Рішення № 14049125, 28.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.11 Справа № 5/134пд

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СІНТЕЗПРОДСЕРВІС”, м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю “СХІДСПЕЦТЕХНІКА”, м. Луганськ

про розірвання договору та стягнення 354090 грн. 03 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Тимченко В.П., довіреність № б/н від 01.01.11;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про розірвання договору купівлі-продажу № 02/09/10/1 від 02.09.2010 та стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 317650,00 грн., штрафу в сумі 30000,00 грн., пені в сумі 5395,70 грн. та 3% річних у сумі 1044,33 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.2011 надав відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що ним 30.12.2010 було сплачено 50000,00 грн., тому сума, що заявлена до стягнення є некоректною. Крім того, штрафні санкції, 3% річних та інфляційні нарахування нараховані з порушенням методики їх розрахунку та не відповідають дійсності. Контррозрахунок відповідач зобов’язався надати в наступному судовому засіданні. В наступні судові засідання 14.02.2011 та 28.02.2011 представники відповідача не прибули, контррозрахунку надано не було.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “СІНТЕЗПРОДСЕРВІС” (позивач у справі), як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “СХІДСПЕЦТЕХНІКА” (відповідач у справі), як Продавцем, був укладений договір купівлі-продажу № 02/09/10/1 від 02.09.2010 (далі –Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Продавець зобов‘язується поставити та передати у власність Покупця: автоцистерну для харчових рідин обсягом 4,2 м3 на шасі Isuzu NQR 71Р, (далі - Товар), у кількості 1 шт., а Покупець зобов‘язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, загальна сума Договору складає: всього –317650,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 52941,67 грн.

Пунктом 2.1 Договору, передбачено, що Покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок Продавця на загальну суму Договору, що вказана у п. 1.2 на протязі 3-х днів з моменту підписання договору та виставленого рахунку-фактури.

Як встановлено у пункті 3.5 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 19.10.2010, строк поставки товару –до 20 жовтня 2010 року. Кінцевим днем поставки Товару є 19 жовтня 2010 року. У разі прострочки поставки Товару Продавцем у строк до 20 жовтня 2010 року, Продавець сплачує Покупцю одноразово штраф у розмірі 30000,00 грн.

У пункті 3.11 зазначено, що у разі прострочення строку поставки Товару Продавцем по вказаній у п.3.1 адресі, у строки зазначені в п.3.5 цього Договору, Продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару за кожен день прострочення.

Пунктом 3.12 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 19.10.2010, передбачено, що у разі прострочки поставки Товару Продавцем більш як на 3 (три) календарних дні з моменту передбаченого пунктом 3.5 цього Договору, Продавець на протязі наступного банківського дня зобов‘язаний повернути Покупцю 100% суми передплати за Товар.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що здійснив передплату відповідачу за товар у сумі 317650,00 грн., однак відповідач у встановлені Договором строки товар не поставив, передплату до теперішнього часу в повному обсязі не повернув.

У зв’язку з зазначеним, позивач звернувся до суду з вимогою про повернення передплати у сумі 317650,00 грн. та розірвання Договору.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафу в сумі 30000,00 грн., пені у сумі 5395,70 грн. за період з 20.10.2010 по 28.11.2010 за прострочення поставки Товару, та 3% річних у сумі 1044,33 грн. за аналогічний період.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як встановлено статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 693 ЦК України, якою здійснюється правове регулювання попередньої оплати товару, передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач здійснив передплату на загальну суму 317650,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 511 від 02.09.2010 (а.с.17).

Однак, відповідач в порушення умов пункту 3.5 Договору, не здійснив поставку товару до 20.10.2010 (кінцевий строк поставки –19.10.2010), у встановлений пунктом 3.12 Договору строк, передплату також не повернув.

Однак, 30.12.2010 відповідачем було повернуто позивачу 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 26 від 30.12.2010 (а.с.52).

Таким чином, факт неповернення передплати в сумі 267650,00 грн. підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, тому позов в частині стягнення передплати в сумі 267650,00 грн. слід задовольнити, а в решті 50000,00 грн. провадження припинити на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки часткова оплата була здійснена після звернення позивач з позовом до суду.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення штраф у сумі 30000,00 грн. на підставі пункту 3.5 Договору, за порушення строків поставки.

В силу частини 1 статті 216, частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що у разі прострочення поставки товару в строк до 20.10.2010, Продавець одноразово сплачує Покупцю штраф у розмірі 30000,00 грн.

З огляду на зазначене, вимога про стягнення штрафу у сумі 30000,00 грн. є обґрунтовано заявленою та задовольняється судом.

Стосовно вимоги щодо стягнення пені у сумі 5395,70 грн. за період з 20.10.2010 по 28.11.2010 за прострочення поставки Товару, суд дійшов висновку про часткове її задоволення з огляду на наступне.

Пунктом 3.12 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 19.10.2010, встановлено, що у разі прострочення поставки товару більше ніж на 3 календарних дні з моменту, передбаченого пунктом 3.5 Договору, Продавець протягом наступного банківського дня повинен повернути Покупцю 100% суми передплати.

Оскільки, останнім днем поставки сторони визначити 19.10.2010, то Продавець повинен був повернути передплату 25.10.2010, тобто протягом наступного після 22.10.2010 (3 календарних дні прострочення поставки) банківського дня.

Позивачем пеню нараховано по 28.11.2010, однак, згідно з умовами Договору, пеня нараховується за порушення строків поставки, а пунктом 3.12 Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки Продавцем, зазначених у п. 3.5 Договору, на строк більше 3 календарних днів, Продавець зобов’язаний протягом наступного банківського дня повернути суму передплати в повному обсязі.

Тобто, таким чином, сторони в Договорі передбачили відмову Покупця від подальшої поставки та встановили конкретні строки, після настання яких у відповідача настає обов’язок вже не по поставці товару, а по поверненню передплати, а саме, після сплинення 3 календарних днів з дня порушення строку по поставці товару, протягом наступного банківського дня, тобто з 25.10.2010.

Частиною 1 статті 693 ЦК України, передбачено право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати уразі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Отже, законодавець альтернативно виклав права позивача щодо наслідків непередачі товару.

Таким чином, обґрунтований період, за який позивачем може нараховуватись пеня за порушення строків поставки товару складає з 20.10.2010 по 24.10.2010 –5 днів.

Позивач у розрахунку, наданому до матеріалів справи, нараховує пеню на суму 317650,00 грн., таким чином, обґрунтовано заявленою до стягнення є пеня у сумі 674,46 грн. (317650 грн. * 15,5% / 365 днів * 5 днів). В решті пені у сумі 4721,24 грн. слід відмовити.

Також до часткового задоволення підлягає і вимога про стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 1044,33 грн., оскільки позивачем визначено період нарахування з 20.10.2010 по 28.11.2010, тоді як обов’язок повернути передплату виник тільки з 25.10.2010, отже вірним в межах заявленого періоду для нарахування 3% річних буде період з 25.10.2010 по 28.11.2010, а сума, що підлягає до стягнення буде складати 913,79 грн. (317650 грн. * 3% / 365 днів * 35 днів). В решті 3% річних в сумі 130,54 слід відмовити.

Позивачем також заявлено вимогу про розірвання Договору, у зв’язку з неналежним його виконанням відповідачем.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено істотне порушення договору з боку відповідача, яке виявилось у непередачі проданого товару та неповерненні передплати в повному обсязі.

У частині 5 статті 188 ГК України вказано, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, вимогу позивача щодо розірвання договору купівлі-продажу №02/09/10/1 від 02.09.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “СІНТЕЗПРОДСЕРВІС” та Товариством з обмеженою відповідальністю “СХІДСПЕЦТЕХНІКА”, слід задовольнити та зазначений договір розірвати. Датою розірвання вищевказаного договору є дата набрання рішенням законної сили.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити в частині стягнення передплати у сумі 267650,00 грн., штрафу у сумі 30000,00 грн., пені у сумі 674,46 грн., 3% річних у сумі 913,79 грн. та розірванні Договору, в частині стягнення 50000,00 грн. передплати провадження у справі припинити, з покладенням судових витрат на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, згідно статті 49 ГПК України. В решті позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 11 ч. 1 ст.80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу № 02/09/10/1 від 02.09.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “СІНТЕЗПРОДСЕРВІС” та Товариством з обмеженою відповідальністю “СХІДСПЕЦТЕХНІКА”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СХІДСПЕЦТЕХНІКА”, м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 40, ідентифікаційний код 35844512, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СІНТЕЗПРОДСЕРВІС”, м. Донецьк , вул. Артема, буд. 74, ідентифікаційний код 32397777, передплату в сумі 267650,00 грн., штраф у сумі 30000,00 грн., пеню у сумі 674,46 грн. та 3% річних у сумі 913,79 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 3492,24 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 232,77 грн., видати наказ.

4. В частині стягнення передплати у сумі 50000,00 грн. провадження у справі припинити.

5. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 09.03.2011.

Суддя О.С. Фонова