Ухвала суду № 140481082, 08.10.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/14156/26

(2-з/199/106/26)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Авраменко А.М., ознайомившись із заявою керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області Сирота Івана Олеговича про забезпечення позову Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Дніпровської міської ради, Дніпровської обласної ради до ОСОБА_1 , треті особи Комунальне некомерційне товариство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології» Закарпатської обласної ради, про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2026 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від прокурора надійшла вищевказана заява про забезпечення позову, подана після подання до суду позовної заяви. В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор послався на те, що вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року по справі №172/835/24 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, вироком Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2026 року вказаний вирок скасовано в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, призначено покарання, від відбування якого звільнено на підставі ст.75 КК України. Потерпіла за вказаним злочином перебувала на лікуванні за рахунок бюджетних коштів, для відшкодування яких в загальному розмірі 125969,86 гривень прокурором було подано до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра позов до ОСОБА_1 , забезпечити який і просить прокурор шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу у межах суми позовних вимог. Потреба у забезпеченні позову мотивована прокурором необхідністю забезпечення виконання майбутнього можливого позитивного для сторони позивача рішення суду за позовом.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та ознайомившись із матеріалами цивільної справи №199/14156/26 (провадження №2/199/9121/26), суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра перебуває цивільна справа №199/14156/26 (провадження №2/199/9121/26) за позовом Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Дніпровської міської ради, Дніпровської обласної ради до ОСОБА_1 , треті особи Комунальне некомерційне товариство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології» Закарпатської обласної ради, про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення. Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 26 жовтня 2026 року. Предметом позову є стягнення на користь позивачів з відповідача витрат на лікування потерпілої особи від кримінального правопорушення у справі №172/835/24 в загальному розмірі 125969,86 гривень.

07 жовтня 2026 року прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу у межах суми позовних вимог.

При цьому до матеріалів заяви про забезпечення позову не подано доказів як наявності у відповідача певних рахунків із відповідними реквізитами у певних банківських установах та/або інших фінансово-кредитних установах, так і доказів розміру коштів, що зберігаються на таких рахунках.

Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Згідно ст.150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Нормою ст.152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Положеннями ст.153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналізуючи заявлені стороною позивача підстави для забезпечення позову з урахуванням на обставини спірних правовідносин сторін, зміст заявлених позовних вимог та в контексті наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку неможливість задоволення заяви про забезпечення позову. Правова позиція, покладена в основу такого результату розгляду заяви, ґрунтується на тому, що норма ст.149 ЦПК України, яка визначає підстави для забезпечення позову, в якості обов`язкової умови для позитивного вирішення питання про забезпечення позову визначає наявність низки ризиків, які з урахуванням на ст.10 ч.9, ст.12 ч.3, ст.13 ч.1, ст.81 ч.1 ЦПК України мають бути доведені перед судом заявником за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів. Такими ризиками є ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також інші, визначені законом. Саме на заявника покладається законом обов`язок не тільки зазначити фактичні обставини, які свідчать про наявність означених ризиків, хоча б одного з них, а й довести дійсність таких ризиків доказами.

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно/грошові кошти застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна/грошових коштів відповідача, є, насамперед, наявність цього майна/грошових коштів та їх належність відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна/грошових коштів ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі №320/3560/18.

В той же час, прокурор у своїй заяві про забезпечення позову лише формально вказує на існування ризиків ускладнення чи неможливість виконання рішення суду, у випадку його ухвалення на користь позивача, не зазначає і не надає суду доказів як наявності відкритих на ім`я відповідача у певних банківських та небанківських фінансових установах рахунків, їх реквізитів, так і не вказує і не зазначає розміру коштів, які на таких рахунках обліковуються та належать відповідачу.

Таким чином, враховуючи, що прокурором не обґрунтовано належним чином необхідність забезпечення позову, не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача, а також враховуючи недоведеність наявності у відповідача грошових коштів у певному розмірі на певних рахунках у певних банківських та небанківських фінансових установах, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-154, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області Сирота Івана Олеговича про забезпечення позову Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Дніпровської міської ради, Дніпровської обласної ради до ОСОБА_1 , треті особи Комунальне некомерційне товариство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології» Закарпатської обласної ради, про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя А.М. Авраменко