Рішення № 140506877, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/23095/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради про визнання дій протиправними зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради , в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради, які полягають у наданні неповної та такої, що не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповіді на запит на публічну інформацію від 24.07.2026 вих. №ГОРГМ-120, оформленої листом від 30.07.2026 №148/0/22-26;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради повторно розглянути запит на публічну інформацію від 24.07.2026 вих. №ГОРГМ-120 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні, та надати повну, достовірну і вичерпну відповідь щодо кожного питання, поставленого у запиті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Витребувано у відповідача додатково:

- звернення позивача від 24.07.2026 вих. № ГОРГМ-120;

- відповідь на запит на публічну інформацію від 24.07.2026 вих. №ГОРГМ-120, оформленої листом від 30.07.2026 №148/0/22-26;

- інформацію щодо надання повної інформації на звернення позивача;

- усі наявні докази щодо суті спору.

10.08.2026 року позивачем до суду подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 11.08.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради про визнання дій протиправними зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

20.08.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

20.08.2026 року відповідач подав до суду клопотання про залучення третьої особи.

24.08.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.

24.08.2026 року позивачем до суду подано клопотання про залучення третьої особи.

24.08.2026 року позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 05.10.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо клопотань про залучення третьої особи, Пенсійного фонду України, слід вказати про таке.

Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За змістом частин 2 та 5 статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Положеннями частин 1, 2 статті 50 КАС України визначено, що якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Отже, за клопотанням учасників справи суд може залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, лише у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Передумовою залучення до участі у справі як третьої особи на стороні позивача або відповідача, є правовідносини між стороною та потенційною третьою особою та розгляд судом спору, рішення за яким створює наслідки безпосередньо для цих правовідносин. Зокрема, встановлює факти, які згодом можуть бути використані у спорі між стороною і третьою особою, що бере участь на її стороні.

Сама лише зацікавленість у тому чи іншому результаті судового розгляду не свідчить про наявність правовідносин між позивачем або відповідачем та особою, про залучення якої в якості третьої особи подано клопотання. Така зацікавленість не є підставою для участі у справі.

Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи.

Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги.

Наведені у клопотаннях про залучення третьої особи обставини стосуються порядку виконання рішення суду у разі задоволення позову, та не свідчать, що рішення у справі безпосередньо вплине на права та обов`язки Пенсійного фонду України.

У цьому випадку суд враховує, що спірні правовідносини у цій справі виникли безпосередньо між позивачем та відповідачем, що відповідно не свідчить про наявність підстав для залучення Пенсійного фонду України до участі у цій справі як третьої особи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача та позивача про залучення Пенсійного фонду України до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, та відмову у їх задоволенні.

Щодо клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно п. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки предметом спору в цій справі та характер спірних правовідносин є незначної складності, що не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, суд вважає за можливе відмовити у вказаному клопотанні позивача про розгляд цієї справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.07.2026 року позивач подав до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради запит на публічну інформацію, оформлений відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Запит був зареєстрований відповідачем 27.07.2026 за № 25/023-26.

У зазначеному запиті Позивач просив надати виключно вже існуючу документовану інформацію, яка повинна перебувати у володінні відповідача як розпорядника публічної інформації, а саме: повідомити, про яку саме надбавку, доплату, компенсацію чи державну соціальну допомогу йдеться; повідомити офіційну назву відповідної виплати; повідомити правові підстави її призначення із зазначенням конкретних нормативно-правових актів; повідомити дату призначення виплати; повідомити її розмір; повідомити дату першої виплати; повідомити дату останньої виплати; повідомити загальну суму здійснених виплат; надати копію рішення, наказу, розпорядження чи іншого документа, яким відповідну виплату було призначено.

30.07.2026 Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради надало відповідь за вих. № 148/0/22-26.

У своїй відповіді відповідач послався на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» та окремі правові позиції судів щодо поняття публічної інформації, після чого зазначив лише, що в період з 15.04.2024 по теперішній час Позивач не перебуває як отримувач будь-яких видів державних соціальних допомог, компенсацій та надбавок в Управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради.

Крім того, відповідач рекомендував звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України та повідомив інформацію про виплату одноразової компенсації у 2023 році, яка не була предметом запиту.

При цьому, вважає, що відповідач взагалі не надав відповіді на переважну більшість поставлених у запиті питань, зокрема: не повідомив, яка саме інформація була передана Пенсійному фонду України; не повідомив, чи існує рішення про призначення надбавки; не повідомив, чи існує будь-який документ, який став підставою для внесення відповідних відомостей; не повідомив правові підстави внесення такої інформації; не повідомив, чи здійснювалися будь-які виплати; не повідомив їх розмір; не повідомив дату першої та останньої виплати; не повідомив загальну суму виплат; не надав копії рішення або повідомлення про його відсутність.

Таким чином, фактично без відповіді залишилися майже всі питання, поставлені у запиті. Більше того, відповідь відповідача створила ситуацію, за якої існують дві взаємовиключні офіційні позиції державних органів. Пенсійний фонд України офіційно підтверджує, що Позивач довічно отримує надбавку на догляд саме від Управління соціального захисту населення, тоді як саме Управління соціального захисту населення офіційно повідомляє про відсутність будь яких таких виплат.

За таких обставин саме відповідач був зобов`язаний надати повну, достовірну та документально підтверджену інформацію щодо наявності або відсутності відповідного рішення, підстав внесення відомостей до державних інформаційних ресурсів, а також документів, що підтверджують або спростовують факт призначення будь-якої державної допомоги.

Вказує про те, що ненадання такої інформації позбавило Позивача можливості встановити походження недостовірних відомостей, що стали підставою для невиплати Пенсійним фондом України надбавки на догляд, а також унеможливило ефективний захист його прав.

У зв`язку з наведеним Позивач змушений звернутися до адміністративного суду за захистом свого порушеного права на доступ до публічної інформації.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що Управлінням, відповідно до вимог чинного законодавства, позивачу надана відповідь в повному обсязі та в терміни визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 не зазначає та не обґрунтовує якими активними діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права позивача.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 липня 2026 року на адресу управління соціального захисту населення Самарівської міської ради надійшов запит на публічну інформацію вих.. №ГОРГМ 120 від 24.07.2026 р., зареєстроване в Управлінні за вх. № 25/0/23 26 від 27.07.2026 року.

У запиті гр. ОСОБА_2 просив надати інформацію про: яку саме надбавку, доплату, компенсацію чи державну соціальну допомогу на догляд йдеться в інформації, наданій Пенсійним фондом України; повну офіційну назву зазначеної виплати; правові підставі її призначення із зазначенням: закону України; постанови Кабінету Міністрів України (за наявності); інших нормативно-правових актів; конкретних статей, пунктів та підпунктів, на підставі яких ОСОБА_2 призначено цю виплату. Зокрема, якщо виплата здійснюється відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»; дату призначення зазначеної виплати; розмір зазначеної виплати на дату її призначення та її поточний дату здійснення першої виплати; розмір; дату здійснення останньої виплати станом на день підготовки відповіді; загальну суму коштів, виплачених за весь період як зазначена надбавка (доплата, компенсація або державна соціальна допомога на догляд) станом на дату надання відповіді; надати копію рішення (розпорядження, наказу або іншого акту), на підставі якого було призначено зазначену виплату.

У відповідь на звернення Управлінням на адресу електронної пошти було направлено листа вих.. № 148/0/22-26 від 30.07.2026 року.

Цим листом заявнику повідомлялось про те, що відповідно до ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У листі Управлінням було зазначено, що на підставі п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит від 24.07.2026 р. не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У період з 15.04.2024 року по теперішній час, ОСОБА_2 , як отримувач будь-яких видів державних соціальних допомог, компенсацій та надбавок в управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради не перебуває Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон) публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина 1 статті 19 Закону).

Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи роз`яснення, викладені в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 №11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації"» - публічна інформація має зокрема такі ознаки: готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація. Тобто, Закон регулює відносини щодо допуску до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Позивач у позові вказує про те, що відповідач не надав відповіді на переважну більшість поставлених у запиті питань, зокрема: не повідомив, яка саме інформація була передана Пенсійному фонду України; не повідомив, чи існує рішення про призначення надбавки; не повідомив, чи існує будь-який документ, який став підставою для внесення відповідних відомостей; не повідомив правові підстави внесення такої інформації; не повідомив, чи здійснювалися будь-які виплати; не повідомив їх розмір; не повідомив дату першої та останньої виплати; не повідомив загальну суму виплат; не надав копії рішення або повідомлення про його відсутність, що фактично і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 2 цього ж Закону, основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Згідно з ст. 3 цього ж Закону, основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Відповідно до ст. 4 цього ж Закону, суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень. Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно зі ст. 5 цього ж Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно із ст. 7 цього ж Закону, право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб`єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939).

Відповідно до статті 1 Закону №2939, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Стаття 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Так, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Відповідно до положень статті 6 Закону №2939, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №2939, кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 12 Закону №2939, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною 1 статті 13 Закону №2939 встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Статтею 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначені обов`язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Положеннями статті 19 Закону №2939 визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до статті 20 Закону № 2939, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі, якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону №2939, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону №2939, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що публічна інформація, як вид інформації виокремлена з-поміж інших за такими ознаками: вона має бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях; вона отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; вона перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Відсутність якоїсь із цих ознак має означати, що така інформація не є публічною. При цьому означення «публічна» не звужено повною відкритістю, доступністю інформації. Створені в процесі діяльності суб`єкта владних повноважень документи можуть містити як відкриту інформацію, так і інформацію з обмеженим доступом, яка, однак, не втрачає у зв`язку із цим ознаки публічної. Обов`язок розпорядника інформації надати на запит інформацію, яка є в його володінні, презюмується.

Статтею 23 цього ж Закону регулюється право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 24 цього ж Закону встановлена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації на запит;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

6) несвоєчасне надання інформації;

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

8) нездійснення реєстрації документів;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Згідно матеріалів справи, 24 липня 2026 року на адресу управління соціального захисту населення Самарівської міської ради надійшов запит на публічну інформацію вих.. №ГОРГМ 120 від 24.07.2026 р., зареєстроване в Управлінні за вх. № 25/0/23 26 від 27.07.2026 року.

У запиті гр. ОСОБА_2 просив надати інформацію про: яку саме надбавку, доплату, компенсацію чи державну соціальну допомогу на догляд йдеться в інформації, наданій Пенсійним фондом України; повну офіційну назву зазначеної виплати; правові підставі її призначення із зазначенням: закону України; постанови Кабінету Міністрів України (за наявності); інших нормативно-правових актів; конкретних статей, пунктів та підпунктів, на підставі яких ОСОБА_2 призначено цю виплату. Зокрема, якщо виплата здійснюється відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»; дату призначення зазначеної виплати; розмір зазначеної виплати на дату її призначення та її поточний дату здійснення першої виплати; розмір; дату здійснення останньої виплати станом на день підготовки відповіді; загальну суму коштів, виплачених за весь період як зазначена надбавка (доплата, компенсація або державна соціальна допомога на догляд) станом на дату надання відповіді; надати копію рішення (розпорядження, наказу або іншого акту), на підставі якого було призначено зазначену виплату.

У відповідь на звернення Управлінням на адресу електронної пошти було направлено листа вих.. № 148/0/22-26 від 30.07.2026 року.

Цим листом заявнику повідомлялось про те, що відповідно до ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У листі Управлінням було зазначено, що на підставі п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит від 24.07.2026 р. не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У період з 15.04.2024 року по теперішній час, ОСОБА_2 , як отримувач будь-яких видів державних соціальних допомог, компенсацій та надбавок в управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради не перебуває Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон) публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина 1 статті 19 Закону).

Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи роз`яснення, викладені в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 №11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації"» - публічна інформація має зокрема такі ознаки: готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація. Тобто, Закон регулює відносини щодо допуску до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 17.04.2019 року по справі №342/158/17, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

При вирішенні даної адміністративної справи варто зазначити, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним дій за наявності нормативно визначеного обов`язку їх вчинити, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичної особи (зокрема, ненадання відповіді на запит тощо).

Обов`язок у наданні відповіді на запит про доступ до публічної інформації виникає у відповідача з дати отримання відповідачем відповідного запиту.

В той же час, оскільки з наданих до суду доказів судом встановлено, що відповідач надав відповідь на звернення позивача, то в в даному випадку відсутня бездіяльність/протиправність дій вказаного органу щодо його розгляду.

Отже, Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради, протиправних дій або бездіяльності, які порушили б права, свободи та інтереси ОСОБА_2 не допустило.

Суд враховує, що право на доступ до публічної інформації не є правом вимагати від суб`єкта владних повноважень створення нової інформації, проведення аналітичної роботи або надання пояснень щодо обставин, які не зафіксовані у відповідних документах. Обов`язок розпорядника інформації полягає саме у наданні вже існуючої та зафіксованої інформації, яка перебуває у його володінні.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №826/14165/17, в якій зазначено, що визначальним для вирішення спору щодо доступу до публічної інформації є встановлення факту наявності у розпорядника запитуваної інформації та можливості її надання, оскільки Закон України «Про доступ до публічної інформації» не передбачає обов`язку суб`єкта владних повноважень створювати інформацію на запит особи.

Також у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №9901/76/20 суд зазначив, що при вирішенні спорів щодо доступу до публічної інформації необхідно з`ясувати: чи є запитувана інформація публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», чи перебуває вона у володінні відповідача, а також чи дотримано розпорядником встановленої законом процедури розгляду запиту.

У даному випадку відповідачем не було відмовлено у доступі до наявної у нього публічної інформації, а навпаки - надано відповідь по суті поставленого питання.

Суд перевірив також, чи не є надана відповідь відповіддю не по суті запиту або відсиланням до загальнодоступних джерел у розумінні ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI. Такою вона не є: відповідь містить конкретні фактичні відомості з реквізитами документів, та рекомендаціями.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності за наведеними правилами, суд доходить висновку, що відповідач розглянув запит позивача на інформацію та надав на нього письмову відповідь по суті поставлених питань.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог, без задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради про визнання дій протиправними зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради (51200, Дніпропетровська обл., Самарський р-н, місто Самар, ЄДРПОУ 03192394).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 05.10.2026 року.

Суддя В.В. Ільков