Ухвала суду № 140507115, 12.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/20323/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 13.07.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру виплати нарахованої суми пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.08.2024 року у сумі, що виникла внаслідок обмеження максимальним розміром пенсії, та здійснювати подальшу виплату пенсії у повному нарахованому розмірі без застосування обмеження максимальним розміром.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказує, що пенсію йому призначено на підставі рішення органу Пенсійного фонду України №045550025771 від 03.07.2024 року, однак відповідач, здійснюючи нарахування пенсійних виплат, протиправно обмежує їх максимальним розміром, унаслідок чого фактично виплачувана пенсія є меншою за розмір, визначений відповідними протоколами розрахунку пенсії. Зазначає, що відповідно до наявних у нього протоколів (розрахунків) пенсії, сформованих органом Пенсійного фонду України, розмір нарахованої пенсії з березня 2025 року становив 29 233,47 грн, тоді як фактично виплачувалося 23 610,00 грн щомісячно. З 01.01.2026 року по 28.02.2026 року розмір нарахованої пенсії становив 29 233,47 грн, однак фактична виплата здійснювалася в сумі 25 950,00 грн. Починаючи з 01.03.2026 року, нарахований розмір пенсії збільшився до 30 278,21 грн, водночас фактично виплачувана сума залишилася на рівні 25 950,00 грн. На переконання позивача, наведені обставини свідчать про те, що відповідач самостійно визначив належний йому розмір пенсії, проте без належних правових підстав здійснює її виплату в меншому розмірі, застосовуючи обмеження максимального розміру пенсійної виплати. З метою захисту порушеного права позивач 26.06.2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії у повному нарахованому розмірі без застосування обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Листом від 03.07.2026 року № 0400-010303-8/127438 відповідач повідомив позивача, що відповідно до частини третьої статті 27 Закону №1058-IV максимальний розмір пенсії з урахуванням установлених законодавством надбавок, підвищень, індексації та інших доплат не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому відповідач зазначив, що розмір пенсійної виплати позивача з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року становить 25 950,00 грн. Позивач вважає таку позицію відповідача необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, на його думку, встановлене законодавцем тимчасове обмеження максимального розміру пенсії сумою 10 740,00 грн діяло лише до 31.12.2017 року, а тому після закінчення зазначеного строку не може застосовуватися до пенсійних правовідносин, які виникли у 2024-2026 роках. Посилаючись на положення статей 8, 19, 22, 46 Конституції України, статей 27, 46 Закону № 1058-IV, позивач наголошує, що виплата пенсії у меншому розмірі, ніж визначено відповідними розрахунками органу Пенсійного фонду України, порушує його право на належне пенсійне забезпечення, принцип правової визначеності та гарантії соціального захисту. Крім того, позивач зазначає, що предметом спору є не призначення чи первинний перерахунок пенсії, а невиплата частини вже нарахованих пенсійних сум. У зв`язку із цим вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 46 Закону № 1058-IV, якими передбачено виплату сум пенсії, нарахованих, але не виплачених з вини органу Пенсійного фонду України, за минулий час без обмеження будь-яким строком. Позивач також посилається на практику Верховного Суду щодо необхідності дотримання органами Пенсійного фонду України вимог законодавства під час визначення та виплати пенсійного забезпечення, недопустимості безпідставного зменшення належних особі пенсійних виплат та забезпечення ефективного судового захисту порушеного права. З огляду на викладене позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру виплати нарахованої йому пенсії починаючи з 01.08.2024 року та просить суд зобов`язати відповідача здійснити виплату заборгованості з пенсійних виплат за відповідний період, яка виникла внаслідок застосування обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, а також здійснювати подальшу виплату пенсії у повному нарахованому розмірі без застосування такого обмеження.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд зауважує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дія якого продовжувалася і триває дотепер.

Частиною 2 статті 121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на вищевикладене, з метою повного та всебічного розгляду адміністративної справи, суд доходить висновку про продовження строку розгляду справи на 30 днів.

Керуючись статтями 121, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Продовжити строк розгляду даної справи на 30 днів.

Копію ухвали суду надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник