Ухвала суду № 140503720, 05.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/34257/26

Провадження № 2/127/9821/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

05 жовтня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у праві власності на нерухоме майно, поділ майна.

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як слідує з переліку документів, що додаються до позовної заяви позивачем зазначено, зокрема і: «12. Оригінал платіжної інструкції (квитанції) про сплату судового збору». Натомість, відповідно до акту від 29 вересня 2026 року, складеного працівниками відділу прийому та реєстрації (канцелярії) Вінницького міського суду Вінницької області, під час відкриття конверту 2100110014990, який надійшов від ОСОБА_1 з позовною заявою про визнання права власності на майно, не було виявлено вказаного у додатку документа, а саме: оригінал платіжної інструкції (квитанції) про сплату судового збору.

Отже, у порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Водночас, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640 грн).

Оскільки позовна заява містить три вимоги майнового характеру (визнання права власності на ідеальну частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку; поділ земельної ділянки шляхом встановлення часток співвласників; визнання права власності на частку земельної ділянки), тому вона підлягає оплаті судовим збором відповідно до вищевказаної норми з урахуванням ціни позову.

Натомість, як зазначалось вище, позивач не надав до позовної заяви жодних доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому законом розмірі відповідно до заявлених вимог.

Не виконано належним чином позивачем вимоги п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України щодо зазначення у позовній заяві ціни позову за вимогами майнового характеру, враховуючи наступне.

Так, позивачем на підтвердження вартості спірного майна надано звіт суб`єкта оціночної діяльності з ТОВ «Вінекс».

Проте, такий звіт із висновком про вартість не може бути прийнятий судом до уваги як на підтвердження дійсної (ринкової) вартості об`єкту нерухомого майна.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Наданий позивачем звіт ТОВ «Вінекс» про експертну грошову оцінку земельної ділянки містить лише висновок про вартість земельної ділянки, тобто не є повним. Крім того, зважаючи на паперову форму звіту до нього не додано доказів, які б свідчили, що він складений та підписаний повноважним суб`єктом оціночної діяльності, який має відповідне діюче кваліфікаційне свідоцтво професійного оцінювача. З цих підстав, суд не може прийняти такий документ як належний доказ щодо дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна на момент подання цього позову.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача.

Враховуючи, що в суду відсутня можливість встановлення ціни позову на день подання позову (в матеріалах відсутні належні докази щодо підтвердження дійсної вартості спірного майна), суд вважає за необхідне попередньо визначити для позивача розмір судового збору за трьома вимогами майнового характеру в сумі 16640 грн.

Відповідно до ч.2 ст.176 ЦПК України, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Отже, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогами майнового характеру в розмірі, встановленому судом та надати суду докази щодо цього.

Крім сплати судового збору, позивач не звільнений від обов`язку зазначити обставини з посиланням на докази щодо дійсної вартості майна та вказати відповідну ціну позову.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку UA318999980313181206000002856.

При цьому, слід звернути увагу позивача, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).

Також, відповідно до п.4, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб захисту прав та інтересів, передбачений законом або договором, або інший спосіб захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач, посилаючись на положення ст. 377, 1245 ЦК України та ст. 89, 120 ЗК України, зазначає про обставину оформлення ним 05 лютого 2015 року у власність в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 12/25 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а також спадкування ним за законом на загальних підставах у порядку ст. 1264 ЦК України права власності на частку земельної ділянки з кадастровим №051010000:03:043:0065, площею 0,0624 га, розташованої по цій же адресі. При цьому зазначає, що вказана земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності відповідачу та спадкодавцю ОСОБА_3 , однак звернувшись до нотаріуса з метою оформлення спадщини на свою частку в цьому майні отримав відмову нотаріуса з підстав невизначеності частки права власності спадкодавця у цьому майні та не охоплення майна заповітом. Крім того, також зазначає, що в 2026 році сторони погодили між собою порядок користування земельною ділянкою, про що виготовлено план поділу земельної ділянки. За цих обставин просить одночасно визнати за позивачем право власності на ідеальну частку земельної ділянки без визначення її розміру, поділити земельну ділянку згідно виготовленого плану поділу від 2026 року, встановивши за позивачем частку співвласника земельної ділянки в розмірі 0,0316 га, що складає 51/100 частки, та за відповідачем на частку в розмірі 0,0308 га, що складає 49/100 частки, а також просить визнати за позивачем право власності на 51/100 частки земельної ділянки в розмірі 0,0316 га.

Визначаючись з таким способом захисту, позивач не звернув увагу на правову природу спірних правовідносин, з якими пов`язує заявлені вимоги, та можливості одночасного пред`явлення таких вимог. Так, зокрема в порядку спадкування особа може набути право власності на майно, яким володів спадкодавець, та відповідно захистити своє право на спадщину в судовому порядку. При цьому особі слід довести як своє право на спадщину, так і прийняття спадщини, а також відсутність інших спадкоємців на це майно.

Крім того, слід звернути увагу, що якщо особа не може набути право власності в порядку спадкування на земельну ділянку на якій розташоване успадковане інше нерухоме майно, така особа може набути право власності на певну частину земельної ділянки, однак з інших підстав.

Водночас користування майном та встановлення порядку користування ним пов`язане з реалізацією особою права власності на це майно та врегульоване іншими нормами. При цьому особа повинна вже бути власником майна і надати докази щодо цього.

Наразі, позивач з посиланням на положення ст. 1226, 1245 ЦК України, одночасно просить визнати за ним ідеальну частку без зазначення її розміру та визнати за ним в порядку поділу з іншим співвласником право власності на реальну частку земельної ділянки в розмірі 51/100, що становить 0,0316 га, тобто з відступленням від принципу рівності часток у праві спільної сумісної власності на майно. При цьому позивач не зазначив та не надає доказів щодо укладення спадкодавцем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 , як співвласниками земельної ділянки, договору про володіння земельною ділянкою із визначенням часток, у заявленому розмірі, та спадкування відповідачем реальної частки, а також щодо права позивача на земельну ділянку та її поділ, відповідно до наданого плану.

Позивач не звернув увагу на фактично існуючий правовий режим права власності спадкового майна та не зазначив у позові жодних обґрунтувань щодо можливості застосування такого правового механізму щодо зміни правового режиму майна в межах реалізації позивачем свого права на спадкування.

Отже, обираючи спосіб захисту, позивачу слід визначитись із змістом вимог, які не суперечать закону, виходячи з обставин в обґрунтування позову та доказів щодо них.

Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Суддя: