Ухвала суду № 140501226, 12.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"12" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2315/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали справи

за позовомКиївської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.ХарківдоФізичної особи-підприємця Наріжного Юрія Михайловича, м.Харківпроусунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 року Київська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до Фізичної особи-підприємця Наріжного Юрія Михайловича, в якому просить суд усунути перешкоди власнику Харківській міській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 0,3541 га, яка розташована біля буд.309-313 по вул. Академіка Павлова у м. Харкові (відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру України), що відноситься до земель житлової та громадської забудови, яка використовується в комерційних цілях та межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:09:016:0039, шляхом зобов`язання Фізичної особи-підприємця Наріжного Юрія Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку, площею 0,3541 га, яка розташована біля буд. АДРЕСА_1 (відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру України), що відноситься до земель житлової та громадської забудови, яка використовується в комерційних цілях та межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:09:016:0039, з одночасним приведенням її за власний рахунок у придатний до використання стан шляхом знесення паркану та тимчасової споруди, площею 6 кв.м.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2026 року позовну заяву залишено без руху.

07.07.2026 року прокурор надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№16453).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2026 року відкрито провадження у справі №922/2315/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.08.2026 року, яке протокольними ухвалами суду відкладалось на 01.09.2026 року та 23.09.2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2026 року.

09.10.2026 року прокурор надав до суду заяву про забезпечення позову (вх.№24973), в якій просить суд вжити заходів щодо забезпечення цього позову шляхом заборони фізичній особі-підприємцю Наріжному Юрію Михайловичу (код РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії щодо передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, частки, власника, поділу, об`єднання, та інших реєстраційних дій, в тому числі реконструкції, перебудови, будівництва, проведення будь-яких земляних робіт, улаштування фундаментів, спорудження тимчасових чи постійних споруд, зміни рельєфу земельної ділянки та інших дій, пов`язаних із забудовою або зміною її стану, щодо об`єкта тимчасової споруди загальною площею 6 кв.м пропускний пункт, що розташована на земельній ділянці територіальної громади, площею 0,3541 га, яка розташована біля буд. АДРЕСА_1 (відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру України), що відноситься до земель житлової та громадської забудови, яка використовується в комерційних цілях та межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:09:016:0039.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у даній справі в порядку статті 136, 137 ГПК України, прокурор посилається на те, що предметом спірних правовідносин є самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки комунальної власності.

Прокурор зазначав, що відповідач ФОП Наріжний Ю.М., не маючи належних правових підстав для користування земельною ділянкою площею 0,3541 га, розташованої біля буд. АДРЕСА_1 , а також документів, що посвідчують право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою, самовільно зайняв її та використовує у комерційних цілях для надання послуг з паркування транспортних засобів. Протиправність дій відповідача підтверджується, зокрема, матеріалами кримінального провадження №42021222010000239 від 26.10.2021 за ч. 1 ст. 197-1 КК України, у межах якого 27.07.2023 йому повідомлено про підозру у самовільному зайнятті зазначеної земельної ділянки, висновком судової економічної експертизи Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-23/10363-ЕК від 22.05.2023, яким підтверджено розмір заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди, а також рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03.10.2024 у справі № 953/310/24, яким з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради стягнуто 696708,79 грн шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття вказаної земельної ділянки.

Крім того, фактичне продовження використання земельної ділянки відповідачем підтверджується її огородженням та розміщенням на ній тимчасової споруди пропускного пункту площею 6 кв.м, при цьому відомості про державну реєстрацію речових прав на зазначену споруду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Таким чином, на переконання прокурора, наведені обставини свідчать про недобросовісність поведінки ФОП Наріжного Ю.М. та про те, що, усвідомлюючи відсутність у нього правових підстав для користування земельною ділянкою, він самовільно зайняв її та розмістив на ній огорожу і тимчасову споруду.

Також, як стверджує прокурор, існує ймовірність того, що відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження та реєстрацію тимчасової споруди, що може значно ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду. У цьому випадку, забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії є ефективним захистом прав сторони позивача у справі та забезпечить виконання завдань господарського судочинства.

Враховуючи викладене, ефективним та необхідним заходом забезпечення позову в даному випадку буде заборона вчиняти певні дії.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірної земельної ділянки, який існує, принаймні на час виникнення спору, відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову.

Прокурор зазначає, що обраний захід забезпечення позову пов`язаний з предметом спору та відповідає позовним вимогам. Правові наслідки його застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, однак їх незастосування може призвести до настання незворотних наслідків. Захід забезпечення позову є тимчасовими, його дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду.

Таким чином, прокурор вважає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірне майно є очевидною.

Враховуючи те, що відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження та реєстрацію тимчасової споруди, що може значно ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду. У цьому випадку, забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії є ефективним захистом прав сторони позивача у справі та забезпечить виконання завдань господарського судочинства.

Враховуючи викладене, ефективним та необхідним заходом забезпечення позову в даному випадку буде заборона вчиняти певні дії.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірної земельної ділянки, який існує, принаймні на час виникнення спору, відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову.

Дослідивши матеріали заяви Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову передбачений статтею 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до положень якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, проте суд може викликати заявника для надання пояснень, додаткових доказів, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ст.136 ГПК України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 31.05.2023 у справі № 906/1223/22, від 21.12.2022 у справі № 911/121/22.

Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі №915/577/22.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.10.2022 у справі № 910/4192/22, у немайнових спорах суд вживає заходів забезпечення позову з превентивною метою щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, та, зважаючи на завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України), суд має встановити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

У справі № 910/1040/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 зазначила, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У випадку подання позову, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2023 №904/1934/23, від 06.12.2023 № 917/805/23).

Слід зазначити, що сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім.

Відтак існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження та реєстрацію тимчасової споруди. При цьому, подальше ймовірне відчуження та реєстрація тимчасової споруди ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду. Крім того, вчинення будь-яких дій зі спірним нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це нерухоме майно може бути передано в оренду або відчужено іншим чином.

Отже існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії щодо передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, частки, власника, поділу, об`єднання, та інших реєстраційних дій, в тому числі реконструкції, перебудови, будівництва, проведення будь-яких земляних робіт, улаштування фундаментів, спорудження тимчасових чи постійних споруд, зміни рельєфу земельної ділянки та інших дій, пов`язаних із забудовою або зміною її стану, щодо об`єкта тимчасової споруди загальною площею 6 кв.м пропускний пункт, що розташована на земельній ділянці територіальної громади, площею 0,3541 га, яка розташована біля буд. 309-313 по вул. Академіка Павлова у м. Харкові (відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру України), що відноситься до земель житлової та громадської забудови, яка використовується в комерційних цілях та межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:09:016:0039.

Крім того, суд враховує, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на відчуження/реєстрацію тимчасової споруди.

За таких обставин, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. При цьому, необхідність збереження правового статусу та стану спірного нерухомого майна відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову.

Отже вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті, а також виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлені прокуратурою заходи забезпечення позову безпосередньо стосуються предмета спору за відповідним позовом, а також узгоджуються з критеріями співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Таким чином, зважаючи на вказане, суд вважає за доцільне заяву керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову задовольнити.

При цьому, суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджувалась, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Спірне майно, щодо якого прокурор просить вжити заходи забезпечення позову, повністю відповідає обсягу позовних вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 0,3541 га, яка розташована біля буд.309-313 по вул. Академіка Павлова у м. Харкові (відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру України), що відноситься до земель житлової та громадської забудови, яка використовується в комерційних цілях та межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:09:016:0039 , шляхом зобов`язання Фізичної особи-підприємця Наріжного Юрія Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку, площею 0,3541 га, яка розташована біля буд. 309-313 по вул. Академіка Павлова у м. Харкові (відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру України), що відноситься до земель житлової та громадської забудови, яка використовується в комерційних цілях та межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:09:016:0039, з одночасним приведенням її за власний рахунок у придатний до використання стан шляхом знесення паркану та тимчасової споруди, площею 6 кв.м.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідача, у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76, 79, 86, 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Київської окружної прокуратури міста Харкова про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№24973 від 09.10.2026) - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Фізичній особі-підприємцю Наріжному Юрію Михайловичу (код РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії щодо передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, частки, власника, поділу, об`єднання, та інших реєстраційних дій, в тому числі реконструкції, перебудови, будівництва, проведення будь-яких земляних робіт, улаштування фундаментів, спорудження тимчасових чи постійних споруд, зміни рельєфу земельної ділянки та інших дій, пов`язаних із забудовою або зміною її стану, щодо об`єкта тимчасової споруди загальною площею 6 кв.м пропускний пункт, що розташована на земельній ділянці територіальної громади, площею 0,3541 га, яка розташована біля буд. 309-313 по вул. Академіка Павлова у м. Харкові (відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру України), що відноситься до земель житлової та громадської забудови, яка використовується в комерційних цілях та межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:09:016:0039.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання, тобто з 12.10.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та є виконавчим документом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову становить три роки, тобто, до 13.10.2029.

Стягувачем за цією ухвалою є - Київська окружна прокуратура міста Харкова (адреса: 61002, м.Харків, вул. Сумська, 76; код ЄДРПОУ 0291010822).

Боржником за цією ухвалою є - Фізична особа-підприємець Наріжний Юрій Михайлович (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання (ч.8 ст.140 ГПК України).

Ухвалу підписано 12.10.2026

Суддя Аріт К.В.