Рішення № 14050132, 28.02.2011, Господарський суд Чернігівської області

28.02.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

24 лютого 2011 року Справа № 12/27

Позивач:Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032

В особі Чернігівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта",

вул. Горького, 23, м. Чернігів, 14000

Відповідач:Відкрите акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія",

вул. Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01011

В особі Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Комунальне підприємство АТП 2528

14034, м. Чернігів, вул. 1 Травня, 173

Предмет спору: про стягнення заборгованості 2245,13 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: Симонов О.А., довіреність № 64/02/11 від 02.02.2011 року, представник

від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 2245 грн. 13 коп. суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою суду від 17.01.2011 року, судом відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Комунальне підприємство АТП 2528.

Відповідач, в поданому в судове засідання 01.02.2011 року відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що НАСК "Оранта" мала певну грошову заборгованість перед ВАТ "СТ "Гарантія" по зустрічним однорідним грошовим вимогам, розмір яких значно перевищував 1735 грн. 13 коп., у зв"язку з чим 28.10.2010 року ВАТ "СТ "Гарантія" направило ВАТ НАСК "Оранта" заяву про припинення зобов"язання, зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог, яка була отримана позивачем 01.11.2010 року, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення. Оскільки, станом на 01.02.2011 року на адресу ВАТ "СТ "Гарантія" не надходило жодної інформації від НАСК "Оранта" щодо оскарження чи заперечення заяви про зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог, ВАТ "СТ "Гарантія" вважає, що ВАТ НАСК "Оранта" визнало дану заяву та погодилося з її змістом.

Крім того, відповідач вважає, що дану позовну заяву позивач повинен подати до господарського суду м. Києва, оскільки Чернігівська регіональна дирекція філія ВАТ "СТ "Гарантія" не є юридичною особою, і установчими документами передбачено право представляти інтереси ВАТ "СТ "Гарантія" в якості відповідача в суді лише за дорученням Виконавчого органу Товариства. Згідно з дорученням № 25/04/10, виданим 01.04.2010 року до поноважень наданих Президентом ВАТ "СТ "Гарантія" - Ногачем М.І. директору Чернігівської регіональної дирекції філії ВАТ "СТ "Гарантія" - ОСОБА_1 не надано повноваження представляти інтереси ВАТ "СТ "Гарантія" в якості відповідача в судах жодної інстанції.

Представаник позивача вважає, що дана справа повинна бути розглянута господарським судом Чернігівської області, посилаючись на п.2.5. Положення про "Чернігівську регіональну дирекцію" філію ВАТ "СТ "Гарантія", оскільки посадовою особою є юрисконсульт філії, якому надано право представляти інтереси Товариства в суді за дорученням Виконавчого органу Товариства.

Представник відповідача в усних запереченнях зазначив, що посадовою особою є директор філії, якому не надано право представляти інтереси Товариства в суді, так як Чернігівська регіональна дирекція філія ВАТ СТ "Гарантія" не є юридичною особою, згідно п. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України та п.1.3. Положення, оскільки є філією, тому дана позовна заява мала бути подана до господарського суду м. Києва (за підсудністю), тобто за місцезнаходженням юридичної особи відповідача.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але позивач та третя особа повноважних представників в судове засідання 09.02.2011 року не направили.

До початку розгляду справи від позивача факсимільним зв"язком надійшли письмові пояснення, в яких позивач заперечував проти відзиву на позовну заяву, наданого відповідачем в судовому засіданні 01.02.2011 року, посилаючись на те, що претензія позивача з спірного питання надсилалась відповідачу 08.07.2010 року, на яку відповіді не було надано, і лише 28.10.2010 року відповідачем було надіслано компанії заяву про припинення зобов"язань. Зарахування вимог відповідача не може бути прийнято до уваги, оскільки судовою практикою Вищого господарського суду України (постанова від 22.07.2004 року по справі № 15-3/186) дано чітке роз"яснення з цього питання. Зокрема, сама заява про залік не є безумовною підставою для заліку грошових вимог, дія кредитора-боржника щодо пред"явлення заяви про залік грошових вимог повинна мати зворотню дію (сприяння) з боку боржника-кредитора. Крім того, сама ж заява про зарахування фактично не відповідає вимогам первинного бухгалтерського документа та суперечить ст. 9 Закону України "Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні", оскільки виконання заяви про зарахування одноріних взаємних вимог полягає у відображенні іншою стороною в бухгалтерському обліку підприємства відповідних зарахувань і є документом первинного бухгалтерського обліку.

В судовому засіданні 09.02.2011 року представник відповідача виклав усні пояснення по справі та зазначив, що відповідно до довіреностей № 63/02/11 від 02.02.2011 року та № 64/02/11 від 02.02.2011 року, які надані ВАТ "СТ "Гарантія" директору Чернігівської регіональної дирекції філії ВАТ "СТ "Гарантія" та представнику Симонову О.А.,Чернігівська регіональна дирекція філії ВАТ "СТ "Гарантія" має право представляти інтереси юридичної особи в господарському суді в якості відповдача, а тому дана справа підсудна господарському суду Чернігівської області.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але позивач та третя особа повноважних представників в судове засідання 24.02.2011 року не направили.

До початку розгляду справи від позивача надійшла факсограма про розгляд справи без участі повноважного представника з наявними у справі матеріалами.

Інших заяв та клопотань від позивача та третьої особи до суду не надходило.

Представник відповідача надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

Представник відповідача в судовому зсіданні 24.02.2011 року виклав усні пояснення по справі та надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Проти розгляду справи без участі повноважного представника позивача, представник відповідача не заперечував.

Суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без участі повноважного представника, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 09.02.2011 року сторони були попереджені про те, що зявлення в судове засідання повноважних представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу.

Розглянувши подані документи та матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, дослідивши докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив:

23.12.2009 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася в м. Чернігові, по вул. Савчука, 7-б, транспортний засіб автомобіль ЗИЛ 433362, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить АТП 2528 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача) під керуванням водія ОСОБА_3 зіткнувся з автомобілем ВАЗ 21154, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4

Згідно довідки Відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Чернігова № 8/7-1319вх від 24.12.2009 року, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху, в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_4 (ВАЗ 21154, державний номерний знак НОМЕР_2) отримав механічні пошкодження.

Автомобіль ЗИЛ 433362, державний номерний знак НОМЕР_1, належить АТП 2528, застрахований згідно Договору № 2-328-38/09 обовязкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.06.2009 року, відповідно до умов якого страховик Відкрите акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія” взяло на себе зобовязання відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоровю та майну потерпілих при експлуатації забезпечених транспортних засобів Страхувальника Комунального підприємства „АТП-2528” Чернігівської міської Ради, перелік забезпечених транспортних засобів наведено у Додатку №1 до Договору, до складу якого під номером 53 входить транспортний засіб ЗИЛ 433362 КО-431, державний номерний знак НОМЕР_1, 1997 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_3.

Відповідно до Полісу № ВС/8258958 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечений транспортний засіб ЗИЛ 433362 КО-431, 1997 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_3, згідно Договору № 2-328-38/09.

Вина водія ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо транспортної пригоди підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.01.2010 № 3-530/2010 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

Автомобіль ВАЗ 21154, державний номерний знак НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 на праві власності (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4).

Автомобіль ВАЗ 21154, державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4, застрахований згідно Договору добровільного страхування транспортного засобу № 96 від 28.02.2008 року у Відкритому акціонерному товаристві „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, Вигодонабувачем по вказаному договору страхування було визначено „Райффайзен Банк Аваль”, на підставі договору кредиту № 014/1024/73/68088 від 28.02.2008 року.

Відповідно до Звіту № 118-10 про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ВАЗ 21154, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, складеного 21.02.2010 року спеціалістом ОСОБА_5 (свідоцтво № НОМЕР_3 від 23.11.2007 року), вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21154, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, в результаті пошкодження автомобіля при ДТП станом на 23.12.2009 року, становить 2245,13 грн., а саме: 1105,50 грн. вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 964,62 вартість необхідних для ремонту матеріалів, 175,01 - вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту, з урахуванням експлуатаційного зносу (розрахунок розміру страхового відшкодування від 22.02.2009 року за договором страхування № 96 від 28.02.2008 року додається).

Пунктом 1.3 договору страхування № 96 від 28.02.2008 року визначено, що франшиза становить 0%.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до страхового акту № 122-10 (регрес) від 24.03.2010 року по договору страхування № 96 від 28.02.2008 року, на підставі заяви про страхову виплату, реєстраційний номер 349-09 від 23.12.2009 року за підписом ОСОБА_4, Національною акціонерною страховою компанією „Оранта” було виплачено страхове відшкодування в розмірі 2245,13 грн. за ремонт автомобіля ВАЗ 21154 НОМЕР_2, одержувач ФОП ОСОБА_6, згідно платіжного доручення № 1839 від 28.04.2010 року.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

У відповідності до ст. 27 Закону України „ Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Приймаючи до уваги, що позивач виконав зобовязання по Договору добровільного страхування транспортного засобу № 96 від 28.02.2008 року і сплатив страхове відшкодування в розмірі 2245 грн. 13 коп., а тому до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" перейшло право вимоги з відповідача, згідно ст. ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України „Про страхування” та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

08.07.2010 року позивачем було направлено на адресу Чернігівської регіональної дирекції ВАТ СТ „Гарантія” претензію № 01-07/1126 про стягнення суми 2245,13 грн. в порядку регресу, яка була отримана Відкритим акціонерним товариством СТ „Гарантія” (по довіреності Чаус Т.М.) 12.07.20410 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 12199904, копія якого додана до матеріалів справи.

Відповідач своїм листом № 546 від 10.08.2010 року повідомив позивача про те, що ним розглянута претензія позивача № 01-07/1126 від 08.07.2001 року про стягнення суми 2245,13 грн., але для більш об»єктивного розгляду претензії, він просить надати оригінали фотографій пошкодженого при ДТП автомобіля ВАЗ-21154 д/н НОМЕР_2, після чого буде прийнято рішення по суті регресної вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи , відповідачем було складено страховий акт № 324, який затверджено 27.10.2010 року, та відповідно до якого вказана подія визнана страховою, а розмір збитку визначено в сумі 1735,13 грн. за мінусом 510грн. франшизи.

У відповідності до п .12.1 ст.12 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 6 договору № 2-328-38/09 обовязкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.06.2009 року, визначено, що франшиза становить 0%.

За таких обставин суд доходить висновку , що відповідачем безпідставно було зменшено розмір страхового відшкодування на 510 грн. ( розмір франшизи).

Таким чином, відповідач зобов»язаний був сплатити позивачу в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 2245 грн.13 коп.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення зобов'язання, а саме зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов”язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, це означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобовязаннях і при цьому кредитор за одним зобовязанням є боржником в іншому зобовязанні; однорідність вимог; „дозрілість” вимог, тобто щоб строк виконання зобовязань або вже настав, або був визначений моментом запитання, або, щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобовязання, його змісту, умов виконання.

28.10.2010 року відповідачем була направлена позивачеві заява № 2166/10 про припинення зобовязання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, згідно якої Відкрите акціонерне товариство СТ „Гарантія” заявляє про припинення зобовязання щодо сплати ВАТ СТ „Гарантія” на користь НАСК „Оранта” грошової суми в розмірі 1735 грн. 13 коп., яка виникла згідно претензії НАСК „Оранта” № 01-07/1126 від 08.07.2010 року на суму 2245 грн.13 коп. , та припинення зобовязання щодо сплати НАСК „Оранта” на користь ВАТ СТ „Гарантія” грошової суми в розмірі 1735 грн. 13 коп., яка виникла згідно претензії ВАТ СТ „Гарантія” № 914/10 від 04.06.2010 року про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу на суму 3311 грн. 98 коп. Факт отримання позивачем вказаної заяви підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 13172589 від 01.11.2010 року, копія якого додана до матеріалів справи.

Заперечення позивача стосовно припинення між сторонами зобов»язання на суму 1735 грн.13 грн. по претензії НАСК «Оранта»від 08.07.2010 року № 01-07/1126 на суму 2245,13 грн., згідно заяви відповідача № 2166/10 про припинення зобовязання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Як слідує із наданих відповідачем документів, 22.01.2010 року на 192 кілометри автодороги Вінниця -Гайсин-Велика Михайлівка сталася дорожньо-транспортна пригода , за участю автомобілів УАЗ-31512,д.з.н.НОМЕР_5 , що належить управлінню агропромислового розвитку Чечельницької райдержадміністрації під керуванням водія ОСОБА_7 та автомобіля ВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_8, що привело до пошкодження транспортних засобів.

Згідно довідки Чечельницького Відділення ДАІ автомобіль ВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_6 отримав механічні пошкодження.

Автомобіль ВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_6, належить ОСОБА_9,що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, застрахований згідно Договору № 5-90-46/09 добровільного страхування транспортних засобів від 05.06.2009 року, відповідно до п.2.1 якого , об»єктом страхування є майнові інтереси страхувальника , що не суперечать чинному законодавству України, пов»язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом , що належить страхувальнику , а саме автомобіль ВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_6. Особи допущені до керування застрахованим ТЗ: будь-яка особа яка експлуатує транспортний засіб на законних підставах.

Згідно свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, ОСОБА_9 власник автомобіля ВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_6 надала право керування транспортним засобом ОСОБА_8

Вигодонабувачем згідно договору № 5-90-46/09 добровільного страхування транспортних засобів від 05.06.2009 року визначено Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Постановою Чечельницького районного суду Вінницької області від 25.01.20010 року встановлено, що дорожня-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_7 , водія автомобіля УАЗ-31512,д.з.н.НОМЕР_5 , що належить управлінню агропромислового розвитку Чечельницької райдержадміністрації.

Відповідно до Полісу № ВС/4252165 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу (автомобіль УАЗ-31512,д.з.н.НОМЕР_5 , що належить управлінню агропромислового розвитку Чечельницької райдержадміністрації) була застрахована у НАСК «Оранта»на строк з 25.06.09р. по 24.06.2010 року .

Відповідно до акту № 2917 від 05.02.2010 року про дослідження в частині визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу у зв»язку з аварійним пошкодженням автомобіля ВАЗ 21703, державний номерний знак НОМЕР_6, вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21703, державний номерний знак НОМЕР_6, в результаті пошкодження автомобіля при ДТП становить 5533,66 грн.

30.03.2010 року ВАТ « СТ «Гарантія»було складено страховий акт № 21 та вказана пригода була визнана страховим випадком і визначено розмір страхового відшкодування в сумі 3821,98 грн. Вказана сума була сплачена ВАТ «СТ «Гарантія» згідно платіжного доручення № 128 від 31.03.2010 року вигодо набувачу ВАТ «Ощадбанк».

Оскільки ВАТ «СТ «Гарантія»виконало зобовязання по договору № 5-90-46/09 добровільного страхування транспортних засобів від 05.06.2009 року і сплатило страхове відшкодування в розмірі 3311,98 грн., а тому нього перейшло право вимоги до НАСК «Оранта», згідно ст. ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України „Про страхування” та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

04.06.2010 року ВАТ СК «Гарантія»було направлено позивачу претензію № 914/10 від 04.06.2010 року про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 3311 грн.98 коп. Факт направлення вказаної претензії підтверджується витягом з Журналу вихідної кореспонденції про направлення НАСК „Оранта” 04.06.2010 року претензії № 914/10, копією фіскального чеку № 8305 від 04.06.2010 року та копією поштового повідомлення № 1642834 від 07.06.2010 року про вручення поштового відправлення НАСК „Оранта”. Оригінали вказаних документів були оглянуті в судовому засіданні.А тому посилання позивача на те, він не отримував від відповідача претензію № 914/10 від 04.06.2010 року про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 3311 грн.98 коп. є безпідставні і судом до уваги не приймаються.

Проти факту направлення та отримання заяви відповідача № 2166/10 про припинення зобовязання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 28.10.2010 року, представник позивача в судовому засіданні не заперечував, доказів , які підтверджують факт відмови позивача у проведенні взаємозаліку однорідних вимог згідно заяви відповідача від 28.10.2010 року № 2166/10 , позивач також суду не надав.

Доказів добровільного відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу згідно претензії відповідача № 914/10 від 04.06.2010 року на суму 3311 грн.98 коп. позивач також суду не надав.

З урахуванням вищезазначеного,суд доходить висновку , що станом на 28.10.2010 року , дату направлення відповідачем заяви № 2166/10 про зарахування зустрічних однорідних вимог) між сторонами дійсно існували зустрічні однорідні вимоги на суму 1735 грн.13 коп. згідно претензії НАСК „Оранта” № 01-07/1126 від 08.07.2010 року на суму 2245 грн.13 коп. та згідно претензії ВАТ СТ „Гарантія” № 914/10 від 04.06.2010 року про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу на суму 3311 грн. 98 коп., та відповідно зобов»язання сторін по вказаних претензіях припинились на суму 1735 грн.13 коп., шляхом проведення взаємозаліку однорічних вимог.

В силу ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Таким чином за правовою природою припинення зобов”язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформлюється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням всіх матеріалів і обставин справи.

Позивач не надав суду належних доказів та не довів в судовому засіданні відсутність підстав для проведення залік зустрічних однорідних вимог на суму 1735,13 грн , та наявність підстав для визнання вказаного правочину про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1735,13 грн недійсним.

Правочин про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1735,13 грн. є чинним, і підстави для визнання його недійсним відсутні .

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в сумі 510 грн. ( 2245 грн. 13 коп. ( ціна позову) 1735 грн. 13 коп.(сума проведеного взаємозаліку)).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 23 грн. 17 коп. держмита та 53 грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Керуючись ст.ст. 11,16, 22, 202,598, 601, 993,1197 Цивільного кодексу України, ст. ст.20, 174 Господарського кодексу України, ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного страхового товариства „Гарантія”, вул. Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01011 (рахунок № 26507010031815 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313, код 14229456) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032 (р/р 26502000001043 в ПАТ УСБ м. Київ, МФО 300023, код 00034186) 510 грн. страхового відшкодування, 23 грн. 17 коп. державного мита та 53 грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Л.М. Лавриненко

Повне рішення підписано 28.02.2011 року.