Рішення № 14049332, 14.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2011 р.Справа № 20/142-10-5093 За позовом: Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 501,50 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідача: не зявились.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з відшкодування комунальних послуг за договором про відшкодування витрат балансоутримовича на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги № 408к від 01.08.2009 року у розмірі 15997,42 грн., пені в розмірі 501,50 грн., а також витрат по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримовича на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги № 408к від 01.08.2009 року в частині оплати виставлених Портом рахунків на відшкодування комунальних послуг, у звязку з чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 15997,42 грн., на яку, згідно до умов договору та норм чинного законодавства, позивачем була нарахована пеня у розмірі 501,50 грн. Несплата вказаних сум й зумовила звернення ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" з відповідним позовом до суду.

У судовому засіданні 17.12.2010 року представник Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" надав суду заяву із зазначенням про те, що після предявлення позову відповідач добровільно перерахував Порту 15997,42 грн. основного боргу, що підтверджується доданими до заяви фіскальними чеками, у звязку з чим ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" підтримує заявлений ним позов частково, тільки в частині стягнення 501,50 грн. пені та судових витрат.

У звязку з викладеним ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2010 року в частині вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з відшкодування комунальних послуг за договором про відшкодування витрат балансоутримовича на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги № 408к від 01.08.2009 року у розмірі 15997,42 грн. провадження у справі № 20/142-10-5093 було припинено, із зазначенням, що питання розподілу між сторонами судових витрат буде вирішено судом в кінцевому процесуальному документі.

У судове засідання 14.02.2011 року представники сторін, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, не зявились, про поважність причини відсутності суд не повідомили, відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2009 року між Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" (Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір № 408к про відшкодування витрат балансоутримовича на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги, відповідно до умов якого ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" забезпечує надання комунальних (електроенергія, вода) та інших послуг на майданчик біля морського вокзалу, загальною площею 297 кв.м, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 бере участь у витратах Балансоутримувача (Порту) на виконання вказаних послуг, наданих за цим договором.

Згідно до п. 1.2. договору Орендар користується майданчиком, загальною площею 297 кв.м, розміщеним на території біля морського вокзалу, під літнє кафе „Пікнік”.

Вказаний майданчик був переданий відповідачу на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного 31.07.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та відповідачем, за Актом приймання-передачі від 31.07.2009 року (а.с. 19).

У пункті 2.1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримовича на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги від 01.08.2009 року сторони узгодили, що розмір плати за комунальні та інші витрати залежить від розміру витрат і визначається розрахунком щомісячних платежів за комунальні та інші послуги Балансоутримувача (Додаток до договору, а.с. 18).

Згідно до п. 2.2.2 договору Орендар зобовязується не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок Балансоутримувача за комунальні та інші послуги. При несвоєчасному внесенні плати Орендар зобовязується сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

На виконання умов договору про відшкодування витрат балансоутримовича на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги Ізмаїльським морським торговельним портом були виставлені відповідачу наступні рахунки за комунальні послуги: № 325/87 від 27.05.2010 року, № 395/87 від 29.06.2010 року, № 619/87 від 30.07.2010 року, № 650/87 від 31.08.2010 року, № 672/87 від 29.09.2010 року, № 707/87 від 28.10.2010 року на загальну суму 16997,42 грн. Вказані рахунки, в порушення умов договору, були оплачені відповідачем частково, у звязку з чим за ним виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 15997,42 грн.

Під час розгляду справи відповідач оплатив вказану заборгованість, що підтверджується наданими позивачем фіскальними чеками (а.с. 49), у звязку з чим провадження у справі в цій частині було припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Проте, несвоєчасний та неповний розрахунок із позивачем зумовив нарахуванням останнім пені на суму заборгованості відповідача, про стягнення якої у судовому порядку й просить позивач.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до п.п. 1, 2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 року (із змінами та доп.) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 4.3. договору про відшкодування витрат балансоутримовича на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги сторони узгодили, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги Орендар сплачує пеню у розмірі згідно п. 2.2.2. договору.

Згідно до п. 2.2.2 договору Орендар зобовязується не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок Балансоутримувача за комунальні та інші послуги. При несвоєчасному внесенні плати Орендар зобовязується сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

На підставі зазначених норм Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" на суму заборгованості відповідача було нараховано пеню, розмір якої, згідно розрахунку позивача (а.с. 32), перевіреного судом, становить 501,50 грн.

Приймаючи до уваги, що вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 501,50 грн. заявлені на підставі обґрунтованого розрахунку, перевіреного судом, суд, з урахуванням наведених норм, вважає позовні вимоги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 15997,42 грн. після предявлення позову, витрати по сплаті державного мита в розмірі 165 грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815, р/р 260020153192 у відділенні ВАТ „Державний Експортно-Імпортний банк України” у м. Ізмаїлі, МФО 328629) пеню у розмірі 501 /пятсот одна/ грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 165 /сто шістдесят пять/ грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 21.02.2011р.