Рішення № 140500235, 12.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Справа № 915/383/26

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Комунального підприємства Миколаївкомунтранс,

до відповідача: Державного підприємства Житлобуд,

про: стягнення 82545,32 грн,-

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство Миколаївкомунтранс звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства Житлобуд 82545,32 грн заборгованості за надані у лютому 2025 року лютому 2026 року по договору №Л/О-54 від 26.12.2017 послуги з вивезення твердих побутових відходів.

В якості правових підстав позову позивач посилався на приписи ст.ст.509, 525, 526, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, а також на приписи Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про відходи» та «Про управління відходами».

Ухвалою суду від 07.04.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України; запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Зазначена ухвала направлена відповідачу до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та 08.04.2026 була ним отримана.

Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву та спростування вимог та доводів позивача.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов встановив наступне.

26.12.2017 між позивачем (як виконавцем) та відповідачем (як замовником), було укладено договір №Л/О-54 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, а замовник зобов`язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору встановлено місцезнаходження, кількість, належність та місткість (об`єм) контейнерів та місцезнаходження контейнерних майданчиків: просп.Миру, 30, пров.Листопадний, 2-А, вул.Херсонське шосе, 10.

Послуги з вивезення твердих відходів надаються за контейнерною схемою (п.2.2 Договору).

Пунктом 1.2 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №2176 від 25.12.2024 «Про встановлення тарифів на послуги з управління побутовими відходами» для позивача тариф за послугу з управління побутовими відходами в частині операцій із збирання та перевезення побутових відходів (з урахуванням ПДВ) встановлений, зокрема за збирання, перевезення змішаних (твердих) побутових відходів - 246,11 грн за 1 куб.метр.

Згідно п.4.4 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 4.5 Договору передбачено застосування 100% щомісячної системи оплати послуг до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п.п.4.8, 4.9 Договору рахунок на оплату та акт наданих послуг має бути наданий споживачу до 15 числа періоду, що настає за розрахунковим. Розрахунок за фактично надані послуги здійснюється по акту надання послуг, підписаному уповноваженими особами сторін не пізніше 3-х (трьох) календарних днів з моменту їх пред`явлення для підписання.

Сторонами Договору було підписано та скріплено печатками без жодних зауважень акти надання послуг за період з лютого 2025 року по лютий 2026 року на загальну суму 82545,32 грн, тобто кожний акт на суму 6349,64 грн (25,8 куб.м відходів на 246,11 грн за 1 куб.м).

Позивач вказує, що відповідач не сплатив вартість наданих по Договору у спірний період послуг.

Ухилення відповідача від проведення оплати за фактично надані у період з лютого 2025 року по лютий 2026 року послуги на загальну суму 82545,32 грн і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст.11 ЦК України, однією з підстав для виникнення зобов`язання між сторонами є договір.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.5 Договору передбачено застосування 100% щомісячної системи оплати послуг до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п.п.4.8, 4.9 Договору рахунок на оплату та акт наданих послуг має бути наданий споживачу до 15 числа періоду, що настає за розрахунковим. Розрахунок за фактично надані послуги здійснюється по акту надання послуг, підписаному уповноваженими особами сторін не пізніше 3-х (трьох) календарних днів з моменту їх пред`явлення для підписання.

Акти надання послуг за період з лютого 2025 року по лютий 2026 року на загальну суму 82545,32 грн, підписані сторонами Договору та скріпленів печатками без жодних зауважень.

Позивач вказує, що відповідач не сплатив вартість наданих по Договору у спірний період послуг.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковий для виконання сторонами.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4 ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 по справі №914/1131/18.

Відповідач не спростував та не заперечив належними засобами доказування вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідних доказів, які б свідчили про сплату ним 82545,32 грн заборгованості за надані у лютому 2025 року лютому 2026 року по договору №Л/О-54 від 26.12.2017 послуги з вивезення твердих побутових відходів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Житлобуд (54034, Миколаївська обл., м.Миколаїв, просп.Миру, буд.22, ідент.код 39439708) на користь Комунального підприємства Миколаївкомунтранс (54034, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Ковальська, буд.199. ідент.код 32459822) 82545,32 грн основного боргу та 3328,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва