Рішення № 140502461, 28.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8773/25

пр. № 2/759/818/26

28 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.,

секретаря судових засідань Жиглій Є.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Маляра С.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву представника відповідача Маляра Станіслава Анатолійовича про постановлення окремої ухвали у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ", ОСОБА_5 про стягнення компенсації та визнання права особистої власності,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі - ТОВ «Київські енергетичні послуги»), ОСОБА_5 , та просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 2 859 269,40 грн компенсації в рахунок 1/2 частини вартості житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:814:0006 та 1/2 коштів, виплачених ОСОБА_4 за зеленим тарифом; визнати право особистої власності на житловий будинок подружжя, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:814:0006 за ОСОБА_4 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а також витрати на професійну правову (правничу) допомогу у повному обсязі.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11 листопада 2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним розвитком сім`ї між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб (актовий запис № 3771).

30 червня 2022 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/1704/22 шлюб, зареєстрований 11 листопада 2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним розвитком сім`ї між позивачем та відповідачем розірвано.

Під час перебування у шлюбі на земельній ділянці, яка була оформлена на ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:814:0006, подружжя побудувало п`ятикімнатний житловий будинок з підвалом площею 144,44 кв. м.

Позивач вважав, що побудований подружжям будинок не введений в експлуатацію, а тому у січні 2025 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про визнання договору недійсним, встановлення факту будівництва та поділу об`єкта незавершеного будівництва.

Святошинський районний суд м. Києва ухвалою від 14 лютого 2025 року у справі № 759/2211/25 відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкетова Оксана Павлівна, про визнання договору недійсним, встановлення факту будівництва та поділу об`єкта незавершеного будівництва.

Під час підготовчого судового засідання у зазначеній справі адвокат ОСОБА_4 - Маляр Станіслав 27 березня 2025 року подав до суду заяву про залишення позову про визнання договору недійсним, встановлення факту будівництва та поділ об`єкта незавершеного будівництва без розгляду у зв`язку зі зловживанням процесуальними правами.

У своїй заяві адвокат Маляр С. зазначив, що 05 лютого 2022 року ОСОБА_4 подарувала будинок своїй матері ОСОБА_5 , про що укладено договір дарування.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 квітня 2025 року провадження у цивільній справі № 759/2211/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкетова О.П., про визнання договору недійсним, встановлення факту будівництва та поділу об`єкта незавершеного будівництва, зупинено до набрання законної сили рішення в цивільній справі № 759/5339/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту та поділ спільного майна подружжя.

Позивач зазначив, що про введення спірного будинку в експлуатацію та укладення ОСОБА_4 договору дарування будинку на користь її матері ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_1 дізнався лише з заяви адвоката Маляра С.

Також ОСОБА_1 випадково дізнався про те, що ТОВ «Київські енергетичні послуги» виплатило ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 23 015,27 грн начебто за продаж нею електроенергії за зеленим тарифом.

Оскільки шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано та припинено будь-які подальші спільні правовідносини, в тому числі з приводу використання майна, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя, а саме унеможливлює подальше спільне використання неподільного в даному випадку будинку подружжя, з огляду на викладене позивач вважає, що він як один з подружжя має право на компенсацію 1/2 вартості цього майна, а за відповідачем слід визнати право особистої власності на будинок.

Процесуальні дії

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а. с.53-54 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження у справі. Призначено у справі підготовче судове засідання на 17 червня 2025 року (а. с. 56 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково.

Витребувано: у ОСОБА_4 оригінал витягу та інші правовстановлюючі документи, в тому числі технічний паспорт на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:814:0006; у ТОВ «Київські енергетичні послуги» належним чином завірену копію витягу про реєстрацію права власності та технічний паспорт на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:814:0006; у ОСОБА_4 оригінал договору дарування на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:814:0006 (а. с. 70-71 т. 1).

У липні 2025 року через підсистему «Електронний суд» адвокат Єфремова Жанна Анатоліївна в інтересах ОСОБА_4 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у позові, мотивуючи це тим, що належними та допустимими доказами беззаперечно підтверджується, що будинок був збудований на земельній ділянці до укладення шлюбу між позивачем та відповідачем. Однак будинок не був введений в експлуатацію та не вважався об`єктом нерухомого майна в розумінні чинного законодавства.

05 лютого 2022 року відповідач подарувала земельну ділянку, на якій перебував збудований нею ще до шлюбу, але не введений в експлуатацію будинок, своїй матері ОСОБА_5 на підставі договору.

Позивач вже звертався з позовом до відповідача про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя, в якому стверджував, що нібито проживав з відповідачем однією сім`єю станом на час придбання земельної ділянки та будівництва будинку і просив визнати за ним право власності на будівельні матеріали в порядку поділу спільного майна подружжя.

Рішенням Святошинського районного суду від 28 травня 2024 року у справі № 759/5339/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач не має жодного відношення до будинку та голослівно стверджує, що будинок нібито введений в експлуатацію в період шлюбу, незважаючи на те, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутні будь-які відомості про введення в експлуатацію будинку, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не міститься жодних записів про державну реєстрацію права власності на будинок.

Сам по собі факт наявності у власності ОСОБА_5 земельної ділянки свідчить про те, що будинок введений в експлуатацію не був і право власності на нього зареєстроване не було.

Будучи обізнаним про те, що будинок введений в експлуатацію не був, ігноруючи наявність відкритих реєстрів, які це беззаперечно підтверджують, позивач ініціював завідомо безпідставний судовий процес, що свідчить про зловживання процесуальними правами та недобросовісну поведінку позивача.

Вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання права власності на 1/2 частину вартості будівельних матеріалів (а. с. 96-117 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: ТОВ «Київські енергетичні послуги», ОСОБА_5 , про стягнення компенсації в рахунок 1/2 частини вартості будинку, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності та визнання права особистої власності.

Призначено справу до судового розгляду по суті на 20 листопада 2025 року о 10:00 год. (а. с. 180 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 про визнання явки відповідача та третіх осіб обов`язковою задоволено частково.

Визнано явку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, ТОВ «Київські енергетичні послуги», ОСОБА_5 обов`язковою (а. с. 210-212 т. 1).

У липні 2026 року через підсистему «Електронний суд» адвокат Спасібухов Нікіта Ілліч в інтересах ОСОБА_4 подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що зазначений будинок не був введений в експлуатацію, а право власності на нього досі не зареєстроване, на підтвердження чого відповідач надала суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацію з Реєстру будівельної діяльності. Витребувана судом копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 грудня 2017 року № 106846248 є сумнівною.

Зазначив, що у відповідь на адвокатський запит від 19 червня 2025 року за вих. №49/01-16 приватний нотаріус Мельник Н.О. повідомила, що реєстраційні дії, за результатом яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 23829704 не здійснювалися, а зазначений у документах витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером: 106846248 не видавався.

Отже, виникла суперечність між змістом документа, поданого до ТОВ «Київські енергетичні послуги», та відповіддю особи, яка відповідно до цього документа зазначена як державний реєстратор. Вважає, що витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 грудня 2017 року № 106846248 є сумнівним, недостовірним доказом (а. с. 29-35 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Маляра Станіслава Анатолійовича про постановлення окремої ухвали у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: ТОВ «Київські енергетичні послуги», ОСОБА_5 , про стягнення компенсації в рахунок 1/2 частини вартості будинку що належить подружжю на праві спільної сумісної власності та визнання права особистої власності (а. с. 83-85 т. 2).

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, по дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, будь яких клопотань з причин неявки до суду не надходило.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази в справі у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що у 2009 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіатор» (далі - ТОВ «Авіатор») виготовило проєкт п`ятикімнатного житлового будинку з підвалом «Рославічі 3» площею 144,44 кв. м (а. с. 10-11, 14-30 т. 1).

Згідно з витягом з бази даних Державного земельного кадастру станом на 27 січня 2010 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на праві власності (а. с. 12 т. 1).

Розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 21 травня 2010 року № 521 дозволено ОСОБА_4 будівництво садового будинку на АДРЕСА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 03 вересня 2009 року № 05-7-03508 за умови виконання умов цього розпорядження (а. с. 13 т. 1).

05 липня 2010 року ТОВ «Авіатор» видало ОСОБА_4 власниці земельної ділянки АДРЕСА_1 ) довідку № 05/07-10 про те, що на території с/т «Авіатор» відсутня система каналізації та водопостачання. У період з 2010 до 2015 роки с/т «Авіатор» облаштування системи каналізації та водопостачання не заплановано (а. с. 14 т. 1).

Адвокат Маляр Станіслав в інтересах ОСОБА_4 27 березня 2025 року подав до суду заяву у справі № 759/2211/25 про залишення позову про визнання договору недійсним, встановлення факту будівництва та поділ об`єкта незавершеного будівництва без розгляду у зв`язку зі зловживанням процесуальними правами (а. с. 31-36 т. 1).

Оціночна вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 144,00 кв. м, рік введення в експлуатацію 2017, становить 5 695 523,71 грн, що підтверджується довідкою від 14 квітня 2025 року (а. с. 37-38 т. 1).

05 лютого 2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0582, кадастровий номер 8000000000:75:814:0006 (а. с. 39-40 т. 1).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 грудня 2017 року, право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 118 кв. м зареєстроване за ОСОБА_4 , державний реєстратор Мельник Наталія Олександрівна, номер запису 23829704 (а. с. 47, 92 т. 1).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 лютого 2022 року, земельна ділянка площею 0,0582 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:814:0006 зареєстрована на ОСОБА_5 (а. с. 48 т. 1).

13 листопада 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_4 виготовило технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 88-91 т. 1).

24 червня 2008 року ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_3 з ОСОБА_6 , ціна 36 928,00 грн (а. с. 120 т. 1).

18 липня 2008 року ОСОБА_5 уклала договори купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2497 га за адресою: АДРЕСА_3 з ОСОБА_6 , ціна 34 508,40 грн (а. с. 121 т. 1) та земельної ділянки площею 0,4456 за тією ж адресою, ціна 41 039,76 грн (а. с. 122 т. 1).

02 червня 2009 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0582 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:814:0006, ціна 373 662,00 грн (а. с. 123 т. 1).

У розписці від 28 жовтня 2009 року зазначено, що гр. ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_4 15 000,00 грн за надання дозволу на підключення її будинку на АДРЕСА_4 до електромереж розподільчих пунктів. Сума становить 50 % вартості (а. с. 124 т. 1).

На виконання цієї розписки ОСОБА_8 уклав з Садівничим товариством «Зоря» договір № 2-2009 щодо придбання та управління майном (а. с. 125 т. 1) та додаткову угоду від 12 жовтня 2009 року (а. с. 126 т. 1).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року у справі № 759/5339/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя відмовлено (а. с. 128-137 т. 1).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 липня 2025 року, земельна ділянка площею 0,0582 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:814:0006 зареєстроване на ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 05 лютого 2022 року (а. с. 138 т. 1).

У відповідь приватного нотаріуса Мельник Н.О. від 19 червня 2025 року № 49/01-16 на адвокатський запит від 16 червня 2026 року № 02-16.06-26 в інтересах ОСОБА_4 щодо витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 грудня 2017 року № 106846248 та реєстраційних дій, за результатом яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 08 грудня 2017 року № 23829704 зазначила, що нею, приватним нотаріусом реєстраційні дії за результатом яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 23829704 не здійснювалися. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 106846248 нею не видавався (а. с. 7 т. 2).

Доказів введення будинку в експлуатацію та оформленняґ права власності матеріали справи не містять.

27 травня 2021 року ОСОБА_4 подала до ТОВ «Київські енергетичні послуги» із заявою-повідомленням про встановлення регенеруючої установки із додатками (а. с. 52 т. 2).

Вирішуючи справу суд має визначити вид спірних правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює та правильно застосувати її.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (аналогічні положення містить і норма частини третьої статті 368 ЦК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).

У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що під час перебування у шлюбі на земельній ділянці, яка була оформлена на ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:814:0006, подружжя побудувало п`ятикімнатний житловий будинок.

Вважав, що оскільки шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано та припинено будь-які подальші спільні правовідносини, в тому числі з приводу використання майна, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя, а саме унеможливлює подальше спільне використання неподільного в даному випадку будинку подружжя, позивач, як один з подружжя, має право на компенсацію 1/2 вартості цього майна, а за відповідачем слід визнати право особистої власності на будинок.

Разом з тим, позивач вже звертався до суду з позовом про встановлення факту проживання його із ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2008 року до 11 листопада 2011 року; визнання за ним право власності на 1/2 частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:814:0006 та визнання ти за ним право власності на 1/2 частини житлового будинку, розташований за вказаною адресою у формі будівельних матеріалів.

У постанові від 11 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту та поділ спільного майна подружжя № 759/5339/22, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не надав належних доказів, які підтверджували б факт його спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків. Врахувавши, що показання свідків і надані спільні фотографії не можуть беззаперечно підтвердити існування усталених сімейних відносин, притаманних подружжю, а також з`ясувавши, що спірну земельну ділянку придбала відповідач до укладення шлюбу сторін і немає доказів того, що житловий будинок збудовано у період шлюбу чи що придбані позивачем будівельні матеріали були використані для об`єкта незавершеного будівництва, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, Верховний Суд у цій справі наголосив, що доводи скаржника ОСОБА_1 про те, що об`єкт незавершеного будівництва може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності із визначенням часток, якщо ступінь готовності об`єкта будівництва дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу, не бере до уваги, адже, відмовляючи у задоволенні вимоги про поділ спірного будинку, суди виходили з недоведеності його зведення у період шлюбу сторін та відсутності доказів використання для його будівництва придбаних позивачем матеріалів. Обставини щодо укладення відповідачем договору дарування спірної земельної ділянки на користь третьої особи не впливають на вирішення цього спору, оскільки земельну ділянку ОСОБА_4 придбала до укладення шлюбу, є її особистою власністю і вона має право розпоряджатись нею на власний розсуд.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд дійшов висновку про те, що обставини зведення будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період шлюбу не доведені позивачем ані у справі № 759/5339/22, ані в цій справі.

Крім того, суд встановив, що 05 лютого 2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування саме земельної ділянки, на якій перебував не введений в експлуатацію будинок.

Факт того, що ОСОБА_4 придбала земельну ділянку до укладення шлюбу, яка є її особистою власністю і вона має право розпоряджатись нею на власний розсуд, не підлягають доказуванню з огляду на частину четверту статтю 82 ЦПК України.

Крім того, суд не бере до уваги Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 грудня 2017 року щодо реєстрації право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , державним реєстратором Мельник Н.О., номер запису 23829704 (а. с. 47, 92 т. 1).

Так, у листі від 19 червня 2025 року № 49/01-16 державний реєстратор Мельник Н.О. спростувала факт внесення нею запису про право власності від 08 грудня 2017 року № 23829704 та вчинення реєстраційних дій за результатом яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатом яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 23829704. Наголосила, що витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 106846248 нею не видавався.

Таким чином, позивач не довів належними доказами факт того, що садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому не має права вимагати від відповідача компенсації вартості цього майна.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 на його користь 2 859 269,40 грн компенсації в рахунок 1/2 частини вартості житлового будинку та визнання права особистої власності на житловий будинок подружжя за ОСОБА_4 , а також стягнення 1/2 коштів виплачених ОСОБА_4 за зеленим тарифом не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у рішенні від 17 січня 1970 року у справі Delcourt v. Belgium (заява № 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Bellet v. France (заява № 23805/94,) Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Щодо судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України.

За приписами частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки у позові відмовлено, з огляду на ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати в частині сплати судового збору слід залишити за позивачем.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то представник відповідача має право подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки він у судовому засіданні заявив відповідне клопотання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», ОСОБА_5 , про стягнення компенсації та визнання права особистої власності залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 .

Третя особа: ТОВ "Київські енергетичні послуги", ЄДРПОУ 41916045, адреса: 04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 31.

Третя особа: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складений та підписаний 08.10.2026.

Суддя Ю.О. Твердохліб