Ухвала суду № 140500513, 09.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

09.10.2026 Справа № 917/1891/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістикс" вх№13490 від 07.10.2026 про забезпечення позову у справі

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістикс", проспект Голосіївський, 120, оф. 4, м. Київ, 03127

до відповідача Фізичної особи-підприємця Бабаріної Тетяни Миколаївни, АДРЕСА_1

про стягнення 534 073,60 грн,

установив:

28.09.2026 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістикс" до Фізичної особи-підприємця Бабаріної Тетяни Миколаївни про стягнення 534 073,60 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останньою умов укладеного 10.06.2026 між сторонами Договору перевезення № Б-1006/26/1, з яких : 422 000,00 грн заборгованість за отримані послуги перевезення вантажу, 103 108,60 грн штраф за простій транспортного засобу та 8 965,00 грн пеня у розмірі 0,1% від вартості неоплачених послуг.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 011,10 грн та витрати на отримання правничої допомоги в розмірі 53 407,36 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2026 справу № 917/1891/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 05.10.2026 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістикс" звернулося до суду із заявою вх №13490 від 07.10.2026 про забезпечення позову.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2026 заяву про забезпечення позову по справі №917/1891/26 передано на розгляд судді Ківшик О.В.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову з посиланням на приписи статей 136-139 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) Заявник вказує наступне:

- ФОП Бабаріна Тетяна Миколаївна ігноруючи свій обов`язок щодо сплати заборгованості припинила будь яку комунікацію з ТОВ "Інтер Логістикс" після тривалих відмовок щодо відсутності коштів;

- після звернення Позивача до суду з цим позовом на сайті Авторіа належний відповідачці транспортний засіб МАН д/н НОМЕР_1 (vin НОМЕР_2 ) виставлено на продаж, що підтверджується посиланням https://auto.ria.com/uk/auto_man_8-180_40499095.html;

- приблизна ринкова вартість транспортного засобу складає близько 12-16 тис.дол.;

- Позивачу достеменно не відомо чи є такі кошти на рахунку ФОП Бабаріна Т.М., так як посилання Відповідача на відсутність коштів і стала причиною не сплати заборгованості по договору.

На думку Заявника, викладене свідчить про те, що Відповідачка отримавши копію позовної заяви розпочала процедуру відчуження майна з метою уникнення виконання рішення суду в майбутньому.

У зв`язку з викладеним Позивач звернувся до суду з цим позовом, та просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки "МАН", д/н НОМЕР_1 (vin НОМЕР_2 ), а саме: заборона відчуження (продаж, дарування) та перереєстрації вказаного транспортного засобу, вказуючи, що невжиття заходів щодо забезпечення може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду.

За правилами частин 1, 3 - 4 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

При розгляді заяви про забезпечення позову по даній справі суд виходив з наступного.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 та інших.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що для Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права (рішення у справі "Каіч та інші проти Хорватії").

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Предметом позову, з яким Позивач звернувся до суду, є стягнення грошових коштів, а саме 534 073,60 грн, підставою позову в цій справі визначено неналежне виконання Відповідачкою умов договору перевезення в частині оплати послуг, тобто вимоги мають майновий характер.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Відповідач необхідну суму грошових коштів, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного Позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права Відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, від 08.07.2024 у справі № 916/143/24.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації, наявної станом на 29.09.2026 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, автомобіль MAN TLG 8.180 дн НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 , на сайті Авто ріо станом на 10:18 07.10.2026 містить оголошення про продаж цього транспортного засобу за ціною 21 500$, ціна подібного транспортного засобу визначена у розмірі 16 000$.

Здійснюючи оцінку наданих Позивачем доказів, суд виходить з того, що наявність обставин, які можуть істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів Позивача, є доведеними.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову з огляду на те, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на належний Відповідачці транспортний засіб у межах ціни позову у цій справі з урахуванням судових витрат Позивача забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним та співмірним.

Суд враховує викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 правову позицію про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на майно є належним видом забезпечення позову.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

У суду відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки транспортний засіб залишається у володінні та користуванні Відповідачки, запроваджуються лише тимчасові обмеження на певний час щодо відчуження (продаж, дарування) та перереєстрації означеного транспортного засобу, що, в свою чергу, дозволить створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому суд звертає увагу Відповідачки на те, що з огляду на положення ч. 1 ст. 145 ГПК України вона не позбавлена права звернутися до суду із вмотивованим клопотанням про скасування встановлених заходів забезпечення позову, яке буде негайно розглянуто судом у порядку, встановленому для розгляду заяв про скасування забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 ГПК України, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника з урахуванням критеріїв співмірності, адекватності заходів забезпечення позову та збалансованості інтересів сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Крім того, суд зауважує, що питання розподілу судових витрат вирішується за результатами розгляду справи.

Керуючись ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістикс" вх№13490 від 07.10.2026 про забезпечення позову у справі №917/1891/26 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі №917/1891/26 шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки "МАН", д/н НОМЕР_1 (vin НОМЕР_2 ), а саме: заборона відчуження (продаж, дарування) та перереєстрації вказаного транспортного засобу.

3. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", протягом трьох років.

4. За даною ухвалою:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістикс" (проспект Голосіївський, 120, оф. 4, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 45356305),

Боржник: Фізична особа-підприємець Бабаріна Тетяна Миколаївна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

5. Примірник ухвали з гербовою печаткою надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістикс" (проспект Голосіївський, 120, оф. 4, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 45356305).

6. Копію ухвали надіслати учасникам процесу в порядку ст. 242 ГПК України.

Ухвала підписана 09.10.2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення до виконання по 10.10.2029.

Суддя О.В.Ківшик