Ухвала суду № 140507012, 12.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/31961/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування висновків, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 07.10.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ДМС України у Дніпропетровській області) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати висновок службової перевірки ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 05.12.2025 № 22/2026, затверджений 20.03.2026, щодо оформлення паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 14.06.2024 Відділом № 2 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати висновок службової перевірки ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 03.04.2026 № 134/2026, затверджений 24.04.2026, за фактом оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , оформленого 04.07.2024 органом видачі 1211 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати ГУ ДМС України у Дніпропетровській області направити до Відділу №2 у м. Дніпрі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області та до Інформаційної підсистеми функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію про скасування:

висновку службової перевірки ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 05.12.2025 № 22/2026, затвердженого 20.03.2026, щодо оформлення паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 14.06.2024 Відділом № 2 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

висновку службової перевірки ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 03.04.2026 № 134/2026, затвердженого 24.04.2026, за фактом оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , оформленого 04.07.2024 органом видачі 1211 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Від позивача до суду 09.10.2026 надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії висновку службової перевірки ГУ ДМС України у Дніпропетровській області № 22/2026, затвердженого 20.03.2026, щодо оформлення паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 14.06.2024 Відділом № 2 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зупинення дії висновку службової перевірки ГУ ДМС України у Дніпропетровській області № 134/2026, затвердженого 24.04.2026, за фактом оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , оформленого 04.07.2024 органом видачі 1211 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- заборони ГУ ДМС України у Дніпропетровській області та його територіальним підрозділам до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вчиняти дії на виконання висновку службової перевірки № 22/2026, у тому числі щодо виявлення та вилучення паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , визнання його недійсним, анулювання та знищення, а також внесення до інформаційних систем Державної міграційної служби відомостей про його недійсність на підставі зазначеного висновку;

- заборони ГУ ДМС України у Дніпропетровській області та його територіальним підрозділам до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти дії на виконання висновку службової перевірки № 134/2026, у тому числі щодо виявлення та вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , визнання його недійсним, анулювання та знищення, а також внесення до інформаційних систем Державної міграційної служби відомостей про його недійсність на підставі зазначеного висновку.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що оскаржувані позивачем висновки прямо передбачають конкретні дії, а саме: щодо виявлення та вилучення паспортів позивача , здійснення заходів відповідно до пункту 113 Порядку № 302, а також інші дії після затвердження висновку. Позивач вважає, що наслідки виконання оскаржуваних висновків можуть настати до розгляду цієї справи по суті.

У разі вилучення та анулювання паспортів та внесення відомостей про їх недійсність до відповідних інформаційних систем, навіть у випадку подальшого задоволення позову, для фактичного поновлення становища позивача до порушення його прав буде необхідно вчиняти додаткові дії щодо скасування таких наслідків.

Позивач зауважує, що предметом позову є саме правомірність оскаржуваних висновків, а тому до остаточного вирішення спору існує об`єктивна необхідність зберегти існуюче становище та не допустити реалізації висновків, законність яких є предметом судового розгляду. Їх застосування не передбачає вирішення питання про законність оскаржуваних висновків та не підміняє собою рішення суду.

Зупинення дії оскаржуваних висновків та заборона відповідачу вчиняти дії на їх виконання є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки стосуються саме тих актів та тих наслідків, законність яких позивач оспорює у суді.

Невжиття таких заходів створює для позивача істотно більші ризики, оскільки може призвести до фактичного вилучення, анулювання та знищення документів, які посвідчують його особу, а також до внесення відомостей про їх недійсність.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи на підставі наявних матеріалів).

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

У пункті 107 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745) (далі Порядок № 302), визначено, що паспорт може бути вилучено (у тому числі тимчасово) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, а за кордоном - працівником розміщеного за межами України відокремленого підрозділу, закордонної дипломатичної установи в разі його використання з метою вчинення злочину на території України чи за кордоном, підроблення, проведення службової перевірки щодо оформлення з порушеннями вимог законодавства або в інших випадках, передбачених законодавством.

Під час вилучення (у тому числі тимчасово) складається акт вилучення, а особі видається довідка про вилучення паспорта, зразки яких затверджуються МВС.

Вилучений (у тому числі тимчасово) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, закордонної дипломатичної установи або розміщеного за межами України відокремленого підрозділу паспорт разом з актом про його вилучення не пізніше наступного робочого дня передається згідно з актом приймання-передачі до:

територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який визнав паспорт недійсним, - для його знищення в порядку, встановленому пунктами 110-113 цього Порядку;

територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який проводить службову перевірку.

Вилучений (у тому числі тимчасово) паспорт зберігається у територіальному органі/територіальному підрозділі ДМС до прийняття рішення про визнання його недійсним і подальшого анулювання і знищення згідно з пунктами 110-113 цього Порядку, або повернення заявнику.

У підпункті 8 пункту 108 Порядку № 302 визначено, що паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі: оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства.

Датою визнання недійсним паспорта у випадку, передбаченому підпунктом 8 цього пункту, є дата прийняття рішення про оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до абзаців першого, п`ятого пункту 109 Порядку № 302 у разі коли рішення про оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року прийнято з порушенням вимог законодавства, територіальний орган/ територіальний підрозділ ДМС проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок про визнання паспорта недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню, у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, погоджується його безпосереднім керівником та керівником територіального органу ДМС або його заступником. Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження. За результатами розгляду та в разі наявності підстав для визнання паспорта таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, а другий - надсилається до територіального органу ДМС. Висновки та матеріали перевірки зберігаються протягом 75 років.

У пункті 110 Порядку № 302 визначено, що недійсні паспорти анулюються працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом пробивання двох отворів наскрізь на кожному аркуші, обкладинці документа у формі книжечки або в машинозчитуваній зоні документа у формі картки, після чого знищуються у порядку, встановленому ДМС.

Паспорти знищує територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, який прийняв рішення про визнання їх недійсними (пункт 111 Порядку № 302).

Відповідно до пункту 112 Порядку № 302 знищення недійсних паспортів здійснюється не рідше одного разу на місяць комісією у складі не менше двох посадових осіб територіального органу та територіального підрозділу ДМС. Комісія складає акт про знищення недійсних паспортів у двох примірниках.

Згідно із пунктом 113 Порядку № 302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, структурний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа із застосуванням засобів Реєстру вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт подання особою заяви про втрату/викрадення паспорта, визнання недійсним, вилучення (у тому числі тимчасово), анулювання та знищення паспорта (серія, номер, орган видачі документа, дата видачі, дата закінчення строку дії, причина визнання недійсним, дата визнання недійсним, прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, дата та номер акта про знищення документа, дата внесення таких відомостей). Відомості про визнання паспорта недійсним у зв`язку із закінчення строку його дії вносяться до бази даних Реєстру автоматично.

Інформація про серії (за наявності) та номери недійсних паспортів надається з відомчої інформаційної системи ДМС із застосуванням засобів Реєстру МЗС, МВС, Національній поліції, Адміністрації Держприкордонслужби, Службі безпеки, Офісу Генерального прокурора та розміщується на офіційному веб-сайті ДМС.

Про визнання недійсними відповідно до пункту 108 цього Порядку паспортів територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом однієї доби інформує Адміністрацію Держприкордонслужби та Національне центральне бюро Інтерполу. У разі наявності технічної можливості надсилання інформації про визнання недійсними паспортів здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» та центральної підсистеми єдиної інформаційної системи МВС з дотриманням вимог Законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про публічні електронні реєстри», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до пункту 88 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 № 1001) (далі Порядок № 152), паспорт для виїзду за кордон може бути вилучено (у тому числі тимчасово) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженим суб`єктом, а за кордоном - працівником закордонної дипломатичної установи, у разі його використання з метою вчинення злочину на території України чи за кордоном, підроблення, проведення службової перевірки щодо оформлення з порушеннями вимог законодавства або в інших випадках, передбачених законодавством.

Під час вилучення паспорта для виїзду за кордон складається акт про його вилучення, а особі видається довідка про вилучення паспорта для виїзду за кордон, зразки яких затверджуються МВС.

Вилучений (у тому числі тимчасово) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, закордонної дипломатичної установи або розміщеного за межами України відокремленого підрозділу паспорт для виїзду за кордон разом з актом про його вилучення передається не пізніше наступного робочого дня згідно з актом приймання-передачі до:

територіального органу/територіального підрозділу ДМС або закордонної дипломатичної установи, який визнав паспорт для виїзду за кордон недійсним, - для його знищення в порядку, встановленому пунктами 92-95 цього Порядку;

територіального органу/територіального підрозділу ДМС або закордонної дипломатичної установи, який проводить службову перевірку.

Вилучений (у тому числі тимчасово) паспорт для виїзду за кордон зберігається у територіальному органі/ територіальному підрозділі ДМС, закордонній дипломатичній установі до прийняття рішення про визнання його недійсним і подальшого анулювання та знищення в порядку, встановленому у пунктах 92-95 цього Порядку, або повернення заявнику.

Згідно із підпунктом 8 пункту 89 Порядку № 152 паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства.

Датою визнання недійсним паспорта для виїзду за кордон у випадках, передбачених підпунктом 8 цього пункту, є дата прийняття рішення про визнання недійсним паспорта для виїзду за кордон, оформленого з порушенням вимог законодавства.

У пункті 90 Порядку № 152 визначено, що про визнання паспортів для виїзду за кордон недійсними відповідно до пункту 89 цього Порядку територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа протягом однієї доби інформує Адміністрацію Держприкордонслужби та Національне центральне бюро Інтерполу. У разі наявності технічної можливості надсилання інформації про визнання паспортів для виїзду за кордон недійсними здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» та центральної підсистеми єдиної інформаційної системи МВС з дотриманням вимог Законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про публічні електронні реєстри», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Згідно з пунктом 91 Порядку № 152 у разі коли рішення про оформлення паспорта для виїзду за кордон прийнято з порушенням вимог законодавства, територіальний орган/ територіальний підрозділ ДМС, який здійснив його оформлення, проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок про визнання паспорта для виїзду за кордон недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню, у двох примірниках, які підписуються працівником, що провів перевірку, і його безпосереднім керівником або його заступником та погоджується керівником територіального органу ДМС або його заступником. Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження. За результатами розгляду та наявності підстав для визнання паспорта для виїзду за кордон таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, а другий - надсилається до територіального органу ДМС.

Відповідно до абзацу першого пункту 92 Порядку № 152 недійсні паспорти для виїзду за кордон анулюються працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, закордонної дипломатичної установи шляхом пробиття не менш як двох отворів у машинозчитуваній зоні, після чого знищуються у порядку, встановленому ДМС.

Недійсні паспорти для виїзду за кордон знищує територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа, які прийняли рішення про визнання їх недійсними, крім випадків, зазначених у пунктах 84, 85 і 88 цього Порядку (пункт 93 Порядку № 152).

Знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон здійснюється не рідше одного разу на місяць комісією у складі не менше трьох посадових осіб територіального органу та територіального підрозділу ДМС, а за кордоном - закордонної дипломатичної установи, за результатами роботи якої складається акт про знищення у двох примірниках (пункт 94 Порядку № 152).

Відповідно до абзацу першого пункту 95 Порядку № 152 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, структурний підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа засобами Реєстру з використанням відомчих інформаційних систем вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт подання особою заяви про втрату/викрадення паспорта для виїзду за кордон, визнання недійсним, вилучення, анулювання, повернення особі анульованого недійсного паспорта для виїзду за кордон та знищення недійсного паспорта для виїзду за кордон (серія, номер, орган видачі документа, дата видачі, дата закінчення строку дії, причина визнання недійсним, дата визнання недійсним, прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, дата та номер акта про знищення документа, дата внесення таких відомостей). Відомості про визнання паспорта для виїзду за кордон недійсним у зв`язку із закінчення строку його дії вносяться до бази даних Реєстру автоматично.

З наданих в матеріали справи доказів судом установлено, що позивач звернувся до суду за оскарженням висновків: службової перевірки ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 05.12.2025 № 22/2026, затвердженого 20.03.2026, щодо оформлення паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 14.06.2024 Відділом № 2 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; службової перевірки ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 03.04.2026 № 134/2026, затвердженого 24.04.2026, за фактом оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , оформленого 04.07.2024 органом видачі 1211 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Вказаними висновками визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню, анулюванню та знищенню у встановленому порядку виданих ОСОБА_1 паспорта громадянина України № НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

З огляду на те, що датами визнання недійсними виданих позивачу паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон є дати прийняття рішень (складання та затвердження відповідних висновків) про їх оформлення з порушенням вимог законодавства, суд вважає, що складені відповідачем висновки, які є предметом оскарження у справі, є підставою для вжиття відповідачем та його територіальними органами заходів щодо виявлення та вилучення цих паспортів для їх анулювання і знищення, тому невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі, якщо рішення буде винесено на користь позивача.

Суд зауважує, що за змістом частини четвертої статті 150 КАС України, положень Порядків № 302 та № 152 оскарження рішень (висновків) про визнання виданих позивачу паспортів недійсними не зупиняє їх дію та не звільняє відповідача та його територіальні підрозділи від обов`язку виконання цих рішень.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваних висновків відповідно до Порядку № 302 та Порядку № 152 у разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до частини шостої статті 157 КАС України у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Також суд вважає, що ненадання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, призведе до негативних наслідків, які призведуть до необхідності вчинення заявником дій, направлених на отримання нових паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Отже судом установлені обставини, що без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, тобто існування визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Оскільки за положеннями Порядку № 302 та Порядку № 152 дії щодо вилучення, анулювання та знищення паспортів вчиняються виключно на виконання прийнятих рішень про визнання недійсними паспортів, суд дійшов висновку, що достатнім видом забезпечення позову є зупинення дії оскаржуваних позивачем висновків, що у повній мірі тимчасово убезпечить його право, за захистом якого він звернувся до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

При цьому, суд враховує, що вжиття таких заходів забезпечення, як зупинення судом дії оскаржуваних рішень (висновків), не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Що стосується вимог позивача щодо заборони ГУ ДМС України у Дніпропетровській області та його територіальним підрозділам визнавати недійсними видані позивачу паспорти, а також вносити до інформаційних систем ДМС відомостей про їх недійсність, то у вжиття таких заходів забезпечення позову слід відмовити, оскільки вказані дії вже вчинені.

Так, як вже вище вказано судом, днем визнання недійсним паспорта є день прийняття рішення про оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства, яке оформлюється відповідним висновком. Тобто видані позивачу паспорти вже визнані недійсними.

Також судом установлено, що на офіційному веб-сайті ДМС (https://dmsu.gov.ua/services/nd.html) вже розміщена інформація про визнання недійсними виданих позивачу паспорта громадянина України № НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

Тому суд вважає, що заборона відповідачу та його територіальним органам/підрозділам вчиняти вже вчинених дій жодним чином не сприятиме досягненню мети вжиття заходів забезпечення позову.

Підсумовуючи викладене, проаналізувавши мотиви, якими обґрунтовано заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи позивача є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, та частково задоволення цієї заяви.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/31961/26 задовольнити частково.

Зупинити дію висновків службової перевірки ГУ ДМС України у Дніпропетровській області:

- від 05.12.2025 № 22/2026, затвердженого 20.03.2026, щодо оформлення паспорта громадянина України № НОМЕР_1 з порушенням законодавства;

- від 03.04.2026 № 134/2026, затвердженого 24.04.2026, за фактом оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 з порушенням вимог законодавства.

У вжитті інших заходів забезпечення позову відмовити.

Стягувач (за цією ухвалою, яка є виконавчим документом): ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Боржник (за цією ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ: 37806243).

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 12 жовтня 2029 року.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Пляшкова