Постанова № 14050467, 02.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2011                                                                                           № 43/399

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Гольцова Л.А.

          Рябуха В.І.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.12.2010

у справі № 43/399 (Пасько М.В. .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар"

про                                                   стягнення 20381,91 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 43/399 відкладено на 02.03.2011.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2010 у справі № 43/399 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19 883,15 грн. основного боргу, 393,33 грн. пені, 202,76 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні позову в частині стягнення 105,43 грн. 5% річних відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов’язання згідно із умовами договору № 26/05, належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково; сплата пені передбачена п. 6.1 договору № 26/05, тому, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача; умовами договору № 26/05, укладеного між сторонами, не погоджено іншого розміру процентів, отже, позовні вимоги щодо стягнення 5% річних задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2010 у справі №43/399 скасувати повністю з підстав порушення норм процесуального права, вказує на те, що не отримував ухвали суду про порушення провадження у справі та не володів інформацією про час та місце судового розгляду справи, що, відповідно до ст. 104 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування або зміни рішення господарського суду.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (п.3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу" зі змінами).

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 19 883,15 грн. основного боргу, 393,33 грн. пені, 105,43 грн. 5% річних та судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.05.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу продукції № 26/05, відповідно до п.п. 1 п. 1 якого, позивач, за договором продавець, зобов’язаний продавати продукцію відповідачу, за договором покупцю, згідно із замовленням відповідача, яке подається останнім будь-яким чином (письмово, через торгового представника, телефоном, факсом, електронною поштою), а відповідач зобов’язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно із п.п. 3.1, 3.3 п. 3 договору № 26/05 продукція відпускається позивачем за вільно відпускними цінами, які зазначаються в товарно-транспортних накладних; відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача; відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу; при відвантаженні продукції без попередньої оплати відповідач зобов’язується у термін 14-ти календарних днів повністю оплатити всю отриману продукцію.

На виконання умов договору № 26/05 позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними № ВН-37804 від 18.07.2010 на суму 4 523,83 грн., № ВН-40340 від 28.07.2010 на суму 7 984,80 грн., № ВН-40338 від 28.07.2010 на суму 2 092,61 грн., № ВН-40335 від 28.07.2010 на суму 7 343,95 грн., підписаними сторонами, усього на загальну суму 21 945,19 грн.

Однак, відповідач, всупереч умовам договору № 26/05, здійснив часткову оплату отриманого від позивача товару, у зв’язку із чим у відповідача залишилась заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 19 883,15 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем свого зобов’язання щодо належної оплати поставленого позивачем товару згідно із договором № 26/05 та відповідно до товарно-транспортних накладних № ВН-37804 від 18.07.2010, № ВН-40340 від 28.07.2010, № ВН-40338 від 28.07.2010, № ВН-40335 від 28.07.2010.

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 19 883,15 грн. заборгованості, є такою, що відповідає вимогам ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 629 ЦК України та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із п.п. 6.1 п. 6 договору № 26/05 у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 393,33 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у позовній заяві, з посиланням на ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача, крім суми основного боргу та пені, 5% річних.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у частині вимог про стягнення річних, оскільки позивачем у позовній заяві вказано підставами позову не лише договір № 26/05, а також і, зокрема, ст. 625 ЦК України, нормами якої передбачено право на застосування 3% річних у разі прострочення грошового зобов’язання.

Оскільки договором № 26/05 сторонами не погоджено того, що за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідач зобов’язаний сплатити 5% річних, то апеляційний господарський суд, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, дійшов висновку про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 63,46 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи те, що у матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване) за № 12201811, яке свідчить про отримання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 про порушення провадження у справі № 43/399, якою розгляд справи призначено на 17.11.2010. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2010 розгляд справи відкладено на 02.12.2010, про отримання якої свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване) за № 12994277.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених чинним законодавством та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

          2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2010 у справі № 43/399 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

          "Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар" (04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 12, код ЄДРПОУ 22939108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО" (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1/8; м. Київ, вул. Промислова, 4-А, код ЄДРПОУ 33237188) 19 883,15 грн. основного боргу, 393,33 грн. пені, 63,46 грн. 3% річних, 203,40 грн. державного мита, 235,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позову відмовити."

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 43/399 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Ропій Л.М.

Судді                                                                                          Гольцова Л.А.

                                                                                          Рябуха В.І.

03.03.11 (відправлено)