Ухвала суду № 140496998, 05.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9836/26

Номер провадження 1-кс/711/3088/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

підозрюваного - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 , подане у кримінальному провадженні №62024100140000709, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Залізнячка Катеринопільського р-ну Черкаської обл., громадянина України, з повною вищою освітою, який не є особою з інвалідністю, одруженого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 , поданим в рамках кримінального провадження №62024100140000709, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62024100140000709 від 06.10.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді солдата резерву взводу резерву роти резерву солдатського складу вказаної військової частини, у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, близько 08 год. 00 хв. 11.09.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, поки 11.08.2025 не прибув до розташування військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, що дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , та припинив кримінальне правопорушення.

18.09.2025, встановивши наявність достатніх доказів для підозри, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Залізнячка Катеринопільського р-ну Черкаської обл., громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, з додержанням вимог ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто, у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Того ж дня, враховуючи наявність письмових згод військовослужбовця та командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про подальше проходження військової служби, прокурором скеровано до суду клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.

Водночас, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.01.2026 у справі № 711/8666/25 вказане клопотання повернуто прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку в зв`язку з тим, що ОСОБА_4 неодноразово викликався в судове засідання, однак не з`явився, на телефонні дзвінки не відповідає, його місцезнаходження не відоме.

Враховуючи викладене, після надходження відповідних матеріалів із суду, 15.01.2026 прокурором відновлено досудове розслідування.

У подальшому слідчим відповідно до вимог ст.ст. 133, 135 КПК України, з метою допиту, вручення копії і розгляду судом клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ін. підозрюваний ОСОБА_4 викликаний до слідчого повістками про виклик від 15.01.2026, які направлені поштовим та електронним зв`язком за останніми відомими адресами його проживання та проходження служби.

Водночас, викликаний вказаними повістками підозрюваний ОСОБА_4 на виклики у визначений час 21, 22 та 23 січня 2026 року та в подальшому до слідчого не з`явився, про причини неявки не повідомив, на телефонні виклики не відповідає.

Таким чином, місцезнаходження підозрюваного на даний час не встановлено, на виклики останній не з`являється.

При цьому, у кримінальному провадженні виконано всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного.

У зв`язку з цим, відповідною постановою досудове розслідування даного кримінального провадження зупинене з одночасним оголошенням підозрюваного у розшук.

Діяння ОСОБА_4 кваліфікується за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до від п`яти до десяти років. Згідно ст. 12 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» суд вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, допитані в якості свідків військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , окрім іншого, показали, що ОСОБА_4 11.09.2024 без дозволу командування самовільно залишив розташування вказаної військової частини у АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим зроблено відповідні доповіді та здійснено заходи щодо розшуку даного військовослужбовця. Проте вжиті пошукові заходи результатів не дали, на службу ОСОБА_4 не повернувся.

Вказані обставини також підтверджуються повідомленням, актом та матеріалами проведеного за даним фактом службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 , іншими доказами.

Дані обставини вказують на те, що ОСОБА_4 переховується від органу досудового розслідування та прокуратури. На даний час місце знаходження останнього невідоме.

З огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його особу та інші обставини, існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому від підозрюється.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Необхідність обрання стосовно вказаного підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.

Висновок про наявність вказаних ризиків зроблено виходячи з наступних обставин:

- кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за його вчинення санкцією ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`яти до десяти років. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства;

- враховуючи наявність письмових згод військовослужбовця ОСОБА_4 та командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про подальше проходження військової служби, прокурором скеровано до суду клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, проте, згідно з ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.01.2026 у справі № 711/8666/25 вказане клопотання повернуто прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку в зв`язку з тим, що ОСОБА_4 неодноразово викликався в судове засідання, однак не з`явився, на телефонні дзвінки не відповідає, його місцезнаходження не відоме;

- перебуваючи на волі, ОСОБА_4 зможе вільно спілкуватися зі співслужбовцями військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим, останній незаконними засобами (вмовляннями, підкупом чи погрозами тощо) зможе впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження;

- на повістки про виклик до слідчого і телефонні виклики останній неодноразово не з`являвся;

- ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Враховуючи викладене, спроби ОСОБА_4 будь-яким чином ухилитися від суду у подальшому мають високу ймовірність.

Враховуючи те, що місце перебування підозрюваного не відомо, оскільки останній продовжує переховуватися від органу досудового розслідування, прокуратури та суду, він до військової частини не повернеться, а продовжить уникати військової служби та досудового розслідування у невстановленому місці, таким чином продовжить вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Метою та підставами застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього визначених процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином та припинення вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

На переконання органу досудового розслідування, запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів.

Оцінюючи в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення останнім кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, з огляду на особу підозрюваного, з метою забезпечення належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, запобігання спробам останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватися від органів слідства та суду, а також припинити вчинення злочину у якому він підозрюється, беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, ініціатор клопотання приходить до висновку про те, що є достатні підстави вважати, що на даний час є необхідним застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави

З урахуванням вищевикладеного, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково зазначив, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є обґрунтованою на підставі вже зібраних органом досудового розслідування доказів. Крім того зауважив на реальності та обґрунтованості існуванні ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України. Так підозрюваний ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання, в разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, може переховуватись від слідства та суду. Крім того, про обгрунтованість даного ризику свідчите те, що відносно нього до суду скеровувалось клопотання про закриття кримінального провадження та повернення його на військову службу, однак ОСОБА_4 на виклики суду не з`являвся, тому клопотання прокурора було повернуто для продовження здійснення досудового розслідування. Також, для уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни раніше наданих показань чи відмови від надання показань, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме на військовослужбовців своєї військової частини, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину. Крім того, з метою уникнення покарання підозрюваний може створити штучні докази, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. Ризик продовжити вчинення кримінального правопорушення, у вчинення якого підозрюється, полягає в тому, що ОСОБА_4 може в подальшому знову не з`являтися на службу до військової частини з метою ухилення від військової служби. З урахуванням викладеного, прокурор просив застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.11.2026 включно.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, оскільки ризи є необґрунтованими та недоведеними. Просив врахувати бажання підозрюваного повернутись на військову службу, не застосовувати до нього тримання під вартою, або ж визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника. Також зазначив, що він бажає продовжити військову службу. Просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62024100140000709 від 06.10.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби вчиненому в умовах воєнного стану.

Згідно положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років), відноситься до категорії тяжких злочинів.

Так, 18.09.2025, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Того ж дня, враховуючи наявність письмових згод військовослужбовця та командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про подальше проходження військової служби, прокурором скеровано до суду клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.01.2026 у справі № 711/8666/25 вказане клопотання повернуто прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку в зв`язку з тим, що ОСОБА_4 неодноразово викликався в судове засідання, однак не з`явився, на телефонні дзвінки не відповідає, його місцезнаходження не відоме.

Враховуючи викладене, після надходження відповідних матеріалів із суду, 15.01.2026 прокурором відновлено досудове розслідування.

Слідчим скеровувались повістки за місцем проживання ОСОБА_4 , проте останній на виклики не з`являвся, що підтверджується долученими до клопотання повістками, реєстрами відправки поштової кореспонденції. Проведеними слідчими (розшуковими) заходами місце перебування останнього не встановлено.

Постановою слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 від 23.01.2026 у даному кримінальному провадженні досудове розслідування зупинено та підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.09.2026 задоволено клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_4 та надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На виконання вказаної вище ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.09.2026 органом досудового розслідування 04.10.2026. було затримано ОСОБА_4 .

Постановою слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 від 04.10.2026 досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024100140000709 від 06.10.2024 відновлено.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, а саме: матеріалами службового розслідування військової частини; показаннями свідків; даними протоколу затримання; іншими матеріалами кримінального провадження.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Таким чином, на думку слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази переконали б неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Також, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, при встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований в провину ОСОБА_4 злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту.

Про обґрунтованість вказаного ризику свідчить і те, що підозрюваний самовільно залишив місце дислокації військової частини, в якій проходив військову службу за мобілізацією, а також те, що після повідомлення йому про підозру в межах даного кримінального провадження та направлення до суду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, не з`являвся на виклики суду, у зв`язку з чим був оголошений у розшук.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на військовослужбовців своєї військової частини, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Також, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_4 підозрюється, оскільки є підстави вважати, що останній може знову не з`явитись на службу до військової частини з метою ухилення від військової служби.

В той же час, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено існування можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином і є лише його припущенням, з огляду на його необґрунтованість.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.

Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, особливості події кримінального правопорушення, вбачається, що особисте зобов`язання, не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення в якому він підозрюється.

Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, зокрема, тих, що характеризують особу останнього, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.

Також, при визначенні запобіжного заходу підозрюваному, слідчий суддя враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого в провину ОСОБА_4 , а саме нехтування конституційним обов`язком кожного громадянина із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, Статутами ЗСУ, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують порядок проходження військової служби через особисту недисциплінованість.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню та обирає підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Щодо визначення розміру застави слід зазначити наступне.

Згідно абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Абзацом 8 частини 4 ст. 183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Таким чином, враховуючи вимоги ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя має право та вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує положення ч. 4 ст. 182 КПК України, якими визначено, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Вирішуючи питання щодо встановлення застави, слідчий суддя приймає до уваги, обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , його бажання продовжити служити у ЗСУ, наявність міцних соціальних зав`язків, а саме наявність дружини та постійного місця проживання.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за можливе при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити останньому як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у даному кримінальному провадженні, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, слідчий суддя не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період строку досудового розслідування, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_4 було затримано 04.10.2026, про що свідчить відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.10.2026. Строк досудового розслідування у даному кримінальному провадження закінчується 26.11.2026. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.11.2026 включно.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 , подане у кримінальному провадженні №62024100140000709, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України задовільнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.11.2026 включно з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання 04.10.2026.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: Рахунок отримувача - UA968201720355249001500003652; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092; Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) - 820172, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №62024100140000709, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2024.

Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;

- не відлучатись за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/реєстрації;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідками у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_4 у присутності слідчого чи прокурора;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.11.2026 включно. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Строк дії ухвали визначити до 26 листопада 2026 року включно.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ для виконання.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.

Слідчий суддя: ОСОБА_1