Ухвала суду № 140483780, 08.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

08 жовтня 2026 року справа № 320/37410/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправними дій, визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною діяльність Військового інституту щодо невидачі Позивачу (через Представника Позивача, уповноваженого Довіреністю) оригіналів Документів про вищу освіту;

- визнати протиправними рішення Військового інституту, викладені у листах вих. №18/1849 від 16.07.2025, вих. №18/2214 від 01.09.2025, вих. №18/2583 від 16.10.2025, вих. №508/969 від 19.02.2026 та вих. 508/4812 від 31.08.2026, якими відмовлено у видачі Документів про вищу освіту ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військовий інститут в найкоротший термін видати Представнику Тарасюк Тетяни Валеріївни, який діє на підставі Довіреності від 13.06.2025, оригінали Документів про вищу освіту ОСОБА_1 - диплом бакалавра та додаток до нього і диплом магістра та додаток до нього.

Позовну заяву подано представником ОСОБА_1 - Тарасюком Максимом Валерійовичем за довіреністю.

Приписами пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII) заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Частиною 7 ст. 27 Закон № 1556-VII встановлено, що заклад вищої освіти діє на підставі власного статуту.

Згідно з абзацом першим частини десятої статті 33 Закону № 1556-VII університет, академія, інститут можуть мати у своєму складі військовий навчальний підрозділ (навчальний підрозділ із специфічними умовами навчання - військовий інститут, коледж, факультет, кафедра військової підготовки або відділення військової підготовки), який проводить за певними ступенями вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах сержантського, старшинського, офіцерського або начальницького складу з метою задоволення потреб відповідно Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Військовий інститут як підрозділ закладу вищої освіти може мати у своєму складі факультети та військовий коледж.

Наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України від 18.04.2014 № 483/260 затверджено Положення про Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - Положення).

Згідно з п. 1.3 - 1.9. Положення Військовий інститут є військовим навчальним підрозділом Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Управління Військовим інститутом у межах компетенції здійснюється ректором Університету, Міністерством освіти і науки України (далі - МОН), Міністерством оборони України (далі - Міноборони). Військовий інститут підпорядковується Ректору Університету та директору Департаменту військової освіти та науки Міністерства оборони України. Безпосереднє управління діяльністю Військового інституту здійснює начальник інституту. Військовий інститут має Бойовий прапор, печатку із зображенням Державного Герба України, найменуванням Університету та своїм найменуванням, власну символіку. Військовий інститут веде самостійне фінансове та військове господарство, має реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України. Місцезнаходження Університету: Україна, 01601, м.Київ, вул. Володимирська, 60. Місцезнаходження Військового інституту: Україна, 03189, м.Київ, вул. Юлії Здановської, 81.

Згідно з п. 2.1. Положення Військовий інститут функціонує з метою:

підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів для роботи та проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту та інших міністерств і відомств (далі - Збройні Сили України та інші військові формування);

військової підготовки студентів вищих навчальних закладів (далі - ВНЗ) за програмою офіцерів запасу за кошти юридичних або фізичних осіб;

організації та проведення наукової, науково-технічної діяльності;

підготовки наукових, науково-педагогічних та педагогічних працівників для Збройних Сил та інших військових формувань тощо.

Отже, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка не є самостійною юридичною особою. Він є відокремленим структурним (військовим навчальним) підрозділом у складі вищого навчального закладу Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичною особою є сам університет, який має окремий ідентифікаційний код - 02070944. Водночас інститут може мати власний ідентифікаційний код в ЄДРПОУ (22994521) як відокремлений підрозділ або замовник у певних господарських/військових процесах, але діє в межах повноважень, делегованих університетом, і згідно з Положенням про інститут.

За положеннями частини другої статті 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Зазначена стаття ЦК України містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, у той час, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Пунктом 16 частини першої статті 1 Закону № 1556-VII надано визначення поняття освітньої діяльності як діяльність закладів вищої освіти, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 1 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII) освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.

Освітній процес у широкому значенні включає різні елементи: форму здобуття освіти, рівні освіти, форми організації освітнього процесу та види навчальних занять, отримання кваліфікації, учасники освітнього процесу: здобувачі вищої освіти, науково-педагогічні працівники, академічна мобільність тощо.

Отже, з аналізу правової природи юридичної особи публічного права, з урахуванням особливостей, передбачених законами № 1556-VII, № 2145-VIII, можна зробити висновок про те, що юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин.

Юридичні особи публічного права поряд з іншими юридичними та фізичними особами можуть брати участь у цивільних правовідносинах. Виступаючи як суб`єкт цивільних правовідносин, юридична особа публічного права користується такими ж правами і несе такі ж обов`язки, як і інші суб`єкти цивільного права.

Згідно з положеннями статті 24 Закону № 2145-VIII система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.

Установчі документи закладу освіти повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно до законодавства.

Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Відповідно до ст. 62 Закону № 2145-VIII до органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування.

Окрім того, повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти або уповноваженого ним (ними) органу визначені статтею 15 Закону № 1556-VII, за якою він: 1) затверджує статут закладу вищої освіти та за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію; 2) укладає в місячний строк контракт з керівником закладу вищої освіти, обраним за конкурсом у порядку, встановленому цим Законом; 3) за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти достроково розриває контракт із керівником закладу вищої освіти з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту; 4) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу вищої освіти; 5) здійснює контроль за дотриманням статуту закладу вищої освіти; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом і статутом закладу вищої освіти.

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) делегувати окремі свої повноваження керівникові або іншому органу управління закладу вищої освіти.

Суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №420/3453/19, у якій Суд зазначив:

«За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, за наведеною нормою суб`єктами владних повноважень можуть бути не лише органи, їхні посадові чи службові особи, а й юридичні чи фізичні особи, якщо їм делеговано певні владні управлінські повноваження.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Заклад вищої освіти хоча і реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу, однак не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, не є органом управління освітою та не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а ректор не є посадовою чи службовою особою суб`єкта владних повноважень".

Спірними у цій справі є відносини з приводу протиправності рішень Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладених у листах, якими відмовлено позивачу у видачі документів про вищу освіту ОСОБА_1 та зобов`язання Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка в найкоротший термін видати представнику Тарасюк Тетяни Валеріївни, який діє на підставі Довіреності від 13.06.2025, оригінали документів про вищу освіту ОСОБА_1 - диплом бакалавра та додаток до нього і диплом магістра та додаток до нього.

Відмова відповідача у видачі таких документів про вищу освіту на думку відповідача є передчасною та обумовлена наступними обставинами:

- необхідністю завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 20.03.2022 року №62022100130000088;

- набранням законної сили судовим рішенням у справі №240/929/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Військового інституту (про визнання протиправним та скасування пункту 73 параграфу 1 наказу Міністра оборони України від 05.03.2022 № 92, згідно з яким ОСОБА_1 присвоєно військове звання «Лейтенант», прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу і направлено для проходження військової служби у розпорядження відповідних командирів (начальників), рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 у справі №240/929/23 не набрало законної сили;

- припиненням ОСОБА_1 вчинення дій, що можуть містити ознаки складу злочину передбаченого ст. 408 Кримінального кодексу України (Дезертирство).

Враховуючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що відповідач у справі - Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, не є суб`єктом владних повноважень, не є органом управління освітою та не здійснює функції суб`єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності.

Відповідно до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із відмовою відповідача вжити заходів щодо видачі диплому ОСОБА_1 , що на думку представника позивача порушує права позивача на отримання належних їй документів про вищу освіту і є перешкодою для реалізації інших прав (працевлаштування, підтвердження кваліфікації тощо), а відтак виникли не у сфері публічно-правових відносин та не за участю суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, оскільки дана справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.

У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина шоста статті 170 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №320/37410/26 за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправними дій, визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Роз`яснити заявникові, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.

3. Копію ухвали разом з адміністративним позовом та доданими до нього документами надіслати позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Кушнова А.О.