Рішення № 140502516, 07.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/21288/25

2/760/2382/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року позивач звернувся в суд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2010 року у справі № 2-2964/10 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11174801000 від 22 червня 2007 року в розмірі 325758 гривень 73 копійки.

У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ПАТ «Дельта Банк», яке відступило своє право вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на підставі договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18 вересня 2019 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2019 року у справі № 760/29266/19 замінено стягувача у виконавчих листах у справі № 2-2964/10 на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

25 липня 2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» змінило найменування на ТОВ «Він Фінанс».

Рішення суду відповідачем не виконано, у зв`язку з чим позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача за період прострочення з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року три проценти річних у розмірі 29291 гривні 51 копійки та інфляційні втрати в сумі 71231 гривні 85 копійок.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2010 року у справі № 2-2964/10 стягнуто солідарно з позичальника та поручителя на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу та договором поруки в сумі 40801 долар 46 центів США, що в гривневому еквіваленті становить 325758 гривень 73 копійки, а також судові витрати.

Кредитний договір № 11174801000 від 22 червня 2007 року укладено між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2019 року у справі № 760/29266/19, яка набрала законної сили 24 грудня 2019 року, замінено сторону стягувача у виконавчих листах у справі № 2-2964/10 на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Вказаною ухвалою встановлено, що 18 вересня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу права вимоги, внаслідок якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 11174801000.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників № 1706 від 25 липня 2024 року, наказу № 55-к від 25 липня 2024 року та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи (38750239).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, позивач є належним кредитором у зобов`язанні, підтвердженому рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2010 року у справі № 2-2964/10.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошового зобов`язання боржника, у зв`язку з чим у разі невиконання такого рішення у кредитора виникає право на стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) дійшла висновку, що положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, у тому числі на зобов`язання зі сплати коштів, стягнутих рішенням суду.

Позивачем надано докази того, що рішення суду у справі № 2-2964/10 не виконане. Доказів на спростування цієї обставини відповідачем суду не надано.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру сум, які підлягають стягненню, суд враховує наступне.

З резолютивної частини рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2010 року у справі № 2-2964/10 вбачається, що заборгованість стягнуто в сумі 40801 долар 46 центів США, а гривнева сума 325758 гривень 73 копійки зазначена лише як її еквівалент на дату розрахунку заборгованості (04 березня 2010 року). Отже, грошове зобов`язання відповідача, встановлене судовим рішенням, виражене в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц вказала, що у разі визначення грошового зобов`язання в еквіваленті в іноземній валюті втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти, у зв`язку з чим інфляційні нарахування на суму боргу відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України не здійснюються.

Індекс інфляції, що встановлюється в Україні, характеризує знецінення національної валюти - гривні, і не застосовується до зобов`язань, виражених в іноземній валюті.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 71231 гривні 85 копійок, нарахованих на гривневий еквівалент суми боргу станом на 2010 рік, задоволенню не підлягає.

Позивач здійснив розрахунок трьох процентів річних виходячи з гривневого еквівалента суми боргу станом на 04 березня 2010 року (325758 гривень 73 копійки), що за періоди прострочення з 25 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року (310 днів), з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року (366 днів) та з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року (419 днів) становить 29291 гривню 51 копійку.

Розрахунок трьох процентів річних за невиконання рішення суду станом на 23 лютого 2022 року наданий суду і відповідає вимогам закону.

Відповідач доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості суду не подала.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних у розмірі 29291 гривні 51 копійки.

З огляду на наведене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача також підлягає судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Керуючись статтями 509, 512, 514, 524, 526, 533, 599, 610, 612, 625 ЦК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) три проценти річних за період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 29291 гривні 51 копійки та судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: