Ухвала суду № 140480711, 18.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4209/26

Провадження №2/369/10260/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В,

при секретарі судового засідання Мосійчук А.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана справа надійшла у провадження судді Дубас Т.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися. При цьому, у позовній заяві представник позивача просив суд проводити судовий розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Поряд з цим, відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку сторін фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Винятком із вказаного загального правила є випадки підсудності за вибором позивача, виключна підсудність, підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя, що передбачені нормами ст. ст.26,28-30 ЦПК України.

Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.

Статтею 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено право на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що представник позивача звертаючись до суду з позовною заявою вказав відому йому адресу місця проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Однак, згідно з відповіддю № 2439209 від 10.03.2026 року, інформації в Єдиному державному демографічному реєстрі щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не знайдено.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

У зв`язку з чим, судом було прийнято рішення про відкриття провадження та призначення її до судового розгляду.

Разом з тим, вході судового розгляду було встановлено, що згідно з відповіддю Відділу обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що не відноситься до територіальної підсудності в межах якої Києво-Святошинський районний суд Київської області здійснює розгляд справ.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. (ст. 32 ЦПК України).

У зв`язку з викладеним, оскільки місцем зареєстрованого проживання відповідача є АДРЕСА_2 , суд приходить до висновку, що дана справа не підсудна Києво-Святошинський районний суд Київської області.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що справа підлягає передачі до Голосіївського районного суду міста Києва, за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 258-261, 353, 378 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А:

Цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передати до Голосіївського районного суду міста Києва (вул. Виставкова, 14-А, Київ, 03127), за територіальною підсудністю.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Тетяна ДУБАС