Ухвала суду № 140498286, 07.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

07 жовтня 2026 р. Справа № 902/1504/23

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБД" (код ЄДРПОУ 37988621)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Енерджі Старт" (код ЄДРПОУ 45068870)

про банкрутство

за участю :

арбітражний керуючий Кравченко С.О.

Головного управління ДПС у Вінницькій області: Голодюк Д.А.

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1504/23 за заявою ТОВ "ТБД" до ТОВ "Оіл Енерджі Старт" про банкрутство.

Ухвалою від 13.02.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Оіл Енерджі Старт". Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кравченка С.О.

Постановою від 28.08.2024 року боржника визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кравченка С.О.

В подальшому, ухвалою суду від 22.06.2026 року продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Оіл Енерджі Старт" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Кравченка С.О. по справі № 902/1504/23 до 17.09.2026 року. Призначено, зокрема, справу № 902/1504/23, до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2026 року.

25.06.2026 року до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшла заява б/н від 25.06.2026 року (вх. № 01-32/921/26) про визнання конкурсних кредиторських вимог до боржника в розмірі 805 200,00 грн у справі № 902/1504/23.

Ухвалою від 26.06.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 07.10.2026 року.

23.07.2026 року до суду від арбітражного керуючого Кравченка С.О. надійшло пояснення № 01-34/902-1504-23/27 від 22.07.2026 про розгляд заяви з кредиторськими вимогами.

В судове засідання на визначену дату з`явились арбітражний керуючий та представник Головного управління ДПС у Вінницькій області. Інші учасники провадження у даній справі в судове засідання не з`явились.

В ході розгляду справи представник заявника надав пояснення щодо обставин, наведених у кредиторській заяві, підтримав її вимоги та просив задоволити.

Арбітражний керуючий заперечив щодо визнання заявлених кредиторських вимог у повному обсязі, з підстав, наведених у поданому раніше до суду повідомленні.

Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Так, заява мотивована тим, що станом на 25.06.2026року до ТОВ "Оіл Енерджі Старт" існують конкурсні кредиторські вимоги у розмірі 805 200,00 грн, які складаються з наступних платежів:

адмін. штрафи та інші санкції 805 200,00 грн., з яких: 0,00 грн. - основний платіж, 805 200,00 грн. - штрафна санкція, 0,00 грн. - пеня.

Отже, сума заборгованості за основним платежем становить 0,00 грн., за штрафними санкціями та пенею 805 200,00 грн.

Заборгованість по адмін. штрафи та інші санкції підтверджується карткою особового рахунку, податковим повідомленням-рішення №0092372301 від 02.04.2026 року, актом №3250/02-32-23-01-07/45068870 від 06.02.2026 року про результати документальної перевірки позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Оіл Енерджі Старт" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо подання (своєчасності подання) звіту про контрольовані операції за звітний 2023 рік.

Посилаючись на наведені обставини, заявник просить суд визнати конкурсні кредиторські вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Оіл Енерджі Старт" у розмірі 805 200,00 грн., з яких: 805 200,00 грн. штрафних санкцій та пені (шоста черга задоволення), а також 6 656,00 грн. - судовий збір (перша черга задоволення).

Арбітражний керуючий Кравченко С.О. у повідомленні про результати розгляду вимог ГУ ДПС у Вінницькій області заперечив щодо визнання вказаних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.

Так, заявлені кредитором вимоги нараховані неправомірно, вимоги є не конкурсними, а поточними та не підлягають визнанню у справі про банкрутство через наступне:

По-перше, заявлені Кредитором вимоги в повному обсязі є штрафом, який нарахований під час ліквідаційної процедури у справі №902/1504/23 про банкрутство ТОВ "Оіл Енерджі Старт", що серед іншого підтверджується довідкою про суму податкового боргу поданою кредитором Суду разом із заявою, в якій вказано, що дата виникнення боргу - 24.04.2026 року.

Також податкове повідомлення-рішення №0092372301, на підставі якого виникли заявлені вимоги датоване 02.04.2026 року.

Відповідно ст.1 КУЗПБ, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство №902/1504/23 відкрите 13.02.2024 року, а отже вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області, що виникли пізніше 24.04.2026 року не є конкурсними, а натомість є поточними.

По-друге, весь обсяг заявлених Кредитором вимог в сумі 805 000,00 грн. є штрафом.

Пунктом 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

В той же час, у справі про банкрутство з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється законодавством про банкрутство. Ураховуючи вимоги статті 59 КУзПБ, у боржника, визнаного судом банкрутом, не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахованих після визнання боржника банкрутом, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Тож, якщо вимоги податкового органу виникли на підставі податкових повідомлень-рішень після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, вони підлягають відхиленню на підставі частини першої статті 59 КУзПБ, саме такої правової позиції про наявність підстав відхилення кредиторських вимог податкового органу заявлених на підставі податкового повідомлення - рішення датованого пізніше визнання боржника банкрутом закріплена зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2022 року у справі №904/2166/20.

Зважаючи на вищенаведене, ліквідатор не визнає заявлені грошові вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області на загальну суму 805 000,00 грн. (штраф на підставі податкового повідомлення-рішення №0092372301 від 02.04.2026 року), повністю на підставі п. 1.3. ст. 1 ПК України, ст.1, 59 КУзПБ, а також не визнаються вимоги в сумі 6 056,00 грн. судового збору сплаченого у справі про банкрутство, у зв`язку з відхиленням кредиторської вимоги.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 60 КУзПБ, передбачено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.

Так, як встановлено судом, заявлені до визнання грошові вимоги до боржника в розмірі 805 200,00 грн є штрафними санкціями та пенею, що нараховані на підставі податкового повідомлення-рішення №0092372301 від 02.04.2026 року (дата вручення 10.04.2026), акту №3250/02-32-23-01-07/45068870 від 06.02.2026 про результати документальної перевірки позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Оіл Енерджі Старт" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо подання (своєчасності подання) звіту про контрольовані операції за звітний 2023 рік.

На підтвердження заявлених вимог, кредитором надано:

- податкове повідомлення-рішення №0092372301 від 02.04.2026 року та розрахунок суми штрафних санкцій за неподання Звіту про контрольовані операції за

2023 рік до акта перевірки №3250/02-32-23-01-07/45068870 від 06.02.2026 року, з доказами їх надіслання боржнику (дата вручення 10.04.2026);

- акт №3250/02-32-23-01-07/45068870 від 06.02.2026 про результати документальної перевірки позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Оіл Енерджі Старт" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо подання (своєчасності подання) звіту про контрольовані операції за звітний 2023 рік, з доказами надіслання ліквідатору боржника; за змістом акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Оіл Енерджі Старт" вимог пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині неподання Звіту про контрольовані операції за звітний 2023 рік;

- довідку про суму податкового боргу б/н та б/д, за змістом якої дата виникнення боргу за адмін. штрафами та іншими санкціями в розмірі 805 200,00 грн (штрафні санкції) - 24.04.2026 року;

- роздруківка з особового рахунку, за змістом якого: дата операції - 24.04.2026, опис: 06.02.2026 донараховано штрафні санкції за актом перевірки (поточний рік) податкове повідомлення-рішення (форма ПС) № 0092372301 від 02.04.2026; заборгованість всього 805 200,00 грн.

Згідно п.п. 1.1, 1.3. ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Частиною 14.1.157.ст. 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до частин 54.1., 54.3. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Частиною 58.1. ст. 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Згідно з ч. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, з огляду на положення ст.ст. 57,58 ПК України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням. Аналогічний висновок виклав Верховний Суд в постанові від 14.08.2019 у справі № 913/412/16.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій (пп. 58.1.1 п. 58.1 ст. 58 ПК України).

Згідно п. 11 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюють контролюючі органи, застосовують у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України ).

Відповідно до п. 111.2 ст. 111 ПК України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Пункт 120.3 ст. 120 ПК України містить такі умови для застосування штрафних санкцій: неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній відповідно до вимог статті 39 цього Кодексу.

Разом з тим, як вже було зазначено, згідно з п. 1.3 ст. 1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства.

Поряд з цим, згідно ч. 1 ст. 59 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Таким чином, у ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу.

З урахування вищевикладеного, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. При цьому, в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов`язання зі сплати обов`язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року у справі № 904/5722/14, наслідки визнання боржника банкрутом визначені положеннями статті 59 КУзПБ, відповідно до частини першої якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Верховний Суд у своїй постанові від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14 зазначив, що боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, частина перша статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.

З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, передбачено підставу для припинення обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила (п. 10.1 постанови від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14).

У справі про банкрутство, з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється законодавством про банкрутство та враховуючи вимоги ст. 59 КУзПБ, у визнаного судом боржника банкрутом не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14.08.2019 у справі № 913/412/16.

Крім того, ч. 3 ст. 41 КУзПБ передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

У постанові Верховного Суду від 30.10.2024 у справі №908/1035/20 вказано, що протягом дії мораторію (що вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство) у процедурі розпорядження майном нарахування штрафних санкцій на конкурсні вимоги суперечить наведеним вище положенням ч. 3 ст. 41 КУзПБ. У свою чергу, у ліквідаційній процедурі в силу ч. 1 ст. 59 цього Кодексу у боржника не можуть виникати зобов`язання у виді штрафних санкцій за порушення ним вимог податкового законодавства. Отже, визнання судом відповідних вимог податкового органу як конкурсного кредитора може мати місце виключно у разі виникнення обов`язку зі сплати штрафних санкцій до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області перевірку проведено 06.02.2026, тобто після визнання боржника банкрутом.

Отже, грошові вимоги податкового органу складають заборгованість боржника зі сплати штрафних санкцій в розмірі 805 200,00 грн, яка визначена податковим органом за результатами проведеної перевірки (06.02.2026) та за рішенням (02.04.2026), прийнятим під час процедури ліквідації боржника у справі про банкрутство (після визнання його банкрутом, 28.08.2024).

Отже, враховуючи наведені вище обставини та положення закону, в силу положень ч. 1 ст. 59 КУзПБ щодо наслідків визнання боржника банкрутом, оскільки грошові вимоги до боржника в розмірі 805 200,00 грн визначені за результатами проведеної перевірки та за податковим повідомленням-рішенням після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування таких штрафних санкцій, в зв`язку з чим заява Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 25.06.2026 року (вх. № 01-32/921/26) про визнання конкурсних кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1504/23, задоволенню не підлягає.

При цьому, суд зауважує, що такі висновки стосовно застосування положень ст. 59 КУзПБ щодо наслідків визнання боржника банкрутом, є сталою судовою практикою щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеною у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/14827/16, від 08.10.2019 у справі № 911/3883/16, від 14.08.2019 у справі № 913/412/16, від 06.02.2020 у справі № 911/1164/13, від 07.10.2020 у справі № 15/293-б, від 14.09.2021 у справа № 908/1671/16, від 28.07.2022 у справі №904/2166/20, від 17.08.2022 у справі № 924/995/19, від 06.11.2025 у cправі № 908/3411/21.

Судові витрати заявника на оплату судового збору в сумі 6 656,00 грн за подання до суду кредиторської заяви по справі № 902/1504/23, підлягають покладенню на Головне управління ДПС у Вінницькій області згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 45, 59, 60 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 25.06.2026 року (вх. № 01-32/921/26) про визнання конкурсних кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1504/23, повністю.

2. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС учасників справи та на електронні адреси: ТОВ "Оіл Енерджі Старт" - ІНФОРМАЦІЯ_4; ТОВ "ТБД" - tovtbd2016@ukr.net; представникам ТОВ "ТБД" адвокату Слободяніну М.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адвокату Шалденку Є.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Кравченку С.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua.

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.