Рішення № 140498829, 12.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/104/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 Справа № 908/1849/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/1849/26

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗІРКА 51М» (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 51 М)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, каб. №8)

про стягнення грошової суми.

Процесуальні дії по справі.

31.07.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №2136/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 30.07.2026) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗІРКА 51М» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення суми 9197,86 грн, яка складається з: 8058,45 грн основний борг, 824,80 грн інфляційні втрати та 314,61 грн 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 31.07.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1849/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2026 позовну заяву ОСББ «ЗІРКА 51М» (вх. №2136/08-07/26 від 31.07.2026) залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача надійшли заяви про усунення недоліків (вх. №17298/08-08/26 від 10.08.2026, вх. №17422/08-08/26 від 11.08.2026), в яких на виконання вимог ухвали суду зазначено інформацію про реквізити рахунку позивача в банку, надано копії скретч-карток / талонів, за якими не відбулась поставка нафтопродукту(ів) на суму 8058,45 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1849/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/104/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1849/26.Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/1849/26 від 14.08.2026 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 14.08.2026 о 13 год. 14 хв., про що свідчать довідки про доставку електронних листів.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 13.09.2026 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 12.10.2026.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором поставки №0873-СК-Д від 27.11.2024. Позивач доводить, що зобов`язання за вказаним правочином виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти в загальній сумі 10398,00 грн. Відповідач зобов`язання щодо поставки товару (бензин А-95) за договором №0873-СК-Д від 27.11.2024 не виконав. На даний час непоставленим залишається товар загальною вартістю 8058,45 грн (бензин А-95 155 л). Зазначена сума попередньої оплати позивачеві не повернута.

Ураховуючи умови п. 10.3 договору на поштову та електронну адреси відповідача був направлений лист вих. №24-3/03 від 24.03.2025 про розірвання договору та повернення грошових коштів в сумі 8058,45 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

У зв`язку з неповерненням відповідачем безпідставно отриманих коштів позивач, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період прострочення з 12.04.2025 по 30.07.2026 та інфляційні втрати за період з квітня 2025 р. по червень 2026 р.

Правові підстави позову: ст. ст. 11, 530, 536, 598, 599, 615, 625, 627, 628, 629, 651, 662, 665, 1212, 1214 ЦК України.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

27.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник, відповідач у справі) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗІРКА 51М» (Покупець, позивач у справі) укладено договір поставки №0873-СК-Д (надалі - договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати Покупцю у власність товар, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар (п. 1договору).

Найменування товару та кількість зазначаються в накладних на товар (п.п. 1.2, 1.4 договору).

Пунктом 1.5 договору встановлено, що відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктів), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.

Загальна сума договору складається зі загальної вартості товару за всіма видатковими накладними (п. 3.1 договору).

Пунктами 4.1-4.2 договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі та реквізити Постачальника.

Відповідно до п. 4.5.1 договору після отримання оплати товару, постачальник зобов`язаний на протязі 5-ти робочих днів передати Покупцю, а Покупець зобов`язаний отримати від Постачальника довірчі документи (скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати Товару.

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).

Передача Покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (п. 5.2.1 договору).

Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашеним скетч-картах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні скретч-картці (п. 5.2.2 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору Покупець має право: достроково розірвати цей договір у разі невиконання Постачальником своїх зобов`язань за договором, повідомивши про це Постачальника за 5 календарних днів до його розірвання; контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установлених розділом 2 цього договору.

Згідно з п. 10.2 договору, даний договір укладений строком на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.

Цей договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення (п. 10.3 договору).

На виконання вказаного договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в сумі 10398,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №694 від 28.11.2024.

Постачальник передав покупцеві скретч-картки на Бензин марки А-95 у кількості 200 літрів на загальну суму 10398,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №0001/0004382 від 29.11.2024 та Специфікацією № 0001/0004382-С відпущених скетч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0001/0004382.

Через відсутність палива на АЗС Позивач не використав скретч-картки (талони) на 155 літрів бензину А-95, копії яких наявні в матеріалах справи.

Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договору №0873-СК-Д від 27.11.2024, який оплачений позивачем, становить 8058,45 грн.

24.03.2026 Позивачем на поштову та електронну адресу Відповідача був направлений лист вих. №24-3/03 від 24.03.2025 про розірвання договору поставки №0873-СК-Д від 27.11.2024. У листі викладено вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 8058,45 грн.

Лист вих. №24-3/03 отримано відповідачем 04.04.2025, що підтверджується інформацією щодо стану доставки відправлення ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» №1514134, копія якої міститься в матеріалах справи.

Вимога залишена відповідачем без належного реагування.

У зв`язку з неповерненням відповідачем коштів, сплачених позивачем за товар, позивач, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період прострочення з 12.04.2025 по 30.07.2026 та інфляційні втрати за період з квітня 2025 р. по червень 2026 р.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Доказів передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, внесеної позивачем, відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №0873-СК-Д від 27.11.2024.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З положень статей 662,663 ЦК України вбачається, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Учасники правочину в пункті 4.1 договору узгодили порядок розрахунків за товар, а саме шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на товар. Тобто Замовник здійснює попередню оплату за отримання товару в майбутньому.

Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в розмірі 10398,00 грн.

Відповідач передав позивачу довірчі документи (скретч-картки) на загальну суму 10398,00 грн на придбання товару бензину марки А-95 в кількості 200 літрів, про що свідчать видаткова накладна та специфікація до неї.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжнихзасобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальнена АЗС.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про непоставку відповідачем товару за договором №0873-СК-Д від 27.11.2024 у кількості 155 літрів, який оплачений позивачем, на суму 8058,45 грн.

Позивач в якості нормативного обґрунтування заявлених позовних вимог помилково посилається на ст. 1212 ЦК України та зазначає, що сума в розмірі 8058,45 грн є безпідставно отриманими коштами, які просить стягнути з відповідача на користь ОСББ «Зірка 51М».

Втім, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судом під час розгляду даної справи досліджено докази, надані позивачем до позовної заяви, встановлено обставини, про які зазначив позивач, та надано правову кваліфікацію спірним правовідносинам.

Так, зі встановлених судом обставин вбачається, що грошова сума, яку просить стягнути позивач з відповідача, є попередньою оплатою, яка сплачена позивачем, на яку відповідач не передав товар у встановлений строк. Відтак, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 693 ЦК України.

При цьому, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі 917/1739/17, суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З урахуванням наведеного господарський суд зазначає, що спірні правовідносини не підпадають під правове регулювання ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 1 та ч. 2статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 670, ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.

Визначене такою нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не дотримався встановлених договором №0873-СК-Д від 27.11.2024 умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов`язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.

Приписами ст. ст.76,77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст.78,79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної поставки товару (бензину марки А-95) на суму отриманої передоплати або повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 8058,45 грн суду не надав.

Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8058,45 грн сплаченої відповідачеві попередньої оплати за договором поставки №0873-СК-Д від 27.11.2024, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 314,61 грн за період прострочення з 12.04.2025 по 30.07.2026 та інфляційні втрати у розмірі 824,80 грн за період прострочення з квітня 2025 р. по червень 2026 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки товару за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

На вимогу позивача, яка отримана відповідачем 04.04.2025, останній не повернув суму попередньої оплати за договором в розмірі 8058,45 грн.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, в т.ч., сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов`язання.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 надано висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Аналіз статей 612, 530 ЦК України свідчить, що для оцінки правильності нарахування позивачем пені та компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з`ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов`язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов`язання, невиконання стороною зобов`язання у встановлений строк.

Позивач нараховує відповідачеві 3% річних та інфляційній втрати за порушення ним строку виконання грошового зобов`язання з 12.04.2025.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як установлено судом, позивач з метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача лист з вимогою №24-3/03 від 24.03.2025 про повернення коштів за договором поставки №0873-СК-Д від 27.11.2024у розмірі 8058,45 грн.

Відповідно до інформації з сайту ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» вказаний лист-вимога (поштове відправлення 1514134) отримано відповідачем 04.04.2025. Таким чином, відповідач зобов`язаний був повернути грошові кошти за вимогою позивача у строк 11.04.2025. Відтак, з 12.04.2025 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати позивачеві.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача компенсаційних санкцій починаючи з 12.04.2025.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які виконано позивачем правильно, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 314,61 грн за період з 12.04.2025 по 30.07.2026 та інфляційних втрат в сумі 824,80 грн за період прострочення квітень 2025 р. червень 2026 р.

Таким чином, позов задовольняється судом повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в розмірі 2662,40 грн.

У позові позивач посилаючись на положення ст. 129 ГПК України просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 12000,00 грн. Також зазначав, що Договір про надання правничої (правової) допомоги, додатки до договору надаються разом з позовною заявою, акти про надання правничої допомоги та платіжні інструкції будуть надані додатково, у тому числі разом з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, що уточнює суму судових витрат, протягом п`яти днів з дати ухвалення рішення у справі.

07.09.2026 позивачем в підсистемі Електронний суд сформовано клопотання (вх. №19201/08-08/26) про розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, за текстом якого позивач просить покласти на відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у справі №908/1849/26 у розмірі 9200,00 грн та стягнути зазначену суму з відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до пункту 12 частини 3 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).

Матеріали справи свідчать, що позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зірка 51М» була сформована в системі Електронний суд представником Носовою Вікторією Іванівною, яка діяла на підставі Ордера на надання правничої допомоги серія АЕ №1530677 від 29.07.2026, що сформований відповідно до договору на надання правничої допомоги №20/07 від 20.07.2026.

За умовами договору про надання правової (правничої) допомоги №20/07 від 20.07.2026, укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Зірка 51М» (Клієнт) та Носовою Вікторією Іванівною (Адвокат), Адвокат приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правову (правничу) допомогу (здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги в інтересах Клієнта) на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар Адвокату за надання правової (правничої) допомоги, а також фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.

У пункті 4.1 договору сторонами погоджено, що розмір та порядок оплати гонорару за надання правової допомоги Адвоката Клієнту, обумовлених п.п. 1.1, 1.2 даного договору встановлюються у додаткових угодах до даного договору.

27.07.2026 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №20/07 від 20.07.2026.

У пункті 1 Додаткової угоди №2 зазначено, що відповідно до п. 1.1 Договору Адвокат здійснює представництво Клієнта у господарській справі за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зірка 51М» (ЄДРПОУ 42296049) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (ЄДРПОУ 40308189) про стягнення коштів.

Згідно з підпунктом 2.1 п. 2 Додаткової угоди №2 Адвокату виплачується гонорар за послуги з правового аналізу матеріалів справи, підготовки та подання до суду позовної заяви до господарського суду 9000,00 грн, відповіді на відзив 300,00 грн, клопотань, заяв тощо від 1500,00 грн за кожний процесуальний документ; ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду 5000,00 грн (без врахування витрат).

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №2 Клієнт погоджує подачу позовної заяви до Господарського суду Запорізької області.

У п. 7 Додаткової угоди №2 зазначено, що оплата гонорару за п. 2.1 здійснюється Клієнтом Адвокату у наступному порядку: за підготовку та подання до суду позовної заяви до господарського суду протягом десяти днів з дати підписання додаткової угоди, далі протягом п`яти днів після підписання акту надання правової (правничої) допомоги.

30.07.2026 сторонами підписано Акт №1/2-26 про надання правової (правничої) допомоги, за змістом якого відповідно до п. 2.4 Додаткової угоди №2 від 27.07.2026 до договору про надання правової допомоги №20/07 від 20.07.2026 Адвокат надав, а Клієнт прийняв надану правничу (правову) допомогу у справі за позовною заявою ОСББ «Зірка 51М» до ТОВ «Інкам Фінанс» про стягнення коштів.

У п. 3 Акту зазначено, що гонорар за підготовку та подання через Електронний Суд 30.07.2026 позовної заяви ОСББ «Зірка 51М» до ТОВ «Інкам Фінанс» про стягнення безпідставно отриманих коштів складає 9000,00 грн.

Також за отримання Адвокатом витягу з відповідного реєстру, Клієнт зобов`язаний оплатити на рахунок Адвоката 200,00 грн.

У матеріалах справи наявна копія ордеру серії АЕ №1530677, виданого 29.07.2026 за договором № 20/07 від 20.07.2026 Адвокатом Носовою В.І., на надання правничої (правової) допомоги Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «зірка 51М».

Також суду надані докази сплати Клієнтом Адвокату гонорару в розмірі 9200,00 грн (платіжна інструкція №1189 від 29.07.2026).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, Носова Вікторія Іванівна здійснює індивідуальну адвокатську діяльність.

Дослідивши зміст та обсяг наданої професійної правничої допомоги, про яку зазначено в акті про надання правової (правничої) допомоги від 30.07.2026, суд вважає, що надання адвокатом Носовою В.І. правничої допомоги позивачеві не повною мірою відповідає умовам Договору про надання правової (правничої) допомоги №20/07 від 27.07.2026.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх співмірності до складності справи, необхідності та розумності їх розміру суд зазначає, що загальний розмір витрат за надану професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн, не повною мірою відповідають умовам договору, обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним.

Проаналізувавши умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між ОСББ «Зірка 51 М» та Адвокатом суд зазначає, що між сторонами не погоджено розмір гонорару за отримання Адвокатом витягу в сумі 200,00 грн.

Крім того, з наданого позивачем акта №1/2-26 не видається можливим встановити, за отримання адвокатом якого саме витягу та з якого реєстру клієнт зобов`язаний оплатити адвокату суму 200,00 грн. Матеріали справи не містять доказів фактичного понесення адвокатом таких витрат.

У зв`язку з наведеним, суд не має підстав для висновку, що такі витрати пов`язані з розглядом справи №908/1849/26 та були необхідними у даній справі. Відтак, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200,00 грн суд залишає за позивачем.

Суд ураховує, що спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару, не є складним з процесуальної та правової точки зору, відтак підготовка позовної заяви у даній справі не потребувала тривалого часу та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів, узагальнення нової судової практики, виконання складних математичних розрахунків.

У вирішенні питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу з підготовки та подання позовної заяви у даній справі в розмірі 9000,00 грн обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд ураховує конкретні обставини справи. Зокрема: характер спірних правовідносин (стягнення суми попередньої оплати), ціну позову, яка складає 9197,86 грн, правові дії та позиції сторін спору; висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини п`ятої, статті 129 ГПК України; критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).

Суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним.

Крім того, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.

Ураховуючи наведене вище, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачеві, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, підлягають частковому покладенню на відповідача. Зокрема, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що розмір таких витрат має становити 3 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За результатами вирішення спору в даній справі позов задоволено повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, які визнані судом обґрунтованими, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу (6200,00 грн) суд залишає за позивачем, в цій частині у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовляє.

Таким чином, заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволена судом частково.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗІРКА 51М» (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 51 М, ідентифікаційний код юридичної особи 42296049) заборгованість у розмірі 8058,45 грн (вісім тисяч п`ятдесят вісім гривень 45 коп.), інфляційні втрати в розмірі 824,80 грн (вісімсот двадцять чотири гривні 80 коп.), 3% річних у розмірі 314,61 грн (триста чотирнадцять гривень 61 коп.), судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 12.10.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько