Рішення № 140483936, 09.10.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/8489/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1доДепартаменту соціальної та ветеранської політики Рівненської міської радипро визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради, в якому просить суд:

визнати протиправними дії Відповідача щодо обчислення середньомісячного сукупного доходу Позивача із врахуванням до його розміру сплачених аліментів;

визнати протиправним та скасувати Рішення про призначення / перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 21.05.2025, в частині визначення розміру компенсації для Позивача;

зобов`язати Відповідача провести новий розрахунок розміру компенсації, у якому при обчисленні середньомісячного сукупного доходу не враховувати розмір сплачених аліментів;

зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації з урахуванням різниці у її розмірі.

Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Відповідача із заявою про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №859 від 23.09.2020. Відповідачем здійснено обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї Позивача та призначено компенсацію у заниженому розмірі. При цьому Відповідачем було враховано повний розмір заробітної плати Позивача після сплати податків без врахування фактично сплачених аліментів. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про призначення / перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 21.05.2025, в частині визначення розміру компенсації для Позивача, а також зобов`язати відповідача провести новий розрахунок розміру компенсації, у якому при обчисленні середньомісячного сукупного доходу не враховувати розмір сплачених аліментів та здійснити перерахунок та виплату компенсації з урахуванням різниці у її розмірі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

23.02.2026 через підсистему "Електронний Суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач зазначив, що при обчисленні сукупного доходу сім`ї Позивача була врахована заробітна плата, що залишилась після сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 6977,56 грн.. А тому, середньомісячний сукупний дохід сім`ї Позивача 2859,19 грн. (6977,56+800+800) : 3 = 2859,19 грн., а прожитковий мінімум дорівнює 2920,00 грн., компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі Позивачу призначена у розмірі 60.81 грн. (2920,00-2859,19).Таким чином, в позові просить відмовити .

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 06 травня 2025 року звернувся до Департаменту соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради із заявою про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №859 від 23.09.2020.

21 травня 2025 року Департаментом соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради прийнято рішення б/н , яким призначено компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №859 від 23.09.2020.

При цьому Відповідачем компенсацію призначено у заниженому розмірі та було враховано повний розмір заробітної плати Позивача після сплати податків без врахування фактично сплачених аліментів.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України Про соціальні послуги від 17.01.2019 N 2671-VIII (далі Закон N 2671-VIII).

За приписами абзаців першого, четвертого, п`ятого, восьмого частини сьомої статті 13 Закону N 2671-VIII фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку N 859 передбачено, що цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є, зокрема, невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

При цьому, частиною сьомою статті 13 Закону N 2671-VIII визначено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 23 вересня 2020 року прийнято постанову "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі" N 859, яка набрала чинності 25 вересня 2020 року та діяла на момент звернення позивача до відповідача.

Так, вказаною постановою затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (далі - Порядок N 859).

Порядок N 859 встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року N 1161 (пункт 1 Порядку №859).

У відповідності до підпункту 1 пункту 2 Порядку №859 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), компенсація не призначається фізичним особам, які надають соціальні послуги особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, якщо такі особи:

1) отримують соціальні послуги з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду;

2) отримують виплати на догляд відповідно до Законів України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про соціальні послуги, Про психіатричну допомогу, Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (крім дітей з інвалідністю підгрупи А, батьки яких перебувають у трудових відносинах або є фізичними особами - підприємцями, або провадять незалежну професійну діяльність (наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, зокрема адвокатську, нотаріальну діяльність), осіб з інвалідністю з дитинства I групи);

3) за висновком про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи/дитини, яка потребує надання соціальних послуг, не потребують надання соціальних послуг з догляду;

4) мають середньомісячний сукупний дохід, який перевищує прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, установлений законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно пункту 3 Порядку №859, компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Проаналізувавши наведені норми права, слід можна зробити висновок, що компенсація не призначається, якщо особа, яка потребує надання соціальних послуг, мала середньомісячний сукупний дохід, який перевищував прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, тобто, в даному випадку - 2025 рік.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає 2920,00 грн.

Як вбачається з пункту 4 Порядку №859 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону України Про соціальні послуги обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги, визначається із застосуванням автоматизованого обміну даними між інформаційно - телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім`ї цієї особи на кількість осіб, які входять до складу сім`ї, згідно з Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17.05.2022 № 150 (далі Методика).

Відповідно до зазначеної Методики, до складу сукупного доходу сім`ї враховуються доходи, отримані у вигляді заробітної плати, пенсій, стипендій, соціальних виплат та інших видів грошового забезпечення, що підтверджуються: даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, довідками з місця роботи про нараховану заробітну плату.

Відповідно до п. 36 Порядку виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний, здійснюється протягом шести календарних місяців. Якщо особа, якій призначена допомога, після закінчення зазначеного строку не підтвердила право на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, допомога виплачується у мінімальному розмірі.

Відповідно до п. 5 Методики до сукупного доходу сімей (одержувачів) входять: нарахована заробітна плата, у тому числі за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі і вихідні дні та за роботу за сумісництвом; плата за роботу в колективному сільськогосподарському підприємстві; надбавки і доплати всіх видів; премії, установлені за системами оплати праці на підприємстві, в установі, організації, незалежно від періодичності і джерел їх виплати; відсоткові надбавки і щорічна винагорода з фонду матеріального заохочення за підсумками роботи за рік підприємства, установи чи організації.

Премії і щорічні винагороди включаються до сукупного доходу на час їх нарахування, при цьому за рік ураховується не більше однієї винагороди за вислугу років;) інші грошові виплати, які мають систематичний характер (польове забезпечення, доплати за роз`їзний та рухомий характер роботи тощо, крім виплат на відрядження); стипендії, пенсії, допомога (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форм власності), допомога на навчання, безпосередньо отримана особою від підприємства, установи чи організації, за винятком коштів, отриманих на умовах позики чи кредитів та щомісячні компенсаційні виплати.

При цьому до сукупного доходу не включається відповідна допомога, для призначення якої обчислюється сукупний дохід.

При зверненні за призначенням декількох видів допомоги, розмір яких визначається з урахуванням сукупного доходу, до сукупного доходу сім`ї входять розміри призначених на дату звернення зазначених видів допомоги, крім допомоги, для призначення якої обчислюється сукупний дохід.

В свою чергу відповідно до п. 8 Методики до сукупного доходу сімей (одержувачів) не включається: сплачувані особою аліменти; частина допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частина допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомога на поховання, одноразова допомога, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форм власності; житлова субсидія; грошове забезпечення військовослужбовців строкової служби;) розрахункова сума доходу від земельної частки (паю), виділеної внаслідок розпаювання землі, що не використовується з поважних причин (зокрема внаслідок похилого віку, інвалідності, наявності малолітніх дітей тощо) сім`ями, які складаються з осіб похилого віку, інвалідів, а також багатодітними сім`ями з малолітніми дітьми; суми, які сплачуються підприємствами, установами та організаціями за договорами добровільного медичного страхування своїх працівників; допомога громадських та благодійних організацій; одноразова винагорода жінкам, яким присвоєно почесне звання України "Мати-героїня".

Таким чином, добровільно сплачувані позивачем аліменти не враховуються до сукупного доходу позивача під час визначення розміру компенсації.

Як встановлено судом, при обчисленні сукупного доходу сім`ї позивача відповідачем врахована сума нарахованої заробітної плати (за мінусом податку та військового збору) у розмірі 6977,56 грн. та яка підтверджена довідкою та даними ДРФО .

Крім того, згідно Методики, для фізичних осіб, які надають соціальні послуги і не мали доходів або доходи яких були меншими від 0,1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на кінець періоду, за який враховуються доходи, та/або якими чи за яких не сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок, сумарно протягом 3 місяців періоду, за який враховуються доходи.

Оскільки середньомісячний сукупний дохід сім`ї Позивача становить - 2859,19 грн. ((6977,56+800+800) : 3 = 2859,19 грн), а прожитковий мінімум встановлений на 01.01.2025 становить 2920,00 грн., тому компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі Позивачу призначена у розмірі 60,81 грн. (2920,00-2859,19).

Таким чином, суд вважає, що відповідачем, нарахування компенсації ОСОБА_1 , який надає соціальні послуги у розмірі 60,81 грн. здійснено з дотриманням вимог закону.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд приходить до висновку, що у ході розгляду справи відповідачем доведено дотримання у спірних правовідносинах вимог ч. 2 ст. 2 КАС України та як насідок відмови у задоволенні позовних вимог.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Департамент соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 03195441)

Суддя С.А. Борискін