Ухвала суду № 140496289, 07.10.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 07.10.2026Справа № 554/10733/26Провадження № 1-кс/554/11906/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026 року м.Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12026170420000779 від 13.07.2026 року накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 17.07.2026 року

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту та прохав суд скасувати арешт з майна накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 17.07.2026 року у справі №554/10733/26 у кримінальному провадженні № 12026170420000779 від 13.07.2026 року на кошти за рахунком НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в банківській установі АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ: 00032129; юридична адреса: 01001, Україна, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12 Г).

Заявник в судове засідання не з`явився, прохав проводити розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що не заперечує проти задоволення клопотання та скасування арешту з коштів, які перебувають на рахунку так як на даний час відпала потреба у необхідності арешту майна.

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до висновку про можливість скасування арешту з майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 17.07.2026 року, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 17.07.2026 року у справі №554/10733/26 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в банківській установі АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ: 00032129; юридична адреса: 01001, Україна, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12 Г).

Прокурором в поданій заяві вказано, що на теперішній час відповідно до ч.1 ст.174 КПК України у подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба.

На підставі вказаного, суд приходить до висновку що на теперішній час відпали підстави для подальшого арешту майна.

За правилами ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Накладення арешту на певне майно може бути здійснено лише за наявності передбачених у КПК України нормативних підстав, а саме за ст.170 КПК України за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно: є речовим доказом злочину; підлягає спеціальній конфіскації; підлягає конфіскації як покарання чи заходу кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб; для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. При цьому, можливість накладення арешту за відповідними змінами до ст.170 КПК України окремо встановлюється для: 1) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого; 2) третіх осіб; 3) для юридичних осіб щодо яких застосовуються заходи кримінального провадження.

Згідно ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Єпропейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греціг" (ВП). заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля ( рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series A N 296-A, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами," має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series A N 98).

Приймаючи дане рішення виходжу також з наступного.

У данному випадку, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника та володільця майна, як арешт його майна та заборона користування ним.

Окрім того прокурором, не надано суду доказів, які б вказували на необхідність арешту майна та неможливість його скасування, а навпаки надано заяву в якій прокурор вказав, що не заперечує проти скасування арешту майна, а тому суд з урахуванням вказаного вважає за можливе скасувати арешт з майна, накладеного ухвалою судді Шевченківського районного суду від 17.07.2026 року.

З урахуванням викладеного клопотання підлягає до задоволення.

На підставі викладеного і керуючись ст. 170, 173, 174, 303, 306-307, 309 КПК України

УХВАЛИВ :

Клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12026170420000779 від 13.07.2026 року накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 17.07.2026 року задовольнити.

Скасувати арешт з майна накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 17.07.2026 року у справі №554/10733/26 у кримінальному провадженні № 12026170420000779 від 13.07.2026 року на кошти на рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в банківській установі АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ: 00032129; юридична адреса: 01001, Україна, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12 Г).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1