Ухвала суду № 140500195, 12.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

12 жовтня 2026 року Справа № 915/603/26

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Фермерського господарства МОСТИСЬКІ ЛАНИ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОТОРГ,

про: стягнення 400000,0 грн,-

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство МОСТИСЬКІ ЛАНИ через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 22.05.2026 (вхід.№7686/26 від 25.05.2026), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОТОРГ 400000,0 грн безпідставно набутих коштів.

Ухвалою суду від 29.05.2026 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідач у відзиві від 25.06.2026 вказує, що до відкриття провадження у даній справі за платіжною інструкцією №120 від 27.05.2026 він повернув позивачу грошові кошти в сумі 400000,0 грн у повному обсязі, а тому просить суд закрити провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Позивач у заяві від 29.06.2026 підтвердив повернення відповідачем грошових коштів в сумі 400000,0 грн та просив стягнути з відповідача на його користь 4800,0 грн сплаченого за подання позову судового збору, а також 25000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що відповідач за платіжною інструкцією №120 від 27.05.2026 дійсно повернув позивачу грошові кошти в сумі 400000,0 грн за призначенням платежу «Повернення помилково сплачених коштів згідно листа №17/04-1 від 17.04.2026».

Судом враховано, що така оплата здійснена відповідачем вже після звернення позивача з позовом до суду.

Пунктом 2 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За вказаних обставин, провадження у даній справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви у даній справі позивачем сплачено 4800,0 грн судового збору за платіжною інструкцією №348 від 22.05.2026.

Оскільки судом закрито провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню з державного бюджету України 4800,0 грн судового збору за його клопотанням.

Згідно п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи також належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача 25000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що заявлений розмір витрат у сумі 25000,0 грн є явно неспівмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих послуг та фактичним предметом спору. Спір не є складним ані з фактичної, ані з правової точки зору, не потребував проведення експертиз, витребування доказів, участі у судових засіданнях чи вчинення інших складних процесуальних дій. Відповідач добровільно усунув предмет спору до відкриття провадження у справі, що свідчить про відсутність необхідності подальшого судового захисту права позивача та виключає покладення на відповідача негативних процесуальних наслідків у вигляді стягнення судових витрат. Саме по собі звернення позивача до суду, на думку відповідача, не може бути підставою для покладення на відповідача витрат, пов`язаних із подальшим розглядом справи, оскільки спір вже врегульовано. За таких обставин, на думку відповідача, покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу суперечитиме принципам справедливості, розумності та співмірності судових витрат, визначеним ст.ст.126, 129 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04, вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 наведено правовий висновок, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав суду копії таких документів:

1) договір №8/05/2026 від 08.05.2026 про надання правничої (правової) допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Гнідцем Тарасом Миколайовичем;

2) виданий адвокатом на підставі вказаного договору ордер Серія ВС №1465800 від 22.05.2026;

3) детальний опис наданих адвокатом послуг згідно договору №8/05/2026 від 08.05.2026 про надання правничої (правової) допомоги.

Суд, розподіляючи витрати на правничу допомогу адвоката, приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи договір про надання правничої (правової) допомоги, опис наданих послуг правничого характеру з зазначенням в ньому конкретного переліку послуг адвоката, які надано, із зазначенням вартості кожної з них, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі 25000,0 грн, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріям реальності та розумної необхідності таких витрат, а також співмірності зі складністю справи.

При визначенні обсягу витрат на адвоката судом взято до уваги рівень складності справи, а саме те, що позивачем заявлено позовні вимоги лише щодо стягнення суми основного боргу, у зв`язку з чим судом даний позов було визнано малозначним в розумінні п.2 ч.5 ст.12 ГПК України, а тому справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без жодного судового засідання.

За вказаних обставин, суд вважає, що обсяг витрат на адвоката в розмірі 25000,0 грн є непропорційним до предмету спору, ціни позову та обсягом наданих адвокатом послуг правничого характеру. Тому, суд вважає за необхідне обмежити обсяг витрат на правничу допомогу сумою у розмірі 10000,0 грн, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У відшкодуванні витрат на правничу допомогу в решті заявленої позивачем суми слід відмовити.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, п.2 ч.1 ст.231, 232-235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОТОРГ (54025, Миколаївська обл., м.Миколаїв, просп.Героїв України, буд.113; ідент.код 30976452) на користь Фермерського господарства МОСТИСЬКІ ЛАНИ (81300, Львівська обл., Яворівський р-н, м.Мостиська, вул.16 липня, буд.11, кв.18; ідент.код 44251105) 10000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва