Ухвала суду № 140493371, 12.10.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

12 жовтня 2026 року Єдиний унікальний № 509/2519/20 Провадження № 6/501/169/26

УХВАЛА

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі: головуючого Тордія Е.Н., секретаря судового засідання Дунаєваої Т.В.

номер справи № 509/2519/20 провадження 6/501/169/26

розглянувши в відкритому судовому засіданні заяву заявника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», Чорноморський відділ державної виконавчої служба в Одеському районі Одеської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник ОСОБА_1 предмет на підстава звернення про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Стислий виклад заяви.

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» (далі по тексту ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС») звернувся до Чорноморського міського суду Одеської області з вищевказаною заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом зміни стягувача його правонаступником та видачу дублікату виконавчого листа.

В обґрунтування заяви посилається, на те, що між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі по тексту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого, останній було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі, та встановлений графік повернення їх.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

В подальшому позовом ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, та на виконання рішення видано виконавчий лист № 509/2519/20 від 12 січня 2021 року, про стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» боргу за кредитним договором.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача.

Таким чином кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС». Окрім того, кредитний договір відповідача на момент звернення заявника з даною заявою є дійсними та не оскаржувались сторонами по справі.

На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 65044413 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

25 червня 2024 року державним виконавцем ВДВС вищевказане ВП було завершено, оригінал вищевказаного виконавчого листа направлено стягувачу.

Станом на дату укладання Договору факторингу оригінал вищевказаного Виконавчого листа ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не передавався.

У зв`язку з відсутністю оригіналу виконавчого листа на адресу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було скеровано запит з метою з`ясування його наявності. 31 березня 2026 року на адресу ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» надійшла відповідь, відповідно до якої оригінал виконавчого листа втрачено.

У зв`язку з вказаним, ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» на даний час у зв`язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувана, що гарантовані законодавством України.

На підставі викладеного просить замінити стягувана у виконавчому листі № 509/2519/20 від 12 січня 2021 року, з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на його правонаступника ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС», видати ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат виконавчого листа № листі № 509/2519/20 від 12 січня 2021 року.

Позиція учасників судового засідання.

Представник заявника в заяві просив її розгляд проводити за своєю відсутністю. (а.с. 4)

Заінтересовані учасники судового засідання про слухання справи повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явились.

Згідно ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За положеннями ст. ст. 13, 43 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18

За приписами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно до ч. 3 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Процесуальні дії

Заяви та клопотання.

Ухвалою суду від 19 червня 2026 року заява прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.

08 вересня 2026 року представником позивача надані докази втрати виконавчого листа.

Фактичні обставини справи.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача. (а.с. 23-27).

Відповідно до п. 1 Договору факторингу клієнт відступає належні йому права вимоги (прав вимоги), а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у реєстрі боргових зобов`язань (за формою, що наведена у додатку №1 до цього Договору, далі - Реєстр боргових зобов`язань), який складається клієнтом, далі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між клієнтом та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним реєстром боргових зобов`язань, а Фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього прав вимоги та сплачує клієнту за права вимоги грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до акту № 5 приймання-передачі реєстру боргових зобов`язань № 5 від 10 вересня 2025 року за Договором факторингу №8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» передало ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» документацію боржника ОСОБА_1 (а.с. 6, 11).

Відповідно до п. 8.2 Договору факторингу цей Договір є підставою щодо заміни клієнта, як сторони відповідних судових процесів, а так само, на переведення всіх прав стягувача у виконавчих провадженнях, на особу фактора як належну сторону таких справ / проваджень, після набуття фактором прав вимоги згідно з цим Договором.

На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 65044413 з примусового виконання виконавчого листа № 509/2519/20 від 12 січня 2021 року. (а.с. 7-8).

Постановою ВП № 65044413 від 25 червня 2024 року головним державним виконавцем Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шульгіною Людмилою Анатоліївною виконавчий лист № 509/2519/20 виданий 12 січня 2021 року Іллічівським міським судом Одеської області повернуто стягувачу. (а.с. 20).

ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» направило запит до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо оригіналів виконавчих листів та постанов про завершення виконавчого провадження, відповідно до реєстру. (а.с. 18).

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано відповідь про те, що в ході перевірки внутрішніх реєстрів обліку встановлено, що оригінали документів (які надійшли до банку в період до 05 жовтня 2025 року включно) за витребуваними ПН клієнтів знаходилися на зберіганні в архівному приміщенні, яке було знищено 05 жовтня 2025 року під час ракетного обстрілу з боку РФ. (а.с. 12).

Факт виникнення пожежі 05 жовтня 2025 року, за адресою: м. Львів, вул. Північна, 2 та АДРЕСА_1 підтверджується актом про пожежу від 06 жовтня 2025 року. (а.с. 13-17).

Станом на дату укладання Договору факторингу оригінал виконавчого листа ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не передавався.

ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» на даний час у зв`язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувана, що гарантовані законодавством України.

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження.

Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Так у п.15 рішення ЄСПЛ у справі «Моргуненко проти України» від 06 вересня 2007 року (заява № 43382/02) вказується таке: «Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження («Скордіно проти Італії») 36813/97, п.197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес («Естіма Джордж проти Португалії»), рішення від 21 квітня 1998 року, «Сіка проти Словаччини», N 2132/02, пп.24-27, від 13 червня 2006 року)».

За змістом ст. 512 Цивільного кодексу України, ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

У зв`язку з такою зміною відбувається вибуття особи з провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належною стороною проводиться відповідно вимог до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно, до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13, виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, ст. 378 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувана.

Крім цього, із змісту вказаної постанови Верховного Суду України, вбачається, що згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Верховний Суд 25 квітня 2018 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 2-Н-148/09, провадження № 61-1104св18 (ЄДРСРУ № 73627702) досліджував питання щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником та дійшов висновку, що заміна сторони правонаступником може відбуватися, як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10, провадження № 61-1207бсв18.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення.

При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

Відтак заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи.

Відповідний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 (п.73).

Пункт 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Провівши аналіз положень ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, при цьому взявши до уваги положення ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини, основоположних свобод, статус стягувана та боржника, сторони судового процесу, набувають з моменту, коли у позивача з`являється право на отримання виконавчого документу - тобто з моменту набранням рішення законної сили.

Згідно ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

У своїй практиці розгляду заяв щодо виконання рішень судів Верховний суд України неодноразово зазначав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Верховний Суд у Постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 дійшов наступних висновків: «Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відмова суду в прийнятті заяв, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове виконання можливо лише шляхом заміни сторони стягувана у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Щодо вимоги заявника про видачу дубліката виконавчого листа щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , Суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 17.4 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Підставою для видачі дубліката виконавчого листа є доведеність втрати оригіналу виконавчого листа.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08).

Суду надані належні та допустимі доказів втрати оригіналу виконавчого листа.

Згідно із ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено ,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновок суду.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку Суд дійшов висновку, що заява ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» є доведеною та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 258-261, 442 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512, 514,1077 Цивільного кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», Чорноморський відділ державної виконавчої служба в Одеському районі Одеської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник ОСОБА_1 заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом зміни стягувача його правонаступником та видачу дублікату виконавчого листа задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому листі по цивільній справі № 509/2519/20 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 43513923, проспект Степана Бандери, 28А, м. Київ, 04073).

Видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 509/2519/20 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Повний текст ухвали виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий