Ухвала суду № 140503672, 12.10.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

"12" жовтня 2026 р. Справа153/2018/26

Провадження1-кп/153/114/26-к

у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020004339 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.408 та ч.1 ст.369 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Ямпільського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020004339 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.408 та ч.1 ст.369 КК України.

09 жовтня 2026 року за вх.№8336 прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 . Своє клопотання мотивував тим, що в даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, є достатні підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_3 під вартою. Наразі існують ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставами вважати, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду є те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, санкція статті одного з яких передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років. ОСОБА_3 уже був затриманий при спробі незаконного перетину кордону, що породжує ризик незаконного перетину кордону підозрюваним для подальшого переховування від суду. Звертаючись із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 прокурором на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, вчинення злочину в умовах воєнного стану, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження є доцільним продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу та такі заходи не є дієвими у даному провадженні та не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і дадуть можливість переховуватись обвинуваченому та вчиняти інші кримінальні правопорушення. У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи суспільний резонанс дій ОСОБА_3 в умовах сьогодення, суспільний осуд, а також враховуючи те, що у зв`язку із тяжкістю вчиненого злочину, підозрюваний ОСОБА_3 переховувався від органів досудового розслідування, а також може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а також те, що запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Просить суд задовольнити клопотання та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, строком на 60 діб.

В судовому засіданні прокурор вказане клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що він бажає продовжувати службу, а не перебувати в умовах ізоляції.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення вказаного клопотання. Вказав, що його підзахисний раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, так як одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання. Вказані прокурором ризики нічим не підтвердженні, мають лише формальний характер, оскільки досудове розслідування завершено, а тому просить у його задоволенні відмовити. Просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, а також дослідивши письмове клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , а також заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, суд встановив наступні обставини та прийшов до наступних висновків:

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких слідчим суддею було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали. Вказані підстави зазначені в ухвалі слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2026, зокрема, ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, що є підставою вважати, що обвинувачений з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися, вчинити інше кримінальне правопорушення. Більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що він може ухилитися від суду.

Обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 не змінились, а ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи стадію судового провадження, суд констатує, що такі обставини у своїй сукупності свідчать про те, що і надалі продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 .

Як зазначає Європейський суд з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі "Ілійков проти Болгарії" від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Ризик втечі не має бути встановлений тільки за можливості суворого вироку. Ризик втечі має оцінюватися разом із факторами, які вказують на характер особи, її моральність, місце проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та ін.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на цьому етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).

В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

На переконання суду, прокурор довів, що на момент розгляду кримінального провадження продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу дає підстави для продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд відхиляє доводи захисника про можливість змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки обставини, на які вони покликаються щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, не спростовують та не зменшують ризиків, вказаних у клопотанні прокурором.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на строк, що не може перевищувати 60 днів з правом внесення застави.

Розглядаючи питання щодо можливості визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи майновий стан підозрюваного, дані про його особу, з урахуванням характеру та обставин інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, суд вважає, що застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 гривень буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_3 та може забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183-184, 193-194, 196-197, 199, 201, 331, 369-372, 395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Продовжити дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обраного ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2026 року на строк, що не перевищує шістдесяти днів, тобто по 10 грудня 2026 року з правом внесення застави.

Визначити 10 грудня 2026 року датою закінчення строку дії ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 .

Визначити розмір застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області (одержувач ТУ ДСАУ в Вінницькій області, код ЄДРПОУ: 26286152, банк: ГУ ДКСУ в Вінницькій області, МОФ 802015, р/р: UA688201720355219002000000401, призначення платежу: застава, Ямпільський районний суд Вінницької області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати на першу вимогу до суду або до іншого визначеного органу державної влади;

- не відлучатися без дозволу прокурора або суду із населеного пункту, де він проживає - АДРЕСА_1 ;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за їх наявності).

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків по 10 грудня 2026 року включно.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий ОСОБА_1