Ухвала суду № 140502741, 09.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40532/26

Провадження № 2/761/17600/2026

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 жовтня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектно-вишукувальний інститут Служби безпеки України» про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектно-вишукувальний інститут Служби безпеки України» про стягнення заробітної плати.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 64 275, 00 грн.

В обгрунтування заявленої вимоги ОСОБА_1 посилається на статтю 237-1 КЗпП України, згідно з якою, відповідно до змісту позовної заяви, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак, у тексті позову положення статті 237-1 КЗпП України наведено не в повному обсязі, без урахування чинної редакції цієї норми, згідно з якою відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, законодавець пов`язує виникнення відповідного права у працівника, пов`язаного із порушенням його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), за умови підтвердження такого факту судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відтак, обґрунтування виникнення однієї з позовних вимог на підставі статті 237-1 КЗпП України за відсутності посилання на судове рішення з відповідним предметом доказування є таким, що не підтверджене належними та допустимими доказами, оскільки позивачем не вказано обов`язкової передумови, з якою закон пов`язує застосування зазначеної статті Кодексу законів про працю України.

У разі ж якщо підставою для позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 64 275, 00 грн. визначено загальні засади цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, позивачу необхідно розмежувати нормативне регулювання спірних правовідносин.

Окрім вищезазначеного, суд зауважує, що постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).

При цьому, пунктом 4 Постанови від 31 березня 1995 року визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.

Таким чином, заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи, наприклад, докази причино-наслідкового зв`язку між станом здоров`я позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідача, зокрема, докази витрат на лікування.

Так, позивачем не викладено обставин щодо дійсного настання негативних наслідків немайнового характеру, у зв`язку із чим суд зауважує, що факт звернення до суду із позовом не звільняє сторону від необхідності викласти обставини заподіяння немайнових втрат та надати відповідне доказове підтвердження або вказати про неможливість його подання.

Визначення розміру відшкодування виключно шляхом застосування кратності до посадового окладу не ґрунтується на вимогах закону та не містить обґрунтування критеріїв розумності й справедливості щодо співмірності цієї суми глибині перенесених страждань.

У відповідності до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

За приписами ст. 16 ЦПК cторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Суд зауважує, що позивачем не надано відомостей про вжиття заходів, спрямованих на досудове врегулювання спору.

Відповідно до п.7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Однак, позивачем не вказано, чи вживались заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.

Відповідно до п.8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Позивачем не вказано, які з наданих доказів є у неї в наявності в оригіналі або в копіях.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Однак, вказані дані позивачем не зазначені у позові.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 64 275, 00 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Дана пільга має чітко визначений імперативний характер і не поширюється на абсолютно всі категорії трудових спорів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/18, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 15.04.2020 у справі №303/3103/18, від 11.08.2021 у справі №569/13760/20 та від 22.09.2021 у справі №490/6902/19 висловили сталу правову позицію: пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», стосується виключно вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Позовні вимоги працівників про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення (догани), визнання протиправними дій роботодавця, а також вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав, не звільняються від сплати судового збору на підставі цієї норми.

Позовна заява ОСОБА_1 містить взаємопов`язані вимоги немайнового характеру, а саме: зобов`язання ДП «ПВІ СБУ» провести повний перерахунок та стягнути на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної відпустки за весь період роботи з 19.07.2024 року по 09.06.2026 року; стягнення з ДП «ПВІ СБУ» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку із звільненням за частиною 3 статті 38 КЗпП України у розмірі 45 000,00 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.06.2026 р. по день ухвалення судом рішення у справі, а такоє 64 275,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн. (Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік").

З огляду на це, за умови підтвердження та обгрунтування належними та допустимими доказами розміру моральної шкоди, позивачу необхідно надати суду докази сплати судового збору з урахуванням положень частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» щодо застосування коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору у разі подання позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Таким чином, судовий збір за вимогу майнового характеру (про стягнення моральної шкоди) складає 1 331, 20 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, позивач має сплатити судовий збір у розмірі 1 331, 20 *0,8 = 1 064, 96 гривень.

Таким чином, позивач має здійснити сплату судового збору за заявлені вимоги (р/р UA628999980313151206000026011, код ЄДРПОУ 37995466, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - сплата судового збору за подання позовної заяви, Одержувач - УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н/22030101, банк одержувач - Казначейство України (ЕАП) та надати оригінал квитанції, або надати докази, які підтверджують звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Поряд з цим, відповідно до приписів ч. 7 ст. 43 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Системний аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що норма ч. 7 ст. 43 ЦПК України застосовується, зокрема у випадку подання особою позовної заяви в електронній формі.

Згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до п. 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Тобто до інших видів листів, крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений.

Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 820/1186/17 зробив висновок, що Кабінет Міністрів України визначив в окремі категорії поштових відправлень, рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю.

Отже, виходячи зі змісту ч. 7 ст. 43 ЦПК України, належним виконанням стороною справи указаної норми Кодексу, є надсилання нею саме поштою листом з описом вкладення (листом з оголошеною цінністю) іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку подання особою в електронній формі позовної заяви, така особа зобов`язана надіслати листом з описом вкладення копію заяви з додатками іншим учасниками справи.

Зважаючи на те, що позивач подав позовну заяву в електронній формі, а відтак він зобов`язаний долучити до неї докази надсилання листом з описом вкладення всім сторонам копій поданих до суду документів.

У зв`язку з наведеним, позивачу слід надати копії документів які підтверджують виклад обставин у позовній заяві завірені належним чином та читабельні; надати суду відомості щодо вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору; відомості щодо вжиття позивачем заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; позивачу необхідно зазначити які оригінали письмових документів можуть бути надані суду, а які перебувають у інших учасників; вказати попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; надати докази сплати судового збору; надати докази відправки позовної заяви та додатків до неї відповідачу.

Окремо суд зауважує, що відповідно до ч. 9 ст. 43 ЦПК України, якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

Таким чином, у разі виправлення недоліків у вказаній частині, докази направлення позовної заяви з додатками сторонам, шляхом направлення в підсистемі «Електронний суд», оскільки судом не було надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

Згідно ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про необхідність усунення вищевказаних недоліків та надання позивачу строку для їх усунення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектно-вишукувальний інститут Служби безпеки України» про стягнення заробітної плати - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить 5 (п`ять) днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя: