Рішення № 140506870, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №360/996/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Луганського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати позивачу страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності з 01.09.2025р;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області здійснити виплату позивачу страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності за період з 01.09.2025р. по 30.09.2025р., допустивши негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.

Луганським окружним адміністративним судом на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 №960/0/15-26 "Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду" адміністративну справу №360/996/26 направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.

29.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №360/996/26.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали адміністративної справи розподілено судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 04.08.2026 року витребувано у відповідача 1,2 додаткові докази по справі, зокрема:

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати позивачу страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності з 01.09.2025р;

- звернення позивача із заявою щодо здійснення виплату йому страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності за період з 01.09.2025р. по 30.09.2025р;

- інформацію /підстави прийнятої відмови та всі наявні докази щодо суті спору.

21.08.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подали відзив на позовну заяву.

03.029.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подали відзив на позовну заяву.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 01.10.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, Головне управління ПФУ в Луганській області з 01.09.2025 року неправомірно припинив нарахування та виплату страхової виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності з тих підстав, що позивач, нібито, не надав доказів продовження групи інвалідності та наявності втрати професійної працездатності.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1,2

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що Головне управління відповідно до пункту 3 Постанови КМУ № 1323 від 29.11.2022 та Постанови КМУ № 1467 від 30.12.2022 прийняло від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області виплатні документи на січень 2023 року та справи про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати (по яких здійснено нарахування для виплати у січні 2023 року та по яких прийнято рішення про припинення здійснення страхових виплат, але справу не передано на архівне зберігання) та продовжило нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_1 на рахунок в уповноваженому банку.

Паперова справа ОСОБА_1 до Головного управління не передавалася, оскільки залишилася на окупованій території Луганської області.

У паперовому вигляді була передана лише Постанова про призначення потерпілим перерахованої щомісячної страхової виплати, відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 01.09.1999 з 01.03.2022 від 25.03.2022 № 44020/625414/1/4 (додається).

За даними підсистеми Призначення та виплати деяких соціальних виплат Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України ОСОБА_1 по 30.09.2025 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), виплата якої здійснювалася відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги (далі виписка МСЕК) серії 12 ААА № 033775 (встановлено стійку втрату професійної працездатності 65% з 01.06.2021 по 01.06.2023 та ІІІ групу інвалідності).

З урахуванням підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.09.2022 № 2620-IX Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та листів Пенсійного фонду України про продовження щомісячних страхових виплат на період дії воєнного стану від 21.06.2023 №2800-030402-9/34455, від 30.11.2023 № 2800-030402-9/6797, від 19.02.2024 № 2800-030402- 9/10242, від 15.05.2024 № 2800-030402-9/29716, від 08.11.2024 № 2800-030402-9/68820, від 17.02.2025 № 2800-030402-9/10724 та від 06.05.2025 № 2800-030402-9/29749 Головним управлінням було продовжено щомісячні страхові виплати до 31.08.2025 року.

Станом на вересень 2025 року, підстави припинення страхових виплат і надання соціальних послуг визначались статтею 40 Закону № 1105-ХІV, в редакції закону від 08.05.2025 року.

З 01.09.2025 ОСОБА_1 було призупинено щомісячні страхові виплати, у зв`язку з відсутністю документа, який підтверджує право на продовження щомісячних страхових виплат, а саме: виписки МСЕК або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або документа (заяви) про неможливість направлення особи на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до підстав, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи з урахуванням листа Пенсійного фонду України від 11.08.2025 № 2800-030402-9/53275 про виплату страхових виплат потерпілим у період дії воєнного стану.

Вказують про те, що станом на дату подання цього відзиву ОСОБА_1 з заявою на продовження страхової виплати до Головного управління не звертався, будь-яких документів, що підтверджують його право на продовження щомісячних страхових виплат не надавав.

Також, вказують про те, що технічно виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за вересень 2025 року не має можливості.

З огляду на викладене вище, Головне управління зазначає, що жодним чином не порушувало права позивача при реалізації ним права на страхові виплати.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що 07.10.2025 ОСОБА_1 було надано до відділу обслуговування громадян № 14 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, заяву на продовження щомісячних страхових виплат втраченої заробітної плати потерпілого в разі стійкої втрати професійної працездатності від 07.10.2025 № 23570 з підтверджуючими документами як внутрішньо переміщена особа.

Позивачу продовжено виплату страхових виплат, відповідно до пункту 15 постанови від 08.06.2016 № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (зі змінами), у якому зазначено: орган, що здійснює соціальні виплати, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за даними підсистеми Призначення та виплати деяких соціальних виплат Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України ОСОБА_1 по 30.09.2025 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), виплата якої здійснювалася відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №033775 (встановлено стійку втрату професійної працездатності 65% з 01.06.2021 по 01.06.2023 та ІІІ групу інвалідності).

Вказана виплата була призначена безстроково на підставі Довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААВ №130862, якою підтверджено, що 20.04.2023 року при повторному огляді позивачу з 01.06.2023 року встановлена ІІІ група інвалідності за професійним захворюванням.

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №127139 позивачу встановлено відсоток ступеню втрати працездатності 65% безстроково.

ОСОБА_1 , відповідно до довідки від 20.07.2022 №1249 5001892971, є внутрішньо переміщеною особою. Фактичне місце проживання/ перебування є адреса: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , відповідно до довідки від 20.07.2022 №1249 5001892971, є внутрішньо переміщеною особою.

Фактичне місце проживання/ перебування є адреса: АДРЕСА_1 .

З 01.09.2025 ОСОБА_1 було призупинено щомісячні страхові виплати, у зв`язку з відсутністю документа, який підтверджує право на продовження щомісячних страхових виплат, а саме: виписки МСЕК або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або документа (заяви) про неможливість направлення особи на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до підстав, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Встановлено, що з 01.10.2025 ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат здійснює Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

07.10.2025 року ОСОБА_1 було надано до відділу обслуговування громадян № 14 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, заяву на продовження щомісячних страхових виплат втраченої заробітної плати потерпілого в разі стійкої втрати професійної працездатності від 07.10.2025 № 23570 з підтверджуючими документами як внутрішньо переміщена особа.

Листом від 11.11.2025 року за вих. №0400-010217-9/212322 Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області надіслало Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області за належністю звернення ОСОБА_1 від 04.11.2025 у зв`язку з тим, що заявник перебував на обліку та отримував страхові виплати в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.

У заяві від 04.11.2025 року позивач просить виплатити пропущений регрес за вересень 2025 року, оскільки є він є інвалідом 3 групи безстроково з 01.06.2023 року.

Листом від 02.12.2025 за вих. № 12908-13466/К-02/8-1200/25 Головне управління надало відповідь на заяву позивача від 04.11.2025.

У відповіді зазначено, що у зв`язку з ненаданням заявником документа, який підтверджує право на продовження щомісячної страхової виплати, а саме: виписки МСЕК або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або документа (заяви) про неможливість направлення особи на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до підстав, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, щомісячну страхову виплату призупинено з 01.09.2025.

Згідно матеріалів справи, з 01.10.2025 року ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат здійснює Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Отже, позивачу було для вирішення питання доплати страхової виплати за вересень 2025 року рекомендовано звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування на обліку - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Як вказує відповідач 2, позивачу продовжено виплату страхових виплат, відповідно до пункту 15 постанови від 08.06.2016 № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (зі змінами), у якому зазначено: орган, що здійснює соціальні виплати, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.

Позивач у позові вказує про те, що листом від 11.11.2025 року відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, його повідомило, що виплата заборгованості з соціальної страхової виплати поки що неможливо, бо Кабмін не затвердив відповідний порядок виплати соціальних виплат за минулий період, а отже позивач вважає дії Головного управління ПФУ в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати позивачу страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності з 01.09.2025 року та Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо невиплати заборгованості за вересень 2025 року неправомірними, тому вимушений звернутись до суду із цим позовом, за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 Кодексу законів про працю України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, яким врегульовані правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я (далі - Закон № 1105-XIV), визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. До зазначених виплат належать і страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата).

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно із цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (ч. 5 ст. 47 цього Закону).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

З 01.09.2025 ОСОБА_1 було призупинено спірні щомісячні страхові виплати, через відсутність документа, який підтверджує право на продовження щомісячних страхових виплат, а саме: виписки МСЕК або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або документа (заяви) про неможливість направлення особи на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до підстав, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Встановлено, що з 01.10.2025 ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат здійснює Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що позивач як внутрішньо переміщена особа.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно п. 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-ХІV, особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 1 жовтня 2014 року № 531, установлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов`язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до п. 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів.

За приписами ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. […].

Частиною 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (далі - Закон № 1382-IV) визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Таким чином, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, тобто, не може позбавляти особу його права на отримання соціальних виплат.

Передбачений Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб статус внутрішньо переміщеної особи надає громадянинові спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи.

Відповідно до ст.33 Конституції України, яка визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У відповідності до ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено перелік підстав припинення страхової виплат, а саме здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг.

Отже, підстави припинення страхової виплати мають бути передбачені виключно законом.

Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім`ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5 цієї статті, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат.

Таким чином листи Пенсійного фонду України, так само, як і будь-які підзаконні акти не можуть бути підставою для припинення страхових виплат.

Абзацом тринадцятим пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 19.12.2024 року №4170-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи установлено, що для осіб, направлення яких на проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування є неможливим відповідно до підстав, визначених Кабінетом Міністрів України, оцінювання повсякденного функціонування особи переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування. При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) для таких осіб продовжуються до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування воєнного стану, якщо раніше не буде проведено оцінювання повсякденного функціонування особи.

Категорії осіб, які належать до тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно абзацу 16 пункту 3 зазначеної постанови, до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать: особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації.

Так як місцем проживання позивача у цій справі є м.Гірське, тобто територія що включена до переліку територій тимчасово окупованих рф, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій, для якого не визначена дата завершення тимчасової окупації, його віднесено до категорії осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, а відтак оцінювання повсякденного функціонування позивача переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування. При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) для позивача продовжуються до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування воєнного стану, якщо раніше не буде проведено оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, враховуючи наведене, підстав для зупинення страхової виплати у відповідача саме з 01.09.2025 не було.

За таких обставин припинення нарахування та виплати страхової виплати з вимогою про надання нової довідки про ступінь втрати працездатності є неправомірними діями, відповідно Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, як територіальний орган ПФУ, де наразі обліковується позивач зобов`язане здійснити відповідну виплату за вересень 2025 року.

Враховуючи наведене вимоги в цій частині є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у цій частині.

Щодо вимог позивача допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд зазначає, що в даному випадку не присуджуються позивачу виплати пенсії, а тому дане рішення не відноситься до рішень, які виконуються негайно.

Тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 399,36 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1,2, кожного окремо.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності з 01.09.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_1 страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності за період з 01.09.2025 року по 30.09.2025 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 399,36 гривень.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 399,36 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сіверськодонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21782461).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 01.10.2026 року.

Суддя В.В. Ільков