Ухвала суду № 140484646, 07.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/24405/26

Провадження № 1-кс/638/2946/26

УХВАЛА

Іменем України

07 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого СВ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221200001731 від 15.09.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Краснодон Луганської області, громадянин України, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді водія 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у званні солдат, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий: якого 02.12.2024 Чугуївським міським судом Харківської області на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України та закрито кримінальне провадження № 62023170020001497 від 28.07.2023 у зв`язку із поновленням для продовження проходження військової служби,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2026 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221200001731 від 15.09.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом ХРУП №3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026221200001731 від 15.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №145 від 25.05.2026 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду водія другого механізованого відділення першого механізованого взводу першої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Так, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 28.05.2026, вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 28.05.2026 у денний час доби (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), під час проходження військово-лікарської комісії в медичному закладі КНП «Гадяцька міська центральна лікарня» Гадяцької міської ради, розташованої за адресою: Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч, вул. Лохвицька, буд. 1, в умовах воєнного стану, самовільно залишив медичний заклад та з 28.05.2026 перебував поза межами військової частини НОМЕР_2 , проводячи час на власний розсуд, до 01.08.2026, а саме до моменту з`явлення до військової частини НОМЕР_3 .

За час відсутності на службі ОСОБА_5 , обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

06.10.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: матеріалами службового розслідування проведеного за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем вч НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Відповідно до ст. 178 КПК України установлено вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років. Стан його здоров`я та вік не перешкоджає обранню запобіжного заходу - тримання під вартою.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде перебувати на волі.

Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, у зв`язку з чим є усі підстави вважати, що останній з метою уникнення від вищезазначеного покарання буде переховуватись від органу досудового розслідування. Вказана обставина створює передумову уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності та переховуватися від органу досудового розслідування або суду.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину, наявністю свідків, яким відомі обставини вчинення злочину, показання яких відкриті підозрюваному, з зазначенням їх місця проживання, контактних номерів телефонів та інше. Крім того, на даний час проводиться досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, зокрема встановлюються особи, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження та які вже відомі підозрюваному, що дає йому можливість впливати на їх свідчення. У зв`язку із цим, ОСОБА_5 , може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом їх вмовлянь, погроз, насильства, тощо, з метою давати показання на свою користь.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній, перебуваючи на волі, не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , раніше притягався до кримінальної відповідальності, а саме 13.07.2022 ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. У зв`язку з призначенням зазначеного покарання ОСОБА_5 було поставлено на облік в уповноваженому органі з питань пробації. 13.09.2022, у зв`язку зі сплатою штрафу в повному обсязі, ОСОБА_5 знято з обліку. Крім того, 02.12.2024 щодо ОСОБА_5 здійснювалося кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Разом із тим, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та ст.ст. 284, 285, 287, 288, 314 КПК України кримінальне провадження за вказаним фактом закрито, а ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України у зв`язку із поновленням для продовження проходження військової служби. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 в подальшому перебуваючи на свободі може продовжити скоєння кримінального правопорушення.

Сторона обвинувачення зазначає, що у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі відносно ОСОБА_5 , не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також забезпечити належну йому поведінку.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав вказане клопотання, просив суд його задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів. У разі необрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або визначення суми застави та при внесенні застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатись з місця постійного проходження військової служби, без дозволу безпосереднього командира, слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження військової служби; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, спеціалістами.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що повторне залишення військової частини підозрюваним ще не свідчить про намір ухилятися від суду. ОСОБА_5 вважається раніше не судимим. Вину визнає. Щодо ризиків, то вони не обгрунтовані та не доведені належним чином, зокрема, ризики, передбачені п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просила застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, просив застосувати домашній арешт.

Суд, заслухавши доводи прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до нього матеріали, дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.

Під час розгляду даного клопотання судом встановлено, що у провадженні слідчого відділу ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026221200001731 від 15.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

06.10.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України як то запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї (надалі Конвенція) є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Положеннями ст. ст. 5, 18 Конвенції передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Згідно Постанови № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначений термін «обґрунтована підозра», який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, зокрема: копією Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.05.2026 року № 123; копією Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 28.05.2026 року № 148; копією Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2026 року № 2212 про призначення службового розслідування; копією Акта службового розслідування від 02.07.2026 року; копією рапорта т.в.о. командира 3 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_11 від 28.05.2026 року; копією рапорта командира НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_12 від 28.05.2026 року; копією довідки-доповіді за фактом залишення військового госпіталю військовослужбовця за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_5 за підписом командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_13 ; копією Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06.07.2026 року № 3179 «Про результати службового розслідування стосовно самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 »; протоколом огляду предмету від 28.09.2026 року; протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 25.09.2026 року.

З досліджених вищевказаних доказів вбачається, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є обґрунтованою.

На цій стадії суд не вправі вирішувати ті питання, які мають вирішуватись під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

На думку слідчого судді, прокурором в судовому засіданні обгрунтовано наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Санкція статті, якою передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, що йому інкримінується, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, тому існує імовірність того, що підозрюваний з метою уникнення від покарання буде переховуватися від органу досудового розслідування або суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного місця проживання не має, не одружений, дітей на утриманні не має. Крім того, встановлено, що відносно ОСОБА_5 здійснювалося кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто такого ж, що інкримінується йому в даному кримінальному провадженні. Разом із тим, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та ст.ст. 284, 285, 287, 288, 314 КПК України кримінальне провадження за вказаним фактом закрито, а ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України у зв`язку із поновленням для продовження проходження військової служби. Зазначені обставни вказують на ризик вчинення або продовження кримінальних правопорушень, пов`язаних з несенням військової служби. Крім того, також, існує ризик, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни ними показань. У сукупності всі ці обставини є суттєвими в контексті ст. 177 КПК України, та можуть сприяти ухиленню від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Стосовно ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважає, що наявність цього ризику прокурором не доведено, а можливість вчинення підозрюваним таких дій є припущенням, оскільки відповідні докази прокурором не надано.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, слідчим суддею, відповідно до ст. 178 КПК України, враховано: 1) тяжкість злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років); 2) вік (є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність); 3) стан здоров`я - відомостей про наявність захворювань, які б перешкоджали утриманню в установі попереднього ув`язнення не надано; 4) притягнення в минулому до кримінальної відповідальності. Ці обставини оцінені слідчим суддею як такі, що не є стримуючими факторами для вчинення інших злочинів та застосування підозрюваним перешкод під час проведення досудового розслідування, а тому є недостатніми для застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи фактичні обставини та вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_5 вказаного вище кримінального правопорушення, характер вчиненого діяння, особу підозрюваного ОСОБА_5 , наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваним та його захисником під час розгляду даного клопотання не наведено достаніх доводів та не надано належних доказів, що свідчать про необґрунтованість пред`явленої підозри та наявність підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Згідно ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання, оцінивши всі ризики вважає за можливе визначити розмір застави для підозрюваного, у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід з можливістю внесення застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221200001731 від 15.09.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування до 05 грудня 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674, МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, призначення платежу застава згідно КПК по справі № 638/24405/26 від__, за (ПІБ)_______(Шевченківський районний суд м. Харкова).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатись з місця постійного проходження військової служби, без дозволу безпосереднього командира, слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження військової служби; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, спеціалістами.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа Державої установи «Харківський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово слідчого ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та слідчого суддю Шевченківського районного суду м. Харкова.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Зобов`язати прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 негайно повідомити близького родича, члена сім`ї ОСОБА_5 або іншу особу за вибором підозрюваного про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали складений 07.10.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1