Рішення № 140490873, 12.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1214/26

Провадження № 2/302/728/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом керівника Хустської окружної прокуратури Закарпатської області, в інтересах держави в особі Національної Служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради, про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2026 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява керівника Хустської окружної прокуратури Закарпатської області, в інтересах держави в особі Національної Служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради, про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення та в якому прокурор просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров`я витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 , в сумі 31 211,15 грн, які просить перерахувати в дохід Державного бюджету України.

В обґрунтування заявлених позовних прокурор зазначив, що відповідно до ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.10.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з профільною середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, працюючого старшим зміни нарядів приватної охорони «Безпека Універсал» по АДРЕСА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням обвинуваченого з потерпілою та закрито кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (судова справа №302/1263/25, провадження №1-кп/302/167/25). Ухвала набрала законної сили 05.11.2025. Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що потерпіла від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради 17 ліжко-днів, з 01.08.2025 по 17.08.2025. Витрати на лікування склали 32 707 49 грн, з яких, 1496,34 грн кошти місцевого бюджету та 31 211,15 грн - кошти НСЗУ.

Послуги лікувального закладу, пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено Національною службою здоров`я України як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України. Цивільний позов про стягнення коштів на користь держави в особі НСЗУ, витрачених на лікування потерпілої, в межах кримінального провадження не заявлявся, на даний час такі не відшкодовано. Таким чином, кошти у розмірі 31 211,15 грн, витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_2 підлягають стягненню з винної особи - ОСОБА_1 , оскільки, надання медичних послуг здійснювалося за програмою медичних гарантій пацієнтам та оплачено Національною службою здоров`я України, що підтверджено листами КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради та Національної служби здоров`я України.

Цивільний позов про стягнення коштів на користь держави в особі НСЗУ, витрачених на лікування потерпілої, в межах кримінального провадження не заявлявся. Станом на дату пред`явлення позову такі не відшкодовано. Відтак кошти в сумі 31 211,15 грн, витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підлягають стягненню з відповідача, оскільки, надання медичних послуг здійснювалося за програмою медичних гарантій пацієнтам та оплачено Національною службою здоров`я України.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін по справі.

Відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Коструб Василь Владиславович, подав 29 вересня 2026 року відзив на позов у якому позовні вимоги визнав частково: в частині матеріальних витрат (5 599,46 грн), заробітної плати медичних працівників (1 062,13 грн) та нарахувань на заробітну плату (233,67 грн), що в загальній сумі становить 6 895,26 грн. Водночас сторона відповідача не визнає позовні вимоги в частині накладних витрат у розмірі 24 315,89 грн.

Керівник Хустської окружної прокуратури Закарпатської області 01.10.2026 подав заперечення на відзив, у якому зауважив, що позовна заява подана в інтересах Держави в особі НСЗ, відтак до вимог не включено стягнення суми 1 496,34 грн витрат на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, яка здійснювалась із місцевого бюджету. Прокурор зауважив, що розрахунок вартості наданих медичних послуг здійснювався відповідно до Методики розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1075, а відтак є обґрунтованим. Ствердив, що доводи відповідача про необхідність виокремлення непрямих витрат із вартості наданих медичних послуг та стягнути з нього виключно прямі витрати є безпідставним і необґрунтованим. Просив відхилити клопотання відповідача та задовольнити позов повністю.

Позивач Національна служба здоров`я України та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне некомерційне підприємство «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради заяв чи клопотань до суду не подавали.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності, суд установив такі фактичні обставини й дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд установив, що 31 липня 2025 року, близько 22 години 07 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем марки VOLKSWAGEN JETTA реєстраційний знак НОМЕР_1 та їдучи автодорогою Р-21 сполученням Долина-Хуст в напрямку м. Хуст в с. Запереділля Хустського району Закарпатської області на прямому відрізку дороги, під час сильних опадів дощу у темну пору доби, не обрав безпечну швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння оч повинен був і міг їх передбачити, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5; 2.3 «б»; 12.1; 12.4; 12.9 «б» та 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, будучи самовпевненим, розраховуючи на свій водійський досвід та навички керування транспортним засобом, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху у конкретних дорожніх умовах в частині тлумачення поняття «дорожні умови», при яких водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни і не відволікатися від керування транспортним засобом не впорався з керуванням транспортним засобом та виїхав за межі проїжджої частини дороги де допустив зіткнення з сортиментом деревини породи бук, від чого відбулось перекидання транспортного засобу на дах.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які згідно пункту 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Відповідно до ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.10.2025, ОСОБА_1 , звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням обвинуваченого з потерпілою та закрито кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (судова справа №302/1263/25, провадження №1-кп/302/167/25). Ухвала набрала законної сили 05.11.2025.

Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що потерпіла від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради 17 ліжко-днів, з 01.08.2025 по 17.08.2025. Витрати на лікування склали 32 707 49 грн, з яких, 1 496,34 грн кошти місцевого бюджету та 31 211,15 грн - кошти НСЗУ.

Вказані обставини стороною відповідача не заперечувались.

Відтак, послуги лікувального закладу, пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено Національною службою здоров`я України як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

Цивільний позов про стягнення коштів на користь держави в особі НСЗУ, витрачених на лікування потерпілої, в межах кримінального провадження не заявлявся, на даний час такі не відшкодовано.

Відповідач, частково визнаючи позов щодо стягнення суми прямих витрат у розмірі 6 895,26 грн при цьому заперечив проти задоволення позову в частині накладних витрат у розмірі 24 315,89 грн. Прокурор заперечив проти доводів відповідача, вказуючи на те, що такі не відповідають визначеній законодавством методиці розрахунку вартості наданих медичних послуг.

Методологія та порядок обліку фактичних витрат закладів охорони здоров`я у зв`язку з наданням послуг з медичного обслуговування (далі - медичні послуги), які враховуються під час розрахунку єдиних тарифів та коригувальних коефіцієнтів на медичні послуги врегульовано Методикою розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1075 (далі Методика).

Пунктом 1 Методики передбачено, що методика спрямована на забезпечення стандартизації та уніфікації підходів до обліку витрат у закладах охорони здоров`я та встановлення базових принципів універсальної національної системи розрахунку вартості послуг з медичного обслуговування, фінансування яких забезпечується за рахунок бюджетних коштів. У рамках Методики врегульовані основні методологічні аспекти процесу обліку витрат на основі методу стандартного аналізу витрат шляхом їх покрокового розподілу зверху донизу.

Відповідно до п. 5 Методики метод покрокового розподілу витрат зверху донизу передбачає проведення економічних розрахунків, результатом яких є розподіл усіх витрат закладу охорони здоров`я (як прямих, так і непрямих) - від адміністративних та допоміжних підрозділів (центрів витрат) до основних клінічних відділень (центрів витрат), для яких розраховується кінцева середня вартість одиниці медичної послуги (виписаний пацієнт, ліжко-день у стаціонарному відділенні лікарні, амбулаторне відвідування тощо) на основі критеріїв розподілу витрат, перелік та порядок застосування яких визначаються МОЗ.

Закладом охорони здоров`я, яким здійснювалось лікування потерпілої КНП «Хустська центральна лікарня імені ОСОБА_3 » Хустської міської ради надано довідку видатків на лікування хворого від 24.08.2026 (а.с. 22), відповідно до якої сума видатків на лікування ОСОБА_2 , тривалістю 17 ліжко-днів склала 32 707,49 грн. Довідка містить розрахунок вартості наданих медичних послуг, який відповідає Методиці. Відомості щодо фактичних даних довідки відповідачем не заперечувались, суд не встановив їх невідповідності обставинам справи або ж суперечності з наявними в матеріалах справи доказами. Доводи відповідача щодо невключення до вартості наданих медичних послуг накладних витрат, суперечать визначеній законодавством Методиці, а тому відхиляються судом. При цьому суд враховує, що сума 1 496,34 грн витрат на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, яка здійснювалась із місцевого бюджету, не включена до позовних вимог.

Згідно ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07 липня 1995 року, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 545 «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» від 16 липня 1993 року (далі Постанова № 545) сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно п. 3, 4 Постанови № 545 у разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Відтак суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що кошти у розмірі 31 211,15 грн, витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_2 підлягають стягненню з ОСОБА_1 , який визнав свою вину в його вчиненні, оскільки, надання медичних послуг здійснювалося за програмою медичних гарантій пацієнтам та оплачено Національною службою здоров`я України, що підтверджено листами КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради та Національної служби здоров`я України.

Отже, з врахуванням наведеного суд доходить висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позивач у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільнений від сплати судового збору, тому з врахуванням ціни позову, суд доходить висновку, що судовий збір, який би мав понести позивач у сумі 3 028 грн, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст. 1206 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов керівника Хустської окружної прокуратури Закарпатської області, в інтересах держави в особі Національної Служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради, про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (просп. Степана Бандери, 19, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 42032422) витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , кошти в сумі 31 211,15 грн в дохід Державного бюджету України (одержувач ГУК у м. Києві Шевченківський рн/24060300, код одержувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA 978999980313080115000026011).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 3 328,00 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя О. І. Повідайчик