За відсутності встановлення такого факту висновок про неподання звіту як про податкове правопорушення є передчасним і необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача.

Оскільки відповідачем не доведено, що ПП «Дубекспо» у 9 місяцях 2019 року та у 2019 році користувалося податковими пільгами, а також не доведено наявність у позивача обов`язку подати звіт про суми податкових пільг за відповідні періоди, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 05.08.2020 №0760580401.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду, суд зазначає таке.

Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року по справі № 804/2252/14, від 21.02.2019 року по справі №670/499/16-а, від 28.02.2019 року по справі №804/7085/16.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі позивач обмежився загальними посиланнями на необхідність додатково захищати свої права, витрачати час і зусилля, а також на переживання у зв`язку з прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення.

Однак таких обставин недостатньо для стягнення моральної шкоди, оскільки вони не підтверджують наявності реальних немайнових втрат, їх характеру, інтенсивності, тривалості та причинного зв`язку саме з протиправним рішенням контролюючого органу.

Позивачем не надано доказів погіршення ділової репутації, порушення нормального режиму господарської діяльності, завдання шкоди діловим зв`язкам, втрати контрагентів, необхідності лікування, звернення по медичну допомогу або інших доказів, які б підтверджували реальне настання моральної шкоди.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Дубекспо» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.08.2020 №0760580401.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Горького, 5Б) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.