Рішення № 140500427, 05.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3219/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Масловська Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" (73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Кольцова, будинок 57)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіва ТМ" (65091, Одеська обл., місто Одеса, вул. Степова, будинок 18/20)

про стягнення 19 960,93 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко А.В., ордер серії ВН № 1794473 від 05.10.2026;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

05.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіва ТМ» про стягнення 34 960,93 грн, з яких 15 000 грн основного боргу, 12 422,36 грн пені, 1 691,30 грн 3 % річних та 5 847,27 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки матеріалів будівельного призначення № ОД-0118/09 від 10.01.2018 у частині повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 відкрито провадження у справі № 916/3219/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 16.09.2026 о 15:15.

24.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому, зокрема, просив закрити провадження у справі в частині стягнення 15 000 грн основного боргу у зв`язку з його добровільним погашенням 18.08.2026, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити. До відзиву додано платіжну інструкцію на підтвердження повернення коштів.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 р. по справі № 916/3219/26 на "16" вересня 2026 р. о 15:15, не відбулося у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в м. Одеса.

Ухвалою суду від 16.09.2026 призначено судове засідання при розгляді справи №916/3219/26 на "05" жовтня 2026 р. о 12:45.

22.09.2026 позивач подав додаткові пояснення, у яких виклав заперечення щодо доводів відповідача, підтвердив отримання 15 000 грн та просив долучити пояснення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 5 жовтня 2026 року закрито провадження у справі № 916/3219/26 в частині позовних вимог про стягнення 15 000 грн основного боргу на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні 05.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив учасників справи, що повне рішення буде складено 12.10.2026.

3.1. Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.01.2018 між сторонами укладено договір № ОД-0118/09 поставки матеріалів будівельного призначення, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити товар, а позивач - прийняти його та оплатити.

08.02.2022 позивач перерахував відповідачу 80 784 грн попередньої оплати за поставку сітки та анкера на підставі рахунку № ХС-00000058 від 26.01.2022. Водночас відповідач поставив товар лише на суму 32 400 грн, що підтверджується видатковою накладною № ХС-00000058/01 від 22.02.2022. Подальшої поставки товару в межах зазначеної попередньої оплати здійснено не було, у зв`язку із чим її невикористаний залишок становив 48 384 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань, позивач зазначає, що листом № 3 від 14.03.2024 звернувся до відповідача з вимогою про повернення 48 384 грн попередньої оплати.

Після пред`явлення зазначеної вимоги відповідач частково повернув кошти на загальну суму 33 384 грн. Оскільки залишок у розмірі 15 000 грн повернуто не було, позивач звернувся до суду з вимогою про його стягнення, а також про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи право на повернення попередньої оплати, позивач посилається на частину другу статті 693 ЦК України, відповідно до якої покупець у разі непередання продавцем попередньо оплаченого товару у встановлений строк має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач вважає, що після пред`явлення вимоги про повернення коштів у відповідача виникло грошове зобов`язання, прострочення виконання якого є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України.

У зв`язку із цим позивач нарахував 12 422,36 грн пені, 1 691,30 грн 3 % річних та 5 847,27 грн інфляційних втрат за період з 22.03.2024 по 03.08.2026 з урахуванням зміни розміру заборгованості після кожного часткового повернення коштів.

У додаткових поясненнях від 22.09.2026 позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідач не заперечує обставин отримання попередньої оплати в розмірі 80 784 грн та поставки товару лише на суму 32 400 грн. Водночас твердження відповідача про зберігання решти товару на складі та його готовність до відвантаження, на думку позивача, не спростовує обов`язку повернути попередню оплату після пред`явлення відповідної вимоги.

Позивач також заперечує твердження відповідача про те, що покупець відмовився від отримання товару через відсутність потреби в ньому, оскільки, на його думку, зазначені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому позивач звертає увагу на подальшу поведінку відповідача, який після отримання вимоги розпочав часткове повернення коштів. На переконання позивача, такі дії свідчать про фактичне припинення виконання відповідного зобов`язання шляхом поставки товару та перехід до повернення його вартості.

Щодо посилань відповідача на досягнення сторонами домовленості про повернення коштів частинами без визначення конкретних строків позивач зазначає, що жодних доказів укладення окремої угоди про зміну строку виконання грошового зобов`язання відповідач не надав. Сам факт здійснення часткових платежів не підтверджує погодження позивачем безстрокового повернення належних йому коштів.

Заперечуючи доводи відповідача про відсутність прострочення у зв`язку з незазначенням у листі конкретного строку повернення коштів, позивач посилається на частину другу статті 530 ЦК України, відповідно до якої за відсутності встановленого строку виконання зобов`язання боржник повинен виконати його протягом семи днів від дня пред`явлення вимоги, якщо інше не випливає з договору або закону. Оскільки вимогу про повернення коштів було направлено 14.03.2024, позивач вважає, що прострочення виконання грошового зобов`язання розпочалося 22.03.2024. При цьому твердження відповідача про отримання вимоги лише 28.03.2024, на думку позивача, не підтверджене відповідними доказами.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені позивач зазначає, що відповідач не враховує особливостей перебігу позовної давності під час воєнного стану. Зокрема, посилається на пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачалося зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану та який було виключено з 04.09.2025.

На думку позивача, питання застосування позовної давності має вирішуватися з урахуванням законодавства, чинного у відповідні періоди, а тому твердження відповідача про неможливість стягнення всієї пені, нарахованої до 05.08.2025, є необґрунтованим.

Окремо позивач наголошує, що спеціальна позовна давність тривалістю один рік, передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, поширюється на вимоги про стягнення неустойки, проте не застосовується до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України.

Стосовно повернення відповідачем 18.08.2026 залишку попередньої оплати в розмірі 15 000 грн позивач підтверджує факт отримання зазначених коштів. Водночас звертає увагу, що їх повернуто після звернення до суду та відкриття провадження у справі, а тому ця обставина не усуває наслідків попереднього прострочення виконання грошового зобов`язання.

3.2. Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог у частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а в частині стягнення 15 000 грн основного боргу просить закрити провадження у справі у зв`язку з його добровільним погашенням після відкриття провадження.

Відповідач не заперечує факту укладення між сторонами договору поставки матеріалів будівельного призначення № ОД-0118/09 від 10.01.2018, отримання від позивача 08.02.2022 попередньої оплати в розмірі 80 784 грн на підставі рахунку № ХС-00000058 від 26.01.2022 та поставки товару на суму 32 400 грн за видатковою накладною № ХС-00000058/01 від 22.02.2022.

Водночас відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2.4 договору поставка товару здійснюється з будь-якого складу постачальника. Починаючи з 2022 року, позивач не забирав залишок оплаченого товару, який відповідач зберігав на своєму складі та був готовий відвантажити.

За твердженням відповідача, надалі позивач взагалі відмовився від отримання товару на суму 48 384 грн у зв`язку з відсутністю потреби в ньому. Запропонований товар іншого асортименту позивачу також не підійшов.

Відповідач зазначає, що сторони досягли домовленості про повернення попередньої оплати частинами без визначення конкретних строків. На виконання зазначеної домовленості відповідач поступово повертав позивачу грошові кошти.

При цьому відповідач наголошує, що причиною відмови позивача від отримання товару була не зміна постачальником кількості або ціни товару, а відсутність у покупця потреби в ньому. У зв`язку із цим відповідач вважає, що передбачений пунктом 2.16 договору строк повернення попередньої оплати не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, відповідач стверджує, що отримав лист позивача про повернення попередньої оплати лише 28.03.2024, а не 14.03.2024. При цьому зазначений лист не містив конкретного строку повернення коштів, а доказів його направлення відповідачу 14.03.2024 позивач не надав.

З огляду на відсутність у вимозі визначеного строку повернення коштів та досягнуту сторонами домовленість про їх повернення частинами, відповідач вважає, що строк виконання відповідного зобов`язання ним не порушено, а отже, підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат відсутні.

Окремо заперечуючи проти стягнення пені, відповідач посилається на пункт 6.1 договору, яким передбачено відповідальність сторін у вигляді пені за умови надходження вимоги від потерпілої сторони.

На думку відповідача, зазначена умова договору встановлює обов`язкову передумову виникнення права на стягнення пені - пред`явлення потерпілою стороною відповідної вимоги. Водночас лист позивача про повернення попередньої оплати не містив вимоги про застосування штрафних санкцій або сплату пені. Окремої претензії щодо сплати пені позивач відповідачу не направляв, а тому, на його переконання, право на її нарахування у позивача не виникло.

Крім того, відповідач заявляє про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені. Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України, відповідач зазначає, що для вимог про стягнення неустойки встановлено спеціальну позовну давність тривалістю один рік.

Оскільки позивач звернувся до суду 05.08.2026, відповідач вважає, що пеня, нарахована за періоди до 05.08.2025, перебуває за межами річного строку позовної давності та не підлягає стягненню.

Також відповідач повідомляє, що після відкриття провадження у справі 18.08.2026 повернув позивачу залишок попередньої оплати в розмірі 15 000 грн, на підтвердження чого надав відповідну платіжну інструкцію.

На думку відповідача, здійснені ним часткові повернення коштів та остаточне погашення заборгованості свідчать про добросовісність його поведінки й вчинення дій, спрямованих на врегулювання спору.

У зв`язку з повним поверненням залишку попередньої оплати відповідач просить закрити провадження у справі в частині стягнення 15 000 грн основного боргу, а в задоволенні позовних вимог про стягнення 12 422,36 грн пені, 1 691,30 грн 3 % річних та 5 847,27 грн інфляційних втрат відмовити в повному обсязі

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

10.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіва ТМ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» (покупець) укладено договір № ОД-0118/09 поставки матеріалів будівельного призначення (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язався передати у власність покупця матеріали будівельного призначення (товар), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах Договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору асортимент та найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість визначаються в рахунках-фактурах, наданих покупцеві постачальником. Часткова або повна оплата покупцем рахунку-фактури у строки, визначені пунктом 3.2 Договору, підтверджує згоду покупця з цінами, кількістю та асортиментом товару, зазначеними в рахунках-фактурах.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником на підставі замовлень покупця, які можуть надаватися в письмовій формі, засобами поштового зв`язку, електронною поштою або в інший прийнятний для сторін спосіб.

За умовами пунктів 2.3, 2.4 Договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад постачальника) відповідно до Інкотермс 2010 з будь-якого складу постачальника, розташованого у визначених Договором містах України.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що постачальник вважається таким, що виконав зобов`язання з поставки, з моменту передачі товару покупцеві. Право власності на товар та ризики його випадкового знищення, псування або пошкодження переходять до покупця з моменту завантаження товару на транспортний засіб покупця та підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до пункту 2.14 Договору за наявності товару на складі постачальника його відвантаження здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати, якщо інше не зазначено в замовленні.

Пунктом 2.16 Договору передбачено, що в разі неприйняття покупцем товару на складі постачальника протягом установленого пунктом 2.14 строку з причин, не пов`язаних із виною постачальника, останній не гарантує наявності товару на складі та/або збереження його ціни. У такому випадку постачальник здійснює поставку протягом 10 робочих днів після появи товару на складі. У разі незгоди покупця зі зміненими кількістю та/або ціною товару він має право відмовитися від його отримання та вимагати повернення попередньо сплачених коштів, які постачальник зобов`язаний повернути протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги покупця.

Згідно з пунктом 3.2 Договору покупець оплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі, на умовах 100 % попередньої оплати протягом трьох календарних днів із дня одержання рахунку-фактури, якщо інше не передбачено сторонами в замовленні або специфікації.

Відповідно до пункту 4.4.1 Договору покупець має право відмовитися від прийняття товару в разі порушення постачальником строків поставки, передбачених пунктом 2.14 Договору, більш ніж на 10 календарних днів та вимагати повернення попередньо сплачених коштів.

Пунктом 6.1 Договору передбачено відповідальність сторін за порушення його умов у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання зобов`язань за Договором за умови надходження вимоги від постраждалої сторони.

Відповідно до пункту 6.5 Договору в разі порушення постачальником погодженого сторонами строку поставки постачальник на вимогу покупця повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості оплаченого товару за кожний день порушення строку поставки. Сплата пені не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за Договором.

10.01.2018 сторонами також підписано протокол розбіжностей до Договору, який відповідно до його пункту 2 набирає чинності одночасно з Договором та є його невід`ємною частиною.

Згідно з погодженою редакцією протоколу розбіжностей сторони, зокрема, виключили з Договору пункти 2.15, 3.3, 6.2 та 6.3, які регулювали можливість відвантаження товару до здійснення попередньої оплати, порядок розрахунків за такий товар і відповідальність покупця за порушення відповідних зобов`язань.

Крім того, сторони погодили зміни до пунктів 2.7, 9.7 та 9.10 Договору щодо приймання товару за якістю, передання прав та обов`язків за Договором третім особам і надання документів на вимогу іншої сторони.

Інші умови Договору залишено без змін.

Додатковими угодами від 27.12.2018, 27.12.2020 та 30.12.2021 сторони послідовно продовжували строк дії Договору, востаннє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

26.01.2022 відповідачем виставлено рахунок № ХС-00000058 на оплату сітки та анкерів на суму 80 784 грн.

08.02.2022 позивач на підставі зазначеного рахунку перерахував відповідачу 80 784 грн попередньої оплати, що підтверджується платіжною інструкцією № 3 від 08.02.2022.

22.02.2022 відповідач здійснив часткову поставку товару на суму 32 400 грн, що підтверджується видатковою накладною № ХС-00000058/01 від 22.02.2022.

Отже, вартість оплаченого, але не поставленого відповідачем товару становила 48 384 грн.

Листом № 3 від 14.03.2024 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути попередню оплату в розмірі 48 384 грн у зв`язку з відсутністю необхідного асортименту товару. У зазначеному листі позивач навів банківські реквізити для повернення коштів, проте конкретного строку їх повернення не визначив.

На виконання зазначеної вимоги відповідач здійснив часткове повернення попередньої оплати, а саме: 28.03.2024 - 13 278 грн, 07.05.2024 - 3 000 грн, 01.07.2024 - 3 000 грн, 02.10.2024 - 3 000 грн, 22.11.2024 - 3 000 грн, 20.10.2025 - 3 480 грн та 17.06.2026 - 4 626 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Загальна сума повернутої відповідачем попередньої оплати становила 33 384 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду неповернутий залишок попередньої оплати становив 15 000 грн.

Після відкриття провадження у справі, 18.08.2026, відповідач перерахував позивачу 15 000 грн із призначенням платежу «Повернення коштів згідно листа № 3 від 14.03.2024», що підтверджується платіжною інструкцією № 3632 від 18.08.2026.

Факт отримання зазначених коштів позивач підтвердив у додаткових поясненнях від 22.09.2026.

Отже, після звернення позивача до суду відповідач повернув залишок попередньої оплати в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 5 жовтня 2026 року провадження у справі № 916/3219/26 в частині позовних вимог про стягнення 15 000 грн основного боргу закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Отже, суд розглядає по суті решту позовних вимог про стягнення 12 422,36 грн пені, 1 691,30 грн 3 % річних та 5 847,27 грн інфляційних втрат.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо правовідносин сторін та строку виникнення зобов`язання з повернення попередньої оплати.

Відповідно до статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, законом покупцеві надано альтернативне право у разі невиконання продавцем обов`язку з передачі попередньо оплаченого товару: вимагати або передання такого товару, або повернення сплаченої за нього суми. Реалізація покупцем права на повернення попередньої оплати зумовлює виникнення у продавця обов`язку повернути відповідні грошові кошти.

Разом із тим сторони врегулювали питання повернення попередньої оплати і безпосередньо умовами укладеного між ними договору.

Так, відповідно до пункту 2.16 Договору, якщо покупцем не прийнятий товар на складі постачальника протягом установленого пунктом 2.14 строку з причин, не пов`язаних з виною постачальника, останній не гарантує наявність товару на своєму складі та/або за ціною, встановленою в рахунку-фактурі та сплаченою покупцем. У такому випадку постачальник здійснює поставку товару протягом 10 робочих днів після появи товару на складі, при цьому кількість та/або ціна товару може бути змінена постачальником. У випадку непогодження покупця зі встановленими кількістю та/або ціною товару він має право відмовитися від отримання товару та вимагати повернення попередньо сплачених грошових коштів, а постачальник зобов`язаний повернути такі кошти протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги покупця.

Крім того, пунктом 4.4.1 Договору передбачено право покупця відмовитися від прийняття товару у разі порушення постачальником строків поставки, передбачених пунктом 2.14 Договору, більш ніж на 10 календарних днів та вимагати повернення попередньо сплачених грошових коштів.

Отже, Договором передбачені окремі випадки, за яких у покупця виникає право вимагати повернення попередньої оплати, а також, зокрема пунктом 2.16 Договору, визначено конкретний строк виконання постачальником відповідного обов`язку.

Водночас установлені судом обставини справи не свідчать про наявність саме тих умов, з якими пункт 2.16 Договору пов`язує виникнення обов`язку постачальника повернути попередню оплату у десятиденний банківський строк. Матеріали справи не містять доказів зміни відповідачем кількості та/або ціни товару та відмови позивача від його отримання у зв`язку з непогодженням із такими змінами.

За таких обставин передбачений пунктом 2.16 Договору десятиденний банківський строк повернення попередньої оплати до спірних правовідносин не застосовується.

Водночас відсутність підстав для застосування зазначеного пункту Договору не позбавляє покупця передбаченого частиною другою статті 693 ЦК України права вимагати повернення суми попередньої оплати за товар, який не був йому переданий.

Оскільки в такому випадку конкретний строк виконання відповідачем обов`язку з повернення попередньої оплати ані умовами Договору, ані законом не визначений, питання щодо строку його виконання підлягає вирішенню з урахуванням положень статті 530 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як установлено судом, листом № 3 від 14.03.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення 48 384 грн попередньої оплати.

При цьому доказів направлення або вручення відповідачу зазначеної вимоги 14.03.2024 матеріали справи не містять. Водночас відповідач у відзиві підтвердив отримання відповідної вимоги 28.03.2024.

За відсутності доказів її отримання відповідачем у більш ранню дату суд виходить із того, що вимогу про повернення попередньої оплати відповідач отримав саме 28.03.2024.

Отже, відповідно до частини другої статті 530 ЦК України відповідач мав виконати обов`язок з повернення попередньої оплати у семиденний строк з моменту отримання вимоги, тобто до 04.04.2024 включно.

Таким чином, починаючи з 05.04.2024, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що товар зберігався на його складі та був готовий до відвантаження, як підставу для відмови в застосуванні наслідків прострочення повернення попередньої оплати.

Саме по собі перебування товару на складі постачальника не свідчить про виконання зобов`язання з його поставки. За умовами пункту 2.5 договору постачальник вважається таким, що виконав зобов`язання з поставки, з моменту передачі товару покупцеві.

Доказів передання позивачу товару на залишок попередньої оплати в розмірі 48 384 грн матеріали справи не містять. Водночас після пред`явлення позивачем вимоги відповідач розпочав повернення зазначених коштів, а 18.08.2026 повернув їх залишок у повному обсязі.

Таким чином, фактичні дії сторін підтверджують реалізацію позивачем права на повернення попередньої оплати та виконання відповідачем відповідного грошового зобов`язання шляхом повернення коштів.

Посилання відповідача на досягнення сторонами домовленості про повернення коштів частинами без визначення конкретних строків суд також відхиляє, оскільки доказів погодження сторонами зміни строку виконання відповідного зобов`язання не надано. Прийняття позивачем часткових платежів саме по собі не підтверджує його згоди на безстрокове повернення належних йому коштів.

При цьому суд враховує, що 28.03.2024 відповідач повернув позивачу 13 278 грн, у зв`язку із чим станом на дату виникнення прострочення 05.04.2024 розмір неповернутої попередньої оплати становив 35 106 грн.

За таких обставин саме з 05.04.2024 на неповернутий залишок попередньої оплати можуть нараховуватися передбачені законом наслідки прострочення грошового зобов`язання.

5.2. Щодо стягнення пені.

Позивач заявив до стягнення 12 422,36 грн пені, нарахованої за прострочення повернення попередньої оплати з посиланням на п.6.1 договору.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення заявленої пені, суд виходить зі змісту погоджених сторонами умов договору в їх сукупності.

Відповідно до пункту 6.1 договору за порушення його умов сторони несуть відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання зобов`язань за договором за умови надходження вимоги від постраждалої сторони.

При цьому зобов`язаннями за договором, виходячи з його предмету (п.1.1), є поставка товару та його оплата, а також пов`язані із цим права та обов`язки сторін, зокрема право покупця на повернення попередньої оплати за умов, прямо визначених договором.

Так, пунктом 2.16 договору передбачено, що в разі неприйняття покупцем товару на складі постачальника протягом установленого строку з причин, не пов`язаних із виною постачальника, останній не гарантує наявності товару на складі та/або збереження його ціни. У випадку зміни постачальником кількості та/або ціни товару покупець має право відмовитися від його отримання та вимагати повернення попередньої оплати. За таких обставин постачальник зобов`язаний повернути кошти протягом 10 банківських днів із моменту отримання письмової вимоги покупця.

Разом із тим у цій справі обставин зміни відповідачем кількості та/або ціни товару й відмови позивача від його отримання саме із цих підстав не встановлено. Відтак передбачене пунктом 2.16 договору зобов`язання щодо повернення попередньої оплати із визначеним десятиденним строком виконання у спірних правовідносинах не виникло.

Як було встановлено судом, право позивача вимагати повернення коштів за непоставлений товар за встановлених судом обставин ґрунтується на частині другій статті 693 ЦК України, а строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається відповідно до частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, системне тлумачення пункту 6.1 договору в сукупності з його предметом, положеннями щодо поставки й оплати товару та спеціально передбаченими пунктом 2.16 умовами повернення попередньої оплати свідчить, що сторони погодили відповідальність за порушення визначених договором зобов`язань, у тому числі зобов`язання щодо повернення попередньої оплати за обставин, передбачених пунктом 2.16.

Водночас сторони не встановили відповідальності у вигляді пені за прострочення повернення попередньої оплати в інших випадках, коли право на її повернення виникає безпосередньо на підставі закону, а строк виконання відповідного зобов`язання визначається відповідно до статті 530 ЦК України.

Саме по собі формулювання пункту 6.1 договору про відповідальність за порушення його умов не дає підстав поширювати передбачену ним пеню на будь-яке грошове зобов`язання, яке виникає між сторонами у зв`язку з виконанням договору, незалежно від установлених сторонами умов виникнення та виконання такого зобов`язання.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність договірних підстав для нарахування пені за прострочення повернення попередньої оплати у спірному випадку.

Відтак у задоволенні позовної вимоги про стягнення 12 422,36 грн пені належить відмовити.

При цьому, суд також враховує відсутність факту направлення вимоги про сплату пені згідно до п.6.1 договору.

З огляду на відсутність підстав для стягнення пені суд не надає оцінку доводам сторін щодо дотримання строку спеціальної позовної давності.

5.3. Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 74 постанови від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідношення, в якому у зв`язку із закінченням строку поставки у продавця виникло зобов`язання повернути покупцеві суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, оскільки після пред`явлення позивачем вимоги у відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати, прострочення виконання такого зобов`язання є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України.

При цьому повернення відповідачем залишку попередньої оплати після відкриття провадження у справі не звільняє його від відповідальності за прострочення, яке мало місце до моменту такого повернення.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд установив, що позивач помилково визначив початком прострочення 22.03.2024, тоді як з урахуванням дати отримання відповідачем вимоги та семиденного строку на її виконання прострочення настало 05.04.2024.

Оскільки 28.03.2024, тобто до початку прострочення, відповідач повернув 13 278 грн, нарахування належить здійснювати з 05.04.2024 на залишок боргу в сумі 35 106 грн.

Подальші визначені позивачем періоди відповідають датам часткових повернень коштів. Водночас у розрахунку за період з 20.10.2025 по 16.06.2026 позивач помилково зазначив залишок заборгованості в сумі 19 628 грн замість 19 626 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням правильного початку прострочення, фактичної кількості днів у відповідному році та зміни розміру заборгованості внаслідок часткового повернення коштів, суд встановив, що нарахування підлягає здійсненню: за період з 05.04.2024 по 06.05.2024 протягом 32 днів на суму боргу 35 106 грн; з 07.05.2024 по 30.06.2024 протягом 55 днів на суму 32 106 грн; з 01.07.2024 по 01.10.2024 протягом 93 днів на суму 29 106 грн; з 02.10.2024 по 21.11.2024 протягом 51 дня на суму 26 106 грн; з 22.11.2024 по 19.10.2025 протягом 332 днів на суму 23 106 грн; з 20.10.2025 по 16.06.2026 протягом 240 днів на суму 19 626 грн; з 17.06.2026 по 03.08.2026 протягом 48 днів на суму 15 000 грн.

Розрахунок за кожним із зазначених періодів здійснено за формулою: сума заборгованості Ч 3 % Ч кількість днів прострочення / кількість календарних днів у відповідному році. За результатами такого перерахунку, здійсненого без проміжного округлення нарахувань за окремими періодами та з округленням кінцевого результату до копійок, загальний розмір 3 % річних становить 1 644,45 грн.

Таким чином, вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 644,45 грн.

Перевіривши розрахунок шляхом послідовного застосування щомісячних індексів інфляції до відповідного залишку заборгованості та врахувавши всі часткові повернення коштів, суд установив, що за період із квітня 2024 року по липень 2026 року розмір інфляційних втрат становить 6 539,90 грн.

Нарахування за квітень 2024 року здійснюється, оскільки прострочення розпочалося 05.04.2024. Платежі, здійснені до 15-го числа відповідного місяця, враховано перед його індексацією, а здійснені після 15-го числа - після індексації. При цьому враховано також дефляційні показники окремих місяців.

Оскільки позивач заявив до стягнення 5 847,27 грн, тобто суму, яка не перевищує визначений судом розмір інфляційних втрат, вимога підлягає задоволенню повністю в межах заявленого розміру.

Суд не надає оцінку доводам відповідача щодо застосування до зазначених вимог річної позовної давності, оскільки передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України спеціальна позовна давність не поширюється на вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за статтею 625 ЦК України.

Отже, за результатами розгляду справи підлягають стягненню з відповідача 1 644,45 грн 3 % річних та 5 847,27 грн інфляційних втрат.

5.4. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд враховує, що спір у цій справі виник унаслідок неповернення відповідачем попередньої оплати за непоставлений товар. При цьому залишок основного боргу в розмірі 15 000 грн відповідач погасив лише після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі.

З огляду на зазначені обставини, а також ураховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у мінімальному встановленому законом розмірі, суд вважає за необхідне покласти витрати зі сплати судового збору на відповідача в повному обсязі у сумі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіва ТМ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіва ТМ» (65091, м. Одеса, вул. Степова, буд. 18/20, код ЄДРПОУ 41795348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» (73000, м. Херсон, вул. Кольцова, буд. 57, код ЄДРПОУ 21284591) 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн 45 коп. 3 % річних, 5 847 (п`ять тисяч вісімсот сорок сім) грн 27 коп. інфляційних втрат та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 жовтня 2026 р.

Суддя Ю.М. Щавинська