Рішення № 14049299, 14.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2011 р.

Справа № 20/141-10-5092

За позовом: Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагро"

про стягнення 231 400,05 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагро" про стягнення 231 400,05 грн., у тому числі 178 000,04 грн. основного боргу, та 53400,01 грн. штрафу, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору №0303-02 від 3.03.2010р. Позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу.

У судовому засіданні 28.01.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином під розпис у судовому засіданні 28.01.2011р.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагро" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, зазначену у договорі, яка не змінювалася, про що свідчить Довідка з Єдиного державного реєстру (а.с.44-46), у судові засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою про відсутність адресата, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Із матеріалів справи вбачається, що 3.03.2010р. між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагро" був укладений договір поставки насіння №0303-02, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських рослин, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити вартість насіння відповідно до умов розділу 3 цього договору.

Відповідно до п. 3 договору № 0303-02, з урахуванням додаткової Угоди № 0415-02 від квітня 2010 року, загальна вартість насіння складає 196 000,04 грн. Розрахунок проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця поетапно: 10 000 грн. в якості передплати, 1500 грн. до 30.04.2010р., 2000 грн. до 25.05.2010р., 2000 грн. до 25.06.2010р., 2000 грн. до 25.07.2010р., 178500,04 грн. до 1.09.2010р.

Згідно з п.4.2 договору за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених у розділі 3 цього договору, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 30% від залишку заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, а саме видаткові накладні №РН-0021 від 11.03.2010р. та №РН-0130 від 30.04.2010р. (а.с.10-11) та довіреності №20 від 11.03.2010р. та №55 від 29.04.2010р. (а.с.12-13), оригінали яких було оглянуто судом під час судового засідання 22.12.2010р., позивач виконав взяті на себе зобов’язання належним чином, передавши по вказаним накладним насіння соняшника «Деркул»гібрид F1, у кількості 7.3 т. (сім тонн триста кілограм) на суму 146000,03 грн., та насіння соняшника «Ясон»гібрид F1, у кількості 2,5 т. (дві тонни п'ятсот кілограм).

Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов Договору виконав частково у сумі 18000 грн., тобто несплачена заборгованість склала 178 000,04грн., що і зумовило звернення позивача, після направлення вимоги від 6.09.2010р., до суду із відповідним позовом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.

Статтею 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи, що відповідач у передбачений договором строк не оплатив суму заборгованості, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення штрафу, суд зазначає, що гідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При чому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, на підставі ст.111-28 ГПК України, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056, вказує, що згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов’язків. Відповідно до приписів ч.3 ст. 3, ст. 6 і ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода договору). При цьому, згідно до ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили (погодили), що за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених у розділі 3 цього договору, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 30% від залишку заборгованості. Вказана умова включена до договору за погодженням обох сторін.

Таким чином, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 53 400,01грн. штрафу за порушення грошового зобов’язання.

Враховуючи задоволення судом позову, судові витрати, у відповідності зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагро" (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115 код ЄДРПОУ 25430925) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, код ЄДРПОУ 30518866) 231 400 /двісті тридцять одну тисячу чотириста гривень/ 05 коп. боргу, 2 314 /дві тисячі триста чотирнадцять/ грн. державного мита, 236 /двісті тридцять шість / грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 21.02.2011р.