Ухвала суду № 140483346, 05.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4973/26

Провадження № 4-с/344/28/26

У Х В А Л А

29 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Домбровської Г.В.,

при секретарі судового засідання Петришин Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківській області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та відсотків за користування

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також «Скаржник») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою на дії та бездіяльність Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківській області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-України, Баранюка М.Р. від 26.03.2026року про закінчення виконавчого провадження №80582704;

- визнати незаконними дії державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Баранюка М.Р. при виконанні виконавчого провадження №80582704, про накладення арешту на кошти, які знаходяться на його банківському рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ КБ «Приватбанк» з призначенням платежу «пенсія»;

- визнати незаконною бездіяльність та відмову начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 у знятті арешту з грошових коштів, які знаходяться на його банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк» з призначенням платежу «пенсія»;

- зобов`язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відновити виконавче провадження №80582704, зняти арешт накладений на грошові кошти які знаходяться на його банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк» з призначенням платежу «пенсія» в сумі 68102,89 грн., про що у виконавчому провадженні винести відповідну постанову та надіслати останню до банку АТ КБ «ПриватБанк».

Вимоги скарги мотивує тим, що на виконанні в Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківській області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №80582704 на виконання ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про забезпечення позову в цивільній справі №344/4973/26 про накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 .

У даному виконавчому провадженні державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_1 в банківських установах, зокрема, на універсальні рахунки в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , на який він отримує заробітну плату, та рахунок № НОМЕР_1 , на який він отримує пенсію.

В подальшому державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням ухвали суду.

Заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з рахунку №UA703052990000026203687534250 державним виконавцем та начальником органу виконавчої служби залишено без задоволення, що, на думку скаржника, є незаконним, оскільки він залишився без засобів для існування, що порушує ст. 46 Конституції України.

Скаржник на адресу суду подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити.

Івано-Франківський ВДВС в Івано-Франківській області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України правом на подання письмових пояснень по суті скарги не скористався, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином. На виконання ухвали суду про витребування доказів направив копії матеріалів виконавчого провадження.

Представником ОСОБА_2 на адресу суду подано заяву про розгляд скарги без його участі.

Представник АТ КБ «Приватбанк» в судові засідання не з`явився, про причини неявки не сповістив, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши доводи скаржниці, матеріали виконавчого провадження, Судом встановлено наступне.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.03.2026 року у справі №344/4973/26 (з урахуванням виправленої арифметичної описки) накладено арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на суму заявленого позову 6 139 273,00 грн. до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Вказану ухвалу суду про забезпечення позову представником ОСОБА_2 пред`явлено до примусового виконання.

Постановою державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП №80582704 від 24.03.2026 року відкрито виконавче провадження з виконання ухвали №344/4973/26 від 19.03.2026 року про накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на суму заявленого позову 6 139 273,00 грн. до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Згідно супровідного листа №55765 від 24.03.2026 року вищевказану постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника ВП №80582704 від 24.03.2026 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцх, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення 613927 гривня.

Постановою державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт майна боржника ВП №80582704 від 24.03.2026 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення 613927 гривня.

Постановою державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП №80582704 від 24.03.2026 року закінчено виконавче провадження з виконання ухвали №344/4973/26 від 19.03.2026 року про накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на суму заявленого позову 6 139 273,00 грн. до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.07.2026 року у справі №344/4973/26, яке набрало законної сили 11.08.2026 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та відсотків за користування задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , суму заборгованості за договором позики від 06.09.2025 року в загальному розмірі 134 411,73 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на час винесення рішення відповідно до офіційного курсу НБУ становить 5 978 176,75 грн., та складається з:

основна сума позики 124 600,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на час винесення рішення відповідно до офіційного курсу НБУ становить 5 541 784,36 грн.,

проценти за користування позикою 9 811,73 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на час винесення рішення відповідно до офіційного курсу НБУ становить 436 392,39 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати зі сплати судового збору в сумі 16 021,57 грн.

Посилаючись на те, що у виконавчому провадженні ВП №80582704 з виконання ухвали №344/4973/26 від 19.03.2026 року про накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , на суму заявленого позову 6 139 273,00 грн. до набрання рішенням у даній справі законної сили, було незаконно накладено арешт на кошти пенсійного рахунку ОСОБА_1 , ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні) звернувся до суду з даною скаргою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, статті 18 та частини першої статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх на території України, а в окремих випадках - і за її межами. Їх мають виконувати всі органи влади, посадові особи, фізичні та юридичні особи.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

За змістом частини першої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, згідно з наведеними приписами Закону України "Про виконавче провадження" кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, можуть бути об`єктом звернення стягнення за виконавчим документом, а виконавець має повноваження звернути стягнення на такі кошти боржника, однак лише за певних умов: 1) якщо у боржника відсутні інші кошти та/або об`єкти для стягнення; 2) якщо стягнення за виконавчим документом має характер періодичних платежів; 3) якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Порядок звернення стягнення на пенсію визначається розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкція № 512/5.

Абзацом першим пункту 3 розділу X Інструкції № 512/5 (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій) передбачено, що про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі.

Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця, судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження.

Водночас 26.03.2022 набрав чинності Закон України №2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про виконавче провадження", яким зазначений розділ Закону України «Про виконавче провадження» був доповнений, зокрема, пунктом 10-2.

Підпунктом 3 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

З огляду на наведені приписи розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" Верховний Суд у постанові від 19 січня 2026 року у cправі №204/9551/18 зазначив, що в період дії воєнного стану з пенсійного/стипендійного рахунку боржника громадянина України не можуть бути списані кошти, отримані боржником як пенсія/стипендія, при примусовому виконанні судових рішень, які не пов`язані зі стягнення аліментів, відшкодуванням шкоди заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 19 січня 2026 року у cправі №204/9551/18 звернув увагу, що накладення арешту на кошти (майно) боржника є стадією виконавчого провадження першим етапом звернення стягнення на майно боржника, питання про накладення якого виконавець вирішує під час відкриття виконавчого провадження. Проте, з урахуванням викладеного, ті застереження, що містилися в абзаці 9 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження.

Такому тлумаченню відповідає зміст абзаців 7, 8 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наведеними нормами права фактично передбачається можливість накладення арешту виконавцем на кошти боржника. Приписи, які б забороняли накладати арешт на грошові кошти (доходи) боржника, згаданий пункт не містить.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 712/6304/23, від 24.01.2024 у справі № 338/1549/21, від 28.03.2024 у справі № 508/181/23, від 30.05.2024 у справі № 638/8943/21, від 26.09.2024 у справі № 338/1549/21, від 10.01.2025 у справі № 755/9274/23, від 29.01.2025 у справі № 279/809/24, від 19.06.2025 у справі № 922/2424/21

Разом з цим, у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок про те, що: "...виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом".

У постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок, що "…державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів".

Разом із тим, у випадках, коли рахунок боржника не має спеціального режиму використання та на нього зараховуються кошти з різним цільовим призначенням (не лише пенсійні/соціальні), банк може не мати інформації про характер таких надходжень і, відповідно, не знати, які саме кошти підлягають арешту, а які - ні. У такому разі арешт підлягає зняттю виконавцем на підставі поданих боржником документів із підтвердженням, що арештовані кошти є саме пенсійними коштами боржника (соціальними виплатами).

Суд зауважує, що зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належність арештованих коштів до пенсійних (або інших соціальних виплат), то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Помилковим є твердження, що саме на виконавця покладений обов`язок здобувати докази для з`ясування правового режиму арештованого банківського рахунку, водночас як роз`яснено Верховним Судом обов`язок державного виконавця полягає у знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 338/1125/23 та від 10.01.2025 у справі № 755/9274/23, від 19.06.2025 у справі № 922/2424/21.

Отже, у спірних правовідносинах за відсутності відповідного повідомлення від банку та/або боржника, із наданням відповідних підтверджуючих документів, виконавцем під час винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника не було допущено порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на таке.

По-перше, на момент винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, розміщені на його рахунках, виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, оскільки на той момент не мав інформації про те, що рахунок, про який зазначає скаржник використовується для отримання пенсійних/соціальних виплат. Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 зазначеного Закону прямо покладає такий обов`язок на банк саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову без виконання.

По-друге, арешт накладено у межах суми звернення стягнення. Сам факт накладення арешту на рахунок не є тотожним зверненню стягнення на кошти, що на ньому перебувають. Наявність арешту лише блокує розпорядження коштами, однак не передбачає автоматичного списання пенсій чи інших соціальних виплат, що охороняються законом. Відтак такий арешт може бути знятий після з`ясування спеціального правового режиму рахунку.

По-третє, боржник ОСОБА_1 , звертаючись зі скаргою, не довів, що він надавав виконавцю відповідні документи (які б підтверджували статус коштів на відповідному рахунку), чи заяву про зняття арешту саме з посиланням на цільове призначення рахунку та наявність спеціального режиму використання коштів. Подана державному виконавцю заява ОСОБА_1 про зняття арешту з відповідного рахунку не містила доказів того, що зазначений ним у скарзі рахунок (№ НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «Приватбанк») має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, які знаходилися на ньому, заборонено законом.

Відповідно, виконавець об`єктивно не мав підстав для зняття арешту до моменту, коли б банк або сам боржник не надали відповідної інформації разом з підтверджуючими документами. Крім того, боржник, як сторона, є заінтересованою в захисті цільового призначення своїх рахунків.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 29 січня 2025 року у справі № 279/809/24, в якій зазначено, що «саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Під час винесення постанов про накладення арешту коштів на рахунках боржника державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, оскільки не мав інформації, що відповідний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , призначений лише для отримання пенсії та/або на нього зараховується виключно пенсія (грошове забезпечення).

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23».

Враховуючи вищезазначене, Суд приходить до висновку про те, що, звертаючись до державного виконавця із заявою про зняття арешту, накладеного на грошові кошти які знаходяться на його банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк» з призначенням платежу «пенсія» - ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження того, що даний рахунок призначений лише для отримання пенсії та/або на нього зараховується виключно пенсія.

Виписка по рахунку, яка додана до заяви та до поданої до суду скарги, відображає лише рух коштів на рахунку, однак не підтверджує статусу відповідного рахунку.

Оскільки подана до суду скарга не містить окремих підстав незаконності постанови про закінчення виконавчого провадження, Суд приходить до висновку про необґрунтованість відповідної вимоги скарги.

При цьому, Суд роз`яснює, що ОСОБА_1 не позбавлений права повторно звернутися до державного виконавця із заявою про зняття арешту з наданням належних доказів на підтвердження того, що даний рахунок призначений лише для отримання пенсії та/або на нього зараховується виключно пенсія.

Крім того, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися з аналогічною заявою до АТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного Суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківській області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та відсотків за користування відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.10.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.