Рішення № 14049763, 22.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2011 р.Справа № 30/197-10-5482 За позовом: Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” До відповідача: Приватне підприємство “ТОПРАК”

Про звернення стягнення на майно

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: Міхальова Ю.О. - довіреність № 519 від 15.03.2010 р.; Чернецький А.І., довіреність № 3122 від 24.12.2009 р.

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (далі - Банк), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства (далі ПП) «ТОПРАК»про звернення стягнення на нерухоме майно нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Одеська область, Болградський район, с. Табаки, вул.. Залізнична, буд. 7.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але представник відповідача в судові засідання не зявлявся, про поважність причин незявлення суд не повідомив, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

За таких обставин, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

05 грудня 2006р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений Кредитний договір № 010/11-56/614, згідно якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 369000 грн., а Позичальник приймає його, зобовязується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом і виконувати всі інші зобовязання, що визначені Договором на строк до 05 жовтня 2016 р. зі сплатою 19% річних.

За умовами розділу 1.5. ч.2 Кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Нараховані в порядку передбаченому Договором проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту в строк передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів. Якщо до сплати процентів з моменту надання кредиту залишається не більш банківських днів, перше нарахування та сплата процентів здійснюється у наступному місяці.

Відповідно п. 1.7. ч.2. Договору Банк здійснює видачу кредиту Позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною /ними заявкою/ами Позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебатування кредитного рахунку Позичальника та перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника в Банку. Кожний наступний транш надається Позичальнику за умови підтвердження ним цільового використання кожного попереднього траншу.

Згідно п. 3.1. ч.2. Договору в якості забезпечення всіх зобовязань за Договором Позичальник керуючись положеннями чинного законодавства України, в тому числі, але не виключно, положеннями ст.. 5 Закону України «Про Іпотеку»цим передає чи зобовязується забезпечити передачу майновим поручителем в іпотеку Банку предмет іпотеки, який є власністю Позичальника та/чи майнового поручителя відповідно до правовстановлюючих документів та забезпечити чинність Договору іпотеки протягом всього строку дії Договору.

Відповідно 4.1.1 ч. 2 Кредитного договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань по Договору Позичальник несе відповідальність в порядку і на умовах, визначених в Договорі, а саме: за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені Договором строки, Позичальник зобовязаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання, за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно Договору.

06.10.2006 р. з метою забезпечення зобовязань за Кредитним договором № 010/11-56/614 від 05.12.2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(Іпотекодержатель) та Приватним підприємством «ТОПРАК»(Іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, за умовами якого Іпотекодержатель має право у випадку невиконання ОСОБА_1 (Боржник) своїх зобовязань за Кредитним договором № 010/11-56/614 від 05.12.2006 р. отримати задоволення за рахунок майна: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: с. Табаки, Болградського району Одеської області, вул.. Залізнича, буд. 7, яке належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі продажу, загальною заставною вартістю 738709 грн.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору іпотеки на підставах, передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення. П. 3.1.4. Договору також передбачає, що у випадку невиконання Іпотекодавцем зобовязань за цим або Боржником за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойку, відшкодування збитків завданих порушенням зобовязання, необхідних втрат на утримання заставленого майна, а також витрат, повязаних з реалізацією предмета іпотеки.

За умовами розділу 6 Договору іпотеки у разі порушення боргового зобовязання, умов Кредитного договору або умов Договору іпотеки Іпотекодержатель надсилає Боржнику та Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобовязання, який зазначено у Кредитному договорі, у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобовязань за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій); при ліквідації Іпотекодавця або смерті Боржника, а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання банкрутом Боржника.

Відповідно до п. 6.4. Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь якій особі на підставі договору купівлі продажу у порядку, встановленому ст.. 38 Закону України «Про іпотеки»; згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Позивач зазначає, на виконання умов Кредитного договору Банк перерахував кредитні кошти на рахунок Позичальника на загальну суму 369000 грн. Але, ОСОБА_1 не виконав своїх зобовязань щодо здійснення часткового погашення кредиту та щодо сплати відсотків за користування кредитом відповідно графіку, у звязку з чим станом на 05.11.2010 р. за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 434426 грн. 44 коп.

Позивач зазначає, що у звязку з порушенням умов кредитного договору на адресу ОСОБА_1 04.01.2010 р. за № 5/2/5436 була направлена вимога про стягнення заборгованості у сумі 367 947 грн. 83 коп. Однак, ОСОБА_1, в порушення умов кредитного не була погашена прострочена заборгованість за кредитним договором.

Крім того, претензією №104/1513 від 15.03.2010 р. позивач повідомив ПП «ТОПРАК»про наявність заборгованості за Кредитним договором та попередив про звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання Позичальником своїх зобовязань за Кредитним договором. Але дана претензія також була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Заочним рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 липня 2010 р. по справі № 2-ц-426 стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 010/11-56/614 від 05.10.2006 р. та 1820 грн. судових витрат.

В обґрунтування позову позивач також посилається на ст. 1049 Цивільного кодексу України, в якій передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно ст.. 589 Цивільного кодексу України У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач своїх заперечень до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представникика позивача, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 Г осподарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк виконав взяті на себе зобов'язання по кредитному договору 010/11-56/614 від 05.10.2006 р., надавши Позичальнику кредитні кошти в сумі 369000 грн. Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач не виконав на себе зобовязання щодо повернення кредитних коштів.

Між тим неповернення позичальником отриманих кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором та несплата нарахованих процентів за користування кредитними коштами є порушенням умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2006 р. з метою забезпечення зобовязань за Кредитним договором № 010/11-56/614 від 05.12.2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(Іпотекодержатель) та Приватним підприємством «ТОПРАК»(Іпотекодавець) був укладений Договір іпотеки, за умовами якого Іпотекодержатель має право у випадку невиконання ОСОБА_1 (Боржником) своїх зобовязань за Кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: с. Табаки, Болградського району Одеської області, вул.. Залізнича, буд. 7, яке належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі продажу, загальною заставною вартістю 738709 грн.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору іпотеки на підставах, передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення. П. 3.1.4. Договору також передбачає, що у випадку невиконання Іпотекодавцем зобовязань за цим або Боржником за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойку, відшкодування збитків завданих порушенням зобовязання, необхідних втрат на утримання заставленого майна, а також витрат, повязаних з реалізацією предмета іпотеки.

За умовами розділу 6 Договору іпотеки у разі порушення боргового зобовязання, умов Кредитного договору або умов Договору іпотеки Іпотекодержатель надсилає Боржнику та Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобовязання, який зазначено у Кредитному договорі, у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобовязань за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій); при ліквідації Іпотекодавця або смерті Боржника, а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання банкрутом Боржника.

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За умовами ст. 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 1 Закону України „Про іпотеку” іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України „Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

В силу ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, за загальним правилом право звернення стягнення на предмет застави виникає у заставодержателя, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. До того ж право звернення стягнення на заставлене майно належить заставодержателю і тоді, коли забезпечене заставою зобов'язання боржника не виконано третіми особами, за дії яких боржник несе відповідальність (п. 8 Розяснень Вищого Арбітражного суду України від 24.12.1999 р. N 02-5/602 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу").

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували виконання зобовязань за кредитним договором № 010/11-56/614 від 05.12.2006 р. позичальником ОСОБА_1 та Іпотекодавцем - ПП “ТОПРАК”.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/11-56/614 від 05.12.2006 р., оскільки таке право звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача у звязку з невиконанням боржником умов кредитного договору № 010/11-56/614 від 05.12.2006 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати по сплаті держмита та витрати та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів відповідно до ст.ст.44. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” задовольнити.

2.Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 010/11-56/614 від 05.12.2006 р. на нерухоме майно нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Одеська область, Болградський район, с. Табаки, вул.. Залізнична, буд. 7.

3.Стягнути з Приватного підприємства “ТОПРАК” (Одеська область, Болградський район, с. Дмитрівка, вул. Сільськогосподарська, б.28, код ЄДРПОУ 31963638) на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (м. Одеса, вул. Садова, 10/8, код ЄДРПОУ 23876031, р/р 2909949, МФО 328351) державне мито у сумі 4345 грн. та витрати на ІТЗ судового процессу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 28 лютого 2011р.

Суддя Рога Н. В.