Ухвала суду № 140502694, 25.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38948/26

Провадження № 1-кс/761/23564/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 ,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва, громадянки України, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої зі слів за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 28.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22026000000000713,

установив:

25.09.2026 старший слідчий в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 звернувся (вх. № 101968/26-Вх) до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 28.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22026000000000713.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий ОСОБА_7 зазначив про таке.

Слідчими Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 22026000000000713 від 28.07.2026 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

За версією органу досудового розслідування встановлено, що громадянка України ОСОБА_6 , у період з травня 2022 року по серпень 2026 року, діючи за попередньою змовою з невстановленими на теперішній час особами, у т.ч. з числа інших засновників (учасників) «ООО «АКВАВИТА» (ІПН рф 9101003170) та «ООО «АСКП» (ІПН рф 7724643440), усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, будучи обізнаною про триваючу збройну агресію рф проти України (в тому числі про факт повномасштабного вторгнення на територію України), введену Законом України №2198-ІХ від 14.04.2022 кримінальну відповідальність за пособництво державі-агресору, про заборони встановленні Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», діючи з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, реалізуючи та підтримуючи юридичні рішення та фактичні дії держави-агресора, окупаційної адміністрації держави-агресора, які стосуються анексії АР Крим та міста Севастополя, інтеграції їх економік з економікою російської федерації, вчинила умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора, окупаційної адміністрації держави-агресора.

24.09.2026 ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначив про достатність даних, які вказують на причетність підозрюваної ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами в їх сукупності.

Крім того, слідчий звертає увагу слідчого судді на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, на думку слідчого, більш м`які запобіжні заходи не можуть бути застосовані, оскільки не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 , а також враховуючи положення ч. 6 ст. 176 КПК України.

Згідно протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 25.09.2026 для розгляду клопотання визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених, застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_6 із визначенням застави у розмірі 3 000 (три тисячі) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисники підозрюваної ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання слідчого.

Підозрювана ОСОБА_6 підтримала думку своїх захисників.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчими Головного слідчого управління СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026000000000713 від 28.07.2026.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.

24.09.2026 о 12 год 51 хв ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

24.09.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме у вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисних дій, які спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора, окупаційної адміністрації держави-агресора.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У розділі ІІ КПК України вказані заходи забезпечення кримінального провадження. З метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Частинами 1, 2, 3 статті 176 КПК України встановлено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Так, відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Проте воно висвітлено у практиці Європейського суду з прав людини, що підлягає застосуванню українськими судами. Зважаючи на неї, обґрунтована підозра не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення. Однак вона повинна бути заснована на об`єктивних фактах, наданих суду стороною обвинувачення. Цей стандарт переконання є нижчим, ніж стандарт переконання «поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи на стадії судового розгляду.

Слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час судового розгляду кримінального провадження, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.

З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя вважає, що на день розгляду клопотання, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження долученими слідчим до клопотання та дослідженими слідчим суддею у їх сукупності.

Крім того, описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Водночас обов`язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, яка вимагає довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.

При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Слідчий суддя оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваної, як цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому, враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваної винною у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється (позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої), що може спонукати останньої до вчинення спроби ухилитися.

Очікування можливого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 у сукупності з іншими обставинами.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер. В умовах збройної агресії Російської Федерації проти України велика кількість держав - партнерів України, запровадила особливі умови надання прихистку її громадянам, що дозволить протягом тривалого часу легально перебувати на їх території, у зв`язку з чим ОСОБА_6 може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за межі території України.

Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення підозрюваної ОСОБА_6 у спосіб виїзду за межі України, а охоплює також імовірність її переховування на території держави, з огляду на її матеріальний стан.

Зазначене кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки підозрюваної, визначення можливих негативних для неї наслідків у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, робить цей ризик достатньо високим.

Враховуючи вищевикладене, а також дані про особу підозрюваної, слідчий суддя, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.

Враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), необхідність подальшого збирання доказів, враховуючи обізнаність підозрюваної про деякі речі та документи, що можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, а також про учасників кримінального провадження, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, остання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

При встановленні наявності існування ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя також враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Слідчий суддя враховує, що покази свідків у зазначеному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_6 як підозрюваної, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що остання наділена потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання під час судового розгляду та/або змінити свої показання, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Крім того, слідчий суддя враховує, стадію досудового розслідування після повідомлення про підозру, а також що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 мав триваючий характер та наразі встановлюються свідки інкримінованого кримінального правопорушення, відтак є підстави вважати, що підозрювана надалі, знаючи про таких осіб, може незаконно впливати на них.

Водночас матеріали клопотання не містять доказів про існування іншого ризику неналежної процесуальної поведінки, а саме можливості підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки будь-якими достатніми та належними документами, долученими до клопотання, зазначений ризик не підтверджується, а його існування не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання, тому такі твердження є лише припущеннями з боку сторони обвинувачення.

Під час надання оцінки наявності вказаних ризиків, слідчим суддею також враховується, що згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» із урахуванням продовження строку дії правового режиму, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який наразі триває.

Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваної ОСОБА_6 , її вік, стан здоров`я, сімейний стан, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя, її процесуальну поведінку, з урахуванням чого слідчий суддя не знаходить підстав для застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, оскільки враховуючи наявні ризики, в цьому випадку загальносуспільний інтерес переважає її інтереси на особисту свободу.

При цьому будь-який інший запобіжний захід до підозрюваної застосувати неможливо, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою, а отже застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не є можливим згідно з процесуальними нормами.

Слід зазначити, шо суд шляхом здійснення правосуддя лише застосовує норми закону, однак не може перебирати на себе функції законодавчого органу та своїми рішеннями відступати від правових норм чи змінювати їх.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 № 7-р (ІІ)/2024, ч. 6 ст. 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).

За таких обставин, з урахуванням характеру інкримінованого кримінального правопорушення та особи підозрюваної, яка може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, слідчий суддя вважає що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 забезпечить виконання останньою покладених на неї процесуальних обов`язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Менш суворий запобіжний захід на цій стадії досудового розслідування може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи встановлені ризики, а також враховуючи положення ч. 6 ст. 176 КПК України, слідчий суддя не знаходить підстав для застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Слід зауважити, що ч. 4 ст. 183 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Як вбачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках є правом слідчого судді, а не його обов`язком.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії» (Vrenсev v. Serbia), заява № 2361/05, п. 76).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, ролі відведеної учаснику кримінального провадження, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Досліджуючи матеріали кримінального провадження, слідчий суддя враховує конкретні обставини кримінального провадження, обсяг повідомленої підозри, спосіб вчинення, стадію досудового розслідування, майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують особу підозрюваної та її спосіб життя, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає за можливе визначити ОСОБА_6 також альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст. ст. 182, 183 КПК України, враховуючи особу підозрюваного, його характеризуючі дані, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання переховуватися, а тому слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній ОСОБА_6 розмір застави, у співвідношенні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваної, а саме у розмірі 1 000 (одна тисяча) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйона триста двадцять вісім тисяч) гривень.

Такий розмір застави є співрозмірним з майновим станом підозрюваної та є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваної, та підстав вважати її завідомо непомірним для ОСОБА_6 слідчий суддя не вбачає.

У той же час, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_6 , у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, терміном на 2 (два) місяці з моменту внесення застави у розмірі, визначеному слідчим суддею, проте в межах строку досудового розслідування, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування у позапроцесуальний спосіб з свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон чи інший документ, що надає право виїзду за межі України.

У судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили, що підозрювана ОСОБА_6 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.

З урахуванням вимог ст. ст. 115, 197 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_6 на 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування до 22.11.2026.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 22, 176, 177, 178, 183, 193, 196, 197, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначити терміном на 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 листопада 2026 року включно.

Визначити підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 1 000 (одна тисяча) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйона триста двадцять вісім тисяч) гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави: (код ЄДРПОУ - 26268059, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, призначення платежу - застава за підозрювану).

Підозрювана або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування у позапроцесуальний спосіб з свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон чи інший документ, що надає право виїзду за межі України.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави у встановленому в цій ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі Київського СІЗО або уповноваженій особі установи, де останній буде утримуватись під вартою. Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена посадова особа Київського СІЗО або іншої установи, де підозрюваний утримується під вартою, негайно повинна здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти і повідомити усно і письмово слідчого, прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні та слідчого суддю Шевченківського районного суду міста Києва.

Визначити строк дії покладених на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді обов`язків терміном на 2 (два) місяці з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом, проте в межах строку досудового розслідування.

У разі внесення застави, і з моменту звільнення підозрюваної з-під варти у зв`язку з внесенням застави, встановленої в цій ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається таким, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі, якщо підозрювана будучи належним чином повідомленою, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваною, її захисниками протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя ОСОБА_1