Ухвала суду № 140498209, 28.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"28" вересня 2026 р. Cправа № 902/1260/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника керівника Вінницької обласної прокуратури № 15/2-3266вих-26 від 18.09.2026 (вх. № 01-43/47/26 від 18.09.2026) про забезпечення позову у справі

за позовом Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Монастирська, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача Вінницької міської ради (21050, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Соборна, будинок 59, ідентифікаційний код юридичної особи 25512617)

до відповідача Концерну "Поділля" (21005, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, "Поділля" район, вул. Зодчих(пн), будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 33126939)

про стягнення 16 131 023,66 гривень

за участю:

прокурора Рудніцька І.В., згідно посвідчення

представник позивача не з`явився

представника відповідача адвокат Жейда Г.І., згідно довіреності

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 18.09.2026 року надійшла позовна заява № 15/2-3267вих-26 від 18.09.2026 (вх. № 1399/26 від 18.09.2026) заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до Концерну "Поділля" про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 16 131 023, 66 гривень, з яких: 8 573 536, 76 гривень за наслідками невиконання зобов`язань за кодом 24170000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту", 6 301 231,97 гривень інфляційних втрат та 1 256 254, 93 гривень 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

18.09.2026 до суду разом із позовною заявою від прокурора надійшла також заява № 15/2-3266вих-26 від 18.09.2026 (вх. № 01-43/47/26 від 18.09.2026) про забезпечення позову, у якій прокурор просить вжити заходи забезпечення позову у цій справі, а саме:

- накласти арешт на грошові кошти Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ 33126939) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Концерну "Поділля"", у межах суми позовних вимог на загальну суму 16 131 023, 66 гривень;

- накласти арешт на нерухоме майно Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ 33126939);

- заборонити Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ: 33126939), державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ: 33126939), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

Ухвалою від 21.09.2026 судом призначено заяву заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради № 15/2-3266вих-26 від 18.09.2026 (вх. № 01-43/47/26 від 18.09.2026) про забезпечення позову у справі № 902/1260/26 до розгляду у судовому засіданні 28.09.2026 року о 14:00 год.

21.09.2026 року від відповідача надійшла заява (вх. № 01-30/9667/26 від 21.09.2026) у якій викладені заперечення щодо заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.

23.09.2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо заяви про забезпечення позову (вх. № 01-30/9752/26 від 23.09.2026).

На визначену судом дату у судове засідання з`явились прокурор та представник відповідача.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану заяву про забезпечення позову, просив її задовольнити з підстав зазначених у заяві.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення заяви про забезпечення позову, у її задоволенні просив відмовити.

З метою постановлення ухвали суду, суд оголосив перерву у судовому засіданні та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин ухвали в межах цього судового засідання.

Після перерви судом проголошену вступну та резолютивну частини ухвали про відмову в забезпеченні позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як убачається із позовної заяви прокурор звернувся з позовом до відповідача із матеріально-правовою вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 16 131 023, 66 гривень, з яких: 8 573 536,76 гривень за наслідками невиконання зобов`язань за кодом 24170000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту", 6 301 231,97 гривень інфляційних втрат та 1 256 254, 93 гривень 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Концерном "Поділля" свого обов`язку щодо сплати до місцевого бюджету Вінницької міської територіальної громади коштів пайової участі в розмірі 8 573 536, 76 гривень до прийняття об`єктів у експлуатацію.

За твердженням прокурора, нове будівництво багатоквартирного житлового будинку № 6 забудови IV кварталу житлового району Академічний по вул. Миколаївській в м. Вінниці розпочато 28.12.2019 та введено в експлуатацію 07.09.2021; нове будівництво багатоквартирного житлового будинку № 8 забудови IV кварталу житлового району "Академічний" по вул. Миколаївській в м. Вінниці розпочато 20.02.2020 та введено в експлуатацію 22.10.2021; нове будівництво багатоквартирного житлового будинку № 10 забудови IV кварталу житлового району "Академічний" по вул. Миколаївській в м. Вінниці розпочато 15.06.2020 та введено в експлуатацію 15.12.2021. Натомість обов`язку перерахування до місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття об`єктів в експлуатацію (тобто до 07.09.2021, до 22.10.2021 та до 15.12.2021 відповідно) Концерном "Поділля" виконано не було.

На обгрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову прокурор зазначив, що прокуратурою встановлено, що відповідач Концерн "Поділля" здійснюючи будівництво з грудня 2019 року, лютого та червня 2020 року, не зважаючи на існуючий обов`язок сплати коштів пайової участі, здійснив відчуження майна (продаж 1-кімнатних, 2-кімнатних, 3-кімнатних квартир), отримав прибуток від здійснення господарської діяльності, пов`язаної з продажем збудованого майна і в той же час не сплатив до місцевого бюджету жодних коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Вінниці.

На переконання прокурора, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження, реєстрації, дарування, тобто приховування відповідачем майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів держави в особі Вінницької міської ради, а також викликати подальше утруднення виконання рішення суду, в межах цієї справи.

Прокурором зауважено, що відповідно до інформації, розміщеної у відкритому доступі на сайті "Опендатабот" у розділі "Фінансові показники" Концерн "Поділля" мало наступний чистий прибуток: у 2023 році - " 43 095 000 грн", у 2024 році - " 15 362 000 грн", у 2025 році - " 29 418 000 грн"; а його рентабельність складала: у 2023 році - " 16,67%", у 2024 році - " 4,3%", у 2025 році - " 4,52%". Наведені обставини, на думку прокурора фактично свідчать про прибутковість Концерну "Поділля" упродовж останніх трьох років, водночас самоусунення відповідача від виконання обов`язку за законом зумовлює безпідставне збереження ним коштів пайової участі, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Прокурор зазначив, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на належні відповідачу грошові кошти та нерухоме майно, а також заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи відповідача не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Концерну "Поділля", оскільки вони залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті; Концерн "Поділля" своїми діями завдає істотної шкоди інтересам територіальної громади Вінницької міської ради; має можливість у будь-який момент відчужити власні кошти та/або майно, що в подальшому призведе до неможливості виконання рішення суду у вказаній справі та недосягнення цілей господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених інтересів держави.

Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на належні відповідачу грошові кошти та нерухоме майно, а також заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи відповідача.

З метою надання сторонами додаткових пояснень заяву прокурора про забезпечення позову було призначено до розгляду у судовому засіданні та запропоновано відповідачу надати суду письмові пояснення з викладенням своєї правової позиції щодо заяви про забезпечення позову.

Відповідач у запереченнях на заяву прокурора про забезпечення позову зазначив, що на думку Концерну "Поділля" вимоги прокурора про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Концерну "Поділля" у межах суми позовних вимог у розмірі 16 131 023,66 грн; накладення арешту на все нерухоме майно Концерну "Поділля" без визначення меж такого арешту; заборони Концерну "Поділля", державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам здійснювати реєстраційні дії щодо змін до установчих документів, розміру статутного капіталу, складу учасників та інших відомостей про юридичну особу не відповідають положенням статей 136-140 Господарського процесуального кодексу України, не підтверджені належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях щодо поведінки відповідача у майбутньому.

На переконання відповідача, заява прокурора не містить належних доказів існування реальної загрози невиконання або істотного утруднення виконання можливого судового рішення та прокурором не доведено, що Концерн "Поділля" вчиняє дії щодо приховування активів або виведення грошових коштів; передає активи третім особам з метою уникнення виконання можливого рішення суду; здійснює відчуження майна поза межами звичайної господарської діяльності; перебуває у процедурі припинення, ліквідації чи банкрутства; має ознаки неплатоспроможності; припиняє або істотно скорочує господарську діяльність; ухиляється від виконання інших майнових чи договірних зобов`язань; вчиняє будь-які інші дії, спрямовані на уникнення виконання можливого рішення суду.

Відповідач зауважив, що наявність у власника передбаченого законом права розпоряджатися належним йому майном не свідчить про намір відчужити це майно з метою ухилення від виконання можливого судового рішення та про те, що фактичний фінансовий стан концерну спростовує твердження прокурора про недостатність у відповідача майнових ресурсів, існування ризику невиконання можливого рішення суду; станом на 20.09.2026 року, відповідно до виписок, що додаються, на банківських рахунках Концерну "Поділля" сукупно знаходиться 34 432 130,81 гривень, що більш ніж удвічі перевищує заявлену ціну позову.

Відповідач зазначив, що квартири, нежитлові приміщення та майбутні об`єкти нерухомості є товарними активами Концерну "Поділля", реалізація яких здійснюється в межах його звичайної господарської діяльності; кошти від їх реалізації використовуються для подальшого фінансування будівництва, виконання договірних зобов`язань, розрахунків із контрагентами, сплати податків та інших обов`язкових платежів, а тому сама по собі реалізація нерухомості не свідчить про виведення або приховування активів та не може розглядатися як доказ наміру ухилитися від виконання можливого рішення суду.

Водночас, на переконання відповідача, накладення арешту на все нерухоме майно концерну фактично унеможливить реалізацію зазначених товарних активів та отримання відповідних грошових надходжень; запропонований прокурором захід призведе не просто до обмеження права розпорядження майном, а до фактичного блокування господарської діяльності Концерну "Поділля"; накладення арешту на все нерухоме майно відповідача є надмірним та неспівмірним із заявленою грошовою вимогою заходом, який не обумовлений доведеними прокурором ризиками та за своїми наслідками фактично заблокує господарську діяльність концерну.

Також, відповідач зауважив, що Верховним Судом неодноразово було наголошено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний забезпечити баланс інтересів сторін та не допустити порушення прав осіб, які не є учасниками судового процесу; водночас, прокурор не надав жодної оцінки наслідкам застосування арешту для покупців майбутніх об`єктів нерухомості, квартир, підрядників, кредиторів та інших осіб, права яких безпосередньо залежать від можливості концерну здійснювати господарську діяльність. Разом з тим, заявлені заходи забезпечення позову не лише не відповідають вимогам співмірності, розумності та адекватності, а й створюють реальну загрозу порушення прав та законних інтересів значної кількості третіх осіб, що на думку відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.

Щодо вимоги прокурора про заборону вчинення реєстраційних дій щодо концерну та його учасників відповідач зауважив, що предметом позову є стягнення грошових коштів та спір не стосується корпоративних прав, складу учасників, розміру статутного капіталу чи правомірності реєстраційних дій щодо концерну. На переконання відповідача прокурором не доведено, яким чином запропонована заборона реєстраційних дій сприятиме виконанню можливого рішення про стягнення грошових коштів, а тому застосування такого заходу забезпечення не має належного зв`язку з предметом позову та є необґрунтованим.

Також, відповідачем зазначено, що спір щодо наявності у Концерну "Поділля" обов`язку зі сплати пайової участі потребує вирішення під час розгляду справи по суті; заявлена прокурором грошова вимога не є визнаним чи безспірним боргом Концерну "Поділля"; прокурор фактично виходить із того, що обов`язок Концерну "Поділля" зі сплати пайової участі є безумовним, тоді як відповідач категорично заперечує таку позицію.

Відповідач зазначив, що концерн не залучався до сплати пайової участі, оскільки відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020) та підпункту 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" замовники будівництва не залучалися до пайової участі, зокрема у разі спорудження об`єктів соціальної інфраструктури; детальним планом території житлового району "Академічний" передбачено комплексну забудову території із будівництвом об`єктів соціальної інфраструктури та на виконання цих положень між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Концерном "Поділля" були укладені договори про забудову території від 18.05.2017 та від 02.04.2020 (зі змінами), відповідно до яких концерн прийняв на себе зобов`язання щодо будівництва та безоплатної передачі територіальній громаді об`єктів соціальної інфраструктури.

На виконання зазначених договорів концерном уже побудовано та передано у комунальну власність заклад дошкільної освіти, приміщення центру первинної медико-санітарної допомоги та бібліотеки, профінансовано будівництво ще одного дошкільного навчального закладу №1 на 12 груп в житловому районі "Академічний" по вул. Олександрівська, який введено в експлуатацію 17.09.2026 року; вартість будівництва вказаного закладу складає понад 104,8 млн.грн., що підтверджується сертифікатом та актом готовності об`єкта до експлуатації, які додаються.

Таким чином, на переконання відповідача, між сторонами існує складний спір щодо правових підстав заявлених позовних вимог, який потребує дослідження доказів та надання їм правової оцінки під час розгляду справи по суті, а відтак, застосування найбільш обтяжливих заходів забезпечення позову виключно на підставі правової позиції прокурора, ще не перевіреної судом, суперечитиме принципам розумності, співмірності та справедливого балансу інтересів сторін; саме по собі твердження про необхідність захисту інтересів держави не доводить, що без арешту коштів, всього нерухомого майна та заборони корпоративних реєстраційних дій виконання можливого рішення буде неможливим або істотно утрудненим.

З урахуванням наведеного, у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відповідач просив відмовити.

У додаткових поясненнях від 23.09.2026 відповідач зазначив про підтримання поданих раніше до суду заперечень на заяву про забезпечення позову, наведених правових доводів та з огляду на необхідність оцінки судом наявності реальної загрози невиконання можливого рішення суду та співмірності заявлених прокурором заходів забезпечення позову, додатково зауважено щодо актуального фінансового та майнового стану концерну (балансова вартість квартир, які перебувають у власності Концерну "Поділля" та обліковуються на рахунку 26 як товарні активи, призначені для реалізації у процесі звичайної господарської діяльності, станом на 31.08.2026 року становить близько 152,5 млн грн; балансова вартість іншого майна концерну, що обліковується на рахунку 10, зокрема транспортних засобів, трансформаторних підстанцій, будівель та іншого майна, перевищує 100 млн грн.) та зазначено, що лише вказані категорії майна мають загальну балансову вартість понад 252 млн грн., без включення майбутніх об`єктів нерухомості, щодо яких за концерном уже зареєстровані спеціальні майнові права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак їх балансова вартість на відповідний момент ще не сформована.

Відповідачем зазначено по те, що:

- фінансові показники концерну свідчать про продовження ним активної господарської діяльності (дохід Концерну "Поділля" за 2025 рік склав 656 367 115 грн, а за І півріччя 2026 року - 360 772 213 грн, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток);

- згідно з інформаційною довідкою про перебування суб`єкта у процедурі банкрутства (неплатоспроможності), сформованою 22.09.2026 за даними відповідного реєстру, щодо Концерну "Поділля" відомостей про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не знайдено;

- об`єктивним показником продовження господарської діяльності є належне виконання концерном поточних фінансових зобов`язань перед бюджетом, що підтверджується витягами з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, в розрізі платежів за 2025 рік та за 8 місяців 2026 року (протягом 2025 року Концерном "Поділля" сплачено податків, зборів та інших обов`язкових платежів у загальному розмірі 42 880 828,70 грн, тоді як лише за 8 місяців 2026 року - 44 820 218,81 грн, тобто на 1 939 390,11 грн більше, ніж за весь 2025 рік);

- Концерн "Поділля" продовжував виконувати свої договірні та інвестиційні зобов`язання щодо розвитку житлового району "Академічний", у тому числі фінансувати виконання робіт за відповідними об`єктами (17.09.2026 року введено в експлуатацію дошкільний навчальний заклад № 1 на 12 груп у житловому районі "Академічний". При цьому в серпні 2026 року на даному об`єкті виконано робіт на суму 20 263 797,60 грн, які були профінансовані Концерном "Поділля" у вересні 2026 року на виконання договірних зобов`язань, зокрема договору про забудову території від 02.04.2020 року, укладеного між Концерном "Поділля" та Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, а також інвестиційно-будівельного договору № КП-159 від 21.09.2021 року, укладеного між Департаментом капітального будівництва Вінницької міської ради, Концерном "Поділля" та ТОВ "БМУ-3").

Наведені обставини, на переконання відповідача, підтверджують, що Концерн "Поділля" продовжує здійснювати значні фінансові вкладення у виконання договірних зобов`язань та розвиток соціальної інфраструктури, що не узгоджується з припущеннями про намір припинити господарську діяльність, вивести активи або ухилитися від виконання можливого рішення суду.

На думку відповідача, передбачені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України підстави для забезпечення позову наразі є відсутніми, як і підстави для одночасного арешту коштів концерну в межах заявленої суми, арешту всього його нерухомого майна та застосування заборони щодо вчинення корпоративних реєстраційних дій, оскільки такі заходи не обумовлені доведеним ризиком невиконання можливого рішення та є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Надавши оцінку доводам сторін щодо наявності або відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову та наданим доказам судом враховано таке.

Положеннями частини 2, частини 3 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, зокрема, містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Судом враховано, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 16 131 023, 66 гривень, отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

З огляду на майновий характер вимоги у цій справі, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 викладено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/11678/22).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У заяві про забезпечення позову прокурор просить

- накласти арешт на грошові кошти Концерну "Поділля" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Концерну "Поділля"", у межах суми позовних вимог на загальну суму 16 131 023, 66 гривень;

- накласти арешт на нерухоме майно Концерну "Поділля";

- заборонити Концерну "Поділля", державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ: 33126939), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

Суд зауважує, що конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17, у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21, від 01.08.2024 у справі № 904/3000/23.

Згідно правової позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 23.09.2025 у справі №904/1105/25 під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Відповідно до статті 3 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК України).

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Надаючи оцінку доводам сторін та доказам, які надані на їх підтвердження, враховуючи характер заявлених вимог, судом взято до уваги, що за змістом статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову якщо невжиття таких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, передумовою для вжиття господарським судом заходів забезпечення позову є доведення заявником фактичних обставин, що невжиття таких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

У постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. (Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, від 20.06.2025 у справі №911/2073/24).

Суд вважає, що доводи прокурора про недобросовісність відповідача у зв`язку із тривалою несплатою спірної суми не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки питання щодо підстав виконання відповідного зобов`язання, його обсягу та поведінки відповідача як сторони такого зобов`язання входять до предмету доказування під час розгляду справи по суті.

Стверджуючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Суд зауважує, що наявність спірної заборгованості та припущення прокурора про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатнім та належним обґрунтуванням існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду.

Фактично прокурор ототожнює сам факт пред`явлення позову про стягнення грошових коштів із наявністю підстав для забезпечення позову, що не відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 щодо необхідності встановлення ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача.

Матеріали поданої заяви не містять доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на приховування або виведення активів, істотного зменшення обсягу належного йому майна, припинення чи істотного скорочення ним господарської діяльності, погіршення його майнового стану або свідчать про наявність ознак неплатоспроможності, які би об`єктивно свідчили про реальну, а не гіпотетичну загрозу істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Разом з тим, із долучених прокурором до заяви відомостей, розміщених на веб-сайті «Опендатабот» щодо фінансових показників Концерну «Поділля» слідує, що відповідачем задекларовано прогнозований дохід за 2026 « 895 586 024», дохід: за 2025 - « 651 482 000», за 2024 - « 357 489 000», за 2023 « 258 556 000»;

чистий прибуток: за 2025 « 29 418 000», за 2024 - « 15 362 000», за 2023- « 43 095 000»;

рентабельність: у 2023 році - « 16,67%», у 2024 році - « 4,3%», у 2025 році - « 4,52%»;

У свою чергу згідно даних квартальної звітності за два квартали 2026 року задекларовано дохід за два квартали 2026 року - « 354 848 000», чистий дохід за два квартали 2026 року - « 14 321 000», активи « 856 588 000», зобов`язання « 672 722 000» (т. 1 а.с.204-208).

Показники фінансової звітності свідчать про фактичну наявність у відповідача чистого прибутку протягом останніх трьох років та двох кварталів поточного 2026 року, наявність оборотних активів та перевищення наявних активів над зобов`язаннями.

На обґрунтування підстав для накладення арешту на нерухоме майно відповідача прокурор зазначив про відчуження відповідачем однокімнатних, двокімнатних та трикімнатних квартир у мікрорайоні "Академічний" у м. Вінниці, отримання доходу та несплату пайових внесків.

Мотивуючи необхідність вжиття таких заходів забезпечення, прокурор зазначив, що обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження, реєстрації, дарування, тобто приховування відповідачем майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів держави в особі Вінницької міської ради, а також викликати подальше утруднення виконання рішення суду, в межах цієї справи.

Наведені доводи суд оцінює критично, оскільки із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача вбачається, що основним видом економічної діяльності відповідача є будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20) та відповідно будівництво та реалізація житлових і нежитлових будівель є результатом здійснення основної господарської діяльності, який не може кваліфікуватися як приховування відповідачем майна з метою ухилення від виконання судового рішення.

У запереченнях на заяву відповідач зазначив, що квартири, нежитлові приміщення та майбутні об`єкти нерухомості є товарними активами Концерну "Поділля", реалізація яких здійснюється в межах його звичайної господарської діяльності. Кошти від їх реалізації використовуються для подальшого фінансування будівництва, виконання договірних зобов`язань, розрахунків із контрагентами, сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Суд зауважує, що основною метою господарської діяльності є отримання прибутку, тому здійснення відповідачем господарських операцій з продажу житлових та нежитлових приміщень, - які, враховуючи його вид діяльності, є товарними активами та отримання доходу від такої діяльності не є доказом наявності обставин, які свідчать про існування істотних ризиків ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Інших доказів на підтвердження відчуження відповідачем активів поза межами звичайної господарської діяльності, приховування майна, виведення його на користь третіх осіб або вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, прокурором не надано.

Відповідач зауважив, що підприємство має чинні договірні зобов`язання перед покупцями квартир, власниками майбутніх об`єктів нерухомості, підрядниками та іншими контрагентами. Накладення арешту на все нерухоме майно фактично унеможливить державну реєстрацію переходу прав на майбутні об`єкти нерухомості, укладення нових договорів та належне виконання вже існуючих договірних зобов`язань.

Суд також звертає увагу, що згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 494218802 від 16.09.2026 за відповідачем окрім об`єктів нерухомості (закінчених будівництвом об`єктів) зареєстровано речове право: спеціальне майнове право на майбутні об`єкти нерухомості (квартири).

Водночас, заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно не містить мотивування необхідності накладення арешту на такі об`єкти, як і обгрунтування обсягу та свівмірності такого обмеження.

Суд звертає увагу, що предметом спору є вимога про стягнення 16 131 023,66 гривень, разом з тим прокурор без жодного обґрунтування просить накласти арешт на все належне відповідачу нерухоме майно, що не відповідає принципам співмірності та адекватності відносно предмета позову та може призвести до істотного обмеження або до фактичного блокування господарської діяльності Концерну "Поділля".

Судом також враховано, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24, від 11.05.2026 у справі № 910/16013/25 у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

У постанові від 11.05.2026 у справі № 910/16013/25 Верховний Суд зазначив, що наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 910/268/23, від 11.09.2026 року у справі № 917/478/26.

Судом установлено, що на спростування доводів прокурора щодо ймовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову, у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна, відповідачем подано банківські виписки станом на 20.09.2026 про наявність на банківських рахунках Концерну "Поділля" грошових коштів у сумі 34 432 130,81 гривень, що більше ніж у двічі перевищує розмір заявлених вимог (т. 1 а.с. 219, 219 зворот).

На підтвердження свого поточного майнового стану, відповідачем на спростування доводів прокурора надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 (ТМЦ) станом на 31.08.2026 року, згідно якої загальна балансова вартість квартир, які перебувають у власності Концерну "Поділля" та обліковуються на рахунку 26 як товарні активи, призначені для реалізації становить 152 498 606,80 гривень та оборотно-сальдову відомість по рахунку 10 (необоротні активи) станом на 31.08.2026, згідно якої загальна балансова вартість іншого майна підприємства, що обліковується на рахунку 10, зокрема транспортних засобів, трансформаторних підстанцій, будівель та іншого майна становить 100 470 518,51 гривень, довідку, що підприємство не перебуває у процедурі банкрутства від 22.09.2026 та витяг № 0049108542 від 01.09.2026 року з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, в розрізі податків, зборів, платежів платника Концерн "Поділля", з якого вбачається, що станом на 01.09.2026 року у Концерну "Поділля" відсутній податковий борг/заборгованість за зазначеними у витягу № 0049108542 від 01.09.2026 року податками, зборами, платежами та обліковується переплата з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (авансові платежі) в сумі 124 962,54 гривень (т. 1 а.с. 235- 241, 251-258).

Суд наголошує, що у заяві про забезпечення позову прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Водночас, враховуючи задекларовані Концерном "Поділля" позитивні фінансові результати (показники) за останні три роки, а також за перше півріччя 2026 року згідно даних фінансової звітності, які містяться у відкритому доступі, а також наданої відповідачем податкової декларацій з податку на прибуток за звітний період (півріччя) 2026 року, враховуючи наявність грошових коштів на рахунках позивача у сумі 34 432 130,81 гривень, загальну балансову вартість оборотних та необоротних активів належних відповідачу у сумі 252 969 125,30 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено обставину наявності достатньої кількості грошових коштів, нерухомого та рухомого майна, загальна вартість яких значно перевищує ціну позову, що свідчить про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та відповідно відсутності ризику істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, як підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Судом також враховано, що за своєю правовою природою заходи забезпечення позову носять терміновий характер, обумовленим тим, що стан спірних правовідносин вимагає негайного втручання суду з метою їх збереження у статусі-кво (status quo) - тобто в початковому стані, який існував до моменту виникнення загрози порушення прав позивача.

Натомість із матеріалів поданої прокурором заяви вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли ще у 2019-2020 роках, тобто існують тривалий період, водночас доказів того, що існуючий стан спірних правовідносин вимагає негайного втручання суду та застосування запропонованих прокурором заходів забезпечення позову, прокурором суду не надано, що спростовує доводи заявника щодо наявності загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду на час звернення із заявою про забезпечення позову.

Припущення прокурора щодо потенційної неможливості виконання відповідачем рішення суду у разі задоволення позову спростовані відповідачем доказами поточного фінансового та майнового стану, які свідчать про відсутність ризику та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Суд звертає увагу, що застосування судом заходів забезпечення позову не з метою визначеною частиною 2 статті 136 ГПК України не допускається.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором не наведено конкретних фактичних обставин, які б свідчили про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, їх співмірності та невідкладності застосування, тому правові та фактичні підстави для накладення судом арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову та арешту на належне відповідачу нерухоме майно відсутні.

Щодо запропонованого прокурором заходу забезпечення позову шляхом заборони Концерну "Поділля", державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ: 33126939), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників, суд вважає слушними доводи відповідача, що предметом позову є стягнення грошових коштів та спір не стосується корпоративних прав, складу учасників, розміру статутного капіталу чи правомірності реєстраційних дій щодо концерну та прокурором не доведено, яким чином запропонована заборона реєстраційних дій сприятиме виконанню можливого рішення про стягнення грошових коштів.

За змістом частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Таким чином, визначені законом заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчинення дій мають безпосередньо стосуватися предмету спору.

Суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті лише в межах позовних вимог та мають бути адекватними і співмірними з позовними вимогами пред`явленими до відповідача, а тому застосування такого заходу забезпечення не свіввідноситься з предметом позову та є необґрунтованим.

За сталою позицією Верховного Суду заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Разом з тим, вимога про забезпечення позову шляхом заборони реєстрації змін до установчих документів Концерну "Поділля", змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників виходить за межі предмету позову та безпосередньо стосується реалізації корпоративних прав учасників Концерну "Поділля", які не є відповідачами у справі.

Враховуючи, що запропонований прокурором захід забезпечення позову не пов`язаний з предметом спору, не відповідає критеріям його належності, співмірності та адекватності та направлений на обмеження прав та інтересів осіб, які не є учасниками справи, правові та фактичні підстави для його застосування судом відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заява заступника керівника Вінницької обласної прокуратури № 15/2-3266вих-26 від 18.09.2026 (вх. № 01-43/47/26 від 18.09.2026) про забезпечення позову у справі № 902/1260/26 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 234, 235, 240, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви заступника керівника Вінницької обласної прокуратури № 15/2-3266вих-26 від 18.09.2026 (вх. № 01-43/47/26 від 18.09.2026) про забезпечення позову у справі № 902/1260/26 - відмовити.

2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами пункту 4 частини 1 статті 255 ГПК України ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

У зв`язку із проходженням суддею підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів з 5.10.2026 по 9.10.2026 року повний текст ухвали складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3,4,5 - учасникам справи, Вінницькій обласній прокуратурі до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.