Ухвала суду № 140504684, 07.10.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 2024/6859/12

Провадження № 4-с/642/15/26

УХВАЛА

іменем України

02 жовтня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова в складі:

Головуючого судді Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії та постанови старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабінських Катерини Анатоліївни у виконавчому провадженні № 36582977, -

В С Т А Н О В И В :

13.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та постанови старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабінських Катерини Анатоліївни у виконавчому провадженні № 36582977. В обґрунтування скарги зазначив, що у провадженні Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові перебуває виконавче провадження № 36582977 з виконання виконавчого листа № 2- 2311/11, виданого 12.02.2013 Ленінським районним судом м. Харкова, про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 . В рамках виконання вказаного рішення суду державним виконавцем винесені постанови про тимчасові обмеження, постанова про арешт коштів боржника та постанова про арешт майна боржника, які боржник вважає незаконними, передчасними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Зокрема, застосування штрафу у розмірі 50% можливе лише за наявності якщо сукупний розмір заборгованості має перевищувати суму відповідних платежів за три роки, в оскаржуваній постанові від 01.07.2026 державний виконавець зазначив, що з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 станом на 01.07.2026 утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 80 832,68 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, однак за розрахунком ОСОБА_1 сума відповідних платежів за три роки, що передували досягненню дитиною повноліття, становить 96 646,51 грн. Боржник зазначає, що в наданому розрахунку виконавця містяться протиріччя, неможливо встановити, чому штраф у розмірі 40 416,34 грн. зазначений у прив`язці до стану заборгованості на 11.03.2022 року, яким чином державний виконавець визначив дату та правові підстави його застосування, а також яким чином станом на 01.07.2026 року було перевірено наявність передбачених законом умов для накладення штрафу саме у розмірі 50%. На момент винесення постанови про накладення штрафу дитина вже понад чотири роки була повнолітньою, сину ОСОБА_3 виповнилося 18 років 11.03.2022 р. Боржник вказує, що державним виконавцем до нього були застосовані штрафні, обмежувальні та майнові заходи, зокрема винесено постанову про накладення штрафу, постанови про тимчасові обмеження, постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника, однак вони винесені без надання належним чином оформленого, перевірюваного та зрозумілого розрахунку заборгованості, тому є передчасними та необґрунтованими. ОСОБА_1 вказав, що у скарзі він не ставить питання про визначення заборгованості на підставі його статусу чи доходу за окремі періоди, предметом скарги є незаконність постанови про накладення штрафу у розмірі 50%, передчасність застосованих до нього заходів, неналежність отриманого PDF-файлу як підтвердження розміру заборгованості та необхідність надання належним чином оформленого розрахунку заборгованості або підтвердження її відсутності.

Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 14.07.2026 відкрито провадження у скарзі.

03.08.2026 державним виконавцем поданий відзив на скаргу, який ухвалою суду від 04.08.2026 повернутий без розгляду.

17.08.2026 державним виконавцем поданий відзив на скаргу, в якому зазначено, що на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває ВП № 36582977 з примусового виконання виконавчого листа № 2024/6859/2012 виданого 12.02.2013 Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 04.09.2012 року до досягнення дитиною повноліття. Станом на 11.03.2022 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 30.06.2026 за період з 04.09.2012 по 11.03.2022 становить 80832,68 гривень, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три роки. 16.06.2026 старшим державним виконавцем відділу Бабінських К.А. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. 01.07.2026 старшим державним виконавцем відділу Бабінських К.А. керуючись ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника. Оскільки боржником у періоди виникнення заборгованості не було надано державному виконавцю документів, що підтверджують отримання офіційного доходу, а також відомостей, які б давали підстави для визначення заборгованості виходячи з фактичного заробітку, державний виконавець правомірно здійснив розрахунок заборгованості із застосуванням показників середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, як це прямо передбачено частиною другою статті 195 Сімейного кодексу України. Доводи скаржника про те, що у розрахунку за травень 2018 року безпідставно зазначено заборгованість у розмірі понад 65925,92 грн, є необґрунтованими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні змісту розрахунку, тому як зазначена сума не була нарахована за травень 2018 року, а є залишком заборгованості, визначеним на підставі розрахунку Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова від 16.05.2018, який був складений за попередній період виконання рішення суду. Під час здійснення подальшого розрахунку державним виконавцем зазначена сума була врахована як вхідний залишок заборгованості, що вже існував станом на 16.05.2018, після чого до неї щомісячно додавалися поточні нарахування аліментів та віднімалися суми фактично здійснених боржником платежів. Таким чином, відображення у розрахунку за травень 2018 року суми заборгованості понад 65925,92 грн. не свідчить про її нарахування за один місяць, а підтверджує лише перенесення раніше визначеного залишку заборгованості, обчисленого попереднім органом державної виконавчої служби. Дата 11.03.2022 зазначена у розрахунку у зв`язку з тим, що саме цього дня дитина, на утримання якої були присуджені аліменти, досягла повноліття. Відповідно, після цієї дати припинилося нарахування поточних аліментних платежів, а розрахунок відображає остаточний розмір заборгованості, що утворилася за період дії аліментного зобов`язання. На момент винесення постанови про накладення штрафу від 01.07.2026 державним виконавцем було перевірено матеріали виконавчого провадження та встановлено, що визначена раніше заборгованість не погашена, а її розмір перевищує передбачений законом поріг для застосування штрафу. Саме ця обставина стала правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу.

На звернення боржника від 22.06.2026 за вх. №8514 Київським відділом державної виконавчої служби була надана письмова відповідь, підписана уповноваженою посадовою особою та скріплена печаткою відділу, до якої було долучено розрахунок заборгованості за виконавчим провадженням № 36582977. Після надходження від боржника 02.07.2026 за вх. №9192 повторної заяви, у якій ним було висловлено зауваження щодо форми оформлення надісланого розрахунку, державним виконавцем, 03.07.2026 повторно направлено розрахунок заборгованості на електронну адресу боржника у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом державного виконавця. Після 11.03.2022 боржник не звертався до державного виконавця із заявами про проведення перерахунку заборгованості у зв`язку з наданням нових доказів здійснення платежів та не надав документів, які б підтверджували повне або часткове погашення заборгованості. Відомостей про сплату боргу матеріали виконавчого провадження також не містили. Доводи скаржника про передчасність винесення постанов про накладення штрафу, встановлення тимчасових обмежень, арешт коштів та арешт майна є безпідставними. На момент винесення оскаржуваних постанов у матеріалах виконавчого провадження містився розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість зі сплати аліментів становила 80832,68 грн., та залишалася непогашеною. Боржником не було надано державному виконавцю доказів її повного або часткового погашення, а також документів, які б були підставою для проведення перерахунку.

21.09.2026 боржником подана відповідь на відзив та одночасно подані клопотання про витребування доказів. У відповіді на відзив боржником вказано, що державний виконавець вважає, що сума заборгованості становить 80 832,68 грн., однак у відповіді на повідомлення за вх. № 10744 від 05.08.2026 міститься новий розрахунок від 17.08.2026, у якому заборгованість уже визначена у розмірі 64 102,11 грн, а в таблиці зазначено штраф 32 051,05 грн. ОСОБА_1 вказав, що при складенні нового розрахунку, державним виконавцем була врахована заява стягувача від 20.09.2018 щодо отримання від боржника 16 500 грн. 19.09.2018 у рахунок аліментної заборгованості, яка була в матеріалах виконавчого провадження та не була врахована під час складення попереднього розрахунку, також в новому розрахунку змінилися окремі вихідні показники історичного розрахунку. Боржник зазначає, що не стверджує без окремої перевірки офіційних статистичних джерел і застосованої місцевості, що попередній розрахунок був незаконним лише через такий спосіб відображення. Однак сам факт зміни методики відображення та вихідних показників підтверджує, що попередня сума не могла сприйматися як така, що не потребує додаткової перевірки. Боржник вказує, що відсутність у частині банківських квитанцій окремого слова «аліменти» сама по собі не встановлює іншої мети платежу та просить оцінювати такі перекази у сукупності з урахуванням особи платника й одержувача, регулярності та послідовності платежів, повторюваності сум, періоду існування аліментного обов`язку та співвідношення з платежами, у яких утримання сина зазначено прямо. Щодо ухвалених постанов, скаржник зазначив, що необхідно перевірити актуальний стан заборгованості та відповідно наявність або відсутність підстав для їх скасування.

Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 24.09.2026 клопотання боржника ОСОБА_1 про витребування доказів задоволені частково. Витребувано від старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабінських Катерини Анатоліївни матеріали виконавчого провадження № 36582977. В іншій частині в задоволенні клопотаннь - відмовлено.

Боржник в судове засідання не з`явився, заяв про відкладення або розгляд скарги за його відсутністю суду не надавав.

Державний виконавець у відзиві просила розглядати скаргу за її відсутністю та відмовити в задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( надалі відділ), перебуває ВП № 36582977 з примусового виконання виконавчого листа № 2024/6859/2012 виданого 12.02.2013 Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 04.09.2012 року до досягнення дитиною повноліття.

Виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення відкрито постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державно виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Мостової О.В. від 18.02.2013 ВП № 36582977.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень , неупереджено , ефективно , своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний : 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин , передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, фізичних та юридичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

У ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися заходи примусового виконання рішення, зокрема здійснювалася перевірка майнового стану боржника, направлялися запити до державних органів та реєстрів щодо отримання інформації про його доходи, місце роботи, пенсійне забезпечення, наявність рахунків, транспортних засобів та іншого майна, а також було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 30.06.2026 станом на 11.03.2022 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 30.06.2026 за період з 04.09.2012 по 11.03.2022 становить 80 832,68 гривень (UAH), що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три роки.

16.06.2026 старшим державним виконавцем відділу Бабінських К.А. керуючись статтями 11, 71 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

16.06.2026 старшим державним виконавцем відділу Бабінських К.А. керуючись статтями 11, 71 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

01.07.2026 старшим державним виконавцем відділу Бабінських К.А. керуючись ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

01.07.2026 старшим державним виконавцем відділу Бабінських К.А. керуючись статтями 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника.

01.07.2026 старшим державним виконавцем відділу Бабінських К.А. керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника.

Відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до частини другої статті 195 Сімейного кодексу України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.

Згідно ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Згідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» . У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Оскільки боржником у періоди виникнення заборгованості не було надано державному виконавцю документів, що підтверджують отримання офіційного доходу, а також відомостей, які б давали підстави для визначення заборгованості виходячи з фактичного заробітку, державний виконавець правомірно здійснив розрахунок заборгованості із застосуванням показників середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, як це прямо передбачено частиною другою статті 195 Сімейного кодексу України. Згідно розрахунку заборгованості від 30.06.2026 борг зі сплати аліментів складає 80832,68 грн., рішення суду не виконано.

У скаржника (боржника) заборгованість зі сплати аліментів, перевищує сукупний розмір відповідних платежів за чотири місяці, а тому постанови від 16.06.2026 про встановлення тимчасових обмежень ОСОБА_1 винесені державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабінською К.А. у відповідності із вимогами ЗУ «Про виконавче провадження», тому не підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що на момент винесення оскаржуваних постанови щодо тимчасових обмежень, у державного виконавця були наявні відомості про існування заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, який відповідно до вимог частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для застосування тимчасового обмеження боржника у відповідному праві.

Окрім того, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості від 30.06.2026 сума заборгованості складала 80 832,68грн., тобто сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за три роки, тому виконавцем винесена постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Суд звертає увагу, що боржником до суду наданий розрахунок заборгованості виконавця від 17.08.2026, який він отримав на підставі звернення до державного виконавця.

Відповідно до наданого розрахунку станом на 11.03.2022 заборгованість ОСОБА_1 складає 64 102,11 грн., тобто сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, тому винесені державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабінською К.А. постанова від 01.07.2026 про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, а також постанови від 01.07.2026 про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника - у відповідності із вимогами ЗУ «Про виконавче провадження», тому не підлягають скасуванню.

Вимоги скарги ОСОБА_4 про зобов`язання Київський ВДВС у місті Харкові надати йому належним чином оформлений помісячний розрахунок зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 36582977 із зазначенням врахованих платежів, застосованих показників, підстав формування підсумкової суми, кінцевої суми заборгованості, а у разі її відсутності із прямим зазначенням про відсутність заборгованості, а також надати зазначений розрахунок у формі електронного документа, підписаного чинним кваліфікованим електронним підписом уповноваженої посадової особи, у спосіб, що дозволяє перевірити справжність, цілісність документа та належність електронного підпису не підлягають задоволенню з огляду на таке.

На звернення боржника від 22.06.2026 за вх №8514 Київським відділом державної виконавчої служби була надана письмова відповідь, підписана уповноваженою посадовою особою та скріплена печаткою відділу, до якої було долучено розрахунок заборгованості за виконавчим провадженням № 36582977.

Після надходження від боржника 02.07.2026 за вх. №9192 повторної заяви, у якій ним було висловлено зауваження щодо форми оформлення надісланого розрахунку, державним виконавцем, з метою забезпечення реалізації права боржника на отримання інформації та усунення будь-яких сумнівів щодо автентичності документа, 03.07.2026 повторно направлено розрахунок заборгованості на електронну адресу боржника у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом державного виконавця.

Справжність та чинність кваліфікованого електронного підпису перевірено за допомогою офіційного сервісу перевірки електронних підписів. За результатами перевірки встановлено, що електронний підпис є чинним, цілісність електронного документа не порушена, а підпис належить уповноваженій посадовій особі Київського відділу державної виконавчої служби. На підтвердження зазначених обставин до відзиву додаються відповідні матеріали перевірки (скріншоти результатів перевірки КЕП).

У відповіді на відзив сам боржник зазначає, що 17.08.2026 відділ уже направив нову відповідь у вигляді ASiC-контейнера, що дозволило перевірити підписувача, цілісність документа та зв`язок підпису з відповідним файлом.

Суд звертає увагу, що боржник вказував, що наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості не містить належного обґрунтування визначення суми заборгованості, оскільки з нього неможливо встановити порядок здійснення розрахунку, джерела та розмір доходів, які враховувалися при визначенні суми аліментів, періоди їх нарахування, а також математичний порядок визначення загальної суми заборгованості. Також він посилався на те, що при визначенні заборгованості державним виконавцем не враховані кошти, які ним були перераховані, однак не вказане призначення платежу. Скаржник також звертав увагу на те, що у новому розрахунку зазначена сума заборгованості, яка відрізняється від суми заборгованості, визначеної у розрахунку державного виконавця раніше, також змінилися окремі вихідні показники історичного розрахунку, що, на його переконання, свідчить про відсутність чіткого та зрозумілого розрахунку боргу.

При цьому заперечення скаржника фактично зводяться до незгоди із правильністю визначення державним виконавцем розміру заборгованості, неврахуванням окремих здійснених платежів, наявністю різних сум у розрахунку на державного виконавця та вихідних даних самого розрахунку.

Суд зазначає, що боржник у відповіді на відзив вказав, що подав до суду квитанції, як доказ здійснення платежів та зазначає, що у відповідні періоди між ним та ОСОБА_2 не існувало інших фінансових взаємовідносин, які могли б бути самостійною підставою для систематичного перерахування їй коштів: між ними не було позикових, орендних, трудових чи інших договірних розрахунків, розрахунків за майно, роботи або послуги; кошти не передавалися для фінансування мого майна чи інших витрат у моїх інтересах. Відсутність у частині банківських квитанцій окремого слова «аліменти» сама по собі не встановлює іншої мети платежу, тому просить оцінювати такі перекази у сукупності з урахуванням особи платника й одержувача, регулярності та послідовності платежів, повторюваності сум, періоду існування аліментного обов`язку та співвідношення з платежами, у яких утримання сина зазначено прямо.

Однак суд зауважує, що ОСОБА_1 із вказаними квитанціями до державного виконавця не звертався, не просив їх врахувати при здійсненні розрахунку, тому ці вимоги є передчасними.

Окрім того, суд звертає увагу, що у поданій скарзі сам ОСОБА_1 вказує, що він не ставить питання про визначення заборгованості на підставі його статусу чи доходу за окремі періоди, предметом скарги є незаконність постанови про накладення штрафу у розмірі 50%, передчасність застосованих до нього заходів, неналежність отриманого PDF-файлу як підтвердження розміру заборгованості та необхідність надання належним чином оформленого розрахунку заборгованості або підтвердження її відсутності. У відповіді на відзив ОСОБА_1 також зазначає, що підтримує вимоги первісної скарги з наведеними нижче уточненнями їх обґрунтування та не змінюючи предмета оскарження, також вказує, що не стверджує без окремої перевірки офіційних статистичних джерел і застосованої місцевості, що попередній розрахунок був незаконним лише через такий спосіб відображення.

Таким чином, всі доводи ОСОБА_1 фактично стосуються правильності здійснення розрахунку заборгованості, однак у поданій скарзі вимоги щодо скасування розрахунку боржником не заявлені.

Посилання скаржника на те, що у розрахунку неправильно визначено розмір його доходів, не враховано окремі виплати або допущено арифметичні помилки, самі по собі не свідчать про незаконність оскаржуваних постанов, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправильність здійсненого державним виконавцем розрахунку та відсутність у боржника заборгованості у розмірі, визначеному частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», суду не надано.

При цьому доводи скаржника ґрунтуються переважно на власних припущеннях щодо неправильності визначення доходів та обчислення заборгованості. Надані ним квитанції самі по собі не спростовують правильність здійсненого державним виконавцем розрахунку, оскільки не містять відомостей про призначення платежу та не вказано чи враховані вони виконавцем під час здійснення розрахунку, а також не підтверджують, що заборгованість була відсутня або була меншою ніж сума відповідних платежів за чотири місяці.

Суд також враховує, що розрахунок заборгованості може бути самостійним предметом оскарження у разі незгоди боржника з його змістом. Водночас у межах цієї справи боржником вимоги щодо сасування розрахунку заборгованості не ставляться, а тому суд оцінює, чи мав державний виконавець на момент прийняття оскаржуваних постанов передбачені законом підстави для застосування таких заходів.

Водночас твердження скаржника про те, що сума заборгованості є наслідком неправильного перерахунку за попередні роки, саме по собі не є достатнім для висновку про протиправність постанов від 16.06.2026 та від 01.07.2026, оскільки правомірність та обґрунтованість відповідного розрахунку є предметом окремого судового розгляду.

Державний виконавець, встановивши наявність передбачених законом умов, діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Натомість доводи скаржника ґрунтуються на його незгоді з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості, припущеннях щодо неврахування окремих доходів та здійснених платежів, а також на посиланнях на можливі арифметичні неточності у розрахунку. Крім того, суд враховує, що у разі незгоди із визначеним державним виконавцем розрахунком заборгованості боржник не позбавлений права оскаржити такий розрахунок або дії державного виконавця щодо його складення у встановленому законом порядку.

Разом із тим належних і допустимих доказів, які б спростовували визначений державним виконавцем розмір заборгованості або підтверджували, що станом на день винесення оскаржуваної постанови заборгованість була меншою за суму відповідних платежів за чотири місяці та розмір заборгованості не перевищує суму відповідних платежів за три роки, суду не надано.

Відповідно до статті 451 ЦПК України суд задовольняє скаргу лише у разі встановлення її обґрунтованості та неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця. Оскільки під час судового розгляду таких обставин не встановлено, суд доходить висновку, що державний виконавець діяв у межах наданих йому законом повноважень, на підставі та у спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим підстави для задоволення скарги відсутні.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, приватний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь якої іншої особи), то така скарга задоволенню не підлягає.

Верховним Судом неодноразово було викладено такий правовий висновок, зокрема у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі № 522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18 та інших.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і також зазначено, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013р. по справі № 1-7/2013.

Суд звертає увагу заявника на тому, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Суд зазначає, що у разі незгоди з визначеним державним виконавцем розрахунком заборгованості зі сплати аліментів боржник не позбавлений права оскаржити такий розрахунок або дії державного виконавця щодо його складання в порядку, встановленому законом, надавши належні та допустимі докази неправильності визначення розміру заборгованості. При цьому саме на особу, яка оскаржує рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, покладається обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Отже, скаржник повинен був надати суду докази, які б беззаперечно підтверджували неправильність здійсненого державним виконавцем розрахунку та свідчили про відсутність передбачених статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для застосування тимчасових обмежень, штрафу та арешту.

Оцінивши доводи скаржника, заперечення державного виконавця, дослідивши матеріали виконавчого провадження та надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 451 ЦПК України, суд, -

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та постанови старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабінських Катерини Анатоліївни у виконавчому провадженні № 36582977 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 07.10.2026.

Головуючий суддя: