Ухвала суду № 140507209, 12.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/31963/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

07 жовтня 2026 року до суду надійшла сформована 06 жовтня 2026 року в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Петров Владислав Володимирович (далі представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій представник позивача просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо непроведення позивачу індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, у розмірі 6 188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11 (з 01 березня 2020 року), 1,11 (з 01 березня 2021 року), 1,14 (з 01 березня 2022 року), 1,197 (з 01 березня 2023 року), 1,0796 (з 01 березня 2024 року), 1,115 (з 01 березня 2025 року) та 1,121 (з 01 березня 2026 року);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за віком позивачу шляхом послідовного збільшення індивідуального показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 6 188,89 грн з 01 березня 2020 року на коефіцієнт збільшення 1,11; з 01 березня 2021 року на коефіцієнт збільшення 1,11; з 01 березня 2022 року на коефіцієнт збільшення 1,14; з 01 березня 2023 року на коефіцієнт збільшення 1,197; з 01 березня 2024 року на коефіцієнт збільшення 1,0796; з 01 березня 2025 року на коефіцієнт збільшення 1,115 та з 01 березня 2026 року на коефіцієнт збільшення 1,121, у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01 квітня 1993 року по 05 липня 1993 року та з 17 серпня 1993 року по 14 квітня 1994 року у Центральному гастрономі (м. Нікополь);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати зазначені періоди до страхового стажу позивача за записами № 1417 трудової книжки серії НОМЕР_1 , у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум з моменту призначення пенсії (13 серпня 2019 року).

Пунктами 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху на таких підставах.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною шостою статті 161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, в обґрунтування якого зазначено, що обізнаність про розмір пенсії не є тотожною обізнаності про протиправність методики її індексації. Показник середньої заробітної плати, який відповідач збільшує на коефіцієнти (6 88,89 грн чи 3764,40 грн), та сам механізм індексації у відомостях про виплату пенсії не відображаються. Про те, що відповідач індексує не показник середньої заробітної плати, застосований при призначенні пенсії (6 88,89 грн), а базовий показник станом на 01 жовтня 2017 року (3 64,40 грн), і що з 01 березня 2020 року, 01 березня 2021 року та 01 березня 2022 року індексацію пенсії взагалі не проведено із заміною її з 01 березня 2022 року фіксованою доплатою 135 грн, позивач, який не має спеціальних знань, об`єктивно не міг дізнатися раніше, ніж відповідач уперше розкрив застосовану формулу у листі від 06 березня 2026 року, а остаточно у листі від 30 вересня 2026 року № 0400-010303-8/196090, яким відповідач відмовив у проведенні перерахунку за заявою представника позивача від 24 вересня 2026 року вих. № 121. Рішень про індексацію (перерахунок) пенсії із зазначенням застосованого показника та коефіцієнтів відповідач позивачу не надсилав.

Поряд з цим позивач доводить, що протягом усього строку, який пропущено, існував безперервний ланцюг об`єктивних обставин, що виникли незалежно від його волі та перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

По-перше, карантин, пов`язаний із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин, який неодноразово продовжувався та відмінений лише з 01 липня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651. Спірний період індексації розпочався 01 березня 2020 року, тобто спірні правовідносини виникли під час карантину, а перші понад три роки їх існування припадають на період його дії. Позивач наводить карантин не як підставу автоматичного продовження строку, а як фактичну обставину, що об`єктивно ускладнювала особі віком понад 55 років, яка належала до групи підвищеного ризику, особисте відвідування пенсійного органу та отримання правничої допомоги.

По-друге, воєнний стан. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 березня 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який безперервно продовжується. Карантин і воєнний стан перекриваються у часі, тому жодного дня, починаючи з 12 березня 2020 року, не існувало, коли на території проживання Позивача не діяв би особливий правовий режим, що обмежував звичайний порядок реалізації прав.

По-третє, віднесення міста Нікополя до території активних бойових дій. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, із змінами) Нікопольську міську територіальну громаду (код UA12080050000062712) віднесено до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, з датою початку бойових дій 21 липня 2022 року без дати їх завершення. Ця обставина підтверджується листом Нікопольської районної військової адміністрації від 14 травня 2026 року № 250, яким надано зведені довідки про оголошення повітряної тривоги та загрози артилерійського обстрілу на території громади за кожен день у періоди з 25 липня 2022 року по 30 квітня 2026 року. Місто Нікополь, розташоване на березі Каховського водосховища навпроти тимчасово окупованих територій на відстані менше 5 кілометрів, систематично, з багаторазовими щоденними оголошеннями тривоги, зазнає артилерійських обстрілів, обстрілів з реактивних систем залпового вогню та FPVдронів безперервно, починаючи з 25 липня 2022 року. У місті працюють засоби радіоелектронної боротьби, через що мобільний зв`язок та інтернет функціонують з перебоями; після обстрілів у житлових будинках тривалий час відсутнє електропостачання.

По-четверте, обов`язкова евакуація. Розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 11 травня 2026 року № 881/0/527-26 на підставі листа угруповання військ (сил) «Південь» запроваджено обов`язкову евакуацію всіх категорій населення з частин міста Нікополя як території активних бойових дій, наближеної до лінії бойового зіткнення. Розпорядження характеризує безпекову ситуацію в місті у 2026 році як таку, що вимагає примусового виведення населення.

Таким чином, перешкоди мали безперервний характер з березня 2020 року і до дня подання позову, а їх юридична природа з часом лише посилювалась: карантин воєнний стан активні бойові дії обов`язкова евакуація, що відповідь від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на повторне звернення було отримано 01 серпня 2026 року.

Просить поновити строк звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, дослідивши матеріали додані до позову, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 і від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

В постанові від 28 січня 2025 року у справі № 120/1483/24 Верховний Суд наголосив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Щодо спірних правовідносин у цій справі суд зазначає, що про порушення своїх прав при призначенні пенсії з 13 серпня 2019 року та проведенні з 01 березня 2020 року індексації пенсії позивачу не могло не бути відомо принаймні з вересня 2019 року та з квітня 2020 року відповідно, тобто з моменту отримання пенсії за серпень 2019 року та за березень 2020 року.

Суд зауважує, що звернення до відповідача з заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком з урахуванням проведення індексації та отримання від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповіді з питання зарахування до страхового стажу спірного періоду та проведення індексації пенсії є датою, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо відновлення на його думку порушеного права, а не датою, з якої потрібно обраховувати початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом.

З позовом до суду позивач звернувся через свого представника 06 жовтня 2026 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».

Застосовуючи строк, визначений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, суд вважає, що за вимогами про оскарження дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, перерахунку та виплати пенсії за період з 13 серпня 2019 року по 05 квітня 2026 року включно, а за вимогами про оскарження дій відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсі, та виплати пенсії за період з 01 березня 2020 року по 05 квітня 2026 року включно позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду.

Оцінюючи доводи представника позивача, які наведені в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Проте, представником позивача не наведено жодної обставини пропуску строку позивачем звернення до суду, зумовлену обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Щодо посилання представника позивача на введення воєнного стану, віднесення міста Нікополя до території активних бойових дій з 21 липня 2022 року та обов`язкова евакуація у 2026 році, як на поважну причину пропуску строку, суд зазначає наступне.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні Укази Президента України та востаннє продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, із змінами) Нікопольську міську територіальну громаду (код UA12080050000062712) віднесено до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, з 21 липня 2022 року.

Розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 11 травня 2026 року № 881/0/527-26 на підставі листа угруповання військ (сил) «Південь» запроваджено обов`язкову евакуацію всіх категорій населення з частин міста Нікополя як території активних бойових дій, наближеної до лінії бойового зіткнення.

Проте в заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом не вказано обставин, що перешкоджали позивачу через запровадження в Україні воєнного стану своєчасно звернутись до суду в межах строку, встановленого законом.

Верховним Судом у постанові від 29 вересня 2022 року в справі № 500/1912/22 викладено правовий висновок, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Окрім того, посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло та обумовило пропуск строку.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд звертає увагу позивач, що відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати у повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

У численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, необізнаність позивача з нормами законодавства носять суб`єктивний характер та не виключають можливість позивача звернутися за отриманням правової допомоги (в тому числі безоплатної) у разі, якщо такої допомоги він потребував, у межах строку, встановленого законом для звернення до адміністративного суду з цим позовом, який був достатнім для вчинення відповідних дій.

Позивач щомісяця отримував пенсію, тому не міг не знати, що розмір не відповідає вимогам законодавства.

Правовий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.

На думку суду, самі по собі вказані доводи не впливають на можливість позивача дізнатися про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, чого позивачем тривалий час не було здійснено, що свідчить про триваючи пасивну поведінку позивача.

Суд звертає увагу позивача, що КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Жодних доказів існування обставин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для не звернення до суду протягом семи років позивачем не наведено та не підтверджено належним доказом.

З огляду на вказане, клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже для усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачу необхідно подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 13 серпня 2019 року по 05 квітня 2026 року включно та в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсі, на коефіцієнти збільшення та виплату пенсії за період з 01 березня 2020 року по 05 квітня 2026 року включно із зазначенням інших підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа має сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, позовна заява подана в електронній формі.

Разом з цим, відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки означена позовна заява подана до суду в електронній формі через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2129,92 грн (1331,20 грн х 0,8 = 1064,96 грн х 2 позовні вимоги немайнового характеру).

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн (за одну вимогу немайнового характеру).

Позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом надання суду документа про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн за такими реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Запропонувати позивачу (представнику позивача) протягом десяти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»:

- заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 13 серпня 2019 року по 05 квітня 2026 року включно та в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсі, на коефіцієнти збільшення та виплату пенсії за період з 01 березня 2020 року по 05 квітня 2026 року включно із зазначенням інших підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску;

- документ про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.В. Кисіль