Рішення № 140483251, 05.10.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.2026 Справа №905/497/26

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гладиш Ганни Йосипівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 320942,69 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Гладиш Ганни Йосипівни, м.Слов`янськ про стягнення заборгованості в розмірі 320942,69 грн, з яких: 239716,07 грн борг за поставлену електричну енергію за грудень 2024 року лютий 2025 року, 30172,50 грн інфляційні втрати, 51054,12 грн 15% річних.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги за період грудень 2024 року лютий 2025 року, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та 15% річних.

Ухвалою суду від 04.08.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/497/26, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.09.2026 засобами поштового зв`язку від відповідача на адресу суду надійшло клопотання б/н від 25.08.2026, в якому вона просила:

- суму заборгованості у розмірі 239716,07 грн за поставлену електричну енергію за період грудня 2024 року лютого 2025 року розстрочити строком на 1 рік відповідно до ст.331 Господарського процесуального кодексу України;

- не стягувати із неї 30172,50 грн інфляційних втрат, 51054,12 грн 15% річних на підставі договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості.

В обґрунтування клопотання зазначала, що визнає наявну заборгованість у розмірі 239716,07 грн за поставлену електричну енергію за період грудня 2024 року лютого 2025 року. Вказувала, що у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності на території м.Слов`янська Донецької області, розташованого в зоні активних бойових дій, фактичним припиненням з 2025 року підприємницької діяльності, похилим віком та незадовільним станом здоров`я, зокрема, перенесеною операцією на серці та необхідністю подальшого лікування, вона не має можливості негайно погасити заборгованість у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 вказаного кодексу зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із продажем електричної енергії, здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою №312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і безпосередньо договором.

Згідно з ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За приписами ч.1 ст.634 вказаного кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Постачальник «останньої надії» - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (п.137 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Пунктом 1.2.9. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

У п.п.6.2.3., 6.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, передбачено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє через Датахаб оператора системи та постачальника «останньої надії» про перелік споживачів, які переходять до постачальника «останньої надії» протягом наступного робочого дня, з дня такого переходу. ОСР/ОСП протягом одного робочого дня з дня отримання такого повідомлення надає постачальнику «останньої надії» інформацію про контактні дані споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил).

Розпорядженням №1023-р від 12.12.2018 Кабінету Міністрів України Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 по 31.12.2026.

На підставі постанови №1344 від 06.11.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

На виконання ч.11 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії», позивачем, як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua, зокрема, розміщено:

- порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

- договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

- додаток №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

- «Комерційна пропозиція №9 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»;

- додаток до комерційної пропозиції №9 «Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» листом №64/15467-вих від 06.11.2024 повідомило Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про віднесення відповідача з 06.11.2024 до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії».

Таким чином, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Гладиш Ганною Йосипівною (споживач) укладено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» шляхом фактичного споживання електричної енергії.

Відповідно до п.1.1 цього договору він є публічним договором приєднання споживача до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Згідно з п.3.1 договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Пунктом 3.4 договору визначено, що електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

У відповідності до п.3.6 договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником «останньої надії» вважаються прийнятими споживачем.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до цього договору (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п.5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції (п.5.11 договору).

Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п.13.1 договору).

Умовами комерційної пропозиції №9 від 19.06.2024, яка є додатком №1 до договору, визначено предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції (код 09310000-5 за ДК 021:2015).

Ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» формується згідно з Порядком формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП №1179 від 05.10.2018. Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна (п.1.1 комерційної пропозиції №9 від 19.06.2024).

Постачальник оприлюднює ціну на кожний розрахунковий період на власному веб-сайті (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до її застосування. Сторони договору узгодили, що оприлюднені постачальником ціни на його вебсайті є невід`ємним додатком до цієї комерційної пропозиції (п.п.1.5-1.6 комерційної пропозиції №9 від 19.06.2024).

Згідно з п.4.7 комерційної пропозиції №9 від 19.06.2024 рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення будь-яким із наступних способів:

- особистим врученням (нарочним) в приміщенні постачальника;

- поштою на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та/або на адресу, надану оператором системи (ОС) або споживачем постачальнику;

- засобами електронного зв`язку на електронну пошту споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або зазначену ОС, або зазначену в листуванні між сторонами;

- засобами систем електронного документообігу, зокрема, але не виключно системи «М.Е.Doc» (якщо споживач використовує таку систему).

Датою отримання рахунку вважається дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій день з дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою).

У разі неотримання споживачем рахунків, надісланих поштою, рахунки вважаються врученими споживачу належним чином на третій календарний день від дати відправки постачальником відповідного поштового відправлення. У разі направлення постачальником рахунків електронною поштою, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником споживачу відповідного електронного повідомлення. У разі направлення постачальником рахунків засобами систем електронного документообігу «М.Е.Doc», датою отримання таких рахунків буде вважатися дата, зазначена в повідомленні про доставку документа адресату (споживачу) з відміткою «Доставлено», яке згенероване системою електронного документообігу «М.Е.Doc».

Відповідно до п.4.8 комерційної пропозиції №9 від 19.06.2024 акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем.

Обсяг фактично спожитої електричної енергії споживачем визначається ОС, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, а також Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затверджений постановою НКРЕКП від 28.12.2018 року №2118.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.

Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника.

Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача.

Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.

Сторони можуть підписати акт купівлі-продажу із застосуванням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.

У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони договору не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини.

До усунення розбіжностей сторони договору керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, складеному постачальником, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його непідписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу, оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі.

Дана комерційна пропозиція є чинною з 10.07.2024.

На виконання умов договору, за даними оператора системи розподілу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», позивачем, на підставі звітів щодо фактичного корисного відпуску за точками комерційного обліку споживачів постачальника «останньої надії» Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», складено:

- акт купівлі-продажу електроенергії №059773 від 31.12.2024 за грудень 2024 на суму 171466,92 грн з ПДВ та відповідний рахунок;

- акт купівлі-продажу електроенергії №060773 від 31.01.2025 за січень 2025 на суму 60269,22 грн з ПДВ та відповідний рахунок;

- акт купівлі-продажу електроенергії №061414 від 28.02.2025 за лютий 2025 на суму 7952,93 грн з ПДВ та відповідний рахунок.

Вказані рахунки направлялись на поштову адресу відповідача, в підтвердження чого до матеріалів справи додано зворотні поштові повідомлення.

Також позивачем до матеріалів справи надано договір №44/6-143 про реструктуризацію заборгованості від 19.12.2024, за змістом п.1.2 якого сторони підтвердили, що у споживача перед постачальником станом на дату укладення цього договору існує заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за жовтень 2022 листопад 2023 року та листопад 2024 року на загальну суму 731175,94 грн.

Пунктом 2.2 договору №44/6-143 від 19.12.2024 сторони погодили, що постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до 30.06.2025, а споживач зобов`язується погасити заборгованість, зазначену в п.1.2 цього договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до викладеного в договорі графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим договором.

Відповідно до п.7.1 договору №44/6-143 від 19.12.2024 він набирає чинності з дня підписання і діє до 30.06.2025, але в будь-якому разі до повного виконання споживачем зобов`язань за цим договором.

Вказаний договір підписаний сторонами та засвідчений печаткою позивача.

За твердженням позивача, відповідач встановлений договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» обов`язок щодо оплати отриманої електричної енергії у визначені договором строки та у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу, зокрема, про стягнення боргу в сумі 239716,07 грн.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до наданих позивачем актів купівлі-продажу електричної енергії та рахунків вартість поставленої відповідачу електричної енергії за грудень 2024 року становить 171466,92 грн, за січень 2025 року 60269,22 грн, за лютий 2025 року 7952,93 грн, що в сукупності дорівнює 239689,07 грн. Отже, розмір заборгованості, підтверджений первинними документами, становить 239689,07 грн, а розбіжність із заявленою до стягнення сумою обумовлена тим, що позивач помилково вказав суму акту за січень 2025 року 60296,22 грн, тоді як вірною є 60269,22 грн.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 вказаного кодексу визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» саме на умовах комерційної пропозиції №9 від 19.06.2024, суд для визначення кінцевого строку оплати застосовує умови, визначені в комерційній пропозиції.

За умовами п.п.4.2-4.3 комерційної пропозиції оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Розмір попередньої оплати визначається споживачем самостійно (без отримання рахунку від постачальника), виходячи зі свого прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни. Постачальник, за вимогою споживача, може виставити споживачу рахунок на попередню оплату за розрахунковий або інший період (декада, тиждень, інший період), який споживач повинен оплатити протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунка, але в будь в якому разі не пізніше чим за 1 (один) день до початку розрахункового періоду.

Відповідно до п.п.4.4 - 4.6 комерційної пропозиції №9 від 19.06.2024 100% попередня оплата здійснюється споживачем не пізніше чим за 1 (один) день до початку розрахункового періоду. Оплата за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем в строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від постачальника. Вартість фактично спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період. Постачальник надсилає споживачу рахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. У разі неотримання споживачем рахунку від постачальника, споживач самостійно визначає суму, яка підлягає оплаті, шляхом множення обсягу фактично спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді на ціну, яка діяла у відповідному розрахунковому періоді. В разі здійснення споживачем оплати за розрахунковий період, сума, яка підлягає оплаті, зменшується на суму такої оплати. У разі неотримання рахунку від постачальника споживач має про це письмово повідомити постачальника та зазначити електронну адресу, на яку постачальник може відправити рахунок споживачу. У разі незвернення споживачем до постачальника про необхідність надання рахунку, споживач, у разі несплати спожитої електричної енергії, не має права посилатися на відсутність рахунку або іншого документу по цьому договору.

Таким чином, виходячи з погоджених сторонами умов, строк оплати за спожиту в грудні 2024 - лютому 2025 року електричну енергію є таким, що настав.

Як зазначалось вище, відповідач у клопотанні б/н від 25.08.2026 позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 239716,07 грн за поставлену електричну енергію за період грудня 2024 року лютого 2025 року визнала.

За змістом п.1 ч.2 ст.46, ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.191 вказаного нормативно-правового акту, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов`язаних з визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Фізичної особи-підприємця Гладиш Ганни Йосипівни про стягнення заборгованості у розмірі 239689,07 грн за поставлену електричну енергію за період грудня 2024 року лютого 2025 року є правомірними і такими, що підлягають задоволенню. Одночасно, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 27 грн, оскільки в цій частині заборгованість не підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами. Відповідно до акта купівлі-продажу електричної енергії за січень 2025 року вартість поставленої електричної енергії становить 60269,22 грн, тоді як позивач при визначенні загального розміру заборгованості виходив із суми 60296,22 грн. Доказів, які б підтверджували наявність у відповідача додаткового зобов`язання зі сплати зазначеної різниці у розмірі 27 грн, позивачем суду не надано.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.6.1 комерційної пропозиції №9 від 19.06.2024 за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.

Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.

У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності, визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання за цим договором, починають нараховуватися постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

За умовами п.7.4 комерційної пропозиції №9 від 19.06.2024 споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення за період з 21.01.2025 по 02.07.2026 інфляційні втрати в розмірі 30172,50 грн та 15% річних в сумі 51054,12 грн.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», сума інфляційних втрат за період з 21.01.2025 по 02.07.2026 складає 29899,40 грн, а сума 15% річних за період з 21.01.2025 по 02.07.2026 51048,60 грн.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 (провадження №12-45гс23).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначала, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Також, при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

При цьому, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Водночас, інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру процентів річних, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує конкретні обставини цієї справи, зокрема розмір основної заборгованості, тривалість прострочення виконання грошового зобов`язання, співвідношення заявлених до стягнення процентів річних із сумою основного боргу, а також обставини, на які посилалася відповідач у клопотанні б/н від 25.08.2026.

Відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою: Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Барвінківська, 251.

Згідно з наказом №376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій України, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, м.Слов`янськ Слов`янської міської територіальної громади було територією можливих бойових дій з 24.02.2022 по 07.06.2026 та є територією активних бойових дій з 08.06.2026.

У вищевказаному клопотанні відповідач зазначила, що здійснювала підприємницьку діяльність на території м.Слов`янська Донецької області, яка внаслідок воєнних дій зазнала істотного впливу, а з 2025 року підприємницьку діяльність фактично припинено. Також, відповідач послалась на похилий вік, незадовільний стан здоров`я, перенесену операцію на серці та необхідність подальшого лікування, в підтвердження чого до матеріалів справи долучені відповідні документи.

Суд бере до уваги зазначені обставини у сукупності з іншими матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що відповідач не заперечує факту наявності основної заборгованості, визнає обов`язок щодо її погашення та звернулася до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення, що свідчить про її намір виконати грошове зобов`язання.

З огляду на наведене, враховуючи компенсаційний характер процентів річних, принципи розумності, справедливості та пропорційності, необхідність дотримання балансу інтересів сторін, обставини, що ускладнюють виконання відповідачем грошового зобов`язання, а також визнання відповідачем обов`язку щодо погашення основної заборгованості, суд вважає за можливе зменшити розмір процентів річних, що підлягають стягненню з відповідача, з 15% до розміру, передбаченого ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, тобто до 3% річних. При цьому, суд зазначає, що таке зменшення не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а визначає її розмір з урахуванням конкретних обставин цієї справи та забезпечує розумний баланс інтересів сторін.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», виходячи з документально підтвердженого розміру основної заборгованості в сумі 239689,07 грн, суд встановив, що за період з 21.01.2025 по 02.07.2026, розмір 3% річних становить 10209,72 грн.

Таким чином, оскільки, як зазначено вище, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат, враховуючи, що за визначений позивачем період з 21.01.2025 по 02.07.2026 їх розмір є фактично меншим та складає 29899,40 грн, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 10209,72 грн та інфляційних втрат у розмірі 29899,40 грн підлягають задоволенню.

Таким чином, позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Фізичної особи-підприємця Гладиш Ганни Йосипівни підлягає частковому задоволенню з наведених вище підстав.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Зокрема, згідно з ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

За ч.ч.1, 3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Надання розстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, розстрочка виконання судового рішення повинна надаватися боржнику у виняткових випадках. При оцінці виняткових обставин суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02).

Таким чином, питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Крім того, складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17).

Як зазначалось вище, відповідач у клопотанні б/н від 25.08.2026 просила розстрочити погашення основної заборгованості за поставлену електричну енергію строком на один рік, посилаючись на здійснення підприємницької діяльності на території м.Слов`янська Донецької області, фактичне припинення з 2025 року підприємницької діяльності, похилий вік, незадовільний стан здоров`я, перенесену операцію на серці та необхідність подальшого лікування. На підтвердження зазначених обставин відповідачем до матеріалів справи надано відповідні документи.

Судом враховано, що відповідач не заперечує факту існування заборгованості за поставлену електричну енергію, визнає обов`язок щодо її погашення та звернулась до суду саме з проханням визначити порядок поступового виконання грошового зобов`язання.

При цьому, суд враховує місцезнаходження підприємницької діяльності відповідача на території Донецької області, яка зазнала істотного впливу внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Разом з тим, суд бере до уваги і інтереси позивача як кредитора, який має право на своєчасне та повне виконання судового рішення. Розстрочення виконання рішення на визначений судом строк не припиняє та не змінює самого грошового зобов`язання відповідача, а лише визначає порядок його виконання.

Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги визнання відповідачем обов`язку щодо погашення основної заборгованості, її намір виконати грошове зобов`язання, обставини, пов`язані з її станом здоров`я та необхідністю лікування, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін, з огляду на відсутність заперечень позивача, суд дійшов висновку про доцільність розстрочення виконання рішення в частині стягнення боргу за поставлену електричну енергію за грудень 2024 року лютий 2025 року у розмірі 239689,07 грн на 10 місяців з дня ухвалення рішення, шляхом сплати відповідачем щомісячно 23968,90 грн протягом дев`яти місяців та 23968,97 грн у десятий місяць.

Відповідно до ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Як встановлено судом, відповідач у клопотанні на позовну заяву до початку розгляду справи по суті визнала наявну заборгованість за поставлену електричну енергію за період грудня 2024 року лютого 2025 року.

Тобто, враховуючи наведене, з огляду на викладені вище положення закону, 50% суми судового збору в розмірі 1438,13 грн (320942,69 грн * 1,5% * 0,8 * 239689,07 / 320942,69 / 2 = 1438,13 грн) підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

В той же час, згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2413,18 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам з віднесенням у частині зменшених відсотків на відповідача.

Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваного позову позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, без урахування коефіцієнту пониження 0,8 за подання позову в електронній формі, вказана особа не позбавлена права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі (962,83 грн) в порядку норм ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 191, 210, 236-239, 331, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гладиш Ганни Йосипівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) борг за поставлену електричну енергію за грудень 2024 року лютий 2025 року у розмірі 239689,07 грн.

Розстрочити Фізичній особі-підприємцю Гладиш Ганні Йосипівні виконання рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2026 по справі №905/497/26 в частині стягнення боргу за поставлену електричну енергію за грудень 2024 року лютий 2025 року у розмірі 239689,07 грн на 10 місяців з дня ухвалення рішення, шляхом сплати відповідачем щомісячно (до 05 числа кожного наступного місяця) 23968,90 грн протягом дев`яти місяців та 23968,97 грн у десятий місяць.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гладиш Ганни Йосипівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) інфляційні втрати 29899,40 грн, 3% річних 10209,72 грн, а також судовий збір в сумі 2409,51 грн.

Повернути Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1438,13 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції №954 від 15.07.2026.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 05.10.2026.

Повний текст рішення складено 09.10.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця