Рішення № 140505743, 12.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3167/26

нп 2-др/490/56/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яка подана представницею ОСОБА_1 - адвокатом Глембоцькою К.О. в цивільній справі №490/3167/26 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання шлюбу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

28.09.2026 року представницею ОСОБА_1 - адвокатом Глембоцькою К.О. до Центрального районного суду м. Миколаєва подано заяву про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі №490/3167/26 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання шлюбу недійсним, в якій представниця відповідачки клопотала вирішити питання про розподіл судових витрат на надання професійної правничої допомоги.

В обгрунтування заяви представниця ОСОБА_1 - адвокат Глембоцька К.О. посилалась на надання нею правничих послуг відповідачці та невирішення судом питання про розподіл судових витрат на надання професійної правничої допомоги при ухваленні судового рішення по справі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.09.2026 року заяву разом зі справою передано для розгляду судді Саламатіну О.В.

Ухвалою судді від 30.09.2026 року вищезазначену заяву було призначено до розгляду на 05.10.2026 року.

У період з 02.10.2026 року по 11.10.2026 року суддя Саламатін О.В. перебував на лікарняному та у відпустці, тому розгляд заяви було відкладено на 12.10.2026 року.

05.10.2026 року представниця ОСОБА_2 - адвокат Бідак О.О. подала до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначила наступне.

У заяві не вказано ні переліку наданих послуг, ні витраченого часу, ні вартості години чи окремих послуг; сума 40000,00 грн наведена без будь-якої розшифровки; у тексті Заяви є посилання на акт приймання-передачі, проте в переліку додатків його немає, так само як і детального опису робіт; додано лише два договори, додаткову угоду та дві квитанції; із Заяви неможливо встановити, яка частина витрат стосується саме цієї справи. Між сторонами існують інші провадження (зокрема, згадані у відзиві справа №490/1051/26) з наданих квитанцій взагалі неможливо встановити за що надійшли кошти, призначення платежу взагалі відсутнє. Перша квитанція - переказ власних коштів на особистий рахунок ОСОБА_3 , так як з квитанції чітко видно айбан отримувача з кодом 2620, який є особистим рахуком, натомість Спеціальний поточний рахунок суб`єкта господарювання або самозайнятої особи (адвоката) повинен містити код 2600. Друга квитанція свідчить про переказ власних коштів на певну карту банку, з цієї квитанції не видно хто є отримувачем, не видно призначення та не можливо ідентифікувати вид рахунку. Всі кошти мають надходити виключно на підставі договору про надання правової допомоги. З долучених квитанцій цього встановити не можливо. Не можна приймати оплату за адвокатські послуги на свою звичайну (особисту) картку для фізичних осіб, оскільки податкове законодавство вимагає чіткого розділення особистих коштів та незалежної професійної діяльності. Відтак, долучені квитанції не є належним доказом понесених витрат.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним та нерозумним, оскільки: справа містила одну позовну вимогу немайнового характеру, ціни позову не має; юридично складних питань, які потребували б значного обсягу роботи, у справі не вирішувалося; відповідачка підтвердила в судовому засіданні 15.09.2026 року, що на момент складення акта згоди позивача не було, тобто ключова обставина, яка визначила висновки суду про неукладеність шлюбу, не заперечувалася стороною відповідачки; процесуальна позиція відповідачки обмежилась відзивом (поданим не вчасно та клопотанням про виклик свідків, заявлених у відзиві; участь у засіданнях.

Також у своїй заяві від 05.10.2026 року представниця ОСОБА_2 - адвокат Бідак О.О. просила розгляд заяви проводити без її з позивачем участі.

05.10.2026 року представниця ОСОБА_1 - адвокат Глембоцька К.О. подала до суду заяву, в якій просила розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення проводити без її з відповідачкою участі. А також зазначила, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 сформулювала принципово важливий правовий висновок щодо фіксованого розміру гонорару. Зокрема, у випадку погодження сторонами договору фіксованого розміру гонорару саме по собі незазначення у детальному описі робіт кількості витраченого адвокатом часу не може бути підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат. Правомірне очікування сторони, на користь якої ухвалено рішення, на компенсацію розумних, реальних та обґрунтованих витрат не може бути обмежене виключно з формальних підстав. Відмова у стягненні таких витрат виключно з мотивів відсутності погодинної деталізації або окремого розрахунку часу роботи адвоката суперечила б правовій позиції Великої Палати Верховного Суду та фактично мала б формалістичний характер.

Учасники справи в судове засідання 12.10.2026 року не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України).

Таким чином, перешкоди для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі суд виходить з наступного.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 вересня 2026 року по цивільній справі №490/3167/26 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання шлюбу недійсним, було залишено без задоволення.

При цьому, у судовому засіданні 28.09.2026 року під час судових дебатів представниця ОСОБА_4 - адвокат Глембоцька К.О. повідомила суд про наявність понесених витрат на професійну правничу допомогу та те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення будуть надані докази на підтвердження надання послуг правничої допомоги відповідачці.

Частинами 1-3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, частинами 4-6 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представниця відповідачки вказує, що витрати на правову допомогу становлять 40000,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представницею відповідачки подано: договір про надання правової допомоги від 01.05.2026 року, укладений між адвокатом Глембоцькою К.О. та ОСОБА_1 , додаткову угоду від 01.05.2026 року до договору про надання правової допомоги від 01.05.2026 року, платіжну інструкцію №P24A5953128068D0802 від 26.05.2026 року на суму 27500,00 грн, квитанцію №650624083341 від 22.09.2026 року на суму 12500,00 грн.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 вересня 2026 року по цивільній справі №490/3167/26 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання шлюбу недійсним, було залишено без задоволення.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною відповідачки не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному відповідачкою розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, відповідачкою ставилось питання про стягнення з позивача на її користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає, що розмір гонорару в 40000,00 грн є необґрунтованим та завищеним.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі №922/445/19 (постанова від 03.10.2019), в яких, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В обґрунтування заперечень представниці позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу зазначено, що заявлений розмір витрат на правову допомогу відповідачці є завищеним та необґрунтованим.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з позивача витрат на правничу допомогу до 8000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога відповідачки підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідачки.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідачки 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву про ухвалення додаткового рішення, яка подана представницею ОСОБА_1 - адвокатом Глембоцькою К.О. в цивільній справі №490/3167/26 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання шлюбу недійсним, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін