Постанова № 14048824, 23.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2011                                                                                           № 11-13/911

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко Ю.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Стельникович С.А. – дов. б/н від 18.02.2011р.;

від відповідача: Беленкова В.В. – дов. б/н від 28.05.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Селекційний племзавод "Золотоніський"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.11.2010

у справі № 11-13/911 ( .....)

за позовом                               Приватне підприємство "Підрозділ Альфа 007"

до                                                   ТОВ "Селекційний племзавод "Золотоніський"

про                                                   стягнення 618008,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом Приватне підприємство «Підрозділ АЛЬФА 007» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» про стягнення 618008,90 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.11.2010 року позов Приватного підприємства «Підрозділ АЛЬФА 007» задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 316544,48 грн. боргу, 3003,39 грн. 3% річних, 4129,80 грн. інфляційної складової боргу, 20320,77 грн. пені, 3439,98 грн. державного мита, 233,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17.11.10р. в частині стягнення 26879,04 грн. боргу та прийняти в цій частині рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свою апеляційну скаргу відповідач обґрунтовував тим, що судом першої інстанції рішення в частині стягнення 26879,04 грн боргу є незаконним, прийнятим внаслідок порушення судом першої інстанції ч. 1 ст. 654, ч. 1 ст. 642, ч. 1 ст. 645, ч. 2 ст. 644 ЦК України, ч. 2,3 ст. 188 ГК України, та неповно встановлено обставини справи.

Так, судом першої інстанції не враховано, що між сторонами не досягнуто згоди щодо внесення змін до п. 6.1 договору щодо обсягу послуг охорони, що надаються позивачем відповідачу за договором, з 8.5 до 14.5 добових постів та щодо вартості робіт з 63464,40 грн до 108262,80 грн.

Також, не враховано, що позивачем не направлено відповідачу акти здачі-прийняття робіт за договором за березень-травень 2010 року, а отже, на думку відповідача, строк виконання зобов’язання щодо оплати 80% вартості робіт за березень-травень 2010 року ще не настав. Таким чином, розмір основного боргу відповідача становить 289665,44 грн, а не 316544,48 грн., як було визначено судом першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2011р.

          Згідно Розпорядження від 14.01.2011року №01-24/17 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ керівника апарату Гудзенко М.О., проведено повторний автоматичний розподіл справи №11-13/911 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський»: заміна судді-доповідача в зв’язку з відпусткою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду та призначено на 09.02.2011р.

14.01.2011 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли нормативно-правові обґрунтування вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 року відповідно до вимог ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи до 23.02.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 року задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи та продовжено строк на 15 днів.

Згідно з Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Іваненко Ю.Г., суддів: Лосєв А.М., Разіна Т.І.

          Представник відповідача в судовому засіданні 23.02.2011 року надав суду усні пояснення по суті спору, в яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених в ній підстав, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області у справі №11-13/911 від 17.11.2010р. в частині стягнення 26879,04 грн. боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав суду усні пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний Господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Так, 18.09.2009 року між приватним підприємством „Підрозділ АЛЬФА 007” (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Селекційний племзавод „Золотоніський” (відповідач) укладено договір №ЮР-09/139/0013 про надання послуг з охорони об’єктів та збереження майна та матеріальних цінностей.

Згідно додатку №2 від 18.09.2009 р. до Договору вартість послуг охорони за місяць становить 80886,00 грн., оплата здійснюється щомісячно частинами: 20% до 20 числа поточного місяця, решта 80% на протязі 3 діб після підписання Акту виконаних робіт або отримання рахунку –фактури на оплату виконаних робіт.

Додатковою угодою №1 до Договору від 31.12.2009 року, яку було підписано сторонами, внесено зміни до пункту 6.1 Договору, відповідно до яких охорона об’єктів буде здійснюватися 8,5 добовими постами, вартість наданих виконавцем послуг, порядок оплати визначається згідно Додатку №2 (протокол договірної ціни). Внесено зміни до Додатку №2 (протокол договірної ціни). Внесено зміни до пункту 11.1 Договору, відповідно до яких договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 28.02.2010 року.

Згідно додатку №2 від 01.01.2009 р. до Договору, наданого до матеріалів справи, вартість послуг охорони за місяць становить 63464,40 грн, оплата здійснюється щомісячно частинами: 20% до 20 числа поточного місяця, решта 80% на протязі 3 діб після підписання Акту виконаних робіт.

Зважаючи на те, що додаток №2 є додатком до договору про надання послуг з охорони об’єктів та збереження майна та матеріальних цінностей №ЮР-09/139/0013 від 18.09.2009р. та його укладення не може передувати укладенню договору, а тому апеляційний господарський суд приходить до висновку, що дату підписання Додатку №2 до Договору про надання послуг з охорони об’єктів та збереження майна та матеріальних цінностей №ЮР-09/139/0013 від 18.09.2009р. слід вважати 01.01.2010 року, що також підтвердили сторони в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Додатковою угодою №2 до Договору від 01.03.2010 року, яку було підписано сторонами, внесено зміни до пункту 6.1 Договору, відповідно до яких охорона об’єктів буде здійснюватися 14,5 добовими постами, вартість наданих виконавцем послуг, порядок оплати визначається згідно Додатку №2 (протокол договірної ціни). Внесено зміни до Додатку №2 (протокол договірної ціни). Внесено зміни до пункту 11.1 Договору, відповідно до яких договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 30.05.2010 року.

Згідно додатку №2 від 01.03.2010 р. до Договору вартість послуг охорони за місяць становить 108 262,80 грн, оплата здійснюється щомісячно частинами: 20% до 20 числа поточного місяця, решта 80% на протязі 3 діб після підписання Акту виконаних робіт.

На підставі укладеного сторонами договору №ЮР-09/139/0013 від 18.09.2009 р. позивач надав відповідачу послуги по охороні об’єктів, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000031 за жовтень 2009р., №ОУ-00036 відшкодування витрат на пальне у жовтні 2009р., №ОУ-0000039 за період з 01.11.2009р. по 19.11.2009р., №ОУ-0000040 за період з 20.11.2009р. по 30.11.2009р., №ОУ-0000044 за грудень 2009р., №ОУ-0000002 за січень 2010р., №ОУ-0000005 за лютий 2010р. та №ОУ-0000008 за березень 2010р., які підписані відповідачем.

Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 за квітень 2010р. та №ОУ-0000012 за травень 2010р. відповідачем не підписані. Дані акти були направлені відповідачу 19.04.2010 та 19.05.2010 року відповідно, що підтверджується матеріалами справи, а саме фіскальними чеками, наданими позивачем (а.с. 111).

Позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки –фактури №СФ-0000031 від 20.10.2009р., №СФ-0000041 від 04.11.2009р., №СФ-0000037 від 20.11.2009р., №СФ-0000042 від 30.11.2009р., №СФ-0000048 від 30.12.2009р., №СФ-0000002 від 18.01.2010р., №СФ-0000005 від 10.02.2010р. та №СФ-0000009 від 31.03.2010р.

Відповідач по вищевказаному договору в установлені строки розрахунки за отримані послуги по охороні об’єктів здійснив лише частково, що підтверджується платіжними дорученнями №2268 від 22.10.2009 року на суму 29172,00 грн, № 2684 від 10.12.2009 року на суму 50000 грн, №367 від 23.02.2010 року на суму 18000 грн, №593 від 24.03.2010 року на суму 20000 грн, №671 від 31 березня 2010 року на суму 5000 грн, №895 від 28.04.2010 року на суму 10000 грн, №122 від 21.01.2010 року на суму 15000 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем обліковувалась заборгованість у розмірі 316544,48 грн.

Під час розгляду справи позивач заявою №2-1/10 від 31.05.2010р. збільшив позовні вимоги, та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу – 577322 грн. 40 коп., пеню – 24597 грн. 90 коп., інфляційні – 12290 грн. 64 коп., 3% річних –3797 грн. 96 коп.

Також, у судовому засіданні під час розгляду справи місцевим господарським судом 17.11.2010р. представники позивача подали суду заяву про зменшення позивних вимог, згідно якої просять стягнути з відповідача 316544 грн. 48 коп. основного боргу, 4762 грн. 89 коп. інфляційних, 3003 грн. 51 коп. річних, та 23901 грн. 36 коп. пені.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково, зазначивши про їх часткову обґрунтованість та підтвердженість належними доказами. За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що слід стягнути з відповідача на користь позивача 316544,48 грн. боргу, 3003,39 грн. 3% річних, 4129,80 грн. інфляційної складової боргу, 20320,77 грн. пені, 3439,98 грн. державного мита, 233,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Апеляційний господарський суд частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що частково відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст..174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що між сторонами виникли господарські зобов’язання з моменту укладення договору про надання послуг з охорони об’єктів та збереження майна й матеріальних цінностей №ЮР-09/139/0013 від 18.09.2009 року.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення судом першої інстанції ч. 1 ст. 654, ч. 1 ст. 642, ч. 1 ст. 645, ч. 2 ст. 644 ЦК України, ч. 2,3 ст. 188 ГК України, неповне встановлення обставин справи, а також не врахування того, що між сторонами не досягнуто згоди щодо внесення змін до п. 6.1 договору щодо обсягу послуг охорони, що надаються позивачем відповідачу за договором, з 8.5 до 14.5 добових постів та щодо вартості робіт з 63464,40 грн до 108262,80 грн., не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту

          Відповідно до ст.. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. 1 ст. 645 Цивільного кодексу України, якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, відповідачем 01.03.2010 року було запропоновано позивачу внести зміни до п. 6.1 Договору щодо обсягу послуг охорони, що надаються позивачем відповідачу за Договором з 8,5 до 14,5 добових постів, щодо вартості робіт з 63464,40 грн до 108262,80 грн та пролонгації Договору, а саме Договір діє до 30.05.2010 року. Відповідачем було направлено позивачу проект Додаткової угоди №2 від 01.03.2010 року та Додатку №2 до Договору від 01.03.2010 року.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що відповіді від позивача про результати розгляду вказаної пропозиції ними отримано не було, про що свідчить проект додаткової угоди №2 від 01.03.2010 року, доданий відповідачем до позовної заяви, який не підписаний зі сторони позивача, а також жодних дій з виконання договору на нових умовах, запропонованих ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський племзавод» не вчиняли, а тому на час закінчення Договору №ЮР-09/139/0013 від 18.09.2009 року, не було укладено додаткову угоду №2 від 01.03.2010 року до Договору та Додаток №2 від 01.03.2010р. Дані твердження відповідача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційної інстанції та спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача було надано копію додаткової угоди №2 від 01.03.2010 року до Договору №ЮР-09/139/0013 від 18.09.2009 року, яка підписана сторонами (оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні). Також, в матеріалах справи знаходиться Додаток №2 від 01.03.2010, який також підписаний сторонами по справі.

Крім того, відповідач зазначає, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення змін до п. 6.1 договору щодо обсягу послуг охорони, що надаються позивачем відповідачу за договором, з 8.5 до 14.5 добових постів, а тому у відповідача не виникло зобов’язання по оплаті послуг позивача на умовах додаткової угоди №2 від 01.03.2010 року, з 63464,40 грн до 108 262,80 грн.

Разом з тим, відповідач не заперечує проти продовження строку дії договору, що також було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, та відповідно не заперечує проти оплати послуг позивача на умовах додаткової угоди №1 від 31.12.2009 року.

Також, судом апеляційної інстанції не приймається посилання відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що позивачем не направлено відповідачу акти здачі-прийняття робіт за договором за березень-травень 2010 року, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи знаходиться акт №ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписаний сторонами, згідно якого відповідачем прийнято фактично надані послуги позивача по рахунку №СФ-0000009 від 31.03.10р., а саме охорона об’єкту у березні 2010 року згідно Додатку №2 від 01.03.2010 року до Договору №ЮР-09/139/0013 від 18.09.2009 року на суму 90219 грн, загальна вартість робіт становить 108262,80 грн.

Також, в матеріалах справи знаходяться фіскальні чеки, надані позивачем у підтвердження направлення акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 за квітень 2010р., направленого 19.04.2010 року та акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000012 за травень 2010р., направленого 19.05.2010 року.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів у підтвердження звернення до позивача з претензіями щодо якості чи кількості наданих послуг з охорони об’єктів та збереження майна та матеріальних цінностей, а також доказів у підтвердження надання позивачем послуг з охорони саме 8,5 цілодобових постів, відповідно до умов Додаткової угоди № 1 від 31.12.2009 року, на яку посилається відповідач, а не 14,5 цілодобових постів, відповідно до умов Додаткової угоди №2 від 01.03.2010 року.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Колегія суддів апеляційного господарського приходить до висновку, що позивачем прийнято пропозицію відповідача, викладену в Додатковій угоді №2 від 01.03.2010 року та Додатку №2 від 01.03.2010 року до Договору №ЮР-09/139/0013 від 18.09.2009 року, надано послуги з охорони об’єктів та збереження майна та матеріальних цінностей, у відповідності до умов вказаної угоди, а відповідачем фактично визнано умови Додаткової угоди №2 від 01.03.2010 року та Додатку №2 від 01.03.2010 року та здійснено дії щодо його виконання в частині прийняття послуг позивача по рахунку №СФ-0000009 від 31.03.10р., а саме охорони об’єкту у березні 2010 року на умовах вказаної угоди.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов Договору, а саме п. 6.1 договору, Додатком №2 до Договору, відповідно до яких зобов’язання по оплаті послуг здійснюється щомісячно частинами 20% до 20 числа поточного місяця, решта 80% на протязі 3 діб після підписання Акту виконаних робіт.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, відповідач повинен сплатити на користь позивача 3% річних у сумі 3003,39 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4129,80 грн.

Згідно з п. 7.10 Договору, у випадку затримки платежу за надані Виконавцем послуги із охорони Об’єкту майна Замовник виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки платежу від неоплаченої суми.

Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 23901,36 грн., здійснивши розрахунок у період з 24.10.2009р. і до закінчення дії Договору, а саме до 31.05.2010 року.

Дані вимоги були задоволені судом першої інстанції частково, але поза увагою суду залишилась та обставина, що загальний період прострочення, за який позивачем нарахована пеня, перевищує гранично допустимий строк, визначений ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, який не може перевищувати 6 місяців з дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахована в межах визначеного позивачем періоду з дня, коли зобов’язання мало бути виконано відповідачем з 04.11.2009р. по 04.05.2010р., у сумі 15740,01 грн.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Однак судом апеляційної інстанції було встановлено, що під час прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом невірно визначено період, за який підлягає нарахуванню пеня, та розмір останньої, що в свою чергу свідчить про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Апелянт залишив дані порушення поза своєю увагою та не зазначив про це в апеляційній скарзі, але згідно з ч.2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.112010р. у справі №11-13/911 в частині визначення суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має бути змінено, але з інших підстав ніж ті, які наводились в апеляційній скарзі, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. В іншій частині судове рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду покладаються на сторони відповідно до розміру задоволених вимог.

У зв’язку на відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати за її подання відшкодуванню не підлягають і покладаються на відповідача (апелянта).

          Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.11.2010р. у справі №11-13/911 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» (19723, вул. Шевченка, 61. с. Піщане, Золотоніський район, Черкаська обл., код 33418504, п/р №26008222576 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства «Підрозділ АЛЬФА 007» (18008, вул. Смілянська, 44, оф. 413,м. Черкаси, код 35579382, п/р №2600507888001 в ЧФАБ «Київська русь», МФО 354864) 316544,48 грн. – боргу, 4129,80 грн. - інфляційних втрат, 3003,39 грн - 3% річних, 15740,01 грн - пені, 3394,18 грн. - державного мита, 230,02 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити”.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

5. Матеріали справи №11-13/911 повернути до Господарського суду Черкаської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.03.11 (відправлено)