Рішення № 140493496, 12.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/1120/26

Провадження № 2/947/1374/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України про стягнення одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію за віком, щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, заохочення до ювілейної дати, ювілейної дати роботи на залізничному транспорті та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд-

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 року ОСОБА_1 , уточнивши вимоги, звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в зв`язку з виходом на пенсію за віком в розмірі десяти середньомісячних заробітків в сумі 186201,60 грн.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2024 роки в розмірі 50% посадового окладу в сумі 10868,50 грн.; заохочувальну виплату в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати 60-річчя з дня народження в сумі 10178,00 грн.; грошову винагороду в зв`язку з 40-річчям роботи на залізничному транспорті в розмірі посадового окладу в розмірі 9253,00 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців в сумі 111720,96 грн., а всього на загальну суму 328222,06 грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 року вказану справу розподілено судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 28.01.2026 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання з`явилась, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Рахнянська С.В. до судового засідання з`явилась, позовні вимоги не визнала, проте зазначила, що у разі задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати здійснити зменшення на 95%.

У відзиві зазначено, що 06.09.2022 працюючим та звільненим працівникам спільним листом адміністрації АТ «Укрзалізниця» та профспілки залізничників і транспортних будівельників № Ц/3-91/1459/ЦПроф/30-22 від 06.09.2022 надано роз`яснення, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити рішення правління, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

З витягу з Протоколу № Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 вбачається, що на засіданні правління ухвалено рішення про здійснення нарахування та виплати працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня по грудень 2024 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.).

Проте, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, згідно з рішенням штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25, листом від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25 у зв`язку з погіршенням фінансового стану товариства та проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності відповідача, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

Додатково, щодо вимоги позивача про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки в розмірі 10868,50 грн., представник відповідача зазначає про те, що пунктом 4.16 колективного договору передбачено, що працівникам філії за письмовою заявою надається впродовж року разова допомога на оздоровлення, як правило, при виході у відпустку в розмірі, не менше 50 % тарифної ставки або посадового окладу, встановленого на дату звернення за допомогою. Однак, пунктом 1.1.4 витягу із протоколу № Ц-54/31 Ком. т. засідання правління АТ "Укрзалізниця" від 14 березня 2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, ухвалено призупинити виплату працівникам інших додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги.

Щодо вимоги позивачки про виплату заохочувальної виплати з нагоди ювілейної дати 60 років в сумі 10178,00 грн., представник відповідача вказує, що нарахування та виплата одноразового заохочення з нагоди ювілейної дати працівника (60 років) та випллата з нагоди ювілейної дати роботи на залізничному транспорті (40 років) є правом, а не обов`язком відповідача, і для його виплати обов`язковою умовою є прийняття відповідного рішення комісією з питань оплати праці, однак, питання щодо виплати одноразового заохочення до ювілейних дат ОСОБА_1 на засіданні комісії з питань оплати праці дистанції не розглядалось.

Також, представник відповідача подав заяву про застосування наслідків пропуску строків звернення до суду, в якій зазначає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку зі спливом процесуальних строків, передбачених ст.233 КЗпП України, приймаючи, що звільнення позивачки відбулось 30.09.2024 року, таким чином строк звернення позивачки до суду з відповідними вимогами повинен був тривати три місяця, проте позивачка звернулась до суду з даним позовом поза межами строків позовної давності, а саме 08.01.2026 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України Нестерова О.К. - в судове засідання з`явилась, не заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, який не розпочався на час звільнення, так як відповідач досі не надав письмового повідомлення про суму боргу.

Крім того, представник зазначає про те, що згідно зі ст.238 Кодексу Законів про Працю України суд може винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком. 11 грудня 2025 року Велика Палата Конституційного Суду України розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, та ухвалила рішення №1 р/2025, в якому суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат у таких категоріях справ суперечить Конституції України. На думку Суду, зазначене обмеження звужує зміст і обсяг гарантованих статтею 43 Конституції України прав працівника на своєчасне одержання винагороди за працю, а також обмежує можливість реалізувати право на судовий захист, гарантоване статтею 55.

Представник третьої особи зазначає, що у рішенням правління АТ «Укрзалізниця» (витяг з протоколу №Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022) у п.1.1.4. було вирішено призупинити виплату у тому числі інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Однак, як зазначає представник третьої особи, в подальшому ніяких роз`яснень, підписаних або затверджених посадовою особою, не з`явилось.

Додатково представник третьої особи звертає увагу, що зазначене рішення прийнято до набрання чинності Законом України №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який вступив в силу 24.03.2022 року, а також посилається на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 05.02.2025 року по аналогічній справі №211/7338/23 за позовом працівника залізниці, відносно того самого рішення правління зазначено, де зазначено, що : «Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно виходив із того, що товариство призупинило виплати коштів, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку, не повідомивши ОСОБА_1 та профспілковий органу, членом якого він є, про ухвалення вказаного рішення, а також у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» , який набрав чинності 24 березня 2022 року.».

Стосовно позиції Профспілки залізничників та транспортних будівельників України, представник посилається на те, що дія рішення правління (витяг з протоколу №Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022) про зупинення дії колективного договору не може розповсюджуватися на колективний договір Одеської залізної дороги на 2011-2015 роки, дія якого продовжена також на 2026 рік, так як адміністрація не зверталася до дорожньої профспілкової організації щодо призупинення дії окремих положень договору, а рішення правління АТ «Укрзалізниця» не розповсюджуються на профспілку.

Щодо вимоги позивача про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та з нагоди ювілейної дати 60 років з дня народження, представник третьої особи посилається на те, що матеріальна допомога на оздоровлення відповідно п.4.16 колективного договору передбачена щорічно, як правило, до відпустки, в розмірі не менш ніж 50% окладу (тарифної ставки). Представник звертає увагу, що за доводами відповідача, надання цієї допомоги було призупинено п.1.1.4. витягу з протоколу правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-54/31 Ком.т від 14.03.2022, однак, в подальшому рішенням правління згідно з витягом з протоколу №Ц-82/39 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 визнано, що п.1.1.4. пункту 1.1. рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31) в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення визнано таким, що втратив чинність з 01.07.2024 р., тобто на час звільнення позивачки вже не діяв, та на думку представника третьої особи роботодавець, відповідно до ст.116 Кодексу України про працю, повинен був повністю розрахуватися при звільненні.

Представник третьої особи також звертає увагу, що виплата одноразового заохочення за сумлінну працю з нагоди ювілейної дати передбачена не колективним договором, а локальним нормативним актом п.8.1. Положення про оплату праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» (затв. рішенням правління від 26.06.2023 р., протокол № Ц-85/39 Ком.т), яка не є винятковою відзнакою, а надається при досягненні зазначеного у Положенні віку за умови відсутності діючої догани. В свою чергу, за доводами представника третьої особи, вказане Положення є діючим, не зупинялося ніяким рішенням, передбачено галузевою угодою, входить до системи оплати праці АТ «Укрзалізниця» та є обов`язковим для роботодавця, вказане подання є в матеріалах справи, але безпідставно не було розглянуто керівництвом.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, представник третьої особи вважає відповідні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи в електронному вигляді, заслухавши учасників процесу, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , працівник залізниці, звільнилася за власним бажанням в зв?язку з виходом на пенсію за віком 30.09.2024 року згідно Наказу (розпорядження) № 69/0C від 26.09.2024 р.

Стаж роботи позивача на залізничному транспорті на час звільнення становить - 41 рік 1 місяць 22 дні, що підтверджується Протоколом комісії з установлення трудового стажу у залізничній галузі та розміру одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію з посади електромеханіка 1 групи від 26.09.2024 року, середньомісячна заробітна плата за останні два календарних місяця, що передують дати звільнення склала 18620,18 грн., розмір допомоги в частках до заробітної плати складав 10 середньомісячних заробітків.

Стаж роботи на залізниці позивача підтверджується копією трудової книжки, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 08.08.1983 року працювала на Одеській дистанції сигналізації зв`язку, останні роки з 01.08.2016 по 30.09.2024 року позивач працювала на посаді електромеханіка дільниці І групи бригади автоматичної телефонної станції будинку зв?язку станції Одеса - Товарна виробничого підрозділу служби сигналізації та зв?язку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно Наказу Виробничого підрозділу служби сигналізації та зв`язку «Одеська дистанція сигналізації та зв`язку Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 69/ОС від 26.09.2024 року вбачається, що з ОСОБА_1 припинено трудовий договір на підставі ст.38 КЗпП за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Також, зазначено щодо компенсації за невикористані 27 днів відпустки: в тому числі 17 днів за період 28.07.2021-31.12.2023р; 4 дні за період 01.01.2024-27.07.2024р; 6 днів за період 28.07.2024-30.09.2024р. Наказом встановлено виплати, передбачені Колективним договором п.4.17 у розмірі 10,0 (десять) середньомісячних заробітків (посадових окладів) з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 року (витяг з протоколу № Ц-54/90 Ком.т.)

Статею 47 КЗпП України передбачено проведення роботодавцем розрахунку з працівником у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України передбачено при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Позивач у позові зазначає, що при звільненні вона не отримала повний розрахунок, а сааме - одноразову матеріальну допомогу в зв?язку з виходом на пенсію, щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки, матеріальне заохочення з нагоди ювілейної дати - 60 річчя з дня народження та стажу праці 40 років на підприємстві.

Адміністрацією їй було повідомлено, що за графіком виплат одноразової матеріальної допомоги в зв?язку з виходом на пенсію за віком таку допомогу вона отримає в порядку черги. Позивач також очікувала, що в 2025 році отримує невиплачені раніше щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки, а також матеріальну допомогу до ювілейної дати - 60 років з дня народження.

Розмір матеріальної допомоги при звільненні на пенсію становить 10 середньомісячних заробітків відповідно до п.4.17 Колективного договору та протоколу N? ЦІЧК- 66/12 від 26.09.2024 р. (копія протоколу додається), середній заробіток на час звільнення, відповідно наданому розрахунку оплати середньої зарплати (копія додається), складає 18620, 16 грн., всього позивач повинна була отримати 18620,16 грн. * 10 = 186201,60 (сто вісімдесят шість тисяч двісті одна грн. 60 коп.). Ця сума також підтверджується наданим розрахунком заробітної плати за грудень 2025 року (копія додається). Також колективним договором (п.4.16) передбачена щорічна виплата матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі не менш ніж 50% тарифної ставки або посадового окладу, як правило, до відпустки.

Із позову вбачається, що посадовий оклад позивача станом на 01.12.2022р. та на 01.01.2023 р. становив 8412 грн., станом на 08.08.2023 становив 9253 грн., станом на 02.07.2024 року становив 10178 грн., що підтверджується довідкою ШК-31/62 від 08.12.2025р., копія якої додається. Позивач надає розрахунок мінімальної матеріальної допомога на оздоровлення, зокрема - за 2022 рік : 50% від 8412 грн. = 4206,00 грн.; за 2023 рік : 50% від 9253 грн. = 4626,50 грн.; за 2024 рік : 50% від 10178 грн. = 5089, 00 грн., з яких за 2024 рік позивачу було частково виплачено 3053,00грн., залишок не виплаченого склав 2036,00 грн., що загалом становить 10868,50 грн.

Крім того, пунктом 7.23 Колективного договору передбачена грошова винагорода в розмірі посадового окладу (тарифної ставки) з нагоди ювілейної дати роботи на транспорті. 08.08.2023 року позивачу виповнилось 40 років, як вона працює на залізничному транспорті, її посадовий оклад на той час становив 9253,00 грн.

Позивач вказує, що відповідно до встановленого порядку її безпосередній керівник ОСОБА_2 надала рапорт начальнику виробничого підрозділу, але через зупинення виплат рішенням АТ «Укрзалізниця» (протокол N?Ц-54/31 Ком.т (п.1.1.4) цю грошову винагороду позивач не отримала, ані в 2023 році, а ні при звільненні, копія вказаного рапорту є в матеріалах цивільної справи.

Позивач звертає увагу на пункт 8.8. Положення про оплату праці працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця», яким передбачено нарахування та виплата одноразового заохочення до ювілейної дати працівника в розмірі 100% посадового окладу. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 виповнилось 60 років, тому безпосереднім керівником позивача ОСОБА_2 було подано рапорт начальнику виробничого підрозділу, але вказані виплати вона не отримала, копія рапорту є в матеріалах справи. Станом на 02.07.2024 року посадовий оклад ОСОБА_1 становив 10178,00 грн.

Позивач вказує, що її середній заробіток на час звільнення складав 18620,16 грн., що за шість місяців становить суму в розмірі 18620,16 грн.* 6 міс. = 111720,96 грн., тобто роботодавець не виконав обов?язок щодо проведення зі звільненим працівником повного розрахунку, чим порушив права позивача на отримання цих виплат за доброчесну багаторічну працю та на оздоровлення.

Представник відповідача посилається на норми ст.11 Закону № 2136-XI, яким на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Зокрема, посилається на Протокольне рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т (п.1.1.4), яким ухвалено призупинити виплату працівникам інших додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Щодо вимоги позивачки про виплату заохочувальної виплати з нагоди ювілейної дати 60 років в сумі 10178,00 грн., представник відповідача вказує, що нарахування та виплата одноразового заохочення з нагоди ювілейної дати (60 років) є правом, а не обов`язком відповідача, і для його виплати обов`язковою умовою є прийняття відповідного рішення комісією з питань оплати праці, однак, питання щодо виплати одноразового заохочення до ювілейної дати ОСОБА_1 на засіданні комісії з питань оплати праці дистанції не розглядалось.

Крім того, представник відповідача вважає відсутніми підстави для застосування ст. 117 КЗпП України, оскільки виплата, яка є предметом спору у даній справі призупинена, з початку воєнної агресії (з 24.02.2022 року) підприємство не могло нормально здійснювати роботу з причин, що від нього не залежали, а відповідно пункту 3 ст. 10 Закону №2136-ІХ роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Додатково представник відповідача зазначив, що не погоджується з розміром середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільнення в сумі 111720.96 грн., при цьому заявляє, якщо суд дійде до висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки, просить зменшити його розмір на 95%, з урахуванням його компенсаційного характеру та складного фінансового стану АТ «Укрзалізниця».

В матеріалах справи є розрахунок заробітної плати, з якого вбачається, що ОСОБА_1 нараховано додаткова матеріальна допомога в розмірі 186201,60 грн., проте відсутня інформація про виплату позивачці - одноразової додаткової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі десяти середньомісячних заробітків в розмірі 186201,60 грн., а також заявлені останньою до стягнення: одноразову (щорічну) матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки в розмірі 50% посадового окладу; заохочувальну виплату в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати - 60-річчя з дня народження, заохочувальну виплату в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати роботи на залізничному транспорті (40 років стажу). Із пояснень позивача та наданої таблиці розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачу належало до виплати 331275,06 грн., але частково за 2024 рік було виплачено матеріальну допомогу в розмірі 3053,00грн., тому підлягає стягненню грошові кошти в сумі 328222,06 грн.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано дію норм законодавства про працю та на період дії воєнного стану введено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

У розумінні статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Колективний договір між адміністрацією Одеської залізниці і дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України на 2011-2015 роки, зареєстрований Департаментом праці і соціальної політики Одеської міської ради №02/548-04 від 31.12.2010 є діючим до укладення нового колективного договору на підставі ст.9 Закону України «Про колективні договори та угоди» №3356-Х11 від 1 липня 1993 року з подальшими змінами та листів, які щорічно надаються роботодавцем про продовження дії колективного договору. На даний час колективний договір діє в повному об`ємі.

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про колективні договори та угоди» 3356-Х11 від 1 липня 1993 року встановлено, що умови колективних Договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до статті 7 цього Закону, яка кореспондується із положеннями статті 13 КЗпП України, зміст колективного договору визначається сторонами.

Зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою (стаття 14 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Невиконання умов колективного договору та невиплата заробітної плати на яку позивач розраховував, з боку роботодавця є порушенням трудових прав позивача, а тому вимоги позивача в цій частині є повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст.2 Закону України «Про оплату праці» усі види допомоги та заохочень входять в структуру оплати праці.

Ст.5 цього Закону передбачено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів, генеральної угоди на національному рівні, галузевих (міжгалузевих), територіальних угод, активних договорів, трудових договорі, грантів.

Відповідно до статті 9 КЗпП України, умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.), встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Тобто, усі виплати, про стягнення яких звернувся позивач, внесені до колективного договору і є обов`язковими для АТ «Укрзалізниця», тому вищевказаною статтею встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації приводяться в день звільнення, тобто позивач повинен був отримати повний розрахунок 30.09.2024 року, чого роботодавцем зроблено не було.

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №821/1083/17 від 26.02.2020, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Судом встановлено, що у відповідності витягу з протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року, пунктом 1.1.4 вирішено інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики.

Листом АТ «Українська залізниця» від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25, повідомлено, що на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведення заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 року та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

Постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі №211/7338/23 визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Верховний Суд у зазначеній постанові погодився з висновками суду першої інстанції про те, що товариство призупинило виплати коштів, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку, не повідомивши працівника та профспілковий орган, членом якого він є, про ухвалення вказаного рішення, а також у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Постановою Керівництва АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» і президії дорпрофсожу від 16.12.2025 року за №Н-02/77пр-62/24, продовжено дію чинного колективного договору між адміністрацією і дорожнім комітетом профспілки Одеської залізниці до 31.12.2026 року.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем було ініційовано питання щодо підписання змін/доповнень, у тому числі з позивачкою, до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати як одноразової основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше, так і одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки, матеріали справи не містять, як і не містять проведених дій відповідача щодо погодження таких дій з профспілковим органом.

Одночасно судом враховується, що представником третьої особи Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України зазначено, що адміністрація не зверталася до дорожньої профспілкової організації щодо призупинення дії окремих положень договору, а рішення правління АТ «Укрзалізниця» не розповсюджуються на профспілку.

Отже, як вбачається, відповідачем призупинено виплату коштів, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку, без повідомлення позивача про ухвалення вказаного рішення, а також у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати одноразової основної та додаткової матеріальну допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше та одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, однак не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.

Також, судом встановлено, що у відповідності до пункту 4.16 Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між адміністрацією і дорожнім комітетом профспілки Одеської залізниці на 2011-2015 року, зареєстрованого Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради за №02/548-04 від 31.12.2010, передбачено, що працівникам дороги за письмовою заявою надавати протягом року одноразову допомогу на оздоровлення, як правило при виході в чергову відпустку в розмірі не менше 50 % тарифної ставки або посадового окладу, встановлених на дату звернення за допомогою та відповідно до Додатка № 7 до колективного договору. Проте, позивачу матеріальна допомога за 2022,2023,2024 рік не виплачувалась, окрім частково виплаченої в сумі 3053,00 грн. за 2024 рік, при належній виплаті 5089,00грн., залишок 2036,00 грн. не виплачено.

Приймаючи викладене, відсутність правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі десяти середньомісячних заробітків, та матеріальної допомоги на оздоровлення, суд вважає в цій частині вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Щодо стягнення заохочувальної виплати в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати - 60-річчя з дня народження в сумі 10178,00 грн., суд зазначає про наступне.

Протоколом засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 21.12.2021 №Ц-56/143 було затверджено положення про оплату праці працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця», що не оспорювалось учасниками справи та текст якого перебуває у вільному доступі в мережі Інетернет.

Пунктом 8.1 розділу 8 «Інші заохочувальні виплати та винагороди» положення про оплату визначено, що одноразове заохочення за сумлінну працю з нагоди ювілею віднесено до інших заохочувальних виплат.

Пунктом 8.3. положення встановлено, що рішення щодо виплати працівнику інших заохочувальних виплат та винагород приймається керівником підрозділу на підставі протокольного рішення комісії з питань оплати праці відповідного рівня управління (розділ 10 цього Положення) за погодженням з відповідним профспілковим органом.

Згідно з п. 8.8. Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця», яке є загальнодоступним в мережі Інтернет, працівникам підрозділу можуть бути нараховані та виплачені одноразові заохочення до ювілейних дат працівників (50, 60, 70 років) залежно від стажу роботи в АТ «Укрзалізниця» та посадового окладу (тарифної складової) в таких розмірах: від 1 року до 5 років 20 відсотків; від 5 років до 10 років 40 відсотків, від 10 років до 15 років 60 відсотків, понад 15 років 100 відсотків. Стаж роботи визначається на підставі даних трудової книжки за методикою, передбаченою Порядком визначення стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років. Клопотання (подання) подає керівник із зазначенням загальних підсумків оцінювання результатів роботи працівника.

Відповідно до пункту 10.15 положення про оплату, комісія з питань оплати праці: приймає рішення щодо встановлення, виплати та розміру винагороди за підсумками роботи за рік, премії за виконання важливих і особливо важливих завдань, одноразових заохочень, не пов`язаних з конкретними результатами праці; приймає рішення щодо інших питань оплати праці в частині встановлення, позбавлення, розміру виплат.

Згідно пункту 10.18. положення, протокольне рішення комісії вводиться в дію наказом керівника відповідного рівня за погодженням з відповідним профспілковим органом.

Із поданих до суду документів вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 60 річчя якої відбулось 02.07.2024 році, тобто до дати звільнення останньої, що у відповідності до Наказу (розпорядження) №1500/ОС від 26.09.2024 року відбулось 30.09.2024 року.

Станом на час, 60 річчя позивачки, стаж останньої у відповідності до протоколу комісії з установлення трудового стажу у залізнічній галузі та розміру одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію від 26.09.2024 року складав 41рік 01 місяць 22 дня.

Будь-яких доказів на підтвердження притягнення позивачки до будь-якої дисциплінарної відповідальності, як і про наявність будь-яких інших обставин, які б позбавляли право позивачки на вказану виплату, відповідачем до суду не надано, рапорт старшого керівника про заохочення з ювілейної дати відповідачем не було прийнято до розгляду через зупинення виплат.

Таким чином, позивачка набула право на отримання відповідної виплати у розмірі посадового окладу у 2024 році, який станом на 02.07.2024 року, становив у розмірі 10178,00 грн., оскільки це не право, а обов`язок відповідача здійснити вказану виплату.

Крім того, відповідно п.7.23 колективного договору передбачена грошова нагорода в розмірі посадового окладу (тарифної ставки) з нагоди ювілейної дати роботи на транспорті. Зокрема, 08.08.2023 року виповнилось 40 років, як позивач працює на залізничному транспорті, її посадовий оклад станом на 08.08.2023 року становив 9253 грн.

Позивач у позові зазначає, що її безпосередній керівник надав рапорт начальнику виробничого підрозділу, але рішення ані в 2023 році, ані на час звільнення, не було прийнято через зупинення виплат.

Однак, суд зазначає, що усі виплати, про стягнення яких позивач звертається, внесені до колективного договору і є обов`язковими для АТ «Укрзалізниця», зокрема п.7.23 входить до розділу «Соціальні гарантії, пільги та компенсації», які входять до загальної структури заробітної плати як гарантовані соціально-трудові виплати.

Таким чином, відповідно до сталої судової практики Верховного Суду та загальних норм трудового права України, виплата одноразової матеріальної допомоги (заохочення) за досягнення значного стажу роботи (зокрема, 40 років), передбачена Положенням про оплату праці працівників АТ «Укрзалізниця», є обов`язком товариства, а не його добровільним правом.

Положення про оплату праці, погоджене з профспілкою та затверджене правлінням товариства, є невід`ємною частиною колективно-договірних зобов`язань роботодавця. Якщо працівник виконав умову (набув необхідний стаж 40 років), у нього виникає законне право на отримання виплати, а у товариства обов`язок її нарахувати та виплатити.

Невиплата суми за наявності підтвердженого стажу визнається судом як порушення ст. 97 КЗпП України та Закону України «Про оплату праці».

На підставі вищевикладеного, вбачається, що станом на час звільнення позивачки, а саме 30.09.2024 року, ОСОБА_1 безпідставно не було виплачено: матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2024 роки в розмірі 50% посадового окладу в сумі 10868,50 грн.; заохочувальну виплату в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати 60-річчя з дня народження в сумі 10178,00 грн.; грошову винагороду в зв`язку з 40-річчям роботи на залізничному транспорті в розмірі посадового окладу в розмірі 9253,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

За вимогами ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 року у справі №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст.47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації у строки, зазначені в статті 116 кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2020 року у справі № 712/3776/17.

Аналіз правових норм дає підстави для висновку проте, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, одноразова матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Отже, суд констатує наявність вини роботодавця - відповідача АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» у невиплаті належних звільненому ОСОБА_1 у день її звільнення коштів на загальну суму 328222,06 грн., що свідчить про наявність у відповідача обов`язку по виплаті останній середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, але не більше як за шість місяців.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з наступними змінами (далі - Порядок).

Відповідно Протоколу комісії від 26.09.2024 року вбачається, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарних місяця, що передують дати звільнення склала 18620,16 грн., тому середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше шести місяців, становить суму 18620,16 * 6 міс.=111720,96 грн.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України наведеними у п. 6 постанови №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 13.10.2020 року у справі №712/9213/18, визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Оцінюючи доводи представника відповідача про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку до 5% від заявленої суми, з посиланням на принципи розумності, співмірності та форс-мажорні обставини, посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц, суд зазначає наступне.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).

З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови в справі № 761/9584/15-ц зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Велика Палата сформулювала нові змістові критерії, які суд має враховувати під час вирішення питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою Верховного Суду. Суд під час вирішення подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року в справі №489/6074/23 сформульовано загальний правовий висновок про застосування статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, зазначено, що, розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. Під час здійснення такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Приймаючи вищевикладене, враховуючи розмір простроченої заборгованості та її співвідношення із середнім заробітком, доводи представника відповідача щодо зменшення сум виплати на 95% є безпідставними.

Судом встановлено, що відповідачем невиплачено позивачеві під час звільнення виплати на загальну суму 328222,06 грн., що є важливим для забезпечення його життєдіяльності, крім того суд звертає увагу, що невиплата позивачеві відповідних сум з дня звільнення триває понад два роки, що є порушенням його законних трудових прав.

Також, суд звертає увагу щодо графіку черговості виплати матеріальної допомоги при звільненні на пенсію за 2024 рік, який не було дотримано відповідачем відносно позивача, а починаючи з 01.04.2025, як зазначено відповідачем, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, згідно з рішенням штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025, виплату одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію призупинено до окремого рішення керівництва, що додатково свідчить про триваючий характер порушених прав та інтересів позивача та відсутність добросовісної поведінки відповідача, як роботодавця.

Щодо строку звернення до суду з позовом та заяви відповідача про застосування наслідків його пропуску, суд зазначає наступне.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України (із змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Суд зазначає, що рішенням № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України роз`яснив, що право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

За наслідком чого, Конституційний Суд вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Матеріальна допомога, передбачена колективним договором, входить до структури зарплати, тому має бути виплачена в день звільнення, що підтверджується правовим висновком, викладеним в Постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №143/179/19.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, вимог ст.233 КЗпП України, конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, суд вважає, що строк звернення до суду з цим позовом не пропущено, а заява відповідача щодо застосування наслідків пропуску строку на звернення до суду шляхом відмови у позові, є необґрунтованою.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Одеська дорожня організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України, про стягнення одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію за віком, щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення у період 2022-2024р., заохочення до ювілейної дати працівника (60 років); заохочення з нагоди ювілейної дати роботи на залізничному транспорті (40 років стажу) та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що у відповідності до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, позивачка була звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду даної справи.

За наслідком чого, приймаючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на загальну суму 328222,06 грн., суд доходить до висновку, що у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в сумі 3282,22 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-89, 259, 263-265, 268, 273-274, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України про стягнення одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію за віком, щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, заохочення до ювілейної дати, ювілейної дати роботи на залізничному транспорті та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03150, Україна, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткову одноразову матеріальну допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі десяти середньомісячних заробітків в сумі 186201 (сто вісімдесят шість тисяч двісті одна) гривень 60 копійок, одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі 50% відсотків від посадового окладу в сумі 4206,00 (чотири тисячі двісті шість) гривень, одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік у розмірі 50% відсотків від посадового окладу в сумі 4626 (чотири тисячі шістсот двадцять шість) гривень 50 копійок, частково недоплачену одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 50% відсотків від посадового окладу в сумі 2036,00 (дві тисячі тридцять шість/ гривень, заохочувальну виплату з нагоди ювілейної дати роботи на залізничному транспорті (40 років стажу) в сумі 9253,00 (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят три) гривень; заохочувальну виплату з нагоди ювілейної дати працівника (60 років) в сумі 10178,00 (десять тисяч сто сімдесят вісім) гривень, що в цілому становить 216501 (двісті шістнадцять тисяч п`ятсот одна) гривня 10 копійок, з проведенням з цих грошових коштів (сум) необхідних відрахувань передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03150, Україна,місто Київ,вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2024 року по 30.03.2025 року (шість місяців) в сумі 111720 (сто одинадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 96 копійок, з проведенням з цих грошових коштів (сум) необхідних відрахувань передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Всього до стягнення підлягає 328222 /триста двадцять вісім двісті двадцять дві/ гривень 06 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03150, Україна, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір в сумі 3282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) гривень 22 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано 12.10.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко