Рішення № 140505260, 09.10.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1228/20

Провадження № 2/945/54/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ТОВ «Укртрансюг» до ОСОБА_1 про відшкодування вартості відновлювальних робіт, в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Представник ТОВ «Укртрансюг» звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , про відшкодування вартості відновлювальних робіт, в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 26.12.2019 о 21 год. 40 хв. у м.Миколаєві по вул.Айвазовського, 23, відповідач керував автомобглем DAF 95ХF380, державний номер НОМЕР_1 , з причепом Renders Roc 12.27 NA, державний номер НОМЕР_2 , що належать на праві власності ОСОБА_2 , рухаючись заднім ходом, не переконався в безпечності свого маневру, не скористався допомогою третіх ociб та здійснив зіткнення з автомобілем МАN ТGS 18.440, державний номер НОМЕР_3 , з причепом Воdeх Kis 3 WА, державний номер НОМЕР_4 , що перебуває у користуванні ТОВ «Укртрансюг» на підставі договору оренди, чим порушив вимоги п. 10.1., 10.9. Правил дорожнього руху України. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Транспортний засіб DAF 95ХF380, державний номер НОМЕР_1 забезпечений в ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВIЄННА IНШУРАНС ГРУП», згідно з договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3529248. Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області вiд 13.02.2020, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, вчиненого за обставин, викладених вище. Згідно з Рахунком №ШП-0001205 вiд 18.02.2020, виданого ТОВ «ШіппінгЛайн», вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 101 033,79 грн. Відповідно до висновку експертного дослідження транспортного засобу №20-730 вiд 14.07.2020, вартість відновлювального ремонту автомобіля МАN ТGS 18.440, державний номер НОМЕР_3 складае 103 654,16 грн. Поряд з цим, ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВIЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на рахунок позивача здійснено виплату лише на суму 30 922,07 грн. Ураховуючи, що коефіцієнт фізичного зносу складае 0,7, страховик повинен виплатити позивачу 0,3 вiд загальної суми, необхідної для відновлювальних робіт, виплата здійснена страховиком на суму 30 922,07 грн, а відповідно особа, яка завдала шкоду 0,7 вiд загальної суми, необхідної для відновлювальних робіт, що складає 70 110,93 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Позивач просить також понесені витрати на проведення експетрного дослідження та витрати на сплату судового збору стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу призначено головуючому судді ОСОБА_4.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Укртрансюг» до ОСОБА_1 про відшкодування вартості відновлювальних робіт, в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Постановлено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського районного суду Миколаївської області, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_4 у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 945/1228/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана цивільна справа розподілена головуючому судді ОСОБА_5 .

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області вищевказану справу головуючим суддею було прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду № 449 від 01.07.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_5 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1224/0/15-26 від 18.06.2026.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 головуючим суддею по даній справі визначено суддю Лопіну О.О.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02.07.2026 головуючим суддею справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява, подана представником на електронну пошту суду про розгляд справи за його відсутності, наполягаючи на задоволенні позову.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідачки та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласностіі відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 26.12.2019 о 21 годині 40 хвилин у місті Миколаєві по вулиці Айвазовського, 23 (порт "Ніка-Тера"), керував автомобілем DAF95XF380, державний номер НОМЕР_1 , з причепом Renders Roc 12.27 NA, державний номер НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не переконався в безпечності свого маневру, не скористався допомогою третіх осіб та здійснив зіткнення з автомобілем MAN TGS 18.440, державний номер НОМЕР_5 , з причепом Bodex Kis 3 WA, державний номер НОМЕР_4 , чим порушив вимоги п. 10.1., 10.9. Правил дорожнього руху України. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13.02.2020 відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, визнав свою вину.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області 13.02.2020, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, відповідно до якої відповідача визнано винуватим у вчиненні ДТП.

З метою визначення розміру збитку, завданого транспортному засобу внаслідок ДТП, позивачем замовлено проведення експертизи.

У відповідності до висновку експертого дослідження транспортного засобу № 20-730 від 14.07.2020 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля MAN - 18.440, державний номер НОМЕР_5 становить 103 654,16грн.

Виконуючи свої зобов`язання за договором страхування, ПАТ УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" виплатило власнику пошкодженого автомобіля страхове відшкодування.

Із платіжної доручення № ЗР055463 від 03 червня 2020 року вбачається, що ТОВ "Укртрансюг" від ПрАТ "УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перераховано 30 922,07грн, призначення платежу: відшкодування згідно страхового акту № 190000272671 від 02.06.2020.

Відповідно до рахунку № ШП-0001205 від 18.02.2020 загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля MAN TGS 18.440, державний номер НОМЕР_5 складає 101 033,79 грн (з урахуванням ПДВ).

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (стаття 982 ЦК України).

Згідно зі статтею 999 ЦК України Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17, провадження № 61-26508св18, від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16, провадження № 61-31661св18, зазначено, що згідно зі статтями 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15, провадження № 61-38365св18, зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Установивши, що виплачений позивачеві розмір страхового відшкодування не покривав реальної вартості відновлювального ремонту автомобіля, різниця невідшкодованої позивачу суми збитків підлягає стягненню з винної особи.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, провадження № 61-34581св18, зазначено, що якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 363/218/16-ц, провадження № 61-9547св18, зазначено, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу)... Оскільки потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, особа, яка завдала шкоди згідно із статтею 1194 ЦК України має відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), вказано, що: Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність".

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третяї статті 12 ЦПК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами, що на час розгляду справи він відшкодував позивачу шкоду, завдану ДТП, не спростовував обставин встановленого судом розміру понесених витрат позивача на відновлення пошкодженого автомобіля, не оспорював розмір страхової виплати (страхового відшкодування), тому має відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача різниці між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір, що підтверджується матеріалами справи, та просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: у розмірі 3 530,30 грн за проведення експертного дослідження та 2 102,00 грн судові витрати зі сплати судового збору.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір заявлений позивачем у розмірі 2 102,00 грн та витрати на здійснення експертного дослідження в сумі 3 530,30 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 82, 95, 141, 263-265,284-289,354,355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВ «Укртрансюг» до ОСОБА_1 про відшкодування вартості відновлювальних робіт, в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укртрансюг» вартості відновлювальних робіт, в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 70 110,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укртрансюг» витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн та витрати на здійснення експертного дослідження в сумі 3 530,30 грн

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ТОВ "Укртрансюг", ЄРДПОУ 35218319, юридична адреса: 54028, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 81/6 оф.312.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена ЛОПІНА