Ухвала суду № 140483607, 07.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/547/21

Провадження 6/127/520/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 , Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про заміну стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого листа,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» звернулося до суду із заявою, у якій просить замінити стягувача Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» його правонаступником ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» у виконавчому документі, виданому на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2021 року у цивільній справі № 127/547/21, а також видати дублікат виконавчого листа № 127/547/21, виданого 22 листопада 2021 року.

На обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2021 року позов АТКБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТКБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 листопада 2010 року в розмірі 40 555,13 грн, з яких 34 387,36 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 167,77 грн заборгованість за простроченими відсотками, а також 2 102,00 грн судового збору.

На виконання зазначеного рішення судом 22 листопада 2021 року видано виконавчий лист.

Заявник зазначає, що 22 серпня 2025 року між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, на підставі якого до заявника перейшли права вимоги за кредитними зобов`язаннями боржників, включеними до відповідного реєстру прав вимог.

На підтвердження переходу права вимоги заявником надано договір факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року, документи щодо проведення електронного аукціону, платіжну інструкцію про сплату вартості придбаного лота, акт приймання-передачі реєстру № 3 від 10 вересня 2025 року та витяг із зазначеного реєстру щодо ОСОБА_1 .

Крім того, заявник просить видати дублікат виконавчого листа, посилаючись на втрату його оригіналу внаслідок пожежі в архівному приміщенні Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 05 жовтня 2025 року. На підтвердження цих обставин подано лист банку, документи Державної служби України з надзвичайних ситуацій, запит банку від 12 березня 2026 року та відповідь на нього.

З матеріалів заяви вбачається, що виконавчий лист перебував на виконанні у межах виконавчого провадження № 69190956, відкритого 09 червня 2022 року.

Постановою державного виконавця від 03 листопада 2022 року виконавчий документ повернуто стягувачу.

Представник заявника просив розглянути заяву за його відсутності.

ОСОБА_1 подав письмові заперечення, у яких просив відмовити в задоволенні заяви. Зазначив, що сам факт укладення договору факторингу не підтверджує переходу права вимоги саме за кредитним договором, за яким ухвалено рішення у справі № 127/547/21. На думку боржника, заявником не доведено належними доказами передачу конкретного права вимоги, а також втрату саме оригіналу виконавчого листа у зазначеній справі. Посилаючись на статті 81, 89, 442 ЦПК України та пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, боржник просив відмовити в задоволенні заяви.

Крім того, ОСОБА_1 подано до суду заяву про проведення судового розгляду заяву у його відсутності.

Дослідивши матеріали заяви, подані документи та письмові заперечення боржника, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частин першої та другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частиною п`ятою статті 442 ЦПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Отже, підставою для заміни стягувача є встановлений судом факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах. При цьому суд має з`ясувати, чи належало первісному кредиторові відповідне право вимоги на момент його відступлення, чи перейшло це право до заявника та чи зберігалося воно на момент звернення до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20, провадження № 14-52цс25, викладено правовий висновок, відповідно до якого відступлення права вимоги допускається і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір щодо відповідного зобов`язання. Водночас суд, вирішуючи питання про заміну стягувача, має з`ясувати, чи належало первісному кредиторові право вимоги на момент його відступлення, перевірити чинність вимоги на час звернення до суду та дослідити, чи не встановлено законом заборони на відступлення такого права.

Таким чином, сам по собі факт укладення договору факторингу не є достатньою підставою для заміни стягувача без установлення переходу конкретної вимоги, однак і укладення такого договору після ухвалення судового рішення не виключає правонаступництва.

Як установлено судом, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2021 року у справі № 127/547/21 з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 листопада 2010 року.

Заявником надано договір факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року, документи щодо оплати придбаного права вимоги, акт приймання-передачі реєстру № 3 від 10 вересня 2025 року та витяг із реєстру щодо ОСОБА_1 .

Із витягу з реєстру вбачається, що він містить відомості про ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , кредитний договір № б/н, дату відкриття рахунку 16 листопада 2010 року та інші відомості, які дозволяють ідентифікувати відповідне кредитне зобов`язання.

Зазначені дані узгоджуються з відомостями, установленими рішенням суду від 02 вересня 2021 року, зокрема щодо особи боржника, номера кредитного договору та дати його укладення.

Докази укладення договору факторингу та оплати придбаного права вимоги самі по собі не підтверджували б переходу саме спірної вимоги. Однак у цій справі вони оцінюються разом з актом приймання-передачі реєстру та витягом, який містить ідентифікаційні дані боржника й кредитного зобов`язання, за яким ухвалено судове рішення.

Суд також бере до уваги, що у витягу з реєстру зазначено залишок заборгованості в розмірі 40 255,13 грн, тоді як рішенням суду присуджено 40 555,13 грн. Розбіжність у сумі 300,00 грн стосується розміру відображеної у реєстрі відсоткової заборгованості, тоді як сума основного боргу, особа боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер кредитного договору та дата його укладення збігаються.

Зазначена розбіжність не дає підстав змінювати суму, присуджену судовим рішенням, проте за наявності інших ідентифікаційних даних сама по собі не спростовує переходу права вимоги за відповідним кредитним зобов`язанням. Правонаступник набуває права первісного кредитора в тому обсязі, у якому вони існували, і не може вимагати виконання судового рішення в іншому обсязі, ніж визначено його резолютивною частиною.

Доводи боржника про недоведеність переходу права вимоги суд відхиляє, оскільки подані документи в сукупності дозволяють установити зв`язок між договором факторингу, переданим реєстром та кредитним зобов`язанням, за яким ухвалено рішення у справі № 127/547/21.

Отже, суд доходить висновку, що перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» права вимоги за кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 , яке було предметом розгляду у справі № 127/547/21, підтверджений належними доказами, а тому заява в частині заміни стягувача його правонаступником підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний чи приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу та має відповідати йому за змістом. Видача дубліката не змінює змісту судового рішення та не створює нового обов`язку боржника.

У постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 572/3591/19 Верховний Суд зазначив, що дублікат виконавчого документа видається за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні цього питання заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, та надати відповідні докази.

Отже, для видачі дубліката необхідно встановити не лише відсутність оригіналу у заявника, а й обставини, які дають підстави дійти висновку про втрату виконавчого документа. Саме по собі бажання отримати документ для повторного пред`явлення до виконання не замінює доказування передбаченої законом підстави.

Як убачається з матеріалів заяви, виконавчий лист у справі № 127/547/21 був виданий 22 листопада 2021 року та перебував на виконанні у межах виконавчого провадження № 69190956. Постановою державного виконавця від 03 листопада 2022 року виконавчий документ повернуто стягувачу.

Таким чином, зазначена постанова підтверджує повернення виконавчого документа первісному стягувачу, однак сама по собі не встановлює подальшого місця його зберігання та не підтверджує обставин його втрати.

Заявник посилається на те, що оригінал виконавчого листа був втрачений унаслідок пожежі 05 жовтня 2025 року в архівному приміщенні АТКБ «ПриватБанк».

На підтвердження цих обставин подано лист банку про знищення архівних документів унаслідок пожежі, матеріали Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а також запит банку від 12 березня 2026 року та відповідь на нього.

Суд бере до уваги, що наведені документи підтверджують факт пожежі в архівному приміщенні банку та містять загальні відомості про знищення документів, які зберігалися в цьому приміщенні. Запит банку також стосувався документів за значною кількістю кредитних зобов`язань, серед яких зазначено відомості щодо ОСОБА_1 .

Водночас для вирішення питання про видачу дубліката необхідно встановити не лише факт пожежі та загального знищення архівних документів, а й наявність достатніх доказів того, що саме оригінал виконавчого листа у справі № 127/547/21 перебував у знищеному архіві та був утрачений унаслідок цієї події.

Постанова державного виконавця від 03 листопада 2022 року підтверджує повернення виконавчого документа стягувачу. Проте вона не містить відомостей про його подальше передання до конкретного архівного приміщення, реєстрацію в архівному описі, прийняття на зберігання або включення до переліку документів, фактично знищених пожежею.

Лист банку та матеріали Державної служби України з надзвичайних ситуацій підтверджують факт пожежі та знищення складських стелажів, комп`ютерної техніки, меблі та інше, а щодо архівних документів, то мова у акті взагалі не йдеться, тобто вказані вище документи не містять індивідуалізованих відомостей, які дозволяли б установити, що саме виконавчий лист № 127/547/21 був серед знищених документів.

Запит банку, у якому згадується кредитне зобов`язання ОСОБА_1 , також не є самостійним доказом того, що оригінал конкретного виконавчого листа був фактично переданий до відповідного архіву та знищений. Він підтверджує, що банк з`ясовував наявність документів за відповідним зобов`язанням, однак не замінює документів про фактичне місце зберігання та втрату саме цього виконавчого документа.

Суд не вимагає від заявника обов`язково надати окремий акт про знищення кожного виконавчого листа. Обставини втрати можуть підтверджуватися різними доказами, які в сукупності дозволяють установити відповідний факт

Однак у цій справі надані документи не усувають невизначеності щодо подальшого руху оригіналу виконавчого листа після його повернення стягувачу та його фактичного перебування в архівному приміщенні на момент пожежі.

За таких обставин висновок про втрату саме виконавчого листа у справі № 127/547/21 ґрунтувався б на припущенні, що документ після повернення банку зберігався саме в тому архіві, який був знищений.

Водночас відповідно до статей 81 та 89 ЦПК України обставини, на які заявник посилається як на підставу своїх вимог, мають бути доведені належними доказами, оціненими судом у сукупності.

Доводи боржника в цій частині заслуговують на увагу, оскільки подані документи підтверджують загальну подію пожежу та знищення архівних матеріалів, але не дають достатніх підстав для достовірного висновку про втрату саме оригіналу виконавчого листа, виданого у справі № 127/547/21.

При цьому суд не робить висновку, що виконавчий лист зберігся або перебуває у володінні заявника чи первісного стягувача. Висновок суду полягає виключно в тому, що наданими доказами не доведено передбачену пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України підставу для видачі дубліката.

Щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання суд зазначає, що відповідно до пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дотримання відповідного строку є самостійною умовою видачі дубліката. Виконавчий лист був повернутий стягувачу 03 листопада 2022 року, а заява подана 28 травня 2026 року. При оцінці строку належить ураховувати положення статті 12 та пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» щодо перебігу строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, зокрема в період дії воєнного стану.

Однак навіть за умови дотримання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання це не звільняє заявника від обов`язку довести факт його втрати. Оскільки саме ця обставина не підтверджена достатньою сукупністю доказів, підстав для видачі дубліката виконавчого листа суд не вбачає.

Отже, заява ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» підлягає частковому задоволенню: у частині заміни стягувача його правонаступником задоволенню, а в частині видачі дубліката виконавчого листа відмові.

Керуючись статтями 18, 76, 81, 89, 258261, 442, пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, статтями 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, статтею 12 та пунктом 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого листа задовольнити частково.

Замінити стягувача Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» його правонаступником, Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 43513923, місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28-А), у виконавчому документі, виданому на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2021 року у цивільній справі № 127/547/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16 листопада 2010 року.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» у частині видачі дубліката виконавчого листа № 127/547/21, виданого 22 листопада 2021 року на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2021 року, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або питання вирішено без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», код ЄДРПОУ 43513923, місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28-А.

Заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д. м. Київ.

Боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Дата складення повного тексту ухвали 07 жовтня 2026 року.

Суддя