Ухвала суду № 140482500, 07.10.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/811/26

№ 2/183/351/26

У Х В А Л А

07 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Ткаченка Бориса Романовича, про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває зазначена цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 159141 від 02 листопада 2024 року. У позовній заяві зазначено ціну позову 10 165,95 грн.

Постановленою суддею ухвалою від 02 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21 вересня 2026 року представник відповідача, адвокат Ткаченко Б. Р. подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, зареєстроване судом 22 вересня 2026 року. Обґрунтував клопотання проходженням відповідачем військової служби під час воєнного стану та його наміром особисто брати участь у розгляді справи і реалізовувати процесуальні права. На підтвердження додав копії військового квитка та довідки військової частини. Просив вирішити клопотання без особистої участі представника.

Представник позивача у письмових запереченнях, поданих 22 вересня 2026 року просила відмовити в задоволенні клопотання. Послалася на висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19, постанову Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, постанови Верховного Суду в справах від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року № 501/1699/17. Зазначила, що в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, приймають участь у виконанні бойових завдань. Вказала, що наданий витяг не містить інформації про залучення відповідача до виконання бойових завдань у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Також, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що військова частина у складі ЗС України, в якій проходить службу відповідач, бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф на території України.

В судове засідання сторони не з`явилися. Неявка представників не перешкоджає вирішенню клопотання.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, оцінивши доводи клопотання та заперечень, дослідивши матеріали справи в межах, достатніх для вирішення питання про зупинення провадження, висновує таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) за нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі. Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу. Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами. Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності. Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.Тобто якщо учасник справи, права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство. У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя.

Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

ВПВС у постанові у справі № 754/947/22 вказала, що ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_2 щодо продовження розгляду справи, Велика Палата Верховного Суду вважає оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року такою, що відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Зміст цього висновку полягає в тому, що необхідність доведення безпосередньої участі конкретного підрозділу у бойових діях не є самостійною умовою застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України під час дії воєнного стану, а можливість використання стороною відеоконференцзв`язку не впливає на обов`язок суду зупинити провадження. З огляду на правову позицію Великої Палати посилання представника позивача на попередню практику, яка виходила з іншого підходу до доказування, не спростовує наявності передбаченої законом підстави для зупинення провадження.

Надані стороною відповідача докази у виді копій довідки та військового квитка підтверджують перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України з 26 травня 2025 року, а відмітка щодо дозволу на носіння зброї у лютому 2026 року, відсутність інформації про демобілізацію, звільнення з військової служби у військовому квитку підтверджує продовження проходження служби у 2026 році та до моменту слухання справи.

Прохання розглянути саме клопотання без участі представника не є згодою відповідача на розгляд справи по суті під час проходження військової служби. Наявність у відповідача представника сама собою не усуває встановленої пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України гарантії та не замінює волевиявлення військовослужбовця. Покликання на розумність строків судового розгляду також не є достатньою підставою для незастосування імперативної норми за встановлених у цій справі обставин.

Отже, враховуючи проходження ОСОБА_1 військової служби у складі в/ч НОМЕР_1 в період дії воєнного стану, його волевиявлення щодо зупинення провадження та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 251, 253, 260 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

клопотання представника відповідача, адвоката Ткаченка Бориса Романовича про зупинення провадження у справі задовольнити.

Провадження у цивільній справі № 183/811/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором зупинити до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції..

Зобов`язати сторони повідомити суд про припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.

Ухвала суду в повному обсязі складена і підписана 08 жовтня 2026 року.

Суддя Д. О. Парфьонов