Ухвала суду № 140475906, 06.10.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 196/1516/26

№ провадження 1-кс/196/180/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчої ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області у режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ ВП № 4 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042260000201 від 04.10.2026, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), уродженця с. Мирнівка Джанкойського району АР Крим, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на посаді стрілець 2 штурмового спеціалізованого взводу відділення штурмового спеціалізованого взводу 4 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:

- 24.07.2023 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186, ч.1 ст. 357, ст.ст. 70, 71 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі,

- 06.10.2023 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 309, ч.4 ст. 185, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі. 28.10.2024 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси вважати засудженим за ч.2 ст. 309, ч.4 ст. 70 КК України до 7 років 1 дня позбавлення волі, ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2025 р. звільненого умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі призначеного за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2023 року ч.2 ст. 309 КК України для проходження військової служби за контрактом,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчим зазначено, що в провадженні СВ ВП № 4 Дніпровського РУП №2 в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження№12026042260000201 від 04.10.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її на посаді стрілець 2 штурмового спеціалізованого взводу відділення штурмового спеціалізованого взводу 4 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , 04 жовтня 2026 року близько 17.50 год. перебував в громадському місці на території пляжу річки «Оріль» поблизу вулиці Селянської в с. Царичанка, Дніпровського району, Дніпропетровської область, де в цей час в останнього виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, із застосуванням вогнепальної зброї.

Після чого ОСОБА_5 , перебуваючи у вищевказаному місці та у зазначений час, демонструючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих норм поведінки та моральності в суспільному житті, бажаючи самоутвердитися та протиставити себе іншим громадянам, та суспільству в цілому, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, передбачаючи, що в результаті його дій може бути пошкоджено майно громадян та/або нанесено тілесні ушкодження невизначеному колу осіб, з метою власного самоствердження, яке виразилось у прагненні показати свою перевагу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи відкрито, маючи на меті демонстрацію грубої сили, усвідомлюючи суспільну небезпеку використання зброї у громадському місці, дістав з автомобіля марки «MAZDA», білого кольору, д/н НОМЕР_3 , на якому приїхав на пляж, предмет схожий на автомат.

Далі ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, прагнучий показати свою зневагу до існуючих прав і норм поведінки в суспільстві, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної не поваги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з хуліганських мотивів та тримаючи вказаний предмет схожий на автомат, в руках, привів його у бойову готовність, а саме: відвів рукою затвор у крайнє заднє положення й відпустив його, чим дослав патрон до патронника, після чого взяв вказаний предмет схожий на автомат в руки та здійснив декілька пострілів в землю в напрямку річки «Оріль».

Не зупинившись на вказаному ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільну небезпеку використання зброї у громадському місці, тримаючи вказаний предмет схожий на автомат в руках, чергового разу привів його у бойову готовність, а саме: відвів рукою затвор у крайнє заднє положення й відпустив його, чим достав патрон до патронника, після чого взяв вказаний предмет схожий на автомат в руки та перебуваючи у вищевказаному місці та у зазначений час, реалізовуючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, переслідуючи мету ігнорування загальноприйнятих норм та правил суспільної поведінки у громадських місцях, не маючи реального обґрунтованого приводу для застосування вогнепальної зброї вчинив хуліганські дії, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, по відношенню до значної кількості сторонніх та раніше не знайомих йому громадян, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , не маючи особистих неприязних відносин і мотиву, здійснив не менше 5-ти пострілів в землю в напрямку вищевказаних громадян, внаслідок чого створив реальну загрозу життю та здоров`ю останніх.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.

05.10.2026 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України повідомлено ОСОБА_5 .

04.10.2026 р. о 21:00 год. ОСОБА_5 затримано в порядку п.2 ч.1 ст. 208 КПК України.

Викладені обставини дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, що підтверджуються: протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 від 04.10.2026; протокол огляду місця події від 04.10.2026; протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 від 04.10.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 04.10.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 04.10.2026; протокол пред`явлення особи для впізнання з потерпілим ОСОБА_8 від 05.10.2026; протокол пред`явлення особи для впізнання з свідком ОСОБА_9 від 05.10.2026; протокол пред`явлення особи для впізнання з свідком ОСОБА_10 від 05.10.2026; витяг з ЄРДР №62026170030010147 від 21.04.2026 за ч. 5 ст. 407 КК України за фактом самовільного залишення ОСОБА_5 військової частини НОМЕР_2 .

Вказані докази, як самі по собі так і в сукупності з іншими доказами містять відомості, що підтверджують обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а отже й обґрунтованість повідомленої підозри.

Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та затримання особи є подальше розслідування кримінального провадження шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.

Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю встановлених в ході досудового розслідування наступних ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України:

1) можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який, за умови доведеності в суді поза розумним сумнівом за вироком суду, що набрав законної сили, його вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбачена виключно у вигляді реального позбавлення волі строком від трьох до семи років, - з метою уникнення кримінальної відповідальності та тягар суворості можливого призначеного покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, відсутність міцних соціальних зв`язків.

2) можливість незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків та потерпілого вчиненого кримінального правопорушення.

Оскільки слідчі дії на даний час органом досудового розслідування не проведено в повному обсязі, тому наявний ризик того, що ОСОБА_5 , у випадку обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, не позбавляється можливості впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Зокрема, враховуючи той факт, що підозрюваному ОСОБА_5 особисто відомі допитані в ході проведення досудового розслідування свідки, потерпілий що загострює обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого з метою перешкоджання їх з`явленню до органу досудового розслідування та суду, шляхом залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди.

Ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. Крім того, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

3) можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, крім наявності ризиків, зазначених вище, відповідно до статті 178 КПК України, просить суд оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, та які надано до суду; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_5 , який перебуває у зрілому віці та без видимих проблем зі здоров`ям, що свідчить про наявність фізичних та психологічних можливостей для реалізації спроб ухилення від виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

З огляду на вищевикладені факти, запобігти ризикам які перелічені у вказаному клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Отже, беручи до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, який кваліфікується, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, як тяжкий, за яке передбачено покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що дає можливість згідно п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 296 КК України та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Просить застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

У судовому засіданні заступник начальника СВ ВП № 4 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 підтримала клопотання, просила його задовольнити та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави та направити його до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4".

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні /у режимі відеоконференції/ підтримав клопотання, просив його задовольнити, щодо визначення розміру застави вирішити на розсуд суду.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні вину не визнав та просив покласти вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні просив застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, просив врахувати, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, а тому просить не застосовувати у його відношенні запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням ВП № 4 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню за №12026042260000201 від 04.10.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, відносно ОСОБА_5 .

Згідно копії протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України було затримано 04 жовтня 2026 року.

05 жовтня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.296 КК України.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя враховує докази, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним, наявності ризиків та обставини, які виключають застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_8 від 04.10.2026;

- протоколом огляду місця події від 04.10.2026, в ході якого було оглянуто територію близько 100 м від берега р. "Оріль" неподалік вул.Селянської в с-щі Царичанка, де на землі знаходились предмети схожі на гільзи в кількості 5 шт.;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 04.10.2026 р. за фактом грубого порушення ОСОБА_5 громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї;

- протоколами допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 04.10.2026 за фактом грубого порушення ОСОБА_5 громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання з потерпілим ОСОБА_8 від 05.10.2026;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання з свідком ОСОБА_9 від 05.10.2026;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання з свідком ОСОБА_10 від 05.10.2026;

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Досліджені слідчим суддею вищевказані докази свідчать про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, та свідчать про обґрунтованість підозри саме на даній стадії кримінального провадження.

При цьому слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу не вирішує питання про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, не надає оцінку зібраним по справі доказам, доведеності вини у скоєнні злочину, правильності кваліфікації дій підозрюваного та не встановлює форму вини.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини, викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України - термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Слідчий суддя враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Як вбачається з самого клопотання та наданих стороною обвинувачення матеріалів, що його обґрунтовують, зазначені обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, перелік яких міститься в самому клопотанні слідчого. Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, слідчий суддя доходить висновку, що має місце наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Розглядаючи питання доцільності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, якими обґрунтовується наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; можливість незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, за яке передбачено покарання у виді реального позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Згідно практики Європейського суду з прав людини «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується наступним: ОСОБА_5 відомі допитані в ході проведення досудового розслідування свідки і потерпілий, що загострює обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого шляхом залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується наступним: ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесене до тяжкого злочину. Раніше ОСОБА_5 неодноразово судимий: 24.07.2023 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186, ч.1 ст. 357, ст.ст. 70, 71 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі; 06.10.2023 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 309, ч.4 ст. 185, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі, ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2025 р. звільненого умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі призначеного за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2023 року ч.2 ст. 309 КК України для проходження військової служби за контрактом. Окрім того, за фактом не прибуття солдата ОСОБА_5 до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_2 21.04.2026 року були внесені відомості до ЄРДР № 62026170030010147 за ч. 5 ст. 407 КК України.

Слідчий суддя зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, що згідно ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин.

При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тісних соціальних зв`язків не має, раніше неодноразово судимий, що на думку слідчого судді, свідчить про недостатність застосування до останнього запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі в межах даного кримінального провадження, оскільки не дозволить забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не надасть можливості уникнути вище перелічених ризиків.

Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення підозрюваного від досудового розслідування. Окрім цього, докази, отримані під час досудового розслідування щодо особи підозрюваного ОСОБА_5 , можуть вказувати на можливість ухилення від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. При вирішенні даного питання, у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 27.11.2008 р. у справі «Свершов проти України» судом враховано вік обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, стан здоров`я, майновий стан, а також обставини, передбачені ст.178 КПК.

Таким чином, слідчим доведено, що органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , є реальними та триваючими, вони виключають можливість застосування до підозрюваного більш м`якої міри запобіжного заходу, так як альтернативні запобіжні заходи на даний час не забезпечать належний рівень процесуальної поведінки підозрюваного.

Суд вважає, що запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, не можливо застосувати у зв`язку з тим, що він не може забезпечити відсутності можливості впливу на свідків та потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиненню нових правопорушень.

Таким чином, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Доводи захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 про незастосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи те, що останній являється військовослужбовцем, суд не може взяти до уваги, оскільки факт того, що ОСОБА_5 являється військовослужбовцем, не являється підставою для застосування до останнього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Даних, що підозрюваний за станом здоров`я не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора чи установі виконання покарань суду не надано.

Слідчий суддя вважає, що слід застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який необхідно обчислювати з моменту затримання, а саме з 04 жовтня 2026 року.

Враховуючи, що слідчий просить застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частина 4 статі 183 КПК України, містить перелік кримінальних проваджень щодо певних злочинів, по яких слідчий суддя має право не визначати розмір застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Однак, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , не входить до вищевказаного переліку, визначеного ч.4 ст. 183 КПК України. Слідчим у клопотанні необґрунтована підстава не застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Частиною четвертою статті 182 КПК встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч 5 ст. 182 КПК України розмір застави встановлений щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

При цьому, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, обставини його вчинення, майновий стан, суспільний інтерес, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд вважає, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 грн., здатна забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Таким чином, суд вважає за необхідне клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити частково та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою становить по 02 грудня 2026 року включно.

Згідно ч.2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою слід обчислювати з моменту затримання, а саме з 04 жовтня 2026 року.

Керуючись ст.131-132,176-178,183,197,199,369-372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 4 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042260000201 від 04.10.2026, відносно ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів по 02 грудня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту затримання, а саме з 04 жовтня 2026 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 гривень, після внесення якої ОСОБА_5 повинен бути звільнений з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст.202 КПК України.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали протягом її дії на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (реквізити: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26239738, банк отримувача: ДКСУ в м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: за кого (ПІБ) та номер справи або частка майна такого).

Внесення застави є підставою для звільнення особи з-під варти.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу? суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свої неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити учасникам процесу та направити до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" для виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 09 жовтня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1